Рішення № 78019345, 12.11.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2018 рокум. Ужгород№ 807/1237/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_2;

представника позивача - ОСОБА_3;

представника відповідача - Ліуш Б.Б.;

представник третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області, де третя особа Тур'я-Реметівська сільська рада Перечинського району Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 08.02.2018, яка занесена до протоколу судового засідання залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тур'я-Реметівську сільську раду Перечинського району Закарпатської області (далі - третя особа).

У судовому засіданні 14.08.2018 року, на підставі поданого клопотання представника позивача, судом було замінено неналежного відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на належного відповідача - Ужгородську ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області.

Від третьої особи - Тур'я-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с. 81).

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з мотивів викладених в позовній заяві, вказавши на наступне. Позивач та представник позивача зазначали, що позивач не отримував оскаржуване податкове повідомлення-рішення №14153-17 від 12.07.2016 та податкову вимогу №8609-07 від 12.09.2016 та дізнався про існування таких тільки після отримання ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 по справі №807/731/17. Так, в таблиці картки платника податку наявні дані про сплату позивачем 1300,00 грн. та наявна окрема сторінка з інформацією про сальдо в сумі 13 329,31 грн., яка не завірена належним чином. Представник позивача та позивач наголошували, що під час нарахування суми земельного податку відповідачем було неправомірно взято до уваги нормативну грошову оцінку по земельній ділянці загальною площею 8500 кв.м. та не враховано, що площа нерухомого майна, яке належить позивачеві на праві власності становить 327,9 кв.м. Таким чином, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності або право користування позивача на земельну ділянку площею 8500 кв.м. позивач та представник позивача просили суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.07.2016 №14153-17 та від 08.08.2016 №17697-17.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог з мотивів викладених в наданих письмових запереченнях та відзиві на адміністративний позов. Представник відповідача наголошував, що обов'язок платника податків сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, при цьому до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Оскільки право власності позивача на нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 та за адресою АДРЕСА_2 підтверджується наявними Свідоцтвами про право власності, а тому позивач зобов'язаний сплачувати земельний податок за земельні ділянки на яких розташовані відповідні об'єкти нерухомості. Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на вищевказані земельні ділянки встановлено нормативну грошову оцінку за один кв. м., що складає 52,09 грн. та 125,01 грн. за кв. м. відповідно. Також, згідно листа Тур'я-Реметівської сільської ради від 10.03.2016 позивач належить до переліку платників, які не оформили у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки під будівлями, які належать їм на праві власності. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача наголошував, що позивачеві було правомірно нараховано зобов'язання щодо сплати земельного податку згідно податкових повідомлень-рішень від 12.07.2016 №14153-17 та від 08.08.2016 №17697-17, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 №14153-17, згідно якого позивачеві визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 13282,95 грн. за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» (а.с. 12).

Також, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 №17697-17, згідно якого позивачеві визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 1346,36 грн. за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» (а.с. 13).

Відповідно до корінця податкової вимоги форми «Ф» від 12.09.2016 №8609-07 позивачеві була виставлена загальна сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням в сумі 11982,95 грн. (а.с. 14).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 41.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з пп. 14.1.73 п. 41.1 ст. 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Пунктом 270.1 ст. 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності.

База оподаткування земельним податком встановлюється ст. 271 ПК України, згідно з п. 271.1 якої базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з пп. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, значення якої розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Так, норма п. 286.6 ст. 286 ПК України визначає механізм нарахування податку на землю за земельну ділянку, в тому разі, якщо на ній розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб. У такому разі податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Питання щодо нарахування плати за землю фізичними особами було предметом розгляду Верховним Судом України, яким у Постанові від 07 липня 2015 року в адміністративній справі № 826/12388/13-а викладено позицію, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами), з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно п. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові 06.02.2018 К/9901/1450/17 (826/15139/16) зазначив: «На підставі викладених норм суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Оскільки позивач є власником нежитлового приміщення, за земельну ділянку під яким відповідач нарахував земельний податок, обов'язок зі сплати земельного податку у позивача виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно».

Згідно п. 287.6 ст. 287 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення права власності на нерухоме майно) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України (в редакції зі змінами, внесеними Законом України №71-VIII від 28.12.2014) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Отже, в положенні п. 287.6 ст. 287 ПК України в редакції, що діяла до 01 січня 2015 року законодавець пов'язував обов'язок сплати податку за земельні ділянки з датою державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці.

У ч. 1, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до п. 287.7 ст. 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Так, законодавством передбачено диференційований підхід при визначенні розміру податкового зобов'язання з податку на землю. З метою нарахування податку на землю податковому органу під час винесення податкового повідомлення-рішення необхідно оцінювати комплекс обставин, передбачених статтею 271 ПК України, а також, серед іншого, з'ясовувати чи зареєстровано право власності на приміщення, що знаходяться на цій земельний ділянці, яка їх площа та цільове призначення, чи є підстави для врахування пропорційної частки прибудинкової території тощо.

