Рішення № 78021541, 09.11.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1274/1815 год. 37 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У липні 2018 р. фізична особа - підприємець ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат ОСОБА_2, ( далі - позивач, ФОП ОСОБА_1С.) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області ( далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- № 001981405 від 02.05.2018 р. про застосування штрафної санкції у сумі 6 800,00 грн. за порушення ст.15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ";

- № 001961405 від 02.05.2018 р. про застосування штрафної санкції у сумі 1,00 грн. за порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"

- № 001971405 від 02.05.2018 р. про застосування штрафної санкції у сумі 183 110,25 грн. за порушення в порушення п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 р. № 637.

Ухвалою суду від 09.07.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.07.2018 р.

Протокольною ухвалою суду від 27.07.2018 р. вирішено змінити назву відповідача з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ( далі - ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі).

Ухвалою суду від 27.07.2018 р. вирішено продовжити строк підготовчого провадження у справі у зв'язку з витребуванням додаткових доказів та призначено підготовче судове засідання на 24 вересня 2018 р.

Протокольною ухвалою суду від 24.09.2018 р. оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 03.10.2018 р.

Ухвалою суду від 03.10.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.10.18 р.

Протокольною ухвалою суду від 31.10.2018 р. відкладено розгляд справи за клопотанням представника позивача та призначено судове засідання на 07.11.2018 р.

Протокольною ухвалою суду від 07.11.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 09.11.2018 р.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняті на підставі висновків акту фактичної перевірки від 05.04.18 р. оскаржувані податкової повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки, на думку позивача, перевірка у період з 28.03.18 р. по 05.04.18 р. фактично не проводилась, оскільки ФОП ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з січня 2018 р. після ДТП та відповідно не здійснювала підприємницьку діяльність з продажу товарів, що підтверджується роздруківками денного Z-звітів з нульовими сумами виручки. Позивач вказує, що після отримання поштою матеріалів фактичної перевірки, нею були направлені на адресу відповідачу заперечення на акту перевірки, в яких повідомила податковий орган про вищевказані обставини. Щодо висновків відповідача про встановлені під час фактичної перевірки порушення, позивач зазначає, що вона працює самостійно без найманих працівників, тому зазначена в акті перевірки ОСОБА_4, як особа, що здійснила розрахункову операцію, не є її продавцем, а працює у сусідньому продовольчому відділі ФОП Іваненко. При цьому, позивач вказує, що товарний чек, який видала ОСОБА_4 на підтвердження продажу пива не містить будь-яких ознак щодо його належності до ФОП ОСОБА_1 Отже, позивач вказує, що перебування її лікарняному та відсутність у місці продажу касового апарату унеможливлює проведення розрахункової операції з продажу пива з застосуванням РРО, що свідчить про неправомірність застосування до позивача штрафної санкції у сумі 1,00 грн. за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (РРО) з фіскальним режимом роботи при продажу алкогольних напоїв (пива) на загальну суму 25,25 грн. Щодо застосування штрафної санкцій за порушення статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у сумі 6 800,00 грн., то позивач вважає, що висновок відповідача щодо продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб'єктом господарювання, який не має статусу підприємства громадського харчування, не підтверджується будь-якими доказами, оскільки з акту перевірки не вбачається, з яких саме підстав відповідач дійшов до цього висновку. Позивач вважає, що актом перевірки відповідач навпаки підтверджує право позивача на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом), має відповідну ліцензію, а наявність лише у її відділі кегової установки з розливу пива не може свідчити про його продаж на розлив для споживання на місці. Крім того, позивач вважає, що у відповідача не було підстав для висновку про порушення позивачем п. 2.6 гл.2 Положення № 637, оскільки, на час проведення фактичної перевірки Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 р. № 637 втратило чинність, а всі готівкові кошти, одержані позивачем через РРО у 2016 році були оприбутковані у касовій книзі та роздруковані Z-звіти на наступний день.

20.07.2018 року відповідач надав суду відзив на позов, яким вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 у період з 28.03.2018 р. по 05.04.18 р. була проведена на підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 01.03.2018 № 255 та направлень від 28.03.2018 № 0307 та № 0308, які були пред'явлені продавцю ОСОБА_4, яка під час проведення контрольної розрахункової операції продала на розлив у пластикову пляшку із стаціонарної кегової установки алкогольне пиво "Львівське" (1 л.) загальною вартістю 25,25 грн. Проте, у зв'язку з відмовою ОСОБА_4 ознайомитись з вказаними документами та з будь-якими документами за результатами перевірки, перевіряючи ми інспекторами було складено акт про відмову від 28.03.18 р. № 025/21/22. Відповідач вказує, що на підставі встановленої у ході проведення перевірки інформації та отриманої інформації з інформаційної системи контролюючого органу було складено акт фактичної перевірки від 05.04.2018 №0154/21/22/РРО/НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення щодо не проведення продавцем ОСОБА_4 через РРО розрахункову операцію з продажу алкогольних напоїв на суму 25,25 грн.; щодо реалізації алкогольних напоїв (пиво) на розлив для споживання на місці, яке не має статусу підприємства громадського харчування (ресторанного господарства), щодо не забезпечення своєчасного оприбуткування в КОРО готівкових коштів. Отже, відповідач вважає, що встановлені контролюючим органом під час перевірки порушення чинного законодавства стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а тому вимоги позивача щодо їх протиправності та скасування є необґрунтованими.

Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін та свідка, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи підприємця (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1.

Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань основним видом діяльності є 47.26. Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах. Крім того, позивач обрала такі види діяльності: 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах 56.10. Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 56.30. Обслуговування напоями.

28.03.2018 р. уповноваженими особами ГУ ДФС у Херсонській області головними державними ревізорами - інспекторами Прокопенко В.П. та Вершиною А.О. ( далі - ГДРІ ОСОБА_5 та ГДРІ ОСОБА_6О.) відповідно до направлень на проведення перевірки від 28 березня 2018 року № 0307,0308 та наказу ГУ ДФС у Херсонській області від 01.03.2018 № 255 " Про проведення фактичних перевірок " було здійснено вихід на об'єкт - Торгівельний павільйон за адресою: м. Таврійськ, вул.. І.Франка, 3-А, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у числі про виробництво та обіг підакцизних товарів

Перед початком проведення фактичної перевірки 28.03.2018 р. о 13-30 годині ГДРІ ОСОБА_5 було проведено контрольну розрахункову операцію, а саме, у торгівельному павільйоні ФОП ОСОБА_1 придбано алкогольне пиво "Львівське" (1 л.) на розлив із стаціонарної кегової установки в пластиковій пляшці на загальну суму 25,25 грн. Розрахунок було проведено продавцем ОСОБА_4, проте розрахункову операцію через РРО не проведено, видано товарний чек, про що складено акт проведення контрольної розрахункової операції від 28.032018 р. за № 024/21/22.

Після здійснення контрольної розрахункової операції ГДРІ ОСОБА_5 та ГДРІ ОСОБА_6 було пред'явлено ОСОБА_4, особі що здійснила розрахункову операцію, посвідчення, наказ та направлення на проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, від ознайомлення та отримання яких відмовилась, також відмовилась в отриманні будь яких документів, матеріалів, що стосуються перевірки, про що складено акт відмови від 28.03.2018 р. № 025/21/22.

Під час другого відвідування торгівельного павільйону, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, ГДРІ ОСОБА_5 та ГДРІ ОСОБА_6 було складено акт відмови від 05.04.2018 р. за № 026/21/22 про те, що при проведені фактичної перевірки ОСОБА_1 відмовилась розписатися у направлені на перевірку/отримати копію наказу та в подальшому відмовляється від надання будь-яких письмових пояснень, ознайомлення з матеріалами перевірки тощо.

05.04.2018 р. за результатами проведення фактичної перевірки контролюючим органом складено акт фактичної перевірки за № 154/21/22/РРО/НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1, а саме,

- не проведення через РРО розрахункову операцію з продажу алкогольних напоїв на суму 25,25 грн., відповідний розрахунковий документ не роздруковано, чим порушено п. 1 ст. З Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";

- реалізації алкогольних напоїв (пиво) на розлив для споживання на місці підприємством, яке не має статусу підприємства громадського харчування (ресторанного господарства) - у вказаному павільйоні здійснюється торгівля алкогольними напоями (пивом) із стаціонарної кеговій установки на розлив із відповідним обладнанням для розливу (кран - розлив, холодильна установка, компресор тощо). Такий тип об'єкту як "торгівельний павільйон" у переліку закладів ресторанного господарства відсутній, тобто здійснювати продаж пива на розлив не дозволяється, чим порушено ст. 15-3 Закону України від 19.12.1995 № 481/95- "Про державне регулювання виробництва і обігу тютюнових виробів ";

- не забезпечення своєчасного оприбуткування в КОРО готівкових коштів. До каси надійшли готівкові кошти, які в КОРО оприбутковані не у день їх фактичного надходження, а на наступний день, чим порушено вимоги пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Мінюсті України 13.01.2005 за № 40/10320.

11.04.2017 р. супровідним листом за № 402/ФОП/21-22-14-05-14 ГУ ДФС у Херсонській області направив на адресу позивача акт фактичної перевірки від 05.04.2018 р. № 0154/21/22/РРО/НОМЕР_2 з додатками - акт проведення контрольної розрахункової операції від 28.03.2018 р. № 024/21/22, акт відмови від 28.03.2018 № 025/21/22, акт відмови від 05.04.2018 р. № 026/21/22, копія наказу ГУ ДФС у Херсонській області від 01.03.2018 № 255 з витягом, копії направлень на фактичну перевірку від 28.03.2018 р. № 0307,0308 додаток до акта фактичної перевірки.

23.04.2018 р. за вх. № 429/ФОП відповідач отримав від ФОП ОСОБА_1 заперечення до акту фактичної перевірки від 05.04.2018 р., за змістом яких позивач повідомила про те що " … в день проведення перевірки відділ у Торгівельному павільйоні по вул.. І.Франка, 3-А не працював, оскільки я знаходилась на лікуванні у Міській лікарні м. Н-Каховка, додано копію лікарняного листа. Внаслідок ДТП я знаходилась на лікуванні з 17 січня 2018 р. Щодо проведення перевірки, то я дізналась від інспекторів 05.04.2018 р. Враховуючи, що мною було підписано направлення на перевірку у іншого ревізора - інспектора Бондаренко В.А. з 26.03.2018 р., тому відмовилась підписуватись під направленням на фактичну перевірку, оскільки не знала що це паралельна перевірка стосовно РРО. При цьому, інспектори нічого мені не сказали, тільки показали посвідчення і товарний чек ( без числа, прізвища, назви торгівельної точки). До цього моменту я не знала, що інспектори вже 28.03.2018 р. були у магазині. Я не працювала у магазині 2,5 місяці, з торгової точки вивезла ноутбук та касовий апарат, продаж підакцизних товарів відбувається через 1С і тому продавця з продовольчого відділу ФОП Іваненко я заборонила продавати з мого відділу товари. Я не знаю, яким чином продавець цього відділу ОСОБА_4 продала моє розливне пиво ( може хотіла вкрасти), а пачку товарних чеків їй видало керівництво для проведення розрахунків з споживачами відділу продовольчих товарів. Щодо перевірки 28.03.2018 р. ОСОБА_4 нічого не сказала, тільки 05.04.2018 р. вона зателефонувала і сказала, що прийшли інспектори і хочуть зі мною побалакати. Надавати письмові пояснення інспектори не пропонували. Стосовно продажу пива на розлив, то має установку, яка розливає пиво тільки у пластикові пляшки і тільки на винос, у стакани, бокали пиво не відпускається, біля магазину не має площадок та столиків для роз пиття пива, зауважую, що пиво продається тільки на винос…".

02.05.2018 р. ГУ ДФС у Херсонській області листом за № 514/ФОП/21-22-14-0514 " повідомило ФОП ОСОБА_1 про результати розгляду заперечень, яким залишило без змін висновки акту перевірки щодо порушень вимог чинного законодавства.

На підставі висновків акту фактичної перевірки ГУ ДФС у Херсонській області були прийняті 02.05.2018 року податкові повідомлення - рішення № 001981405 № 001971405, № 001961405, які є предметом оскарження у даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України).

В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки.

Згідно з приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

В силу пункту 2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2. пункту 80.2 ст. 80 цього Кодексу).

З огляду на вказані приписи ПК України, лише отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи доходів і зборів, у керівника контролюючого органу виникає право на призначення фактичної перевірки такого платника.

Виключенням з цього правила є приписи, які містяться у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу, а саме, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Як встановлено судом на підтверджується матеріалами справи, фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 призначена наказом Головного управління ДФС у Херсонській області від 01.03.2018 р. № 255 на підставі ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2, 80.2.3, 80.2.5, п.80.2 ст.80 ПК України з метою дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів на території Херсонської області та додатку до цього наказу " Перелік суб'єктів (прізвище, ім'я по батькові фізичної особи - платника податків, який перевіряється), та/або об'єктів та їх адреси, які підлягають відпрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок, у відповідності до вимог ст. 80 Податкового кодексу України ( далі за текстом - Переліку суб'єктів, які підлягають відпрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок).

Дослідивши надану відповідачем до матеріалів справи копію вказаного Переліку, судом встановлено, що серед переліку суб'єктів, які підлягають відпрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок, значиться ФОП ОСОБА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, підстава - п.п. 80.2.2. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України, дата початку перевірки - 28 березня 2018 р.

