Рішення № 78020728, 16.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2018 р. Справа № 2040/5630/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Шляхової О.М.,

при секретарі судового засідання - Молчанової О.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватної фірми "Алекс-3" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватна фірма "Алекс-3", звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Офісу великих платників податків ДФС України по проведенню позапланової невиїзної податкової перевірки ПФ «Алекс-3»;

- визнати протиправними дії Офісу великих платників податків ДФС України по проведенню розрахунків пені за порушення вимог валютного законодавства;

- визнати протиправним та скасувати Наказ №536 від 17.03.2017 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватної фірми «Алекс-3».

Ухвалою суду від 03 вересня 2018 року провадження у справі зупинялось до 08 жовтня 2018 року з підстав викладених у п. 2 ч.3 ст. 236 КАС України.

Ухвалою суду від 08.10.2018 року продовжено термін зупинення по справі до 24 жовтня 2018 року.

Ухвалою суду від 24.10.2018 поновлено провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ є незаконним, отже, підлягає скасуванню, оскільки у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки, встановлені п.78.1 ст. 78 ПК України, позаяк підприємством було надано відповідь та затребувані документи на запит контролюючого органу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, які у ньому викладені.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, з огляду на доводи наданого суду відзиву на позов в контексті того, що позивач не надав всі затребувані контролюючим органом документи.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якій виклав аналогічну позицію тієї, яка викладена в позові та вказав про помилковість доводів відповідача.

Представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що запит контролюючого органу складений з дотриманням вимог ПК України, а тому, позивач був обтяжений обов'язком з надання відповіді на нього та повного пакету підтверджуючих документів, проте витребувані документи у повному обсязі не надано.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до вимог п.п. 20.1.2 п.20.1 ст. 20, абз. 3 пп.1 п. 73.3 ст.73 та п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України контролюючим органом надіслано на адресу ПФ «АЛЕКС-3» запити про надання пояснень та їх документального підтвердження по зовнішньоекономічних контрактах №2 від 05.01.2016; №21/3 від 24.10.2013;№5/15 від 15.04.2015; №14/12 від 28.05.2012, а саме:

- лист від 02.08.2016 №5208/10/28-09-14-01-22 (а.с. 231-232, т.с 1);

- лист від 28.12.2016 №14322/10/28-10-50-16-23 (а.с. 233-234, т.с 1);

- лист від 03.02.2017 № 6902/10/28-10-50-16-23 (а.с. 235-236, т.с 1);

- лист від 13.02.2017 №4693/10/28-10-50-16-23 (а.с. 237-238, т.с 1).

На вказані запити контролюючого органу, позивачем, листами надано письмові пояснення з додатками, перелік яких вказано в листах, а саме:

- від 15.08.2016 №195 (а.с. 239, т.с 1);

- від 18.01.2017 №9 (а.с. 242-245, т.с 1);

- від 13.02.2017 №19 (а.с.245 а-246 т.с 1);

- від 01.03.2017 № 39 (а.с. 247-248, т.с 1);

Окрім того, листом від 24.10.2017 №241 позивач, через ДФС України надав податкову інформацію, а саме пояснення та їх документальні підтвердження в частині погашення простроченої заборгованості по зовнішньоекономічним контрактам після періоду, що перевірявся згідно акту позапланової виїзної перевірки ПФ «Алекс-3» від 26.07.2016 №62/2809-14-01-12/23467315 (а.с. 240-241, т.с 1).

На підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст.79, ПК України, в.о. начальника великих платників податків ДФС України винесено наказ від 17.03.2017 №536 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків по зовнішньоекономічним контрактам №2 від 05.01.2016 за період з 05.01.2016 по 10.08.2016; №21/3 від 24.10.2013 за період з 18.06.2016 по 28.02.2017;№5/15 від 15.04.2015 за період з 18.06.2016 по 16.01.2017; №14/12 від 28.05.2012 за період з 18.06.2016 по 10.02.2017 та в частині закриття простроченої дебіторської заборгованості по зовнішньоекономічним контрактам: №18/Э11 від 17.05.2011 за період з 18.06.2016 по 08.09.2016; №20/12 від 31.10.2012 за період з 18.06.2016 по 15.08.2016; №20/14 від 09.09.201314 за період з 18.06.2016 по 05.10.2016; №14/ Э11 від 22.04.2011 за період з 18.06.2016 по 06.09.2016 згідно з отриманою податковою інформацією уповноваженого банку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ДФС України, тривалістю 2 робочих днів, з 29 березня 2017 року ( а.с.213-214, т.с. 1).

Підставою складання вказаного наказу слугувало ненадання у запитуваному обсязі пояснень та документального підтвердження на вищевказаний запит контролюючого органу, що виразилось, як вказував у судовому засіданні представник відповідача, у тому, що позивачем не було надано затребувані документи в повному обсязі, в контексті ненадання затвердженого керівником підприємства кола підписантів на здійснення господарських операцій, розрахункових документів.

Вказаний наказ разом з повідомленням №7 від 17.03.2017 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення №15337/10/20-10-50-16-23 від 17.03.2017 про запрошення посадових осіб суб’єкта господарювання 31.03.2017 о 14:00 до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС з питання) особистого вручення та підпису акта документальної позапланової невиїзної перевірки було направлено на адресу позивача та отримано та отримано ним 23.08.2018. ( а.с.24,т. с. 2).

Листом від 27.03.2017 № 55 позивач повідомив податковий орган про неможливість прибуття директора ПФ «Алекс-3» - ОСОБА_3 до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС 31.03.2017 для особистого вручення та підпису акта документальної позапланової невиїзної перевірки, у зв’язку з його відрядженням, з наданням наказу від 27.03.2017 № 1 ком. «Про направлення на відрядження для участі у міжнародній будівельній виставці у м. Києві.». (а.с. 25-26, т.с. 2)

Позивач, не погодившись з наказом відповідача від 03.08.2018р. №5612, звернувся до суду за його оскарженням.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Статтею 78 ПК України встановлено особливості проведення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до п.78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (78.1.1); виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (78.1.4).

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України закріплено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки унормовані ст. 79 ПК України.

Так п. 79.1 зазначеної статті визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки ( п. 79.2 ст. 79 ПК України).

Відповідно до п.73.3. ст. 73 ПК України, Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом. Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п’ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Вирішуючи вказану справу, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, по - перше, позивач оскаржує спірний наказ, виходячи з того, у спірному наказі міститься лише посилання податкового органу на п.78.1 ст. 78 ПК України, у зв’язку із чим у підприємства відсутня можливість ідентифікувати підставу проведення перевірки.

Окрім того позивач посилається на постанову Верховного Суду від 05.05.2018 №810/3188/17, в якій зазначено що оцінка правомірності наказу про проведення документальної перевірки, у тому числі позапланової невиїзної, повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки ПК України .

Суд погоджується з правовим висновком Верховного суду щодо необхідності зазначення у наказі про проведення перевірки, підстав її проведення, з урахуванням достатності змісту.

Так, дослідивши оскаржуваний у даній справі наказ про проведення перевірки, суд встановив, що податковим органом вказано підставу проведення перевірки, а саме «згідно з отриманою податковою інформацією уповноваженого банку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ДФС України» (а.с. 213, т.с. 1).

А отже податковим органом при прийнятті оскаржуваного наказу вчинено дії на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірними. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Щодо посилання позивача, що податковим органом не надіслано копії наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки з дотриманням вимог п.79.2 ст. 79 ПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.79.2 ст.79 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної невиїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови, зокрема, вручення копії наказу про проведення перевірки разом з письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно п.п. 42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Судом з матеріалів справи встановлено, що оскаржуваний наказ, разом з повідомленням №7 від 17.03.2017 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомленням №15337/10/20-10-50-16-23 від 17.03.2017 про запрошення посадових осіб суб’єкта господарювання 31.03.2017 о 14:00 до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС з питання) особистого вручення та підпису акта документальної позапланової невиїзної перевірки було направлено на адресу позивача та отримано та отримано ним 23.08.2018. ( а.с.24,т. с. 2).

Листом від 27.03.2017 № 55 позивач повідомив податковий орган про неможливість прибуття директора ПФ «Алекс-3» - ОСОБА_3 до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС 31.03.2017 для особистого вручення та підпису акта документальної позапланової невиїзної перевірки, у зв’язку з його відрядженням, з наданням наказу від 27.03.2017 № 1 ком. «Про направлення на відрядження для участі у міжнародній будівельній виставці у м. Києві.». (а.с. 25-26, т.с. 2)

А отже, обізнаність позивача про проведення перевірки та отримання ним наказу та повідомлення, підтверджується листом від 27.03.2017 № 55 підписаним Директором ОСОБА_3, яким повідомлено податковий орган про неможливість прибуття директора ПФ «Алекс-3» до податкового органу. (а.с. 25-26, т.с. 2)

Враховуючи вид документальної позапланової перевірки - невиїзна, судом, при розгляді справи було встановлено дотримання контролюючим органом приписів ст. 79 ПК України, що виразилось у наявності, підстав наведених вище, для її призначення, прийняття відповідного рішення оформленого наказом та направлення вказаного наказу разом з письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки рекомендованим листом з повідомленням платникові.

Таким чином, посилання позивача на не надіслання податковим органом надіслано копії наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки з дотриманням вимог п.79.2 ст. 79 ПК України, спростовується вищенаведеними обставинами справи.

Як встановлено судом та не спростовано матеріалами справи, позивач отримав спірний у даній справі наказ.

Окрім того, за наслідками проведення перевірки складено Акт від 31.03.2017 №17/28-10-50-16-12/23467315 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПФ «Алекс-3» ( код за ЄДРПОУ 23467315) з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків по зовнішньоекономічним контрактам; №2 від 05.01.2016 з нерезидентом Предприниматель «Байрнев Аманберди», Республика Туркменистан за період з 05.01.2016 по 10.08.2016, №21/13 від 24.10.2013 з нерезидентом 000 «ЛИНГРАНД», Россия за період з 18.06.2016 по 28.02.2017, №14/12 від 28.05.2012 з нерезидентом ИП «Абдусатгаров Азис Батырханович», Республика Казахстан за період з 18.06.2016 по 10.02.2017, №5/15 від 15.04.2015 з нерезидентом ТОО «Темурий», Республика Казахстан за період з 18.06.2016 по 16.01.2017 та в частині закрита простроченої дебіторської заборгованості по зовнішньоекономічним контрактам: №18/Э11 від 17052011 з нерезидентом ООО «Piramida-F.R.», Республика Азербайджан за період з 18.06.2016 по 08.09.2016, №20/12 від 31.10.2012 з нерезидентом Компания ZAZI LTD, Грузия за період з 18.06.2016 по 15.08.2016, №20/14 від 09.09.2014 з нерезидентом ООО « FUTURE SO ММС», Республика Азербайджан за період з 18.06.2016 по 05.10.2016, №14/Э11 від 22.04.2011 з нерезидентом ОсОО «КАМА», Республика Кыргызстан за період І 18.06.2016 по 06.09.2016 згідно з отриманою податковою інформацією уповноваженого банку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ДФС України». (а.с. 11-54, т.с. 1).

Як встановлено судом в ході розгляду справи, за наслідками складання Акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення рішення, які на даний час оскаржуються позивачем у судовому порядку.

Виходячи з правової природи рішення контролюючого органу про призначення перевірки, яке викладається у формі наказу, наказ є правовим актом індивідуальної дії, який розрахований на певне коло осіб та вичерпує свою дію виконанням.

Зазначене узгоджується з нормативним визначенням індивідуального акту, наданого п.19 ст.4 КАС України, за яким, індивідуальний акт - акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, наказ, як акт індивідуальної дії вичерпав свою дію, оскільки закінчився строк протягом якого відповідачем могла бути проведена перевірка на підставі такого Наказу.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7 встановлено, що ненормативні правові акти є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. До ненормативних актів належать конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, які застосовуються одноразово.

Відтак суд зазначає, що вимоги про скасування акту індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, та Акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся в минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків, а тому юридичні факти або події минулого в принципі не можуть бути скасовані.

У судовому засіданні на запитання суду представник позивача пояснив, що за наслідками перевірки складено відповідний акт, яким встановлено певні порушення та прийнято податкове повідомлення - рішення, яке наразі підприємством оскаржується в адміністративному порядку.

Отже, спірний наказ фактично був реалізований, а отже вичерпав свою дію виконанням.

Суд вказує, що за таких обставин задоволення позову в частині скасування наказу не може призвести до відновлення порушених прав позивача, оскільки після проведення перевірки його права порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Офісу великих платників податків ДФС України по проведенню позапланової невиїзної податкової перевірки ПФ «Алекс-3», суд вказує позовні вимоги в цій частині, задоволенню не підлягають, як такі, що є нерозривно пов'язаними з позовними вимогами в частині наказу.

Окрім того, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, в тому числі, документальних позапланових виїзних, є належною для прийняття наказу про проведення перевірки.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача. Якщо ж права, свободи та інтереси позивача не були порушені, суд повинен відмовити у задоволенні позову і постановити окрему ухвалу, якою звернути увагу суб'єкта владних повноважень на недопустимість відхилення від принципів адміністративної процедури.

Слід також зазначити, що суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Термін “дискреційне повноваження” означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Отже, за своєю правовою природою повноваження податкового органу щодо вчинення дій стосовно проведення позапланової невиїзної податкової перевірки ПФ «Алекс-3», є дискреційним повноваженням.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, повноваження Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС, у контексті позовних вимог щодо визнання протиправними дій Офісу великих платників податків ДФС України по проведенню позапланової невиїзної податкової перевірки ПФ «Алекс-3», є дискреційними повноваженнями такого територіального органу ДФС як органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій.

Отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дії Офісу великих платників податків ДФС України по проведенню розрахунків пені за порушення вимог валютного законодавства, суд зазначає наступне.

Право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів передбачено частиною другою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований відповідним ОСОБА_4 України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Питання, пов'язані з валютним регулюванням регламентуються спеціальними законодавчими актами, зокрема ОСОБА_4 України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", які обов'язково повинні застосовуватися в зовнішньоекономічній діяльності, у тому числі при укладанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів), (лист Міністерства юстиції від 27.03.2000 № 21-33-60)

Правовою нормою ст. 1 ОСОБА_4 України № 185/94 визначена обов'язкова та безумовна поведінка експортера - обов'язкове повернення валютної виручки за експортований товар. ОСОБА_4 не залишає за експортером права вибору повертати чи не повертати валютну виручку за власний рахунок в уповноваженому банку.

Обмеження щодо строків повернення валюти та санкції передбачені ОСОБА_4 України "Про порядок здійснення розрахунків в1 іноземній валюті", а саме з метою унеможливлений виведення іноземною валюти, що впливає па фінансову та економічну стабільність Держави.

ОСОБА_4 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» , на момент укладення позивачем контрактів були чіткими та зрозумілими, зокрема зазначеним ОСОБА_4 саме на резидентів, а не на їх контрагентів, покладений обов'язок із забезпечення зарахування виручки резидентів на їх валютні рахунки.

Враховуючи вищевикладене, резидент при здійсненні господарської діяльності, укладенні контрактів, додаткових угод до них хоча і не був законодавчо обмежений у встановленні порядку чи форми розрахунків, мав враховувати передбачені законом обмеження або приймати ризики врегулювання відносин з нерезидентом у контракті на свій розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 27 квітня 2018 року по справі №808/1707/17.

Крім того, згідно чинного законодавства контроль за додержанням вимог валютного контролю визначено наступними нормативними актами:

ОСОБА_4 України «Про ЗЕД», в якому встановлено: принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва полягає у: обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність за порушення законів України тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Порядок притягнення до відповідальності, здійснення відповідальності та звільнення від відповідальності визначається процесуальними законами України.

Повноваження стягувати та нараховувати пеню на підставі ОСОБА_4 України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" надано податковим органам ч. 6 ст. 4 цього ОСОБА_4 та положеннями Податкового кодексу України.

Статтею 20 Податкового кодексу України унормовані права контролюючих органів.

Так, приписами п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право: визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов’язань платників податків.

Чинне законодавство передбачає застосування до резидентів штрафну санкцію у вигляді пені за порушення резидентами строків надходження валютної виручки не залежно від причин, з яких цей строк було порушено.

При цьому, вказаним ОСОБА_4 визначено процедури, дотримання яких не передбачає відповідальності суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, настання форс - мажорних обставин, отримання дозволу на продовження строку розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, прийняття до розгляду судом позовної заяви суб'єкта зовнішньоекономічної про стягнення відповідної суми заборгованості з контрагента за зовнішньоекономічним контрактом.

Єдиною підставою для звільнення від відповідальності резидентів є вичерпні норми, встановлені ст.1, ст.4, ст.6 ОСОБА_4 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виконання яких є підставою для зупинення строків, встановлених ст. 1 та не нарахування пені, а саме: або отримання сертифікату Торгово-промислової палати України про форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили), який надає право на звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунків; або отримання висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку щодо продовження строків розрахунків; або звернутись з позовними заявами до суду про стягнення з нерезидента заборгованості та рішеннями судів про задоволення позовів.

Позивач скористався цими правом лише по одному контракту - нарахування пені по зазначеному контракту було припинено, що відображено в акті.

Враховуючи вищевикладене, позиція позивача, щодо проведення та притягнення його до відповідальності за порушення його контрагентів, що порушує принцип індивідуальної відповідальності платника податків - не знайшла свого підтвердження у ході судового розгляду справи з урахуванням діючих приписів законодавства.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, ч. 3 ст. 240, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватної фірми "Алекс-3" (Код ЄДРОПУ 23467315, 61019, АДРЕСА_1) до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996, 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, б. 30) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 22 листопада 2018 року.

Суддя Шляхова О.М.