Відповідно до Свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 19.05.2010 (а.с. 93) та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 94239240 від 10 серпня 2017 року (а.с. 15-16) у приватній власності позивача знаходиться нерухоме майно, а саме: будівля навісу за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 327,9 кв. м.

Згідно з Свідоцтвом про право власності НОМЕР_3 від 19.05.2010 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 94239240 від 10 серпня 2017 року (а.с. 39) у приватній власності позивача знаходиться нерухоме майно, а саме: будівля багатопрофільного виробничого використання за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 1448,3 кв. м.

Рішенням Тур'я Реметівської сільської ради від 31.01.2016 №28 «Про внесення змін до рішення Тур'я Реметівської сільської ради від 27.01.2015 №375 «Про встановлення місцевих податків і зборів у с. Тур'я Ремета та акцизного податку» встановлено на території Тур'я Реметівської сільської ради місцеві податки та збори та затверджено Положення про плату за землю (а.с. 41-51).

На лист відповідача від 26.02.2016 №287/10/1700, Тур'я Реметівська сільська рада надіслала згідно листа від 10.03.2016 №02-07/111 Перелік платників, юридичних та фізичних осіб, які не оформили у встановленому законодавством порядку право власності або оренди на земельні ділянки, під будівлями які належать їм на праві власності (а.с. 105-106). Згідно вищезазначеного Переліку було вказано позивача, як землекористувача земельної ділянки для ведення підсобного сільського господарства загальною площею 8500 м. кв. за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки для виробничої діяльності загальною площею 1500 м. кв. за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 встановлено нормативну грошову оцінку за один кв. м., що складає 52,09 грн. (а.с. 38).

Згідно з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 встановлено нормативну грошову оцінку за один кв. м., що складає 125,01 грн. за кв. м. (а.с. 40).

Як встановлено в судовому засідання, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося сторонами, під час нарахування позивачеві земельного податку з фізичних осіб, розрахунок здійснювався відповідачем з урахуванням загальної площі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, що складає 8500 кв. м. та з урахуванням загальної площі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, що складає 1500 кв. м.

Однак, як підтверджується належними та допустимими доказами, позивач є власником нерухомого майна загальною площею 1776,2 кв. м., а саме: будівлі навісу за адресою АДРЕСА_1 площею 327,9 кв. м. та будівлі багатопрофільного виробничого використання за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 1448,3 кв. м.

З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що розмір земельного податку, що підлягає сплаті до державного бюджету слід обчислювати з урахуванням площі землі під таким нерухомим майном.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивач є користувачем земельної ділянки площею 8500 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки площею 1500 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що Рішення Тур'я Реметівської сільської ради від 19.04.2007 №86 про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельних ділянок є доказом того, що позивач є користувачем земельних ділянок саме площею 8500 кв. м. та площею 1500 кв. м., з огляду на наступне.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених правових норм, Рішення Тур'я Реметівської сільської ради від 19.04.2007 №86 про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельних ділянок не є правовстановлюючим документом, який посвідчує право на земельну ділянку та не підтверджує того, що позивач є землекористувачем земельної ділянок площею 8500 кв. м. та земельної ділянки площею 1500 кв. м.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що у позивача, як власника нежитлового приміщення виник обов'язок сплати земельного податку за земельні ділянки тільки під такими приміщеннями з урахуванням площі нерухомого майна.

З огляду на викладене, суд погоджується із доводами позивача, що розмір податку на землю з фізичних осіб, встановлений спірними податковим повідомленням-рішенням є хибний.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Так, органом, що здійснює нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку (п. 286.5 ст. 286 ПК України).

З огляду на викладені обставини, суд, встановивши існування у позивача обов'язку щодо сплати земельного податку з фізичних осіб, та нарахування податковим органом розміру земельного податку, спірними податковими повідомленнями-рішеннями із порушенням норм податкового законодавства, не вправі своїм рішенням визначати розмір земельного податку. Визначення розміру такого зобов'язання покладено на податковий орган, з урахуванням рішення суду у даній справі.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та норми чинного законодавства України, що регулює правовідносини у сфері справляння податків та зборів, суд приходить висновку про неправомірність встановленої відповідачем суми земельного податку, а тому податкові повідомлення-рішення від 12.07.2016 №14153-17 та від 08.08.2016 №17697-17 підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 640,00 грн., сплачений згідно Квитанції №16 від 29.09.2017 (а.с. 25).

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

На підставі наведеного та керуючись статтями 139, 241, 243, 244, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_2 до Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області, де третя особа Тур'я-Реметівська сільська рада Перечинського району Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, Ужгород, вул. Загорська, 10А, код ЄДРПОУ 39595916) від 12.07.2016 №14153-17 про нарахування ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, податковий номер НОМЕР_1) земельного податку з фізичних осіб.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, Ужгород, вул. Загорська, 10А, код ЄДРПОУ 39595916) від 08.08.2016 №17697-17 про нарахування ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, податковий номер НОМЕР_1) земельного податку з фізичних осіб.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, Ужгород, вул. Загорська, 10А, код ЄДРПОУ 39595916) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, податковий номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 640,00 (шістсот сорок) гривень.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 22.11.2018 року.