Рішення № 78019916, 21.11.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/303/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові ФОП ОСОБА_1 (позивач) просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України № 554682/НОМЕР_1 від 11 січня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 55 від 28 грудня 2017 року в Єдиному реєстрації податкових накладних;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати виписану податкову накладну № 55 від 28 грудня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації відмовлено в реєстрації податкової накладної. Вважає вказане рішення не обґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, сокільки в оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтувань причин відмови в реєстрації накладної. Крім того, відповідачем в рішенні не зазначено, що саме стало підставою для винесення вказаного рішення - надання платником податку копій документів, які складено з порушенням законодавства чи недостатність поданих документів для прийняття рішень в реєстрацію податкових накладних. Також податковим органом не вказано, які саме документи платника податків складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено при складені документів та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

16.05.2018 року до суду надійшов відзив Головного управління ДФС України у Чернівецькій області, відповідно до якого зазначив, що рішенням комісії державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 11.01.2018 року № 554682/НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 відмовлено у реєстрації податкової накладної № 55 від 28.12.2017 року по причині «надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної».

Позивач не надав належних доказів виконання ним встановленого нормами законодавства порядку реєстрації податкових накладних та не надав доказів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вважає, що ДФС України було прийнято вмотивоване рішення про відмову ФОП ОСОБА_1 у реєстрації податкової накладної № 55 від 28.12.2018 року.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження.

Представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_3 зареєстрований, як фізична особа-підприємець 10.07.1998 року (а. с. 45).

Відповідно довідки про взяття на облік платника податків від 01.02.2005 року № 389/19 ОСОБА_1 узятий на облік 05.01.2001 р. за № 167 у ДПІ у Заставнівському районі. (а.с. 46).

01.01.2017 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір підряду, згідно якого, ФОП ОСОБА_2 зобов'язується на власний ризик виконати роботи, а саме зобов'язується забезпечити виробництво продукції, із матеріалів ФОП ОСОБА_1, а позивач зобов'язується прийти та оплатити виготовлену підрядником продукцію. Строк дії договору 31.12.2017 року. (а.с. 21-23, 58-60)

10.01.2017 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 4, згідно якого, продавець зобов'язується постачати товарну продукцію покупцеві, згідно накладної, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та сплачувати її вартість. Договір укладений строком до 31.12.2017 року. (а.с. 28-29, 65-66).

28.12.2017 року позивачем оформлено податкову накладну № 55 на суму 429999,84 грн., в тому числі ПДВ - 71666,67 грн., та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. (а. с. 15, 52).

29.12.2017 року ДФС України створено квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9282570802. Із змісту вказаної квитанції видно, що за результатами обробки документ доставлено до ДФС України. Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7216 %REFINE%. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 № 567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу. (а. с. 16, 53).

04.01.2018 року позивач подав до ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено. 1. У вказаному повідомленні надано пояснення щодо здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 (а. с. 11, 48).

04.01.2018 року ФОП ОСОБА_1 на виконання п. 201.10 ст. 201 ПК України на адресу Заставнівського відділення Кіцманської ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області подано заяву, в якій викладені обставини, що підтверджують реальність господарських операцій, долучено копії документів, на підтвердження викладених в заяві обставин. (а.с. 12-14, 49-51).

04.01.2018 року позивач отримав від відповідача квитанцію № 1 про те, що повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК доставлено до Державної фіскальної служби України. Документ збережено на центральному рівні. (а.с. 47).

11.01.2018 року рішенням комісії державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 554682/НОМЕР_1 відмовлено у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою вказаної відмови є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. (а.с. 34).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

В силу частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 88.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2. статті 74 ПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", ";Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку №1246 визначено, що, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Згідно п. 14 Порядку №1246 квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Аналогічні норми містить пункту 201.16 статті 201 ПК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), згідно яких реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9282570802 від 29.12.2017 року по податковій накладній № 55 від 29.12.2017 року видно, що за результатами обробки документ доставлено до ДФС України. Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7216 %REFINE%. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 № 567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу. (а. с.16, 53).

Відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу МФУ № 567 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Із змісту Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9282570802 від 29.12.2017 року по податковій накладній № 55 від 29.12.2017 року видно, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 № 567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Судом встановлено, що у Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників в Єдиному реєстрі податкових накладних №9282570802 від 29.12.2017 року по податковій накладній № 55 від 29.12.2017 року фіскальним органом, в порушення пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не вказано конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких був встановлений Наказом МФУ № 567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містив два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Щодо формулювання фіскальним органом у Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9282570802 від 29.12.2017 року по податковій накладній № 55 від 29.12.2017 року вимоги надання "та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу" (тобто Наказу МФУ №567), суд зазначає, що таке визначення також являється нечітким та незрозумілим, зокрема, для позивача, як платника податків.

Так, Наказ МФУ №567 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) містив у собі пункт 4 наступного змісту: "Державній фіскальній службі України: до 25 червня 2017 року здійснити аналіз ефективності застосування Критеріїв оцінки та у п'ятиденний строк надати пропозиції Міністерству фінансів України стосовно їх удосконалення; щокварталу до п'ятого числа першого місяця наступного кварталу надавати пропозиції Міністерству фінансів України для удосконалення Критеріїв оцінки".

Натомість, Критерії оцінки ступеня ризиків Наказу МФУ №567 містили пункт 4 наступного змісту: " Інформація за встановленою формою подається платником податку в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв'язку, якими може подаватися інформація за встановленою формою".

Разом з тим, Вичерпний перелік документів Наказу МФУ №567 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) взагалі не містив пункту 4.

Таким чином, враховуючи позицію відповідача щодо необхідності надання платником податків переліку документів та/або Таблиці даних, йому необхідно було чітко зазначати, що пункт 4 відноситься до Критеріїв оцінки ризиків Наказу МФУ №567.

04.01.2018 року позивач подав до ДФС повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/якого зупинено № 1. У вказаному повідомленні надано пояснення щодо здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 Разом із вказаним повідомленням позивачем подано заяву з урахуванням вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України в якій викладені обставини, що підтверджують реальність господарських операцій, з додатком копій документів, на підтвердження викладених в заяві обставин, зокрема: податкова накладна № 55 від 28.12.2017 року, квитанція № 1 від 29.12.2017 року про зупинення реєстрації ПН № 55, ВМД № 408150/2017/019843 від 12.12.2017 року, витяг з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_2, договір підряду між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 від 01.01.2017 року, видаткова накладна на переробку давальницької сировини № 8 від 28.12.2017 року, акт здачі-приймання послуг від 28.12.2017 року, видаткова накладна на повернення готових виробів від 28.12.2017 року, платіжне доручення № 439 від 03.01.2018 року, згідно якого оплачено послуги по переробці прокату в сумі 39814,80 грн. ОСОБА_2 від ОСОБА_1, договір від 10.01.2017 року, якою підтверджується оплата за товар на загальну суму 430000,00 грн. від ФОП ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_1, картка по рахунку 361 за грудень 2017 року по ФОП ОСОБА_3, видаткова накладна від 28.12.2017 року. (а.с. 11, 12-14).

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем надано перелік документів, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої відмовлено.

Щодо оскаржуваного рішення комісії державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 554682/НОМЕР_1 від 11 січня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 55 від 28 грудня 2018 року, суд зазначає наступне.

Вказане рішення не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування". Проте, в рішенні не зазначено які саме бухгалтерські документи, документи податкової звітності складені з порушенням законодавства, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" №190 від 29.03.2017 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова №190) встановлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі-комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу ;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу ;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування".

Проаналізувавши наведене вище, суд вказує що, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Крім того, відповідачем у ході розгляду справи надано суду доказів про те, що заява від 04 січня 2018 року з поясненням щодо здійснення операції не відповідає обставинам справи, а додані письмові докази не відповідають вимогам закону, якого саме.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки позивачем надано перелік бухгалтерських документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій за податковою накладною ПН № 55 від 28 грудня 2017 року, в реєстрації якої відмовлено.

