Рішення № 78021637, 05.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2018 року 11:40 № 826/15002/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Семеняці А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імпульс-плюс"

до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

третя особа Міністерство юстиції України

про визнання протиправним та скасування рішення № 393 від 30.05.2017р.

за участю представників сторін:

представник позивача: Бєлкін Л.М.

представник відповідача: не прибув

представник третьої особи: Бігдан А.В.

Відповідно до частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05.11.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Публічного акціонерного товариства "Імпульс-плюс" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати незаконним та нечинним рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.05.2017 р. № 393 в частині підпункту 6 пункту 4 Положення про встановлення ознак фіктивності емітентів цінних паперів та включення таких емітентів до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, затвердженого вказаним рішенням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 13.12.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі суддею Дегтярьовою О.В. та призначено судове засідання на 28.02.2018 р.

У відповідності до протоколу повторного розподілу у справі №826/15002/17 призначено Головуючого суддю Федорчука А.Б., у зв'язку з перебування на лікарняному у зв'язку з вагітністю та пологами судді Дегтярьової О.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 29.01.2018 р. суддею Федорчуком А.Б. прийнято до свого провадження справу №826/15002/17 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 р. задоволено заяву Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 14.05.2018 року.

В судовому засіданні 14.05.2018 р., Судом прийнято рішення про залучити Мінюст в якості третьої особи на стороні Відповідача; витребувати від Мінюст висновки щодо рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.05.2017 року № 393 в частині підпункту 6 пункту 4 та відкладено розгляду справи на стадії підготовчого провадження до 19.06.2018 р.

В судовому засіданні 19.06.2018 р., Судом прийнято рішення про відкладення розгляду справи до 02.07.2018 р. для надання часу представнику Позивача ознайомитися з матеріалами справи.

У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 02.07.2018 р. розгляд справи відкладено до 14.08.2018 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. на лікарняному.

Згідно Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 14.08.2018 р. розгляд справи відкладено до 08.10.2018 р. у зв'язку з не явкою представника Позивача в судове засідання.

У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 08.10.2018 р. розгляд справи відкладено до 22.10.2018 р.

В судовому засіданні 22.10.2018 р., Судом прийнято рішення про закінчення підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті, в судовому засіданні оголошено перерву до 05.11.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що положення у частині підпункту 6 пункту 4 Спірного Положення від 30.05.2017 р. № 393 є незаконним, суперечить актам вищої юридичної сили і тому не може застосовуватися у практичній роботі. Спірне рішення може завдати також шкоди не тільки емітентам, але й власникам цінних паперів, а також завдає шкоди фондовому ринку у цілому, оскільки знижує ступінь довіри до нього та до цінних паперів, які реєструє сам-таки Відповідач.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідачем надано відзив на позов, відповідно якого останній заперечує проти задоволення позову, що оскаржуваний нормативно-правовий акт було розроблено з метою реалізації Комісією своїх повноважень; здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та створенню підґрунтя для дієвого механізму детінізації ринку і умов для безперервної роботи фондового ринку. Дане Положення сприяє захисту прав діючих та потенційних інвесторів в цінні папери, а також зменшенню кількості порушень законодавства на ринку цінних паперів.

Представником третьої особи надано суду письмові пояснення, в яких зазначає, що спірне Рішення № 393 було детально досліджено під час його реєстрації, а також визначену законодавчо кількість критеріїв оцінки, є підстави вважати, що суб'єктивна оцінка Позивачем окремих його положень не підтверджує необхідність скасування нормативно-правового акта, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив в позові відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 розділу IV Податкового кодексу України, пунктів 37 10, 37 11 частини другої статті 7, пунктів 5 1, 13 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", з метою визначення ознак фіктивності емітентів і порядку включення емітента до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку 30.05.2017 р. рішенням № 393 затверджено Положення про встановлення ознак фіктивності емітентів цінних паперів та включення таких емітентів до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності (надалі - Рішення №393).

У відповідності до п. 1 Рішення №393, це Положення визначає: 1) ознаки фіктивності емітента цінних паперів; 2) порядок прийняття рішення про включення емітента до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності (далі - список) та виключення з цього списку.

Згідно з пп. 6 п. 4 Рішення №393, ознаки фіктивності емітента цінних паперів (крім корпоративних інвестиційних фондів): основні засоби, та/або незавершені капітальні інвестиції, та/або інвестиційна нерухомість, та/або довгострокові біологічні активи, та/або запаси, та/або поточні біологічні активи, та/або права користування природними ресурсами, та/або відстрочені податкові активи, та/або гроші та їх еквіваленти, та/або інші оборотні активи складають менш ніж 25 відсотків активів емітента станом на кінець звітного періоду.

Не погоджуючись з пп. 6 п. 4 спірного рішення Відповідача, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначено Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.09.1996 р. №448/96-ВР (надалі - Закон №448/96-ВР).

Статтею 3 Закону №448/96-ВР визначено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах, зокрема, прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів.