Проте, суд відмічає, що вказані документи не містять посилання на інформацію, яка була отримана контролюючим органом щодо порушень з боку позивача, коли та ким така інформація надана, а також відповідачем не надано взагалі жодного доказу отримання такої інформації/звернення.

При цьому, суд вважає за необхідне відмітити, що план - графік проведення перевірок, передбачено ПК України тільки щодо планових документальних перевірок.

Так, статтею 77 цього Кодексу передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Натомість, в ході розгляду справи, судом встановлено, що у березні-квітні 2018 р. на підставі план-графіка проведення документальних планових перевірок на 2018 рік була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.012015 р. по 31.12.2017 р., дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства ща період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., що складено акту перевірки від 16.04.2018 р. за № 348/21-22-13-06/НОМЕР_1, зі змісту якого вбачається, що предметом перевірки є питання щодо наявності та використання РРО/КОРО ( копія акту наявна в матеріалах справи.

З огляду на вказані обставини суд вважає, що відповідачем не дотримано норми щодо призначення фактичної перевірки позивача.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення, зокрема, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже, для встановлення правомірності чи протиправності проведення спірної перевірки визначальними є обставини щодо пред'явлення, направлення або надіслання платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення, копії наказу та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до пункту 81.3 ст. 81 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

У свою чергу, посадові особи контролюючих органів в силу приписів статті 21 ПК України зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п.п. 20.1.11. п. 20.1 . ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Як встановлено судом та підтверджується актом проведення контрольної розрахункової операції від 28.032018 р. за № 024/21/22, що " …28.03.2018 р. приблизно о 13-30 год. особисто інспектором ДФС у торгівельному павільйоні ФОП ОСОБА_1 придбано алкогольне пиво "Львівське" (1 л.) на розлив із стаціонарної кегової установки в поліетиленову пляшку. Вартість пива та пляшки складає 25,25 грн. Розрахунок проведено продавцем ОСОБА_4 - вона налила розливне пиво в пляшку, передала покупцеві та отримала грошові кошти у вказаному розмірі. Розрахункову операцію через РРО не проведено, натомість видано товарний чек. На питання щодо наявності РРО на торговельному об'єкті, вона відповіла, що керівництво їй видало пачку вказаних товарних чеків для проведення розрахунків зі споживачами".

Крім того, судом встановлено, що після проведення контрольної розрахункової операції уповноваженими інспекторами також складено акт відмови від 28.03.2018 р. за № 025/21/22, за змістом якого, продавець ОСОБА_4 ( особа, яка фактично проводила розрахункову операцію) відмовилась розписатися у направлені на перевірку/отримати копію наказу, а саме, направлення від 28.03.2018 р. № 0307, № 0308, наказ ГУ ДФС у Херсонській області від 01.03.2018 р. № 255, та зроблено запис про те, що в подальшому вказана особа відмовляється від підпису/отримання будь-яких матеріалів, що стосуються перевірки.

При цьому, в ході розгляду справи, у ГДРІ ОСОБА_5 судом з'ясовувались питання стосовно того, зокрема: яким чином було встановлено, що ОСОБА_4, є продавцем ФОП ОСОБА_1, якщо отриманий від продавця товарний чек від 28.03.2018 р. на реалізоване пиво не містив будь-яких ознак до здійснення підприємницької діяльності позивача.

При з'ясуванні вказаних питань ГДРІ ОСОБА_5 пояснив, що позивач в судовому засіданні не заперечила, що ОСОБА_4 продала саме її пиво. Крім того, пояснив, що здійснення ОСОБА_4 розрахунку за придбане ним пиво та надавши товарний чек, не давало підстави вважати, що вказана особа не є продавцем позивача.. При цьому, пояснив, що будь-яких документів, що посвідчують особу ОСОБА_4 інспекторам не надавались.

Разом з тим, допитана в судовому засіданні позивач, як свідок, надала суду показання, що при зустрічі 05.04.2018 р. з інспекторами вона дізнавалась, що 28.03.2018 р. ГДРІ ОСОБА_5 та ГДРІ ОСОБА_6 були у неї у відділі та ОСОБА_4 дійсно продала її пиво, проте гроші за продане пиво їй не надходили за виписаним нею товарним чеком від 28.03.2018 р., оскільки вона була на лікарняному, а касовий апарат був вимкнений і знаходився у неї дома. Крім того, заперечила проти того, що ОСОБА_4 є її продавцем, оскільки вона не має найманих працівників, що підтверджується наданою до суду довідкою податкового органу. При цьому, повідомила, що запереченнями на акт фактичної перевірки від 05.04.18 р. вона вказувала на дані обставини, вважаючи тим самим, що надала пояснення щодо фактів та порушень, які були відображені в цьому акті перевірки. Також надала показання, що товарний чек від 28.03.2018 р., який наданий ОСОБА_4 не може свідчити про здійснення реалізації пива ФОП ОСОБА_1, оскільки не містить ні її підпису, ні номеру товарного чеку. При цьому, вказала, що наявні у ОСОБА_4 товарні чеки є фактично товарними чеками ФОП Іваненко, та які були надані їй для реалізації продовольчих товарів, проте, скориставшись її відсутністю ОСОБА_4 продала пиво, оформивши це товарним чеком ФОП Іваненко.

Ознайомившись зі змістом заперечень позивача від 23.04.2018 р. на акт фактичної перевірки, судом встановлено, що надані позивачем показання, як свідка, щодо вказаних обставин відповідають обставинами, викладеним ФОП ОСОБА_1 у даних запереченнях на акт перевірки.

Проте, суд відмічає, відповідачем під час розгляду вказаних заперечень не були перевірені вказані обставини та не надана відповідна правова оцінка.

Надаючи правову оцінку товарному чеку від 28.03.2018 р., як розрахунковому документу, визначеному Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95 (далі - Закон № 265), суд враховує наступне.

Як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи копії товарного чеку від 28.03.2018 р., то він має назву " Товарний чек", назву і сорт товарів - Пиво "Львівське", кількість - 1л. сума 25,25 грн., продавець - підпис( без ініціалів).

При цьому, суд вказує, що вимоги щодо розрахункового документа визначені у ст. 2 Закону України № 265. А саме, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій (далі - РРО) або заповнений вручну.

Форма та зміст розрахункових документів передбачена вимогами Положення, затвердженого наказом Мінфіну від 21.01.2016р. №13 (далі - Положення № 13). Так, фіскальний касовий чек - розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги), за встановленою формою № ФКЧ-1 (п.1 р. ІІ Положення №13).

Товарний чек також є різновидом розрахункового документа, проте, форма та зміст якого законодавчо не визначена.

Отже, основною відмінністю товарного чека від фіскального є спосіб його формування, а саме, фіскальний чек реєструється РРО, а товарний чек заповнюється вручну. Крім того, фіскальний чек в обов'язковому порядку повинен бути виданий покупцю, а товарний чек видається за вимогою.

Отже, з урахуванням визначення термінів " розрахунковий документ" згідно Закону України № 265, товарний чек повинен містити напис "Товарний чек" та за змістом відповідати вимогам п. 2 р. II Положення №13, у т.ч., повинен містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, найменування господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ), - окремим рядком розмір ставки такого податку, загальну суму такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку. У реквізиті "Акцизний податок" його назва наводиться згідно з Кодексом.

З огляду на викладене, суд вважає, наявний у матеріалах справи товарний чек від 28.03.2018 р., не містить обов'язкових реквізитів, а тому не може вважатися допустимим доказом у розумінні ст. 74 КАС України, якою визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, при з'ясуванні питання щодо здійснення позивачем взагалі підприємницької діяльності з продажу товарів у період фактичної перевірки, то згідно наданих позивачем до матеріалів справи копії Z-звітів денних та наданого відповідачем до матеріалів справи копії Z-звіту за 05.04.2018 р. з нульовими показниками, судом не було встановлено здійснення позивачем будь-яких розрахункових операцій з застосуванням РРО, а відповідачем під час розгляду справи не надано доказів на спростування вказаного.

Також, в ході судового розгляду справи ГДРІ ОСОБА_5 було підтверджено та зазначено в акті проведення контрольної розрахункової операції від 28.03.18 р., що під час перевірки від ОСОБА_4 документи не запитувались та перевіряючим не представлялись, оскільки на питання щодо наявності РРО, нею було надана відповідь про отримання від керівництва лише товарних чеків для проведення розрахунків з споживачами.

З огляду на викладене та враховуючи, що у контролюючого органу наявний законодавчо встановлений обов'язок щодо ознайомлення платника податків, його уповноваженої особи, або особи, яка фактично проводить розрахункові операції, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення до її початку, як підстава для її початку проведення, проте, не доведення відповідачем в ході розгляду даної справи виконання даного обов'язку шляхом надання належних та допустимих доказів, дає підстави суду вважати, що спірна перевірка фактично не була проведена, а за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутні компетенція на прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору у даній справі.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем вимог ст.ст. 80, 81 Податкового кодексу України, що визначає порядок фактичної перевірки, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при вирішенні спорів цієї категорії була викладена, зокрема, у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 821/1957/16.