Крім того, представник відповідача звертав увагу суду на те, що, письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. Повідомлення формується окремо по кожній ПН/РК, реєстрацію якої зупинено в ЄРПН. До Повідомлення додаються копії документів у вигляді окремих додатків за формою J(F) 1360101 у форматі PDF (розмір кожного додатка не повинен перевищувати 2 МБ). Відповідач звертає увагу, на те, що за винятком тексту пояснення усі докази та додатки надіслані у неналежний спосіб у форматі, який унеможливлював розгляд.

Однак, суд не погоджується з доводами відповідача з огляду на наступне.

Відповідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» від 22 травня 2003 року № 852-IV (далі - Закон № 852-IV) електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ст. 3 Закону № 852-IV електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частиною 2 ст. 4 Закону № 852-IV передбачено, що електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно п. 1 розділу 2 Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, який затверджений наказом Міністерства фінансів України № 557 від 06.06.2017 року (далі - Порядок № 557) електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства та на підставі Договору, що визначає взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Згідно п. 8 розділу 2 Порядку № 557 у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.

Відповідно п. 10 розділу 2 Порядку № 557 автоматизована перевірка електронного документа включає: перевірку правового статусу ЕЦП шляхом встановлення чинності посиленого сертифіката ключа підписувача на час підписання електронного документа та відповідності особистого ключа підписувача відкритому ключу, зазначеному у посиленому сертифікаті. При цьому дата та час накладення ЕЦП встановлюються за даними позначки часу, отриманої підписувачем від АЦСК в момент підпису, а чинність посиленого сертифіката на цей момент встановлюється за даними відповідного онлайн-сервісу АЦСК (OCSP) та/або даними актуальних списків відкликаних сертифікатів (CRL) зазначеного АЦСК; перевірку обов'язковості та послідовності накладення на електронний документ ЕЦП підписувачів та електронної печатки (за наявності) у встановленому порядку; перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту); перевірку наявності обов'язкових реквізитів; перевірку наявності Заяви про приєднання до Договору; перевірку дії Договору.

Згідно п. 11 розділу 2 Порядку № 557 перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Розділом 3 Порядку № 557 передбачено, що фізичні особи, які не є самозайнятими особами, автоматично вважаються СЕД та мають право подавати електронні документи до контролюючих органів виключно з використанням ЕЦП.

Автор створює Заяву про приєднання до Договору в електронному вигляді. Усі реквізити Заяви про приєднання до Договору обов'язкові для заповнення. У випадку їх відсутності Заява про приєднання до Договору до розгляду не приймається, формується перша квитанція із зазначенням причини неприйняття та надсилається автору.

Підписувачем Заяви про приєднання до Договору має бути особа, яка згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) є керівником. За наявності електронної печатки на Заяву про приєднання до Договору спочатку накладається ЕЦП, після нього - електронна печатка.

Після надходження Заяви про приєднання до Договору здійснюється її автоматизована перевірка у порядку, визначеному пунктами 9 - 11 розділу II цього Порядку.

Заява про приєднання до Договору приймається до розгляду контролюючим органом (визначеним відповідно до пункту 5 цього розділу) у разі, якщо перша квитанція не містить переліку помилок.

Контролюючий орган, яким отримано Заяву про приєднання до Договору, розглядає її протягом одного робочого дня.

Якщо до моменту спливу робочого дня, наступного за днем отримання контролюючим органом Заяви про приєднання до Договору (дата, зафіксована у першій квитанції), контролюючий орган не повідомив автора про приєднання до Договору або відмову в приєднанні до Договору, приєднання автора до Договору здійснюється автоматично у момент спливу такого строку (дата, зафіксована у другій квитанції).

Підтвердженням про приєднання автора до Договору є отримання автором другої квитанції про прийняття Заяви про приєднання до Договору, на яку накладається технологічний сертифікат контролюючого органу.

До Повідомлення вноситься інформація про підписувача (підписувачів), якому (яким) надається право підпису електронних документів (крім Заяви про приєднання до Договору). На сформоване Повідомлення першими накладаються ЕЦП усіх осіб, включених до Повідомлення, у порядку черговості їх внесення до Повідомлення, після них - ЕЦП підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника) і останньою - електронна печатка (за наявності).

Процедура розгляду Повідомлення та інформування автора Заяви про приєднання до Договору про обробку Повідомлення здійснюється аналогічно до порядку, визначеного для процедури обробки Заяви про приєднання до Договору.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Кіцманською ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області (Заставнівське відділення) укладено договір про визнання електронних договорі № 2 від 06.04.2016 року. (а. с. 140-142).

Дослідженням вказаного договору судом встановлено наступне.

Пунктом 1 Договору зазначено, що предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або не електронних носіях, як оригіналу.

Розділом 2 Договору передбачено, що подання платником податку податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до органів ДФС здійснюється відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис», постанов КМУ від 26.05.2004 року № 680 «Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документу (електронних даних) на певний момент часу», від 28.10.2004 року № 1452 «Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності», та Інструкції з підготовки і подання податкових документів засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року № 233, зареєстрованим у міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за № 320/15011.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що платник податків має право повторно передати податкові документи в електронному вигляді телекомунікаційного зв'язку у разі неотримання першої квитанції від органу ДФС або при надходженні квитанції про неприйняття податкових документів в електронному вигляді.

Згідно п. 3.1. договору орган ДФС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки автоматизована перевірка електронного документа включає перевірку відповідності електронного документа затвердженого формату (стандарту), та у випадку, якщо документ не відповідає затвердженому формату (стандарту) відповідач забов'язаний направити позивачу першу квитанцію, в якій вказати про невідповідність формату (стандарту) електронного документа, однак позивач отримав першу квитанцію, про те, що повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК доставлено до Державної фіскальної служби України, а таким чином пройшли автоматизовану перевірку.

Таким чином, позивач виконав всі вимоги законодавчих актів, які регулюють електронний документообіг, а існування першої квитанції (а. с. 47), спростовує твердження відповідача про, те що електронні документи надіслані позивачем у неналежний спосіб, та у форматі, який унеможливив розгляд.

Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення комісії державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 554682/НОМЕР_1 від 11 січня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 55 від 28 грудня 2017 року в ЄРПН є актом індивідуальної дії.

В Інформаційному листі № 781/11/13-10 від 01.06.2010 року Вищий Адміністративний Суд України зазначає, що правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 554682/НОМЕР_1 від 11 січня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 55 від 28 грудня 2017 року в ЄРПН прийняте не у спосіб визначений законом, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги позивача - зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати виписану податкову накладну № 55 від 28 грудня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних суд зазначає.

Пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналізуючи дані положення КАС України, суд приходить висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

З огляду на протиправність оскаржуваного рішення комісії державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №554682/НОМЕР_1 від 11 січня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №55 від 28 грудня 2017 року в ЄРПН, а також те, що вказаним рішенням порушено права позивача, вказана вимога також підлягає задоволенню.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання рішень комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної або відмову в такій реєстрації протиправними та їх скасування, а позов підлягає задоволенню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, не надав належних доказів, які б вказували на протиправність дій позивача - невідповідність наданих бухгалтерських документів та правомірність прийнятого рішення про відмову в реєстрації спірної податкової накладної.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6062,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 473 від 03.04.2018 року та № 476 від 13.04.2018 року. (а.с. 5-6).

Оскільки, позов задоволено в повному обсязі, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 6062,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України № 554682/НОМЕР_1 від 11 січня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 55 від 28 грудня 2017 року в Єдиному реєстрації податкових накладних.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати виписану податкову накладну № 55 від 28 грудня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

4. Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 6062,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Статтею 255 КАС України визначено порядок набрання рішенням законної сили.

Статтями 293, 295 КАС України визначено порядок оскарженя рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1.

Відповідач: - Державна фіскальна служба України.

Суддя П.Д. Дембіцький