У відповідності до ст. 5 Закону №448/96-ВР, Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством. З метою координації діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів створюється Координаційна рада. До складу Координаційної ради входять керівники державних органів, що у межах своєї компетенції здійснюють контроль або інші функції управління щодо фондового ринку та інвестиційної діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Склад та Положення про Координаційну раду затверджує Президент України за поданням Голови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону №448/96-ВР, основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є: 1) формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів; 2) координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних; 3) здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування; 4) захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень; 5) сприяння розвитку ринку цінних паперів; 6) узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Відповідно до п. 13 ст. 8 Закону №448/96-ВР, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право розробляти і затверджувати з питань, що належать до її компетенції, обов'язкові для виконання нормативні акти.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку розробляє і затверджує нормативно-правові акти з питань, що належать до її компетенції, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринку цінних паперів, їх об'єднаннями, контролює їх виконання. Нормативно-правові акти Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. (ч. 25, ч. 27 ст. 6 Закону №448/96-ВР).

Згідно з пунктом 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. №731 (надалі - Положення №731), державна реєстрація нормативно- правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб'єктами нормотворення здійснюється відповідно до указу Президента України від 3 жовтня 1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та цього Положення.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

У відповідності до пункту 2 Положення №731, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Пунктом 4 Положення №731, встановлено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням зобов'язань України у сфері європейської інтеграції та права Європейського Союзу (acquis ЄС), практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

З аналізу норм права вбачається, що законодавством встановлено обов'язковість відповідності нормативно- правового акта, що подається на державну реєстрацію, вимогам про мови та інших актів законодавства, узгодженості з раніше прийнятими актами і викладу згідно з правописом та з дотриманням правил нормопроектувальної техніки.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. №228 (надалі - Положення №228), Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Підпунктами 1- 15 пункту 4 Положення №228, встановлено, що Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань: 1) розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів; 2) розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та подає їх в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України; 3) здійснює правову експертизу проектів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, та проектів законів, які подаються на розгляд Верховної Ради України іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 4) готує зауваження і пропозиції до прийнятих Верховною Радою України законів, що надійшли на підпис Президентові України; 5) проводить гендерно-правову експертизу актів законодавства; 6) здійснює в установленому законодавством порядку антикорупційну експертизу нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів, а також розробляє за її результатами рекомендації щодо усунення виявлених факторів, що спричиняють або можуть спричинити вчиненню корупційних та пов'язаних з корупцією правопорушень; 8) здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації; 9) скасовує рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації; 10) перевіряє у міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, а також інших органах, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації, стан додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, вимагає у разі потреби подання нормативно-правових актів для державної реєстрації або їх скасування, вносить пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях; 11) розробляє за пропозиціями міністерств та інших центральних органів виконавчої влади плани законопроектної роботи, координує нормотворчу діяльність у міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, здійснює контроль за такою діяльністю; 13) здійснює науково-експертне, аналітичне, інформаційне та методологічне забезпечення виконання першого етапу реалізації Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу; 15) здійснює експертизу проектів нормативно-правових актів та нормативно-правових актів, що підлягають державній реєстрації, на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського Суду з прав людини.

З аналізу норм права, Суд приходить до висновку, що на Мін'юст покладено обов'язок здійснювати державну реєстрацію нормативно-правових актів органів державної влади, які підлягають такій реєстрації з обов'язковим проведенням ряд експертиз та перевірок щодо встановлення таких актів визначеним вимогам.

Позивач в позовній заяві зазначає, що Відповідач прийнявши спірне рішення (в частині пп. 6 п. 4), втручається в структуру активів емітента, визначаючи, які активи є «погані» (фінансові інвестиції, та/або дебіторська заборгованість, та/або векселі), а які «гарні» (усі інші).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що Відповідачем було передано до Мін'юста рішення Комісії від 30.05.2017 р. № 393 «Про затвердження Положення про встановлення ознак фіктивності емітентів цінних паперів та включення таких емітентів до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності».

Під час розгляду спірного рішення Мін'юстом встановлено, що оскаржуване Рішення № 393 видано суб'єктом нормотворення відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 розділу IV Податкового кодексу України, пунктів 37-10, 37-11 частини другої статті 7, пункті 5-1 та 13 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Крім того, вказаний акт погоджено з Міністерством фінансів України та Державною фіскальною службою України.

Згідно з висновками Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 22.09.2017 Рішення № 393 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Водночас, у зазначеному нормативно-правовому акті не виявлено положень, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, відсутні ознаки дискримінації.

Суд звертає увагу, що вищезазначені висновки містяться в матеріалах справи та судом досліджено.

З аналізу норм права та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що під час прийняття спірного Рішення Відповідач дотримано вимоги законодавства щодо прийняття нормативно правового акту, з детальним дослідженням під час його реєстрації, а також визначену законодавчо кількість критеріїв оцінки.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічному акціонерному товариству "Імпульс-плюс" (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 14) відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук