Рішення № 78020312, 22.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4951/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря – Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзерноекспорт» до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаною позовної заявою, в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС в Одеській області № 647088/33506396 від 13.04.2018; зобов'язати ДФС України зареєструвати податкову накладну № 16 від 15.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Укрзерноекспорт» намагалося зареєструвати податкову накладну № 16 від 15.11.2017 в ЄРПН, однак документ прийнятий, проте його реєстрацію зупинено у зв’язку із невідповідністю податкових накладних п.6 Критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної, затверджених наказом МФУ № 567 від 13.06.2017. На підтвердження реальності поставки товару позивачем направлено до ДФС України пояснення та копії документів, однак за результатами розгляду комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято спірне рішення про відмову в реєстрації податкової накладної з підстав надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Ухвалою судді від 28.09.2018 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 23.10.2018 о 11:00 год.

17.10.2018 до суду від Головного управління ДФС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на ненадання платником податків істотних документів та недотримання вимог наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567.

Ухвалою суду від 23.10.2018 до участі у справі в якості співвідповідача залучена ДФС України.

24.10.2018 до суду від ТОВ «Укрзерноекспорт» надійшла заява про уточнення предмету позову.

23.10.2018 до суду від ТОВ «Укрзерноекспорт» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

29.10.2018 до суду від ДФС України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з аналогічних підстав, наведених у відзиві ГУ ДФС в Одеській області.

До суду з’явилася представник позивача, яка позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що у жовтні 2017 року ТОВ «Укрзерноекспорт» придбало у ТОВ «Воль Мото» аміачну селітру фасовану (50 кг.) (УКТ ЗЕД: 3102) загальною кількістю 340 тон, а в листопаді 2017 року ТОВ «Укрзерноекспорт» продало частину цього товару на користь ТОВ «РОЗА-Л» загальною кількістю 140 тон. За першою подією складено податкову накладну № 16 від 15.11.2017, яку подано на реєстрацію в ЄРПН.

За отриманою квитанцією з єдиного вікна приймання звітності ДФС України від 29.11.2017 № 1 ДФС України повідомлено ТОВ «Укрзерноекспорт», що реєстрація податкової накладної зупинена та висловлено пропозицію щодо надання платником податків пояснень та / або копій документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН.

Підставами для зупинення реєстрації ПН № 16 від 15.11.2017 вказано: за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах з УКТ ЗЕД: 3102.

В порядку, визначеному пп.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України ТОВ «Укрзерноекспорт» 05.04.2017 надало до ДФС України договір купівлі-продажу № 19-10/17 від 19.10.2017; видаткові накладні від 19.10.2017 №№ РН-240/10, РН-241/10, РН-242/10; договір № Д-06/11-17 від 06.11.2017; специфікацію № 2 від 15.11.2017; ТТН від 15.11.2017 №№ 76200, 76201, 76202, 76203; договір ТЕ-01/151017 від 15.10.2017; акти надання послуг від 15.11.2017 №№ 335, 336, 337, 338, 339; банківські виписки; бухгалтерську довідку від 05.04.2018.

Рішенням Комісії ГУ ДФС в Одеській області № 647088/33506396 від 13.04.2018 ТОВ «Укрзерноекспорт» відмовлено в реєстрації податкової накладної № 16 від 15.11.2017.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає оскаржуване рішення комісії регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв’язку з наступним.

Вирішуючи спір, суд враховує, що на підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій у реєстрації податковій накладній ТОВ «Укрзерноекспорт» були подані до Комісії ДФС копії первинної документації, які в сукупності підтверджують факти господарської діяльності, а саме постачання товарів.

Відповідно до бухгалтерської довідки № 1 від 20.04.2018 документи, що підтверджують придбання Товариством товару - аміачної селітри фасованої (50кг) т. з кодом УКТ ВЕД 3102 у ТОВ «Волинь Мото» (Код ЄДРПОУ 37598276) є: договір купівлі-продажу № 19-10/17 від 19.10.2017 р.; видаткові накладні на придбання товару № РН-240/10 від 19.10.2017, № РН- 242/10 від 19.10.2017, № РН-241/10 від 19.10.2017; податкові накладні № 240 від 19.10.2017 реєстраційний номер НОМЕР_1, № 242 від 19.10.2017 реєстраційний номер 9220186158242, № 241 від 19.10.2017 реєстраційний номер 9220248567241; платіжні доручення про сплату товару ТОВ «Волинь Мото» (Код ЄДРПОУ 37598276) згідно договору № 19-10/17 від 19.10.2017.

