Рішення № 78018998, 10.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2476/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гусева О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Затоківської селищна рада Білгород-Дністровський міської ради Одеської області, третя особа на стороні відповідача – ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення від 11.05.2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Затоківської селищна рада Білгород-Дністровський міської ради Одеської області, третя особа на стороні відповідача – ОСОБА_2 за результатом якого позивач просить (з урахуванням заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду): визнати протиправним та скасувати рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 11 травня 2018 року №623 « Про надання гр..ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,03 га за рахунок земель рекреаційного призначення комунальної власності, для індивідуального дачного будівництва за адресою: бульвар золотий берег, 27 «а»/45, смт. Затока м.Білгород-Дністровський Одеської області».

Ухвалою суду від 29.05.2018 було відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 08 серпня 2018 року зупинено провадження у справі у зв’язку з надходженням заяви про відвід - до вирішення питання про відвід.

Ухвалою від 25 вересня 2018 року поновлено провадження у справі.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, причини неявки суд не повідомив, жодних заяв чи клопотань до суду не надано.

Третя особа до суду не з’явилась, 03.09.2018 року надав заяву про розгляд справи без його участі. Просив рішення відповідача залишити без змін.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Судом в порядку ч.9 ст.209 КАС України було вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровськоїміської ради Одеської області від 22.09.2014 року №2498 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: бульвар золотий беріг, 27 «а»/45, Лиманський район, смт. Затока м.Білгород-Дністровський Одеської області.

Рішенням Затоківської селищної ради від 22.03.2016 року №82 внесено зміни у вказане рішення селищної ради, викладено пункт 2 у редакції «Зобовязати гр.. ОСОБА_1 надати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва за адресо: бульвар Золотий берег, 27 «а»/45, Лиманський район, смт. Затока м.Білгород-Дністровський Одеської області на розгляд Затоківській селищній раді».

В ході розробки проекту землеустрою позивачем отримано наступні погодження та необхідні документи:

- довідка відділу Держгеокадастру у м.Білгород-Дністровському районі Одеської області від 28.10.2016 року №19-1529-0.12-2402/2-16;

- перелік обмежень у використанні земельної ділянки, виданий відділом Держгеокадастром у м.Білгород-Дністровському Одеської області від 11.11.2016 року №28-1529-0.12-2483/2-16;

- висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 27.07.2017 року №3409/82-17;

- висновок управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 18.11.2016 року №477;

- висновок державної експертизи землевпорядної документації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 01.12.2017 року №1857-17.

В подальшому рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровськоїміської ради Одеської області від 05.04.2018 року №550 «Про питання виконання рішень Затоківської селищної ради від 22.09.2014, 20.08.2015, 22.03.2016 про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по бульвару Золотий берег, 27а, бульвару Золотий берег, 37а, вул. Вокзальна, 64а у смт. Затока м.Білгород-Дністровський Одеської області» зупинено дію серед інших рішення №3410 від 20.08.2015 року, а також усіх рішень Затоківської селищної ради, якими вносились зміни та доповнення до вищевказаного рішення в період з 01.01.2014 року по 31.12.2017 року – до моменту завершення кримінальних проваджень, які внесені до ЄРДР за №12018160240000660 від 07.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, ЄРДР №12018160240000627 від 02.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, ЄРДР №120181602400004295 від 19.12.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України та остаточного вирішення їх правомірності.

Також, рішенням №623 від 11 травня 2018 року Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,03 га за рахунок земель рекреаційного призначення комунальної власності, для індивідуального дачного будівництва за адресою: бульвар золотий берег, 27 «а»/45, смт. Затока м.Білгород-Дністровський Одеської області»

Не погодившись із таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України.

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України ).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.

За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

При цьому частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушуються права позивача.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов'язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.

Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача діями відповідача.

Виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Слід зазначити, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).

В даному випадку, позивач має рівні права з іншими особами розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Тому у відповідача не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак - і порушеного права позивача.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 463/3375/15-а (№ в ЄДРСР 73042181).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 263 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Затоківської селищна рада Білгород-Дністровський міської ради Одеської області, третя особа на стороні відповідача – ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення від 11.05.2018 року.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Г.Гусев

Повний текст Рішення складено та підписано суддею 10 листопада 2018 року.

Суддя О.Г. Гусев

.