Ухвала суду № 78019564, 22.11.2018, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1576/18

1-кп/0187/237/18

УХВАЛА

Іменем України

"22" листопада 2018 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О. при секретарі судового засідання Догадайло М.В., розглянувши в залі суду у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 42017041500000005 відносно ОСОБА_1, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Самойлюк Р.О., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3,

в с т а н о в и в:

В проваджені Петриківського районного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 191 КК України.

В підготовчому судовому засіданні адвокатом ОСОБА_2 заявлено клопотання про повернення прокурору обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, оскільки вони не відповідають вимогам КПК України.

Так, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 291 КПК України, в обвинувальному акту не зазначено фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, що інкриміновано обвинуваченому, зокрема не вказано в який спосіб (яким шляхом), на думку досудового слідства, обвинувачений заволодів чужим майном, що позбавляє ОСОБА_1 права на захист.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти повернення обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, вважаючи їх такими, що відповідають вимогам КПК України. Прокурор зазначає, що досудовим слідством усунуто всі недоліки обвинувального акту, які мали місце при попередньому направленні обвинувачення до суду та чітко визначено спосіб заволодіння ОСОБА_1 чужим майном.

Представника потерпілого в судовому засіданні підтримала заперечення прокурора проти клопотання сторони захисту.

Вирішуючи питання про можливість призначення судового розгляду, суд дійшов висновку про необхідність повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_1 прокурору, так як він не відповідає вимогам КПК України в повній мірі, виходячи з наступного.

Викладаючи фактичні обставини кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1, та кваліфікованого за ч. 2 ст. 191 КК України сторона обвинувачення зазначає, що 09.11.2016 та 08.12.2016 ОСОБА_1, перебуваючи на досаді директора ТОВ «Буделектросіті», знаходячись на території Петриківського району Дніпропетровської області, маючи умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, умисно заволодів, зловживаючи своїм службовим становищем, бюджетними коштами Петриківської селищної ради Дніпропетровської області на загальну суму 91688,81грн., які нею перераховані 09.11.2016 на розрахунковий рахунок ТОВ «Буделектросіті» та 08.12.2016 на розрахунковий рахунок ТОВ «Буделектросіті».

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Спосіб (форма) заволодіння чужим майном, що кваліфікується як правопорушення, передбачене ст. 191 КК України, та підлягає перевірці судом під час розгляду обвинувачення по суті, викладено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 10 від 06.11.2009.

Таким чином суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України, в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України неконкретизоване, так як стороною обвинувачення не визначено в який конкретно спосіб ОСОБА_1 заволодів бюджетними коштами (в який спосіб звернув їх на власну користь), а тому суд не має можливості розглянути такий обвинувальний акт і повертає його прокурору для усунення недоліків.

На підставі наведеного, керуючись статтями 314-317 КПК України, суд –

п о с т а н о в и в:

Обвинувальний акт з додатками по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України по кримінальному провадженню № 42017041500000005 від 11.01.2017 повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, тоді особа може подати апеляційну скаргу протягом семи днів з дня її отримання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_4