Документами, що підтверджують постачання Товариством товару Аміачна селітра фасована (50 кг) т. з кодом УКТ ЗЕД 3102 покупцю ТОВ «Роза-Л» (код ЄДРПОУ 39633783) є: договір поставки Д-06/11-17 від 06.11.2017; специфікація N9 2 від 15.11.2017; видаткова накладна № 115 від 15.11.2017; податкова накладна N° 16 від 15.11.2017, реєстраційний номер НОМЕР_2 з кодом УКТ ЗЕД 3102. При цьому, ТТН № № 76200, 76201, 76202, 76203 та 76204 від 15.11.2017 свідчать, що товар був відвантажений 15.11.2017 ТОВ «Роза-Л» перевізником ТОВ «Бізнес ОСОБА_1» (код ЄДРПОУ 39310886) згідно договору ТЕ-01/151017 від 15.10.2017; виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт № 335 від 15.11.2017, № 336 від 15.11.2017 № 337 від 15.11.2017 № 338 від 15.11,2017, № 339 від 15.11.2017 та податковими накладними № 15 від 15.11.2017 (реєстраційний номер НОМЕР_3), № 17 від 15.11.2017 (реєстраційний номер НОМЕР_4), № 18 від 15.11.2017 (реєстраційний номер НОМЕР_5), № 19 від 15.11.2017 (реєстраційний номер НОМЕР_6), № 16 від 15.11.2017 (реєстраційний номер НОМЕР_7). Про оплату за транспортні послуг ТОВ «Бізнес ОСОБА_1» (код ЄДРПОУ 39310886) згідно договору ТЕ-01/151017 від 15.10.2017 свідчить банківська виписка.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797- VIII внесені зміни та доповнення до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно п.201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами п.74.2, п. 74.3 ст. 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.74.2). Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п. 74.3).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п.12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Зі змісту квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН по податковій накладній Товариства вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567.

Зазначеним Наказом № 567 затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567, обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); 2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб’єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Отже приписами п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 визначено декілька критеріїв оцінки ступеня ризиків.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про порушення контролюючим органом пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України, оскільки ним не зазначено у Квитанції конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено таке зупинення.

Так, фіскальним органом у Квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом № 567.

В той же час пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію. Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у Квитанції чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу № 567. Визначення фіскальним органом у Квитанції конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі № 567 “Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних”.

Згідно з п. 1 Наказу № 567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Отже можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Зі змісту Квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН по податковій накладній вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Відтак у зазначеній квитанції фіскальним органом, в порушення пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Відповідно до пп.201.16.2, пп.201.16.3 п.201.16 ст.201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (п.п. 201.16.2). Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п’яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до пп.201.16.2 цього пункту (пп.201.16.3 п.201.16 ст.201).

У відповідності до пп.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України позивачем були надані податковому органу повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій ПН/РК, копії документів та пояснення по господарським операціям Комісії ГУ ДФС в Одеській області.

Однак, за результатами розгляду документів Комісія ГУ ДФС в Одеській області безпідставно прийняла рішення № 647088/33506396 від 13.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 15.11.2017 в ЄРПН.

Вирішуючи спір, суд враховує, що оскаржуване рішення не містить конкретної інформації щодо причин та підстави для прийняття, а лише містить загальну тезу про те, що причиною його прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. При цьому в рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2018 № 825/849/17, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до п.21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

У свою чергу пп.4 п.13 цього Порядку визначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно з п.23 Порядку № 117 комісією регіонального рівня протягом п’яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку: або «ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено», або «ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку», або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства».

Втім, рішення Комісії ГУ ДФС в Одеській області про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН зазначеним вимогам не відповідає, оскільки не містить чіткого визначення підстав, визначених п.21 Порядку № 117, для прийняття Комісією контролюючого органу рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Так, підставою для прийняття рішення вказано «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства», однак у графі «додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» відсутня будь-яка інформація, тобто в оскаржуваному рішенні не вказано, які конкретні документи платника податку не відповідають законодавству, та в чому ця невідповідність полягає.

В судовому засіданні представник відповідачів пояснила, що основною причиною для відмови ТОВ «Укрзерноекспорт» в реєстрації податкової накладної слугувала невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах УКТ ЗЕД: 3102, що встановлена контролюючим органом згідно автоматизованих інформаційних систем.

Ухвалою суду від 08.11.2018 ГУ ДФС в Одеській області зобов’язано надати до суду відповідні відомості, які слугували підставою для відмови ТОВ «Укрзерноекспорт» у реєстрації податкової накладної, зокрема дані інформаційних систем щодо невідповідності обсягів придбання Товариством товару УКТ ЗЕД: 3102 та його реалізацію.

Однак, з’явившись в наступне судове засідання, представник відповідачів зазначила, що надати відповідні відомості щодо невідповідності обсягів придбання Товариством товару УКТ ЗЕД: 3102 та його реалізацію не може.

В той же час, згідно наданих ТОВ «Укрзерноекспорт» доказів, останнім товару УКТ ЗЕД: 3102 придбано у більших обсягах, ніж реалізовано поставкою, на яку оформлено податкову накладну № 16 від 15.11.2017.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов’язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне скасувати рішення від № 647088/33506396 від 13.04.2018, яке є актом індивідуальної дії, та застосувати ефективний засіб юридичного захисту, зобов’язавши ДФС України зареєструвати податкову накладну № 16 від 15.11.2017, в реєстрації якої позивачу безпідставно було відмовлено спірним рішенням.

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.8 ст.139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне присудити позивачу понесені ним судові витрати з урахуванням розсуду спору відповідно до положень ч.8 ст.139 КАС України, - за рахунок асигнувань суб’єкта владних повноважень – ГУ ДФС в Одеській області. Так, з порушенням права, яке потребувало судового захисту, в першу чергу пов’язано прийняття неправомірного рішення Комісією ГУ ДФС в Одеській області, тоді як похідні вимоги, заявлені до ДФС України, обумовлені процедурою реєстрації ПН в ЄРПН, тобто способом захисту порушеного права.

Так, беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в сумі 1762 грн. – за подання до суду адміністративного позову, позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС в Одеській області сплачені позивачем судові витрати в зазначеному розмірі.

Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7650 грн., з розрахунку 850 грн. на годину праці та з урахуванням витрачених: 0,5 год. на «зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції», 3 год. на «вивчення та аналіз наданих замовником документів; затребування додаткових документів»; 4,5 год. на «підготовка та подання до суду позовної заяви»; 1 год. на «судове засідання 23.10.2018».

Згідно з ч.7 ст.134 КАСУ обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На виконання вищезазначеної норми представником відповідачів 29.10.2018 надано суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, згідно якого заявлений розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, обставин судового процесу, в якому представником позивача невірно визначено коло учасників процесу, що було виправлено зокрема представником ГУ ДФС в Одеській області, однак призвело до відкладення судового засідання для належного повідомлення залученого співвідповідача, чим й скористалася представник позивача, додавши до своєї роботи годину вказаного судового засідання; та не відповідає середній сумі відшкодування витрат на правову допомогу по Україні.

Суд враховує, що відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було подано договір про надання правової допомоги від 30.07.2018 № 54/2, додаткова угода до нього від 30.07.2018, акт прийому наданих послуг від № 1 від 24.10.2018, згідно якого вартість роботи 1 години адвоката склала 850 грн., при витрачених 9 годин на ведення цієї справи, платіжне доручення № 679 від 24.10.2018 на суму 7650 грн.

В акті наданих послуг № 1 від 24.10.2018 вказано, що затрачений час на складання позовної заяви, відповіді на відзив та інших процесуальних документів, участь в судовому засіданні, опрацювання документів склав 9 (0,5 + 3 + 4,5 + 1) годин. При цьому, у поданих документах жодним чином не обґрунтовано заявлену фахівцем у галузі права та адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи.

Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

Враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд вважає, що вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, з урахуванням більш наближеними до реальності витрат часу, необхідних для виконання фахівцем у галузі права відповідної роботи: вивчення та аналіз документів – 1 година, підготовка та подання шаблонного позову, позбавленого змістовного навантаження з урахуванням конкретного спору – 1 година, залишивши без змін витрати часу на судові засідання – 1 година та для зустрічі з клієнтом – 0,5 години, а всього 3,5 години, що за договором становить 2975 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзерноекспорт» (65009, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 18, офіс 9; 33506396) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; 39398646), Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл. 8; код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС в Одеській області № 647088/33506396 від 13.04.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 16 від 15.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов’язати Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію податкової накладної № 16 від 15.11.2017, виписану Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзерноекспорт» на покупця Товариство з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзерноекспорт» судові витрати в сумі 4737 грн. (чотири тисячі сімсот тридцять сім грн.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.11.2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.