Ухвала суду № 78020526, 22.11.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"22" листопада 2018 р. справа № 0940/2109/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження подання старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про заміну сторони виконавчого провадження АСВП №53777481, -

В С Т А Н О В И В:

12.11.2018 старший державний виконавець Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області звернувся до суду із поданням про заміну стягувача - товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Рантье» на товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» у виконавчому провадженні АСВП №53777481.

Подання мотивоване тим, що на адресу Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» від 10.10.2018 про заміну стягувача у виконавчому провадженні АСВП №53777481, у зв'язку з тим, що 28.02.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Серет», яке 29.06.2017 змінило найменування на товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс», та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье» укладено договір факторингу, згідно умов якого ТзОВ «ФК «Рантье» відступило (передало у власність) Фактору - ТзОВ «Нью Файненс Сервіс» (новому кредитору) з 28.02.2017, а Фактор відповідно до даного Договору набув право грошової вимоги за кредитним договором №Z20.007.77838 від 13.01.2016. У зв'язку з наведеним, старший державний виконавець Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області просить замінити стягувача у виконавчому провадженні АСВП №53777481.

Представники Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Рантье», товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду подання повідомлялися судом.

Відповідно до частини 2 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за необхідне вирішити питання про заміну сторони виконавчого провадження в даній адміністративній справі в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи та подання, суд встановив наступне.

На виконанні Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області перебуває виконавче провадження АСВП № 53777481 по виконанню виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» за кредитним договором №Z20.007.77838 від 13.01.2016.

28.02.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Серет», яке 29.06.2017 змінило найменування на товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс», та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье» укладено договір факторингу, згідно умов якого ТзОВ «ФК «Рантье» відступило (передало у власність) Фактору - ТзОВ «Нью Файненс Сервіс» (новому кредитору) з 28.02.2017, а Фактор відповідно до даного Договору набув право грошової вимоги за кредитним договором №Z20.007.77838 від 13.01.2016 (а.с. 8-9).

У зв'язку із цим на адресу Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» від 10.10.2018 про заміну стягувача у виконавчому провадженні АСВП №53777481, яка зареєстрована Івано-Франківським МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області 17.10.2018 (а.с. 6).

12.11.2018 старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області подано до суду подання про заміну стягувача у виконавчому провадженні АСВП №53777481 у порядку ст.. 264 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 5).

Суд підкреслює, що згідно статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі, також - ЄСПЛ) поняття «суд, встановлений законом» передбачає розуміння суду, як юрисдикційного органу, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом. ЄСПЛ у рішеннях наголосив, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді («Coeme та інші проти Бельгії» №3249296 та ін., рішення від 22.06.2000, «Gurov проти Молдови» №3645502, рішення від 11.07.2006, «Олександр Волков проти України» №21722/11, рішення від 09.01.2013, «DMD Group A.S. проти Словаччини» №1933403, рішення від 05.10.2010, «Сокуренко і Стригун проти України» №№29458/04 та 29465/04, рішення від 20.07.2007).

Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

За вимогами частини 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 за №1402-VIII, суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суд звертає увагу, що державний виконавець в поданні, обґрунтовуючи необхідність замінити сторону виконавчого провадження, посилається на частину 1 статті 264 КАС України, пункт 1 частини 1 статті 512 ЦК України та частину 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за №1404-VIII, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» не конкретизовано, який саме суд (суд якої юрисдикції) повинен розглядати заяви державного виконавця про заміну сторони її правонаступником. Однак, суд вважає, що визначення повноважного суду в даних правовідносинах покладається на процесуальні закони.

При цьому, статтею 264 КАС України, на яку посилається в поданні державний виконавець, визначалася процедура заміни сторони виконавчого провадження включно до 15.12.2017. Натомість, діючою редакцією КАС України, в редакції Закону України від 03.10.17 за №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», статтею 264 визначено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень, а процесуальні питання заміни сторони виконавчого провадження передбачені статтею 379 КАС України.

Так, відповідно до частини 1 статті 379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Таким чином, КАС України чітко регламентує «суд», який може замінити сторону виконавчого провадження, а саме той, який «розглядав справу як суд першої інстанції». Тобто, процесуальним законом надано повноваження адміністративним судам розглядати питання заміни сторони виконавчого провадження виключно у справах, які були в провадженні відповідного адміністративного суду і ними розглянуті.

Водночас, державний виконавець просить замінити стягувача у виконавчому провадженні при виконанні виконавчого напису нотаріуса, а не судового рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду як суду першої інстанції.

Суд зазначає, що судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства між собою - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, суб'єктний склад та характер спірних матеріальних правовідносин. Таким критерієм може бути також і пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Тому слід наголосити, що положення статті 379 КАС України передбачають можливість заміни адміністративним судом сторони виконавчого провадження виключно в рамках інституту виконання судового рішення, що також підтверджується законодавчо-визначеною конструкцією процесуального законодавства, оскільки стаття 379 КАС України розміщена у розділі IV Кодексу адміністративного судочинства України «Процесуальні питання, пов'язані із виконанням судових рішень в адміністративних правах».

Таким чином, виходячи із діючої на момент звернення із поданням, тобто 12.11.2018, статті 379 КАС України, до повноважень адміністративних судів не належить розгляд подання державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження відкритого на підставі вчиненого виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості.

При цьому, суд звертає увагу, що таке право передбачене Цивільним процесуальним кодексом України.

Так, розділом VI ЦПК України врегульовано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Тому, суд вважає, що процесуальні питання щодо виконання виконавчого напису нотаріуса входять в межі регулювання розділу VI ЦПК України.

Згідно частини 1 та 2 статті 442 розділу VI ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Також, суд бере до уваги, що предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції. За загальним правилом основний спосіб розмежування предметної юрисдикції полягає в розмежуванні за видом спірних правовідносин.

Відповідно до матеріалів подання старшого державного виконавця, відносини між сторонами вищезгаданого виконавчого провадження є цивільно-правовими як такі, що виникли внаслідок укладення та виконання умов кредитного договору №Z20.007.77838 від 13.01.2016.

Беручи до уваги вищезазначене, у Івано-Франківського окружного адміністративного суду відсутня можливість розгляду даного подання в порядку, визначеному статтею 379 КАС України, та як наслідок, подання старшого державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження АСВП №53777481 слід залишити без задоволення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 241-243, 248, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

подання старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про заміну сторони виконавчого провадження АСВП №53777481- залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кафарський В.В.