Рішення № 78018847, 22.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2018 року № 826/11242/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі

Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, Позивач) із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, Відповідач) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2016 № Ф-16У, рішення від 10.02.2016 № 0000691201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та податкових повідомлень-рішень від 10.02.2016 № 0000681201, № 0000671201.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначено про необґрунтованість спірних рішень ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та відсутність підстав для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11242/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2016 закінчено підготовче провадження та призначено справу № 826/11242/16 до судового розгляду у судовому засіданні.

Справа розглядалася під головуванням судді Кобилянського К.М.

У порядку встановленому ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (в редакції до 15.12.2017) та Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України від 26.11.2010 № 30, у зв'язку із припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала адміністративна справа 826/11242/16, справу розподілено між суддями повторно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2017 року справу №826/11242/16 прийнято до провадження суддею Клименчук Н.М. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Судом, 21 червня 2017 року в порядку частини шостої статті 128 КАС України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії) ухвалено (протокольна ухвала) про розгляд справи у порядку письмового провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповнення) (далі - ПКУ) та пп. 13.1.2 п. 13.1 ст. 13 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до наказу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 30.10.2015 №1381 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність, ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_4, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

Перевірка проводилась у період із 14 грудня 2015 року по 18 грудня 2015 року.

За результатами проведення перевірки складено акт від 25.12.2015 №7192/26-58-17-01-17-2623804886 та встановлено:

- не підтвердження валових витрат за 2012- 2014 рр., чим порушено п. 178.2, п. 178.3 ст. 178 ПКУ;

- порушення порядку утримання та перерахування до бюджету податку з доходів найманих працівників, чим порушено п. 164.6 ст. 164, ст. 167, пп. 168.1.1, пп.168.1.4 п. 168.1. ст. 168, ст. 169 ПКУ;

- порушення абз. 1 п. 2 ч. і ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування.

На підставі висновків акту перевірки, Відповідачем винесено оскаржувані рішення, а саме:

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2016 № Ф-16У, якою встановлено недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 191 634,44 грн;

рішення від 10.02.2016 № 0000691201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до Позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 17 794,22 грн

податкове повідомлення-рішення від 10.02.2016 № 0000681201, яким збільшено суму грошового зобов'язання платнику податків, який провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1, за платежем: податку з доходів фізичних осіб, у розмірі 71 792,48 грн (у т.ч. 57 433,98 грн за основним платежем та 14 358,50 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами));

податкове повідомлення-рішення від 10.02.2016 № 0000671201, яким збільшено суму грошового зобов'язання суб'єкту господарювання ОСОБА_1 за платежем: податок на доходи найманих працівників, у розмірі 5 941,91 грн (у т.ч. 4 753,53 грн за основним платежем та 1 188,38 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Висновки Відповідача щодо не підтвердження сум витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності; заниження чистого оподатковуваного доходу, що призвело до заниження податку з доходів з фізичних осіб; неутримання та несплати до бюджету податку з доходів найманих працівників; не нарахування та не сплати до бюджету єдиного соціального внеску ґрунтуються на тому, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 до перевірки не надано документів, пов'язаних із провадженням нотаріальної діяльності.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПКУ, Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в.о. начальника ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено наказ від 30.10.2015 №1381 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

Наказ від 30.10.2015 №1381 та повідомлення від 30.10.2015 №941/П/26-58-17-01-11 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з 14.12.2015 тривалістю 5 робочих днів направлено ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_1) поштою 04.11.2015. Поштове відправлення повернулися до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві 07.12.2015. з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Суд звертає увагу на те, що згідно повідомлення від 09.09.2011 №27266 про включення платника податків до категорії платників окремих податків (форма №16-ОПП) адреса за якою здійснюється діяльність приватного нотаріуса, який провадить незалежну професійну діяльність, ОСОБА_1: АДРЕСА_2.

За таких обставин, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення Позивач не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку, що позбавило його можливості реалізації свого права бути присутнім під час перевірки та надати документи та відповідні пояснення.

Окрему увагу суд звернув на підставу призначення документальної позапланової невиїзної перевірки Позивача.

Так, у запереченні проти адміністративного позову Відповідач зазначає, що контролюючим органом, у відповідності до пп. 1.2.2 п. 1.2 розділу І наказу Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 №22 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів держаної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків», оформлено доповідну записку щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, ОСОБА_1, у відповідності до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПКУ за підписом керівника.

Обґрунтовуючи свою позицію Відповідач зазначив, що при організації такої перевірки, керівнику було надано обґрунтовані пропозиції щодо необхідності її проведення. У свою чергу керівник прийняв рішення про доцільність проведення такої перевірки та зазначив відповідний підрозділ, який буде здійснювати перевірку.

До зазначених доводів ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві суд ставиться критично.

Із змісту наказу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 30.10.2015 №1381 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» вбачажться, що його винесено на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ.

Положеннями пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пп. 20.1.14 п. 20.1 ст. ПКУ, контролюючим органам надано право у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Згідно з п. 73.3 ст. 73 ПКУ, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, коли: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених ст. 39 цього Кодексу; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків відповідних документів; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245, встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують. Положеннями п. 73.3 ст. 73 ПКУ передбачено, що у разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абз. 1 та 2 п. 73.3 ст. 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПКУ, у наказі про проведення документальної виїзної перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 27.01.2015 у справі № 21-425а14, виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення необґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена. Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

При цьому, у матеріалах справи, що розглядається, відсутній письмовий запит контролюючого органу, який направлявся на адресу Позивача до призначення документальної позапланової невиїзної перевірки. Про не отримання такого запит зазначає і ОСОБА_1 у своїй позовній заяві.

Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, контролюючі органи мають проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.75.1 ст. 75 ПКУ, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи..

Приписами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. ПКУ передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Положеннями пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ, які вказані як підстави проведення перевірки Позивача, визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4 ст.78 ПКУ).

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 ПКУ.

Згідно п.79.2 ст. 79 ПКУ, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Водночас, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (п. 42.2 ст. 42 ПКУ).

Окрім того, незважаючи на проголошену пп. 79.3 ст. 79 ПКУ необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПКУ.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно за наявності підстав для її призначення та рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної у справі № 21-425а14, нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПКУ призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у контролюючого органу на прийняття акту індивідуальної дії.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2016 № Ф-16У, рішення від 10.02.2016 № 0000691201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та податкові повідомлення-рішення від 10.02.2016 № 0000681201, № 0000671201, винесені за результатами неправомірно проведеної перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а тому підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-77, 94, 139, 160-163, 243-248, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2016 № Ф-16У, рішення від 10.02.2016 № 0000691201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та податкові повідомлення-рішення від 10.02.2016 № 0000681201, № 0000671201.

3. Стягнути на користь Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_4) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39471390) понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 871 (дві тисяча вісімсот сімдесят одна) грн. 63 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук