Рішення № 78019174, 16.10.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

16.10.2018 Єдиний унікальний номер 205/4671/18

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/4671/2018

Номер провадження: 2/205/2507/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, на підставі Договору купівлі – продажу, посвідченого 01.03.2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 2450, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» від 18.03.2005 року, номер запису 38 в книзі 93п. У вищевказаній квартирі зареєстровані позивач, ОСОБА_1, її чоловік, ОСОБА_5 та її донька, ОСОБА_2. Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що Відповідач не проживає у вищевказаному домоволодінні з 2008 року, і її місце проживання їй не відомо, знятися з реєстраційного обліку добровільно не бажає, вона була змушена звернутися до суду та просити визнати ОСОБА_2, такою, що втратила право користування квартирою № 110 в будинку № 5 по бульвару Рубіновий у м. Дніпрі, що є підставою для подальшого зняття відповідача з реєстраційного обліку.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подала.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі по мотивам, що викладені у позовній заяві. В судове засідання, після оголошення перерви, позивач не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала (а.с.44).

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило. Такий учасник справи у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, у судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.33-34).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Судом було задоволено заяву позивача про виклик та допит під час розгляду справи по суті свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 Інші процесуальні дії у справі судом не застосовувалися.

У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином була повідомлена і від якої не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені нею причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, суд ухвалює заочне рішення про задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що на підставі Договору купівлі – продажу квартири від 01.03.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4В, зареєстрованого в реєстрі за № 2450, зареєстрованого в КП ДМБТІ 18.03.2005 року за реєстровим № 9672967, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.7-9).

Судом також встановлено, що у вищевказаній квартирі станом на сьогоднішній день зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, що підтверджується довідкою про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 10525 від 02 липня 2018 року (а.с.11).

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у вказаному житловому приміщенні не проживає з червня 2008 року, що підтверджується відповідними Актами обстеження квартири від 22.06.2018 року, складеним сусідами (а.с.20,22) та показаннями свідків. Зокрема, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні, які були допитані судом кожен окремо, дали аналогічні за своїм змістом покази, що Відповідач яка є донькою Позивача, в квартирі АДРЕСА_1 не проживає з червня 2008 року, особистих речей також в квартирі не має.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.

У відповідності до ст. 317, ч. 1, 2 ст. ст. 319, 321 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Крім того, ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України передбачено, що власник квартири має право використовуватися помешканням для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

У силу статей 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року № 2 передбачено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із пояснень свідків та змісту названих письмових доказів вбачається, що відповідач не мешкає у вказаному житловому приміщенні понад шість місяців. Доказів поважних причин відсутності відповідача протягом вказаного часу у зазначеній квартирі суду не представлено. Суд зауважує, що відповідач не була позбавлена можливості подати докази по справі як особисто, так й через свого представника або за допомогою поштового зв'язку, оскільки він повідомлявся судом про розгляд цивільної справи у встановленому чинним процесуальним законом порядку.

Однак, до судового засідання відповідач не з'явилася, належних та допустимих доказів щодо поважності причин неявки суду не представила, не надала жодного заперечення чи пояснення по суті спору. Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі у судових засіданнях, надало суду право обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Окрім цього, суд зазначає, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, пред'явивши при цьому одночасно одну з таких вимог: 1) про позбавлення права власності на жиле приміщення; 2) про позбавлення права користування жилим приміщенням; 3) про визнання фізичної особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Оскільки в даному випадку судом вирішено питання щодо позбавлення Відповідача права користування жилим приміщенням, то судове рішення в цій частині є підставою для зняття вказаного відповідача з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 71,72 Житлового Кодексу України, ст. ст. 4,5,81,82, 90,141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою– задовольнити.

2. Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою № 110 в будинку № 50 по вул. Рубіновому в м. Дніпрі.

3. Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія АН № 417271, виданий 29.08.2005року Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрована за адресою: 49128, м. Дніпро, бульвар Рубіновий, буд. 5, кв, 110) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП:НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 49128, м. Дніпро, бульвар Рубіновий, буд. 5, кв, 110) понесені позивачем за документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.