Ухвала суду № 78020082, 22.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

22 листопада 2018 р. Справа №200/11590/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Тарасенко І.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 25.06.2018 року № 56102197, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 25.06.2018 року № 56102197.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2018 року позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду документа про сплату судового збору в сумі 2114,40 гривень або вмотивованого клопотання із доказами, щодо неможливості сплати судовий збір та надати до суду належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів.

Отже, позивачем подана позовна заява із порушенням ст. 161 КАС України.

20 листопада 2018 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, які зазначені в ухвалі суду від 05 листопада 2018 року із додатками.

Проте, суд зазначає, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 05 листопада 2018 року, а саме, не надав документа про сплату судового збору в сумі 2114,40 гривень .

Суд зазначає, що не приймає до уваги клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки позивачем не надано жодного доказу, щодо неможливості сплати судового збору, крім копії пенсійного посвідчення із відміткою статус «Дитина війни» та копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд вказує, що жоден з вищевикладених документів не звільняє позивача від сплати судового збору, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у якій визначено коло осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

Згідно частини 1 статті 8 Закон №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

За приписами частини 2 цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статті 133 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору, є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи з податкового органу (центру зайнятості, органу Пенсійного фонду), про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.133 КАС України, ст.8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З урахуванням вимог ст.133 КАС України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у ст.8 Закону України «Про судовий збір», з власної ініціативи.

Суд зазначає, що позивачем до клопотання про відстрочення сплати судового збору не надано жодних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану, який би перешкоджав позивачу сплатити судовий збір, що зумовлює відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору.

Отже, суд вважає, що позивачем не виконані вимоги ухвали від 05 листопада 2018 року.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишеного без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Таким чином, враховуючи те, що позивач не усунув недоліки адміністративного позову, суд вважає необхідним повернути її позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому Законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 169, 241, 243 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 25.06.2018 року № 56102197 - повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Тарасенко І.М.