Рішення № 78020116, 19.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/4206/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

за участю:

секретаря судового засідання Бабич Ю.Б.,

представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробацій Міністерства юстиції, про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробацій Міністерства юстиції, в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача від 05.09.2018 №3771/Г-20/07.05-06 щодо відмови в призначенні пенсії з врахуванням вислуги років, що становить 26 років 03 місяці 09 днів; зобов’язати відповідача провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з врахуванням вислуги років, що становить 26 років 03 місяці 09 днів, починаючи з дати призначення пенсії 25.10.2017 р в розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відмова органу пенсійного фонду у призначенні пенсії є неправомірною, так як позивач має стаж роботи більше ніж той, який необхідний для призначення пенсії на підставі ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”. Позивач вказує, що його вислуга на службі становить 26 (двадцять шість) років 03 (три) місяці 09 (дев’ять) днів, а відтак відповідно до пункту “а” ст. 12, ст. ст. 13 та 23 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” позивач має право на пенсію в розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. Окрім того, позивач зазначає, що відповідач протиправними діями порушує право позивача визначене ст. 17 Конституції України, у зв’язку з чим просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідач зазначив, що вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становить - 20 років 01 місяців 04 днів. Оскільки, календарна вислуга років на день звільнення позивача, а саме 24.10.2017 становить - 20 років 01 місяців 04 днів, законні підстави для призначення пенсії відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутні. У зв’язку з наведеним просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судовому засіданні щодо вирішення даної справи поклався на розсуд суд.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року було відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

16 жовтня 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суду заяву про розглядати справи за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

18 жовтня 2018 року позивачем подано відповідь на відзив. В обгрунтування якого, зазначив, що згідно розрахунку вислуги років від 03.08.2018 р та наказу ЗМУ МЮ від 06.08.2018 №53/ОС-18, на момент звільнення вислуга років ОСОБА_1 становила 26 років 03 місяці 09 днів, з яких 20 років 01 місяць 04 дні у календарному обчисленні, то відповідно до пункту “а” ст. 12, ст. ст. 13 та 23 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, має право на пенсію з урахуванням вислуги років у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення. Відтак, відповідач неправомірно відмовив у призначенні пенсії, оскільки на день звільнення він мав вислуги років.

19 жовтня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду задоволено заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про розгляд справи за правилами спрощеного провадження з викликом сторін та залучено третю особу Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.

Суд встановив, що наказом Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції від 24.10.2017 № 90 о/с, ОСОБА_1Б, було звільнено, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (через хворобу). У вказаному наказі зазначено, що на момент звільнення вислуга років позивача складала 20 (двадцять) років 01 (один) місяць 04 (чотири) дні, у календарному обчисленні.

06 серпня 2018 року начальником Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції наказом №53/ОС-18 внесено зміни до пункту наказу від 24.10.2017 №90 о/с щодо ОСОБА_1 в частині підтвердження вислуги років на день звільнення у пільговому обчисленні: вислуга років на день звільнення становить у календарному обчисленні 20 років 01 місяць 04 дні, у пільговому обчисленні – 26 років 03 місяці 09 днів.

07 серпня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області із заявою про перерахунок та призначення пенсії із врахуванням вислуги років у пільговому обчисленні на день звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби.

Листом № 3771/Г-20/07.05-06 від 05 вересня 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило в призначенні пенсії позивачу за вислугу років посилаючись на те, що розрахунок вислуги років належить до компетенції силових відомств та, що його вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 20 років 01 місяців 04 днів, а тому підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “а” ст. 12 Закону “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” немає.

Позивач не погодившись з таким рішенням відповідача звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до пункту “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Частиною 4 ст. 23 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” від 23.06.2005 №2713-IV передбачено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема в органах Державної кримінально-виконавчої служби, права на призначення пенсії за вислугою років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого у відповідності до норм законодавства, регулюючих засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення.

При цьому, законодавством регламентовано пільгове обчислення стажу осіб, які проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, що є гарантією їх соціальних прав на пільгове пенсійне забезпечення.

Водночас, жодною нормою чинного законодавства не передбачено обмежень щодо зарахування вислуги років вказаної категорії осіб у пільговому обчисленні до стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугу років.

Частиною 2 статті 17 вказаного Закону передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п’яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

В силу положень статті 17-1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту “г” пункту 3 положень постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах, зокрема, час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

З аналізу положень наведеного Порядку від 17.07.1992 року № 393 випливає, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з п. “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”, а не при визначенні розміру такої пенсії.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові ВАСУ від 05.11.2015 року у справі К/800/46432/14.

Водночас, суд наголошує, що не встановлено набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги, як і не встановлено виключень того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії, тому суд не приймає до уваги доводи відповідача, що для призначення пенсії враховується лише календарна вислуга років, оскільки такі посилання не ґрунтуються на вимогах закону та суперечить положенням ч. 4 ст. 23 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у пункті 52 рішення у справі “Щокін проти України” (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі “Скордіно проти Італії” (“Scordino v. Italy” № 36813/97).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

За наведених вище обставин, беручи до уваги наявність у позивача вислуги більше ніж 26 років, необхідної для призначення пенсії на підставі ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, суд дійшов до висновку, що у відповідача не було підстав відмовляти позивачу у призначенні пенсії за вислугою років.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з статтею 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку, що відмова відповідача в призначенні ОСОБА_1 пенсії з врахуванням вислуги років, що становить 26 років 03 місяці 09 днів є протиправною.

З огляду на те, що відмова відповідача в призначенні ОСОБА_1 пенсії з врахуванням вислуги років є протиправною, суд вважає підставними вимоги позивача про зобов'язати відповідача призначити пенсію за вислугу років виходячи з наявної вислуги 26 (двадцять шість) років 01 (один) місяць 04 (чотири) днів з 25 жовтня 2017 року в розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в призначенні пенсії з врахуванням вислуги років, що становить 26 років 03 місяці 09 днів. (від 05.09.2018 №3771/Г-20/07.05-06).

3. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з врахуванням вислуги років, що становить 26 років 03 місяці 09 днів, починаючи з дати призначення пенсії 25.10.2017 р в розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (79060, м. Львів, вул.. Наукова, будю 94, кв. 37) з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885), за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 22 листопада 2018 року.

Суддя Гулкевич І.З.