Рішення № 78018578, 22.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 листопада 2018 р. справа № 643/13701/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні ОСОБА_1 окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61120) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова (61170, м. Харків, вул. Валентинівська, 22-Б, код ЄДРПОУ 22682655) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язати вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 24.09.2018 року звернувся до Московського районного суду м.Харкова з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, ЄДРПОУ 22682655, яка полягає у не виплаті пенсії, починаючи з 01.07.2016 року по 31.05.2018 року в сумі 120598,73грн. ОСОБА_2, 1934р.н., ІПН НОМЕР_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова , ЄДРПОУ 22682655 про невиплату борга по пенсії ОСОБА_2, 1934р.н., ІПН НОМЕР_1. за період починаючи з 01.07.2016 року по 31.05.2018 року в сумі 120598,73грн.;

- зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, ЄДРПОУ 22682655 поновити виплату пенсії ОСОБА_2, 1934р.н., негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова по справі №643/13701/18 від 25.09.2018 року вказаний адміністративний позов передано на розгляд до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду, з огляду на те, що Московський районний суд м. Харкова не є належним судом для розгляду даної справи, яка за предметною юрисдикцією підсудна ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

30.10.2018 року справа №643/13701/18 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язати вчинити певні дії надійшла в провадження судді Біленського О.О..

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.263 КАС України, якою унормовано, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч.2 ст.263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст.262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова з 01.07.2016 року. 25.07.2018 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова з заявою щодо підстав невиплати заборгованості з пенсії. Відповідач надав відповідь №600/М-3 від 08.08.2018 року, в якій зазначив, що протоколом засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м.Харкова №79 від 18.04.2018 року, було підтверджено факт проживання позивача за адресою: пр. Тракторобудівників, б. 63, кв.94, м. Харків, 61120. Загальна сума боргу становить 120598,73 грн. за період з 01.07.2016 року по 31.05.2018 року, однак зазначену заборгованість буде виплачено відповідно до умов окремого порядку затвердженого Кабінетом Міністрів України. Таку бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова позивач вважає протиправною, необґрунтованою та такою, що порушує його право на належне соціальне забезпечення.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позивача було взято на облік із заборгованістю з виплати пенсії з 01.07.2016 року як отримувача пенсії за віком, призначеної на пільгових умовах робота за списком 1. З 01.06.2018 року виплата пенсії позивачу нараховується та виплачується у загальному порядку. Заборгованість пенсії з 01.07.2016 по 31.05.2018 буде виплачуватись після визначення Кабінетом Міністрів України окремого порядку для здійснення зазначених виплат. У зв’язку з цим відповідач позов не визнає та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки від 12.03.2018 року №0000490999 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Позивач перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова з 01.07.2016 року та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах (робота за списком №1).

Розмір пенсії станом на 01.08.2018 року складає 8033,41 грн., виплата пенсії провадиться через банківську установу "Ощадбанк".

25.07.2018 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова з заявою щодо підстав невиплати заборгованості з пенсії.

Відповідач надав відповідь №600/М-3 від 08.08.2018 року, в якій зазначив, що протоколом засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м.Харкова №79 від 18.04.2018 року, було підтверджено факт проживання позивача за адресою: пр. Тракторобудівників, б. 63, кв.94, м. Харків, 61120. Загальна сума боргу становить 120598,73 грн. за період з 01.07.2016 року по 31.05.2018 року, однак зазначену заборгованість буде виплачено відповідно до умов окремого порядку затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Не погодившись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7 Закону визначає, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296). Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у подальшому Порядок №365), який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 Порядку №365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 15 Порядку №365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.03.2018 року №0000490999 та отримує пенсію.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Судом встановлено, що загальна сума боргу з виплати пенсії позивачу становить 120598,73 грн. за період з 01.07.2016 року по 31.05.2018 року, що підтверджується довідкою про нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2, однак зазначену заборгованість не виплачено через відсутність окремого порядку виплати пенсії за минулий період затверджений Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих соціальних виплат не звільняє державу в особі уповноваженого органу Управління праці та соціального захисту населення від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум соціальних виплат.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, відмовляючи позивачу у виплаті пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання даної соціальної допомоги.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Суд зазначає, що відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України для виплати пенсії за минулий період, не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, яка полягає у не виплаті ОСОБА_2 пенсії, починаючи з 01.07.2016 року по 31.05.2018 року в сумі 120598,73 грн.

У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, суд вважає доцільним зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_2 заборгованість з виплати пенсії за період з 01.07.2016 року по 31.05.2018 року в сумі 120598,73 грн.

Стосовно позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про невиплату боргу по пенсії ОСОБА_2 за період починаючи з 01.07.2016 року по 31.05.2018 року в сумі 120598,73грн., суд зазначає, що матеріали справи не містять оскаржуваного рішення та будь-яких доказів на підтвердження прийняття відповідачем такого рішення. Виходячи з відсутності предмету оскарження, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відносно позовної вимоги зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, ЄДРПОУ 22682655 поновити виплату пенсії ОСОБА_2, негайно після проголошення судового рішення, судом встановлено, що відповідачем не вчинялись дії щодо припинення або призупинення виплати пенсії позивачу. Заборгованість з виплати пенсії виникла за час відсутності позивача на підконтрольній Україні території та не є наслідком протиправних дій відповідача. Відповідно підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині відсутні.

Щодо позовної вимоги зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова утриматись від подальшого призупинення її виплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.7 ст. 246 КАС України, висновок суду про задоволення позову чи відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо можливості порушення прав особи у майбутньому, у зв'язку з чим, позовна вимога позивача щодо зобов'язання Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова утриматись від подальшого призупинення її виплати не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Щодо вимоги позивача стосовно встановлення судового контролю, суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зазначене є правом суду, а не обов'язком, водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів у тому, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для застосування приписів ст.382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов’язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61120) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова (61170, м. Харків, вул. Валентинівська, 22-Б, код ЄДРПОУ 22682655) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язати вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, яка полягає у не виплаті пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.2016 року по 31.05.2018 року в сумі 120598,73 грн.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова (61170, м. Харків, вул. Валентинівська, 22-Б, код ЄДРПОУ 22682655) виплатити ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61120) заборгованість з виплати пенсії за період з 01.07.2016 року по 31.05.2018 року в сумі 120598,73 грн.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова (61170, м. Харків, вул. Валентинівська, 22-Б, код ЄДРПОУ 22682655) судові витрати по сплаті судового збору на розрахунковий рахунок 34318206084012, отримувач коштів УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999628, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, у розмірі 704 (сімсот чотири гривні) 80 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22.11.2018 року.

Суддя Біленський О.О.