Рішення № 78019880, 16.11.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 року справа № 2340/3677/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання – Попельнуха Ю.І.,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач) подав позов до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі – Головне управління, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області в частині невиплати під час звільнення ОСОБА_3 усіх належних йому до виплати сум, а саме: середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.10.2017 по 30.11.2017;

- зобов’язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області сплатити на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.10.2017 по 30.11.2017;

- виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи із 02.02.2018 по день звернення до суду з позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що поновлюючи позивача відповідно до постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2017, відповідач зобов’язаний був одночасно прийняти наказ, на підставі якого нарахувати та сплатити позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто з 20.10.2017 та по дату поновлення позивача на службі (30.11.2017), з урахуванням всіх видів грошового забезпечення (в тому числі премії), які були їм визначені на день звільнення, не чекаючи відповідного рішення суду з цього приводу, оскільки база для розрахунку такого середнього заробітку перебуває виключно у розпорядженні відповідача, а проведення такого розрахунку та виплата є безпосереднім обов’язком відповідача, як і сплата працівнику заробітної плати та інших виплат, пов’язаних із його трудовою діяльністю.

Натомість, поновивши позивача на службі відповідно до постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2017, відповідач відповідних нарахувань не здійснив та не виплатив позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення. Не була сплачена така виплата і при звільненні позивача, яке відбулося 02.02.2018, хоча компенсація за час вимушеного прогулу є в даному випадку тією виплатою, яка підлягала до виплати при звільненні відповідно до положень статті 116 КЗпП України.

В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі № 823/1596/17 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено повністю: визнано нечинним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 2396 від 05.09.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_3 шляхом звільнення зі служби в поліції; визнано нечинним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 279 о/с від 20.10.2017 в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного Статуту ОВС); поновлено ОСОБА_3 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 20 жовтня 2017 року. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_3 на службі в поліції була допущена до негайного виконання.

Наказом ГУНП в Черкаській області від 30.11.2017 № 332 о/с на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 поновлено капітана поліції ОСОБА_3 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області.

Відповідач наголошує, що не проводив розрахунок з позивачем середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі вимоги позивачем не були заявлені взагалі. Управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Черкаській області при виконанні судового рішення у межах повноважень видано наказ, в якому не зазначено про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, з огляду на те, що рішення суду на підставі якого видано наказ про поновлення не містить зобов’язальних дій щодо виплати ОСОБА_3 грошових коштів.

19 вересня 2018 року ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.10.2018.

16 жовтня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи до 24.10.2018.

24 жовтня 2018 року представник відповідача подав до суду клопотання про перенесення розгляду справи.

24 жовтня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи до 05.11.2018.

05 листопада 2018 року представник відповідача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі.

05 листопада 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 14.11.2018.

14 листопада 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 16.11.2018.

16 листопада 2018 року представник відповідача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2018 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі, представник відповідача – проти задоволення адміністративного позову заперечила повністю з підстав, викладених в письмовому відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представників сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 20 жовтня 2017 року відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” наказом Головного управління № 279 о/с звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС) ч. 1 ст. 77 капітана поліції ОСОБА_3 – дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 20.10.2017.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 у адміністративній справі № 823/1596/17 визнано нечинним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 2396 від 05.09.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_3 шляхом звільнення зі служби в поліції; визнано нечинним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 279 о/с від 20.10.2017 в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного Статуту ОВС); поновлено ОСОБА_3 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 20 жовтня 2017 року.

30 листопада 2017 наказом Головного управління № 332 о/с на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі № 823/1596/17 поновлено капітана поліції ОСОБА_3 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

02 лютого 2018 року наказом Головного управління № 36 о/с відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” звільнено зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 капітана поліції ОСОБА_3 – дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 02.02.2018.

27 серпня 2018 року управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України ГУНП в Черкаській області листом № 29/к-21ад повідомило представника позивача, що при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_3 згідно з наказом Головного управління від 02 лютого 2018 року № 36 о/с в лютому 2018 року нараховано та сплачено грошове забезпечення, компенсація за невикористану в році звільнення відпустку та одноразову грошову допомогу при звільненні.

05 вересня 2018 року Головне управління листом № 29/к-23ад повідомило представника позивача, що запит про надання довідки про розмір середньої (середньоденної) заробітної плати ОСОБА_3 за останні два календарні місяці роботи, що передували його звільненню відповідно до наказу ГУПН від 20.10.2018 № 279 о/с, розглянуто.

Відповідно до порушених питань відповідач повідомив представника позивача, що нарахування та виплата грошового забезпечення поліцейським проводиться на підставі “Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із спеціальними умовами навчання”, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, в якому не визначено поняття середньоденний та середньомісячний розмір заробітної плати ОСОБА_3, а тому надати довідку про середньоденний та середньомісячний розмір заробітної плати ОСОБА_3 за останні два календарні місяці роботи, що передували його звільненню, немає підстав.

Поряд з цим, як зазначив відповідач “Порядком обчислення середньої заробітної плати”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, не передбачено порядку проведення розрахунку середньоденного та середньомісячного грошового забезпечення працівників національної поліції, однак довідку про нараховане грошове забезпечення позивача за серпень-вересень 2017 року надав.

Предметом спору є бездіяльність Головного управління щодо невиплати позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20.10.2017 по 30.11.2017 та зобов’язання відповідача сплатити цей заробіток з урахуванням всіх видів грошового забезпечення (в тому числі премії), які були визначені на день звільнення (20.10.2017), а також виплата середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, починаючи із 02.02.2018 по день звернення до суду з позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону України “По Національну поліцію” від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 94 Закону України “Про Національну поліцію”, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі – Порядок № 260).

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв’язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Як свідчать матеріали справи, 30 листопада 2017 наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 332 о/с на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі № 823/1596/17 поновлено капітана поліції ОСОБА_3 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 21.10.2017.

Отже, позивач має право на отримання всіх видів грошового забезпечення, які були йому визначені на день незаконного звільнення (20.10.2017), а у відповідача в свою чергу виник обов’язок щодо виплати вказаних видів грошового забезпечення, а не середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.10.2017 по 30.11.2017 та зобов’язати відповідача його виплатити.

Щодо позовної вимоги про виплату ОСОБА_3 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, починаючи із 02.02.2018 по день звернення до суду з позовом, суд зазначає таке.

У жовтні 2018 року позивачеві було донараховане грошове забезпечення за 12 діб (жовтень 2017 року) в сумі 2113,54 грн, в т.ч. посадовий оклад – 929,03 грн, оклад за звання – 696,77 грн, надбавка за вислугу років – 487,74 грн та за 29 діб (листопад 2017) в сумі 5278 грн, в т.ч. посадовий оклад – 2320 грн, оклад за звання – 1740 грн, надбавка за вислугу років – 1218 грн. Відповідні кошти було перераховано платіжним дорученням № 2995 від 29.10.2018 на платіжну картку ОСОБА_3 Володимировича АБ “Укргазбанк”, що підтверджується довідкою управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Черкаській області № 571 від 05.11.2018 та відповідним платіжним дорученням.

Суд звертає увагу, що ні Законом № 580-VIII, ні Порядком № 260 не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника поліції.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Необхідно зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України (далі 0 КЗпП) на поліцейських Національної поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції з 20 жовтня 2018 року у відповідності до наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 20 жовтня 2018 року № 279 о/с та поновлено на посаді 30 листопада 2017 наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 332 о/с на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі № 823/1596/17, а з 02 лютого 2018 року у відповідності до наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 02 лютого 2018 року № 36 о/с знову звільнено зі служби в поліції за власним бажанням.

Так, нарахування і виплата позивачеві всіх видів грошового забезпечення, які були йому визначені на день незаконного звільнення, мала бути здійснена після скасування наказу про його звільнення, чого зроблено не було.

Враховуючи вказане, на думку суду, виплата позивачеві всіх видів грошового забезпечення за період з 20.10.2017 по 30.11.2017 мала бути здійснена під час його звільнення відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 02 лютого 2018 року № 36 о/с, чого також не було здійснено.

Однак, відповідно до частини 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Позивач стверджує, що за період з 20.10.2017 по 30.11.2017 йому виплачені не всі види грошового забезпечення, а саме: невиплачена премія, яка була визначена на день звільнення (довідка про розмір грошового забезпечення позивача за серпень і вересень 2017 року).

Аналіз викладеного свідчить про наявність у цій справі спірних правовідносин, які стосуються розміру належних позивачеві сум при звільненні, що в свою чергу виключає можливість вирішити питання про виплату ОСОБА_3 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, починаючи із 02.02.2018.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_3 (18001, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

2) відповідач – Головне управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код 40108667).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 21.11.2018.

Суддя В.О. Гаврилюк