З огляду на вищевказані обставини та враховуючи, що під час розгляду справи відповідачем не доведено, що 28.03.2018 р. при придбані особисто інспектором ДФС у алкогольного пива "Львівське" (1 л.) на суму 25,25 грн. не здійснено розрахунок розрахункову операцію через РРО, що стало підставою для встановлення порушення позивачем п. 1 ст. З Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", тому суд вважає, що зазначені обставини виключають можливість застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1,00 грн. за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (РРО) з фіскальним режимом роботи (вчинене вперше протягом календарного року), та прийняте на підставі незаконної перевірки податкове повідомлення-рішення № 001961405 від 02.05.2018 р. не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Також, вирішуючи спірне питання, суд зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Херсонській області № 001971405 від 02.05.2018 р. про застосування до позивача штрафної санкції у сумі 183 110,25 грн. за порушення п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 ( далі - Положення № 637) є не забезпечення своєчасного оприбуткування (облік) в КОРО готівкових коштів, які надійшли до каси (місце проведення розрахунків) протягом січня - червня 2016 року.

Відповідачем в акті перевірки вказано, що до каси у певні дати надходили готівкові кошти у вигляді торговельної виручки, які були оприбутковані в КОРО на наступний день після їх фактичного надходження до каси згідно фіскальних звітних чеків, тобто несвоєчасно (не у день надходження). Загальна сума несвоєчасно оприбуткованої готівки 36 622,05 грн.

Відповідно до п. 6 ст. 33 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 року № 679-XIV визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень НБУ.

Так, за правилами п.п. 2.2 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку від 15.12.2004 року № 637 ( чинного на момент проведення оприбуткування готівки) підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до п. 7.15 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Згідно із п.п. 2.6 п. 2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Таким чином, у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Тобто, з метою встановлення факту виконання суб'єктом господарювання вимог п.п. 2.6 п. 2 Положення № 637 необхідним є дослідження книги ОРО та відповідних чеків РРО.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів фактичної перевірки та пояснень ГДРІ ОСОБА_5 в судовому засіданні, вказане порушення було встановлено на підставі витягів з АІС " Податковий блок", а книга ОРО позивача взагалі не досліджувалась

Допитана в судовому засіданні, позивач, як свідок, надала показання, а саме, що при зустрічі 05.04.2018 р. з ГДРІ ОСОБА_5 та його питання щодо книги КОРО, вона відповіла, що вказані книги у неї відсутні.

При цьому, суд відмічає, про вказаний факт не був відображений ні акті перевірки від 05.04.18 р., ні в матеріалах до нього. Крім цього, суд зауважує, що позиція ГДРІ ОСОБА_5 щодо проведення фактичної перевірки за участю позивача, про що свідчить акт відмови від 05.04.18 р. за № 026/21/22 складений відносно ФОП ОСОБА_1, спростовується змістом акту фактичної перевірки від 05.04.18 р., яким зафіксовано, що перевірка була проведена за участю лише продавця ОСОБА_4.

З огляду на викладене та враховуючи, що книга ОРО під час перевірки не надавалась та не досліджувалась, а висновки перевірки про несвоєчасне оприбуткування позивачем готівки в книзі ОРО ґрунтуються виключно на підставі наявних у податкового органу даних електронних копій розрахункових документів, тому суд вважає, що зазначені обставини виключають можливість застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасне оприбуткування позивачем готівки в книзі ОРО та прийняте на підставі незаконної перевірки податкове повідомлення-рішення № 001971405 від 02.05.2018 р. не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд приймає до уваги, що у період проведення фактичної перевірки відповідачем проводилась планова документальна перевірка, предметом якої було також були питання щодо наявності та використання РРО та ведення КОРО, проте зі змісту пункту 2.9.1 " Наявність та використання РРО/КОРО " акту перевірки від 16.04.2018 р. за № 348/21-22-13-06/НОМЕР_1 вбачається, що факт несвоєчасного оприбуткування коштів на суму 36 622,02 грн. був встановлений на підставі акту фактичної перевірки від 05.04.18 р. № 0154/21/22/РРО/НОМЕР_1, що на думку суду не відповідає приписам п. 75.1.2. ст. 75 ст. ПК України, якою визначено, що документальна перевірка проводиться на підставі документів, ведення яких передбачено законом, а не висновків фактичної перевірки.

Крім того, суд зауважує, що ні актом фактичної перевірки, ні актом планової документальної перевірки не встановлено з боку позивача порушень щодо не забезпечення зберігання звітності та первинних документів.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем ст. 15-3 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу тютюнових виробів" ( далі - Закон України № 481/95-ВР) в частині продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб'єктом господарювання, який не має статусу підприємства громадського харчування, то суд вказує наступне.

Статтею 1 Закону України № 481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів, безпосередньо громадянами та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Місце торгівлі - це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20м2, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості),, в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Відповідно до статті 15 цього Закону роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій; видача ліцензій здійснюється за заявою суб'єкта господарювання.

У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

Зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Відповідно до ч. 6 ст. 15-3 Закону України № 481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Як зазначає відповідач, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці може здійснюватись тільки спеціальними суб'єктами господарювання, зокрема суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, а також підприємствам з універсальним асортиментом товарів.

Як зазначалось вище, згідно витягу з державного реєстру юридичних осіб, фізичних особі-підприємців та громадських формувань, який доданий до матеріалів справи, одним з видів діяльності позивача є 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, діяльність ресторанів та інше.

Як вбачається з акту фактичної перевірки, відповідачем встановлено факт продажу алкогольних напоїв на розлив, проте, не зазначено про наявність ознак щодо продажу позивачем алкогольних напоїв для споживання кінцевим споживачем на місці, зокрема, наявність будь-яких меблів (столи, стільці), а також наявність посуду, в якому неможливо придбати такі напої "на винос". При цьому, посилання в акті перевірки лише на наявність установки з розливу пива не може бути беззаперечним доказом щодо споживання кінцевим споживачем пива на місці, оскільки за змістом акту перевірки інспектор придбав пиво саме у пластиковій пляшці.

З огляду на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, з яких саме підстав або документів було встановлено дане порушення, суд вважає, що зазначені обставини виключають можливість застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 6 800,00 грн. за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб'єктом господарювання, який не має статусу підприємства громадського харчування, а тому прийняте на підставі незаконної перевірки податкове повідомлення-рішення від № 001981405 від 02.05.2018 р., не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, то суд зазначає про наступне

Частинами 1, 3 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 132 КАС України).

Положеннями ч. 1 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, несуть сторони.

В силу ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами, розмір таких витрат визначається на підставі доказів про понесені стороною витрати (договори, рахунки, платіжні документи тощо) та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі (описи, акти виконаних робіт тощо).

На підтвердження розміру витрат позивача на професійну допомогу до суду надано копію договору про надання правової допомоги № 15 від 07.06.2018, за умовами якого на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи та обсяг правових послуг, та розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу № 15/18 від 04.06.2018 року, відповідно до якого загальний розмір гонорару адвоката становить 10 000,00 грн.

На підтвердження співмірності цих витрати з фактично виконаною адвокатом роботою надано акт виконаних робіт від 09.11.2018 р. до договору № 15/18 від 07.06.2018 р.

Дослідивши надані позивачем документи та проаналізувавши їх на предмет співмірності вказаної суми гонорару з фактично виконаною адвокатом роботою, суд зазначає про наступне.

Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу № 15/18, адвокатом ОСОБА_2 надано ОСОБА_1 правову допомогу наступного характеру:

- попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин; складання договору про надання правової допомоги ( 1 год., вартість 1 000,00 грн.)

- вивчення судової практики із спірних правовідносин (1 год., вартість 1000,00 грн.)

- підготовка процесуальних документів, а саме підготовка позовної заяви та додатків до неї ( 3 год., вартість 3000,00 грн.)

- оплата послуг за представництво інтересів клієнта в суді (2 засідання, 3 год., 3 000,00 грн.)

- компенсація часу, витраченого в дорозі для прибуття в судове засідання до м. Херсон та повернення до м. Нова Каховка (2 год., 2000,00 грн.)

Суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивача зазначених витрат на правову допомогу у повному обсязі, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним, зокрема із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Так, за змістом акту вартість робіт щодо попередньої консультації клієнта та складання договору про надання правової допомоги оцінена адвокатом у сумі 1000 грн.

Проте, суд зазначає, що складання договору про надання правової допомоги не передбачено ст. 19 Закону України "Про адвокатуру", якою визначені види адвокатської діяльності, а також не вимагає від адвоката вчинення будь-яких дій, спрямованих на захист прав та інтересів свого клієнта. Крім того, сам договір носить типовий характер, а тому суд вважає за доцільне зменшити суму стягнення за попередню консультацію клієнта та складання договору про надання правової допомоги з 1 000,00 грн. до 500,00 грн.

Щодо витрат адвоката, пов'язаних з вивченням судової практики в сумі 1 000,00 грн., то суд також вважає їх необґрунтованими, оскільки у змісті позовної заяви та доданих матеріалах відсутні будь-які посилання на судову практику у подібних спірних правовідносинах.

Щодо витрат адвоката з підготовки позовної заяви та додатків до неї, то суд зазначає, що в ході розгляду справи судом було встановлено, що у змісті позовної заяви викладені обставини, які не відповідають дійсності, у зв'язку з чим позивач була допитана судом в якості свідка. При цьому, адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що при підготовці позову ряд обставин був викладений нею невірно, а також помилково зазначена невірна адреса позивача, у зв'язку з чим судові повістки не доходили до адресата.

Суд зазначає, що неправдиві обставини справи, викладені адвокатом у позовній заяві, ввели суд в оману, та стали причиною тривалого розгляду справи у зв'язку з необхідністю з'ясування дійсних обставин справи, виклику позивача особисто та допиту її в якості свідка.

З огляду на викладене, суд вважає суму у розмірі 3 000,00 грн., вказану у розрахунку за підготовку адвокатом позовної заяви та додатків до неї, такою, що не відповідає з фактично виконаною адвокатом роботою, та, з урахуванням якості виконаних адвокатом робіт, виходячи із принципу співмірності, вважає за доцільне зменшити її до 1 500,00 грн.

Щодо оплати послуг за представництво інтересів клієнта в суді, сума яких визначена адвокатом у розмірі 3 000,00 грн. за три години, то суд зазначає, що відповідно до протоколів судових засідань від 07.11.2018 р. та 09.11.2018 р., кожне з цих засідань тривало близько однієї години. Виходячи з розрахунку адвоката, що вартість однієї години її роботи становить 1 000,00 грн., суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати ОСОБА_1 на оплату послуг адвоката за представництво в суді у розмірі 2 000,00 грн.

Щодо компенсації часу, витраченого в дорозі для прибуття в судове засідання, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 135 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Аналіз змісту вказаної норми закону дає суду підстави вважати, що витрати, пов'язані з переїздом, не входять до переліку витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а є самостійним видом витрат, які потребують окремого доказування.

Позивачем та її представником не надано доказів на підтвердження витрат, пов'язаних з переїздом, або доказів на підтвердження втраченого заробітку, а тому суд приходить до висновку про відмову в стягненні з відповідача витрат в цій частині.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. підлягає задоволенню частково, та вважає за можливе стягнути ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 4 000,00 грн. ( 500,00 грн. + 1500,00 грн. + 2000,00 грн.)

Витрати на правову допомогу в іншій частині стягненню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Щодо розподілу витрат на судовий збір, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою - підпроиємцем, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 1762 гривень.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ціна позову становить 189 911,25 грн. Таким чином, позивач при зверненні до суду з даним позовом повинна була сплатити судовий збір у сумі 1 899,11 грн. (1 % від ціни позову)

Натомість, як вбачається з платіжних документів № 0.0.1062706715.1 та № 0.0.1068848904.1 від 18.06.2018 р., позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у загальній сумі 3 524,00 грн., тобто надлишково сплачено1 624,89 грн.

Відповідно до положень частини першої статті 139 КАС, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 3 524,00 грн. підлягає стягненню з ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі за рахунок його бюджетних асигнувань частково, а саме в сумі 1 899,11 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 3674-V, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, суд зазначає, що надлишково сплачений ФОП ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 624,89 грн. буде повернено за відповідним клопотанням позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання 74900, АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місцезнаходження 73026, пр. Ушакова, буд. 75, код ЄДРПОУ 39394259) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області № 001981405 від 02.05.2018 р., про застосування про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за платежем "адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів" штрафних санкцій у сумі 6800,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області № 001961405 від 02.05.2018 р. про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів" штрафних санкцій у сумі 1 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській област № 001971405 від 02.05.2018 р. про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів" штрафних санкцій у сумі 183 110,25 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місцезнаходження 73026, пр. Ушакова, буд. 75, код ЄДРПОУ 39394259) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання 74900, АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_1) витрати на правову допомогу в сумі 4 000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.)

Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місцезнаходження 73026, пр. Ушакова, буд. 75, код ЄДРПОУ 39394259) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання 74900, АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 899,11 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять грн. 11 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19 листопада 2018 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 9.2.1.