Рішення № 78020993, 15.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3410/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

представників позивача ОСОБА_1 Мейлаха, ОСОБА_2,

представника третьої особи – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом представництва Американського об’єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу до Київської міської державної адміністрації, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Департаменту культури Київської міської державної адміністрації, Департаменту охорони культурної спадщини Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

представництво Американського об’єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу звернулося до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Департаменту культури Київської міської державної адміністрації, Департаменту охорони культурної спадщини Київської міської ради, з наступними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р “Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України”, в частині пп. 2, 3 щодо місць давніх поховань – Єврейське кладовище (кіркут) (Лук’янівське єврейське кладовище) у м.Києві;

- зобов’язати відповідача виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р “Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України”, в частині пп. 2, 3 щодо місць давніх поховань – Єврейське кладовище (кіркут) (Лук’янівське єврейське кладовище) у м.Києві.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що між сучасною вулицею Мельникова та Реп'яховим яром у м.Києві знаходиться давнє єврейське кладовище (кіркут) - Лук'янівське єврейське кладовище, яке на тодішній околиці Києва (Лук'янівці) було відкрите в 1894 році і на початках існування займало площу понад 25 га, оточену капітальною стіною з арковими брамами. Тут були поховані десятки тисяч євреїв, серед різноманітних поховань виділявся лідери київських сіоністів, єврейські праведники, головний рабин Києва Вайсблат Нухим та багато інших видатних людей. У 1937 році кладовище було закрите для поховань. За нацистської окупації багато могил були зруйновані й опоганені (сотні кам'яних надгробків використовували для спорудження багать, на яких спалювалися тіла убитих у Бабиному Ярі). Позивач також зазначив, що у 1962 році міськвиконком офіційно ухвалив ліквідувати некрополь. Стіну розібрали (залишився тільки фрагмент), ритуальні приміщення знесли, переважну частину поховань розорили, а надгробки знищили чи розграбували. З відповіді від 01.03.2018 року № 060-1669 Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради про надання інформації на запит позивачу стало відомо, що на сьогодні це єврейське кладовище не обліковується через необхідність проведення досліджень і надходження необхідної документації. Протягом багатьох років територія давніх єврейських кладовищ та давніх поховання в Україні є предметом вивчення та дослідження представництва Американського об’єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу. З цією метою вивчалися архівні документи, що зберігаються як у вітчизняних так і в закордонних архівах, дані документи опрацьовувались фахівцями у сфері археології, геодезії, картографії тощо. Позивач наголосив, на станом на сьогодні не вживаються жодні заходи на виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р “Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України” в частині п.п. 2, 3, а саме - щодо місць давніх поховань. Як наслідок бездіяльності відповідача, на облік вказане кладовище станом на сьогодні не взято, межі кладовища не встановлюються, жодна організація їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень через засоби масової інформації не здійснюється так як і не проводиться робота з вивчення стану закритого кладовища, у тому числі кладовищ національних меншин, не здійснюються заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження. Позивач наголосив, що до інтересів, прав і свобод позивача постійно допускається бездіяльність.

Ухвалою судді від 03.08.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.10.2018 року підготовче провадження в адміністративній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Причин неявки та відношення до позову суду не надав. Належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом скерування на його адресу судової кореспонденції.

Від Департаменту культури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації надійшли пояснення від 28.08.2018 №060-7085, у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог враховуючи той факт, що Єврейське кладовище на Лук’янівці у м.Києві не було за видом об’єкта культурної спадщини визнано як історичне, а також відсутність його реєстрації шляхом занесення до державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією національного та місцевого значення.

Представники третіх осіб – Міністерства закордонних справ України (за вх. № 34420 від 30.10.2018) та Департаменту культури Київської міської державної адміністрації (за вх. № 36458 від 14.11.2018) скерували на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі уповноважених представників.

Представник третьої особи на стороні позивача – Кабінету Міністрів України в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Представник третіх осіб Міністерства культури України та Департаменту охорони культурної спадщини Київської міської ради в судове засідання не прибули. Причин неявки та відношення до позову суду не надав. Належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом скерування на адресу судової кореспонденції.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

12.02.2018 позивач скерував на адресу голови Київської міськдержадміністрації запит на інформацію, в якому просив надати інформацію про взяття на облік поховань єврейського кладовища по вул. Мельнікова в м. Києві відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р “Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України”.

У відповіді від 01.03.2018 року №060-1669 на інформаційний запит Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу стосовно взяття на облік поховань єврейського кладовища по вул.Мельникова у м.Києві Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради повідомив, що єврейське кладовище на Лук’янівці було відкрите в 1894 році між сучасною вулицею Мельникова та Реп’яховим яром, питання взяття на облік поховань потребує ґрунтовних досліджень відповідними фахівцями для підготовки облікової документації, на сьогодні пропозиції та архівні матеріали щодо поховань не надавались.

Відповідно до листа Міністерства культури України від 30.09.2013 та Протоколу Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України від 25.07.2013 розглянуто та взято до відома представлену замовником Представництвом Американського об’єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу та громадським комітетом для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру Технічну документацію про виконання проектно-пошукової роботи по встановленню історичних меж поховань братньої могили Бабиного Яру та Кирилівського, Єврейського, Мусульманського, Караїмського кладовищ у м.Києві.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Відповідно до міжурядової Угоди, укладеної між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки “Про охорону та збереження культурної спадщини” від 04.03.1994, - кладовища, похований жертв репресій тоталітарних режимів визначені об'єктами культурної спадщини, які підлягають до збереження та охороні в цілях і рамках цієї Угоди. Поняття “культурна спадщина”, в межах цієї Угоди, означає культові заклади, місця історичного значення, пам'ятники, кладовища та меморіали загиблим, а також архівні матеріали, які мають до цього відношення.

Згідно Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 р., стороною якої є Україна, “архітектурна спадщина” включає такі нерухомі об'єкти, пам'ятки: усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення, архітектурні ансамблі, однорідні групи міських або сільських будівель, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення і характеризуються спільністю чітких територіальних ознак.

Об'єктом культурної спадщини Закон України “Про охорону культурної спадщини” від 08.06.2000 №1805-III визнає визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про охорону культурної спадщини” від 08.06.2000 №1805-III до історичних об'єктів культурної спадщини відносяться окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Поняття земель історико-культурного призначення наводиться у ст. 53 Земельного кодексу України, шляхом перелічення їхнього складу: до земель історико-культурного призначення належать землі на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини.

Для визначення категорії земель, як земель історико-культурного призначення необхідні певні правові факти, які б встановлювали, що той чи інший об'єкт відноситься до об'єктів перелічених в статті 53 Земельного кодексу України. Такими правовими підставами є: а) внесення історико-культурних об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; - б) встановлення охоронних зон історико-культурних об'єктів; - в) встановлення режиму заповідної охорони історико-культурних об'єктів; - г) встановлення правового режиму охоронюваної археологічної території; - ґ) встановлення правового режиму історичного ареалу населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених пунктів.

Відповідно до пункту 2.3 “Порядку обліку об'єктів культурної спадщини”, затвердженого наказом Міністерства культури України №158 від 11.03.2013, на виявлені об'єкти культурної спадщини складається облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта культурної спадщини.

Згідно з пунктом 3.2 Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України №158 від 11.03.2013 за результатами оцінки виявлених об'єктів культурної спадщини оформляється протокол, в якому зазначається, яким саме критеріям відповідає (не відповідає) кожен об'єкт культурної спадщини. Протокол є підставою для занесення (не занесення) об'єкта культурної спадщини до Переліку об'єктів культурної спадщини, який ведеться за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Відповідно до 3.5 Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України №158 від 11.03.2013 про занесення об'єкта культурної спадщини до Переліку і набуття ним правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у 30-денний строк рекомендованим листом з повідомленням про вручення направляють власнику цього об'єкта або уповноваженому ним органу письмове повідомлення за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку, про що здійснюється відповідний запис в журналі обліку видачі повідомлень про занесення об'єктів до Переліку об'єктів культурної спадщини за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Судом встановлено, що між сучасною вулицею Мельникова та Реп’яховим яром у м.Києві знаходиться давнє єврейське кладовище (кіркут) – Лук'янівське єврейське кладовище, яке є об'єктом культурної спадщини. Тому земельна ділянка, на якій розташоване єврейське кладовище, підпадає під ознаки земель категорії історико-культурного призначення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р “Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України” затверджено додаткові заходи щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України.

Відповідно до п. 2 Додаткових заходів щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України зобов'язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держкомрелігій із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень в засобах масової інформації.

Стаття 6 Закону України “Про охорону культурної спадщини” визначає, щодо повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема: визначення меж територій пам'яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони; встановлення режиму використання пам'яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони; забезпечення виготовлення, складання і передачі центральному органові виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини наукової документації з описами та фіксацією об'єктів культурної спадщини, а в разі отримання дозволу на їх переміщення (перенесення) - демонтаж із них елементів, які становлять культурну цінність, з метою збереження; виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.

Відповідно до п.2.1-2.4 “Порядку обліку об'єктів культурної спадщини” затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 визначено, що виявлення об'єктів культурної спадщини включає: натурне обстеження (дослідження), історико-архівні і бібліографічні дослідження, визначення предмета охорони, встановлення ступеня схоронності, первісного призначення, сучасного використання, фотофіксацію (у разі необхідності графічну фіксацію), виготовлення короткої історичної довідки та облікової картки (п.2.1); виявлення об'єктів культурної спадщини відбувається шляхом здійснення науково-дослідних та пошукових робіт (натурних обстежень (досліджень), історико-архівних і бібліографічних досліджень, фотофіксації, графічної фіксації), розробки науково-проектної документації; наукової (науково-технічної) експертизи робіт, які можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини; земляних, будівельних, меліоративних та інших робіт (п.2.2); на виявлені об’єкти культурної спадщини складається облікова картка об’єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об’єкта (пам’ятки) культурної спадщини за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (п.2.3); виявлення об'єктів культурної спадщини, складання на них облікової картки, короткої історичної довідки, акта технічного стану забезпечують органи охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, відповідно до їх повноважень, зокрема виконують функції замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження об'єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про ці об’єкти (п.2.4).

Однією із функцій землеустрою відповідно до пункту “в” частини 1 статті 2 Закону України “Про землеустрій” від 22.05.2003 №858-IV (далі - Закон №858-IV) є встановлення і закріплення на місцевості меж територій історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів. Для організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення статті 47 цього Закону передбачено виготовлення проектів землеустрою в порядку, визначеному Постановою.

Проведенню облаштування, утримання та збереження місць давніх поховань має передувати організація і встановлення меж їх територій. З цією метою передбачено виготовлення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення в порядку, визначеному Постановою.

Статтею 20 Закону №858-IV передбачено випадки, коли землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, а саме в разі:

а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель;

б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою;

в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок;

г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути);

ґ) організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Згідно до частини 3 статті 47 Закону №858-IV проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Судом встановлено, що Представництво Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу вивчало територію давніх єврейських кладовищ та давніх поховання в Україні, архівні документи, що зберігаються у архівах і опрацьовувались фахівцями у сфері археології, геодезії, картографії тощо.

Доводи департаменту культури Київської міської державної адміністрації про відсутність підстав для задоволення позову судом до уваги не беруться з таких підстав, що відповідно до Міжурядової Угоди, укладеній між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки “Про охорону та збереження культурної спадщини” від 04.03.1994 р., - кладовища, похований жертв репресій тоталітарних режимів визначені об'єктами культурної спадщини, які підлягають до збереження та охороні в цілях і рамках цієї Угоди, а суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. (ч.5 ст. 7 КАС України).

Беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів позивача щодо охорони культурної спадщини, які полягають в інтересі організації і встановленні меж території Єврейського кладовища як території історико-культурного призначення, виконанні відповідачем вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р “Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України” в частині п.п. 2, 3 щодо місць давніх поховань – Єврейське кладовище (кіркут) (Лук'яянівське єврейське кладовище) у м.Києві, оскільки стаття 10 Закону України “Про охорону культурної спадщини” закріплює та зобов’язує органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяти діяльності громадських організацій щодо охорони культурної спадщини, а відповідно до статті 11 цього Закону громадським організаціям надається можливість встановлювати шефство над об’єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяють державі у здійсненні заходів з охорони використання, виявлення, обліку, реєстрації об’єктів культурної спадщини.

Відповідач жодного доказу в підтвердження виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р “Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України”, “Порядку обліку об'єктів культурної спадщини”, затвердженого наказом Міністерства культури України №158 від 11.03.2013 р., статті 6 Закону України “Про охорону культурної спадщини” чи здійснення інших заходів збереження місць давніх поховань – Єврейське кладовище (кіркут) (Лук'янівське єврейське кладовище) у м.Києві у встановленому законом порядку суду не надав.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному вказаним Кодексом.

Як передбачено ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач доказів на підтвердження виконання вимог вищенаведених нормативних актів, що стосується збереження місця давніх поховань та відзиву на позовну заяву суду не надав.

З огляду на викладене, враховуючи особливий статус об’єктів культурної спадщини, та з метою належного збереження місць давніх поховань, суд вважає позовні вимоги Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу обґрунтованими.

Тому, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень вказаного Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р “Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України”, в частині п.п. 2, 3 щодо місць давніх поховань – Єврейське кладовище (кіркут) (Лук'янівське єврейське кладовище) у м.Києві.

Зобов’язати Київську міську державну адміністрацію виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р “Про додаткові заходи щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України”, в частині пп. 2, 3 щодо місць давніх поховань – Єврейське кладовище (кіркут) (Лук’янівське єврейське кладовище) у м.Києві.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022527), що знаходиться за адресою 01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36, на користь Представництва Американського об’єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (код ЄДРПОУ 21720365), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, 3524 (три тисячі п’ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 листопада 2018 року.

Суддя В.М. Сакалош