Рішення № 78019518, 20.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року (о 09 год. 00 хв.)Справа № 0840/3800/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі –ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2018 форми «С» №0007994002 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій та/або пені у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 6 800,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазнає, що з позицією відповідача про допущення позивачем порушення вимоги ч.6 с.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі – Закон України №481/95-ВР) у вигляді реалізації пива на розлив для споживання на місці без наявності статусу суб’єкта господарювання громадського харчування не погоджується, оскільки в магазині, де відбулась перевірка не здійснюється продаж пива для споживання на місці, проте здійснюється торгівля пивом «на винос» розлитим у тару, що не заборонено Законом здійснювати пунктам продажу без статусу закладу громадського харчування. За наявності всіх дозвільних документів для здійснення торгівлі алкогольними напоями, позивач не вбачає в своїх діях щодо продажу пива на розлив порушення норм ст.15-3 Закону України №481/95-ВР, у зв’язку із чим просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2018 форми «С» №0007994002.

Ухвалою судді від 18.09.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Перше судове засідання призначене на 17 жовтня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 17 жовтня 2018 року на адресу суду надав відзив (вх. №32944), у якому, зокрема, пояснює, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці може здійснюватись тільки суб’єктами господарювання, щодо яких Держпродспоживслужбою прийнято рішення про реєстрацію потужностей, де здійснюється обіг харчових продуктів. Вказує, що факт продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці встановлено контролюючим органом з додержанням норм чинного законодавства та підтверджено матеріалами перевірки, якими зафіксовано сам факт продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці ( у тому числі фіскальним чеком та поясненнями), а також відсутністю у позивача документів, що посвідчують факт реєстрації потужностей. Зважаючи на зазначене, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з’явився, проте надав до суду заяву (вх. №32750 від 17.10.2018) про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача також звернувся до суду із заявою (вх. №32945 від 17.10.2018) про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

У період з 29.10.2018 по 19.11.2018 суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі на підставі листка непрацездатності, що підтверджується довідкою від 20.11.2018 №02-35/18/64.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою – підприємцем 02.02.1996, основний вид діяльності за КВЕД-2010 є 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

10 травня 2018 року позивачем отримано Ліцензія №2018-08-21-64-52377 на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, дійсну у період з 01.06.2018 по 01.06.2019, місце торгівлі: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, 126, б/в «Колосок», магазин.

На підставі наказу про проведення фактичних перевірок від 26.05.2018 №2526, у період з 30.07.2018 по 03.08.2018 відповідачем проведено фактичну перевірку торгової точки за адресою: 72563, Запорізька область, Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, 127, з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами перевірки контролюючим органом складений відповідний акт від 03.08.2018 №0600/08/01/40/НОМЕР_1 (далі - Акт), згідно із яким перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги ч.6 ст.15-3 Закону України №481/95-ВР.

Такого висновку контролюючий орган дійшов на підставі того, що в магазині, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1, на дату проведення перевірки, а саме 01.08.2018 встановлено реалізацію пива «Чернігівське світле» вміст спирту 4,3% в пластиковому стакані 0,5 л. за ціною 16,00 грн. на розлив для споживання на місці без наявності статусу суб’єкта господарювання громадського харчування. В ході проведення фактичної перевірки магазину позивачем не надано посадовим особам контролюючого органу документу, що підтверджує статус суб’єкта господарювання громадського харчування.

На підставі матеріалів перевірки та висновків Акта ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 16.08.2018 №0007994002, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 6 800,00 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основні засади щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом №481/95-ВР.

Статтею 1 Закону №481/95-ВР встановлено, що алкогольні напої – це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відс. об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відс. об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Пиво – насичений діоксином вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відс. об’ємних одиниць, отриманих під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.

місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

роздрібна торгівля - діяльність продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого комерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Статтею 15 Закону №481/95-ВР визначено обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів.

Згідно з ч.6 ст. 15-3 Закону №481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Частиною 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, за порушення вимог ст.15-3 цього Закону передбачено штраф у розмірі 6 800 гривень.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями регулюється також Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 (далі - Правила).

Відповідно до абз. 2 п. 2 Правил роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів (п.22 Правил).

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що торгівля алкогольними напоями з метою їх споживання на місці дозволена лише суб'єктам господарювання, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів, недотримання таких умов є підставою для застосування штрафних санкцій у розмірі визначеному Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій за ч.2 ст.17 вказаного вище Закону, стало виявлення контролюючим органом факту продажу суб’єктом господарювання пива на розлив з метою його споживання у місці реалізації.

Як видно з акту перевірки, відповідачем встановлено факт продажу алкогольних напоїв на розлив, проте у даному випадку відсутня друга ознака, яка має визначальне значення для кваліфікації порушення закріпленого в статті 15-3 Закону - споживання таких напоїв на місці, оскільки в ньому не вказано, з яких саме підстав відповідач дійшов висновку, що позивачем продаж алкогольних напоїв здійснювався для споживання кінцевим споживачем на місці.

Доказів продажу ФОП ОСОБА_1 пива на розлив для його споживання у місці реалізації суду не надано.

Ознайомившись з наявними в матеріалах справи фотознімками приміщення, в якому позивач здійснює свою підприємницьку діяльність, суд зауважує також, що останнє не пристосоване для споживання будь-яких напоїв на місці їх реалізації.

Крім того, на момент перевірки в магазині містилась об’ява про заборону споживання алкогольних виробів на території магазину, що підтверджується копією фотокартки, доданої в якості додатку до позовної заяви, доказів протилежного відповідачем суду не надано та не наведено.

Оскільки у позивача наявна ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) та, водночас, відсутні умови, які б надавали можливість покупцям споживати пиво за місцем його реалізації, суд приходить до висновку про протиправність застосування контролюючим органом штрафних санкцій за порушення вимог ст. 15-3 Закону №481/95-ВР.

При цьому, суд критично розцінює доводи відповідача, що фіскальний чек №17 від 01.08.2018 є підтвердженням факту продажу позивачем пива для його споживання на місці, оскільки останній може підтверджувати лише факт продажу алкогольного напою, проте не факт споживання його на місці реалізації.

Вищевказана позиція також висвітлена у рішеннях Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 28.08.2018 по справі №806/1285/17 та від 22.05.2018 по справі №808/2340/17 з аналогічного питання.

Враховуючи вищезазначене, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують факт продажу позивачем пива для його споживання на місці, оскільки підтверджено лише факт продажу алкогольного напою, проте не факт споживання його на місці реалізації. При цьому, матеріалами справи, зокрема, актом перевірки, підтверджується право позивача на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом), оскільки позивач має відповідну ліцензію. Таким чином, в даному випадку має місце продаж алкогольних напоїв, який є різновидом роздрібної торгівлі, а не продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем чинного законодавства, зроблене відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв’язку із задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області відповідно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 94, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Олімпійська, буд. 24, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 16.08.2018 форми «С» №0007994002 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми штрафних (фінансових) санкцій та/або пені у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 6 800,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак