
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 серпня 2018 року № 376/2559/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (09052, с. Антонів, вул. Набережна, 42) звернувся до Сквирського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (Київська область, м. Сквира, вул. Бугачевського, 18), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:
- визнати неправомірними дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно з довідкою ОСОБА_2 районної спілки споживчих товариств про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 27.12.2004 №267;
- зобов’язати Сквирське об’єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та подальше нарахування пенсії з урахуванням заробітної плати за період виконання ОСОБА_1 робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в сумі 262,87 крб., на підставі довідки ОСОБА_2 районної спілки споживчих товариств від 27.12.2004 №267 відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 13.06.2017, з урахуванням вже виплачених сум.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач незаконно та безпідставно відмовив позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки від 27.12.2004 №267, виданої ОСОБА_2 районною спілкою споживчих товариств, з якої вбачається, що ОСОБА_1 у червні 1986 році було направлено у с. Луб’янка Чорнобильського району Київської області для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що факт нарахування та виплати позивачеві заробітної плати у тому розмірі, що зазначений у довідці ОСОБА_2 районної спілки споживчих товариств від 27.12.2004 №267, не підтверджується первинними документами. Водночас перерахунок пенсії не може проводитись на припущеннях чи даних, які не відповідають первинним бухгалтерським документам.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 10.01.2018 залишено без змін рішення Сквирського районного суду Київської області від 15.11.2017 у справі №376/2559/17, позово ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області задоволено; визнано неправомірними дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно з довідкою ОСОБА_2 районної спілки споживчих товариств про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 27.12.2004 №267 та зобов'язано здійснити перерахунок та подальше нарахування пенсії з урахуванням заробітної плати за період виконання ОСОБА_1 робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в сумі 262,87 крб., на підставі довідки ОСОБА_2 районної спілки споживчих товариств від 27.12.2004 №267 відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 13.06.2017, з урахуванням вже виплачених сум.
Рішенням Верховного Суду від 17.04.2018 скасовано постанови Сквирського районного суду Київської області та Апеляційного суду Київської області та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами попередніх інстанцій не досліджено, чи підтверджені дані, що наведені у довідці від 27.12.2004 № 267 первинними розрахунковими документами.
Тобто Верховним судом зобов'язано суд першої інстанції дослідити виключно підтвердження даних, що наведені у довідці первинними документами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 23.07.2018 та у подальшому було призначене на 20.08.2018.
У судове засідання, призначене на 20.08.2018 сторони не з’явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Водночас, 20.08.2018 через канцелярію суду від учасників справи надійшли клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією паспорта серії СМ №033059 (а.с. 6).
ОСОБА_1 є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується експертним висновком МСЕК від 26.10.2004 №520 (а.с. 12).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується відповідним посвідченням серії А №436727 (а.с. 1).
Факт перебування позивача з 06.06.1986 по 08.06.1986 у відрядженні в зоні відчуження в с. Луб’янка, Чорнобильського району Київської області, тривалість робочого часу якого становила 20 годин щоденно, встановлений рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04.11.2004 у справі №2-1113/2004.
Позивач перебуває на обліку у ОСОБА_2 об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та одержує пенсію згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.
З урахуванням факту, встановленому рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04.11.2004 у справі №2-1113/2004, ОСОБА_2 районною спілкою споживчих товариств складено довідку про заробітну плату в зоні відчуження від 27.12.2004 №267, відповідно до якої позивачеві за період з 06.06.1986 по 08.06.1986 було виплачено 262,87 крб.
13 червня 2017 року позивач звернувся до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області з відповідною заявою про призначення (перерахунок) та виплату йому пенсії згідно з довідкою ОСОБА_2 районної спілки споживчих товариств про заробітну плату в зоні відчуження від 27.12.2004 №267 в період виконання робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС з 06.06.1986 по 08.06.1986 у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с. 17).
ОСОБА_2 об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області від 30.06.2017 №34/1-01 позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки, посилаючись на її невідповідність вимогам законодавства та наявність інших документів щодо розміру заробітку позивача під час перебування в зоні ЧАЕС (а.с. 18).
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини першої статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-XII), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону №796-XII визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Порядок №1210), згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків (пункт 1 Порядку).
Відповідно до пункту 7 Порядку №1210, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Відповідно до статті 15 Закону №796-XII, видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об’єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Тобто, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах від 17 березня 2015 року у справі №21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі №2-а/576/29/14, Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №376/2559/17, від 13 лютого 2018 року у справі №358/1179/17, від 07 червня 2018 року у справі №577/1982/17, від 24 квітня 2018 року у справі №686/6278/17, від 12 червня 2018 року у справі №458/417/15-а.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що спеціалістами управління була проведена перевірка достовірності довідки про заробітну плату від 27.12.2004 №267, яка видана ОСОБА_2 районною спілкою споживчих товариств, та встановлено, що місце проведення робіт та кількість відпрацьованих годин в зоні відчуження не підтверджується.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №376/2559/17 (№К/9901/19916/18) висловив свою позицію стосовно того, що суди повинні дослідити, чи підтверджені зазначені в довідці дані первинними розрахунковими документами (відомостями).
З’ясовуючи чи відповідає розмір заробітної плати, зазначений у довідці ОСОБА_2 районної спілки споживчих товариств від 27.12.2004 №267, відомостям, вказаним у особових рахунках, платіжних відомостях та інших документах про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, де працював позивач, суд ухвалою від 25.06.2018 витребував від позивача належним чином засвідчені копії первинних документів, зокрема, виписки з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену ОСОБА_2 районною спілкою споживчих товариств у період з 06.06.1986 по 08.06.1986 заробітну плату ОСОБА_1; належним чином засвідчену копію довідки про заробітну плату за роботу в зоні ЧАЕС від 27.12.2004 №267.
Разом з цим, цією ж ухвалою від 25.06.2018 судом витребувано у ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області належним чином завірені копії усіх матеріалів на підтвердження проведення перевірки спеціалістами управління, якими не підтверджується місце проведення робіт та кількість відпрацьованих годин в зоні відчуження ОСОБА_1.
Від позивача 15.08.2018 через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи первинних документів про нараховану і сплачену заробітну плату ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження у період з 06.06.1986 по 08.06.1986 з урахуванням фактів, встановлених рішенням Сквирського районного суду від 04.11.2004 у справі №2-1113/2004.
У той же час відомостей щодо проведення відповідачем перевірки, якою не підтверджується місце проведення робіт та кількість відпрацьованих годин ОСОБА_1, про які йшлось в ухвалі суду від 25.06.2018, ОСОБА_2 об’єднаним управління Пенсійного фонду України Київської області надано не було.
Позивачем на вимогу ухвали суду від 25.06.2018 було надано витяг з книги по рахунку №70 “Рахунки по оплаті праці” Перерахунки зарплати працівникам, які працювали в зоні відчуження в 1986 році, відповідно до якого ОСОБА_1 у 2004 році за відпрацьовані в зоні ЧАЕС 3 дні, тривалість відпрацьованого часу - 60 годин, було перераховано заробітну плату на загальну суму 262 крб. 87 коп., що відповідає даним вказаним у довідці ОСОБА_2 районної спілки споживчих товариств від 27.12.2004 про заробітну плату ОСОБА_1 в населених пунктах зони відчуження з 06.06.1986 по 08.06.1986.
У відмові ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо проведення перерахунку пенсії на підставі довідки ОСОБА_2 районної спілки споживчих товариств від 27.12.2004 №267 відповідач посилається на те, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.11.2004 у справі №2-1113/2004 не дає право на підвищену оплату праці в зоні відчуження та не містить зобов’язань Пенсійного фонду України у ОСОБА_2 районі щодо перерахунку такої пенсій.
Однак, суд наголошує, що за приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Оскільки відповідачем не надано жодних доказів щодо оскарження рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.11.2004 у справі №2-1113/2004 суд враховуючи приписи процесуального законодавства вважає, що дане рішення є обов’язковим до виконання.
Більш того, суд наголошує на тому, що у рішенні від 09.11.2004 "Справа "Науменко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що обставини даної справи схожі з обставинами справи "Рябих проти Росії" (заява №52854/99, рішення від 24.07.2003), де у відповідній частині було вирішено: "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи".
У справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Суд не бере до уваги також посилання відповідача, як на доказ правомірності прийнятого рішення, на роз’яснення Міністерства праці України від 08.08.1996 №02-105-013, лист Міністерства праці України від 20.11.1995 №09-3815, лист Міністерства праці України, Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства фінансів України від 29.10.1992 №09-3751, №1082/3к, №13-412/308, оскільки вказані листи мають лише рекомендаційний характер.
У зв’язку із наявністю судового рішення про фактичну тривалість робочого дня позивача у зоні ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд також не приймає до уваги посилання відповідача і на постанову Держкомпраці СРСР і секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986, якою для працівників, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, встановлено 6 годинний робочий день при 6-денному робочому тижні.
З огляду на викладене та враховуючи, що у поданій позивачем довідці для перерахунку (розрахунку) пенсії дані про нараховану та виплачену заробітну плату підтверджені первинними документами, зокрема, витягом книги по рахунку №70 "Рахунки по оплаті праці" Перерахунки зарплати працівникам, які працювали в зоні відчуження в 1986 роках, а також установлений Сквирським районним судом Київської області у рішенні від 04.11.2004 по справі №2-1113/2011 факт роботи позивача у зоні відчуження у період з 06.08.1986 по 08.06.1986; факт встановлення відпрацьованої кількості щоденно годин, суд вважає, що відповідачем було неправомірно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії є протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно з довідкою ОСОБА_2 районної спілки споживчих товариств про заробітну плату в зоні відчуження ЧАЕС від 27.12.2004 №267.
Зобов'язати Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та подальше нарахування пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ОСОБА_2 районної спілки споживчих товариств від 27.12.2004 №267, починаючи з 13.06.2017 з урахуванням вже виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Дата складання повного рішення суду - 20.08.2018.
Суддя Панченко Н.Д.
Судове рішення № 78019701, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 20.08.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 376/2559/17. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: