Рішення № 78018480, 13.11.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1574/18

13 листопада 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Осадчука І. О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Держпраці у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_4 Держпраці у Тернопільській області (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР744/415/АВ/ТД-ФС від 06.07.2018 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.05.2018 р. за відсутності рішення керівника органу контролю на проведення інспекційного відвідування уповноваженою посадовою особою ОСОБА_4 Держпраці у Тернопільській області, у складі робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення Збаразької районної державної адміністрації, під час виїзного обстеження у столярному цеху, де здійснює діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_3, необґрунтовано зроблено висновок про допуск присутніх ОСОБА_5 та іншу невстановлену особу до роботи без оформлення трудового договору.

З невстановленою особою позивач не перебував ні у трудових, ні у будь-яких інших відносинах, а надану для інспекційного відвідування цивільно-правову угоду від 01.05.2018р. з ОСОБА_5, безпідставно розцінено як трудову, хоча при отриманні послуг за зазначеним договором складався акт приймання виконаних робіт за кількістю та якістю, не мав регулярний характер.

Позивач не вчиняв дій, за які притягнуто його до відповідальності, що підтверджується постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 13.09.2018 р. у справі №598/1100/18, якою в притягненні ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) відмовлено, а справу провадженням закрито за відсутністю в його діях складу даного правопорушення.

Окрім цього, оскаржувана постанова винесена без дотримання принципу пропорційності та несвоєчасно, оскільки ще до початку інспекційного відвідування цивільно-правові відносини з ОСОБА_5 було припинено, укладено трудовий договір та повідомлено фіскальний орган про прийняття працівника на роботу, а тому є протиправною та підлягає скасуванню, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 14.08.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проведено за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом сторін). Призначено підготовче засідання у справі 05.09.2018 р.

Ухвалою суду від 05.09.2018 р., постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), оголошено перерву у підготовчому засіданні на 25.09.2018 р.

Ухвалою суду від 25.09.2018 р., постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2018 р.

Судове засідання 29.10.2018 р. не відбулося у зв’язку з неможливістю здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу через аварійне відімкнення електропостачання у суді та перенесене на 13.11.2018 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві та відповіді на відзив (а.с.59-64), просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві (а.с.33-35) та запереченні (а.с.74-75). Пояснив, що 23.05.2018 р. в процесі обстеження робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення Збаразької районної державної адміністрації суб’єкта господарської діяльності ОСОБА_3 виявлено ряд найманих працівників, які відмовились надавати будь-які документи та письмові пояснення. Факт перебування на робочому місці та виконання трудових функцій зафіксовано на відео та фото матеріалах.

З метою перевірки додержання законодавства про працю позивачем, проведено інспекційне відвідування, яким встановлено порушення вимог ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України, що полягало у використанні праці ОСОБА_5 у період з 01.05.2018 р. по 23.05.2018 р. та найманого працівника, який перебував у підсобному приміщенні цеху та відмовився назвати свої анкетні дані, без укладення трудового договору та повідомлення органів ДФС. Трудові відносини з ОСОБА_5 оформлено 23.05.2018 р., а представлений цивільно-правовий договір від 01.05.2018 р. з ОСОБА_5 містить ознаки трудових відносин, акт здачі-приймання робіт не надавався.

Представник відповідача звернула увагу суду на те, що відповідальність за ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.3 ст.41 КУпАП не можна розглядати як один вид відповідальності, оскільки диспозиції вказаних статей в частині суб’єкта відповідальності не співпадають.

З огляду на те, що заходи до притягнення об’єкта відвідування до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються незалежно від факту усунення виявлень порушень у ході інспекційного відвідування, доводи позивача є безпідставними, а оскаржувана постанова про накладення штрафу – правомірною, просила суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши обставини справи у сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації" в Збаразькому районі створена і функціонує робоча група з питань легалізації та виплати заробітної плати, склад якої затверджено розпорядженням голови Збаразької районної державної адміністрації від 04.05.2018 р. №181-од (а.с.78-79).

Робочою групою, до складу якої входить за погодженням головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 Держпраці у Тернопільській області ОСОБА_6, проведено виїзне обстеження суб’єктів господарювання, в тому числі фізичної особи підприємця ОСОБА_3, що орендує цех, розташований у м.Збараж, вул.Тихого, 1, де займається виготовленням дерев’яних трун.

У відповідності до витягу довідки Збаразької районної державної адміністрації від 23.05.2018 р. №6 за результатами виїзного обстеження виявлено одного нелегального працюючого працівника, а також можливі факти використання праці без оформлення трудових відносин (а.с.37). Використання найманої праці було зафіксовано засобами відеотехніки (а.с.36), які дослідженні судом.

Збаразька районна державна адміністрація листом від 01.06.2018 р. №01-750/01-17 звернулась до ОСОБА_4 Держпраці у Тернопільській області з приводу проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання законодавства про працю та зайнятість (а.с.37).

У свою чергу, ОСОБА_4 Держпраці у Тернопільській області 08.06.2018 р. видано наказ №376, зокрема, провести захід державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (а.с.38).

На підставі наведеного наказу та направлення на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) від 08.06.2018 р. №4.1/035/199 (а.с.39), у період з 13.06.2018 р. по 14.06.2018 р. було проведено інспекційне відвідування позивача.

За результатами інспекційного відвідування складено акт №ТР744/415/АВ від 14.06.2018 р., в якому зафіксовано порушення вимог п.6 ч.1 ст.24 КЗпП та ч.3 ст.24 України, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_3 використовував працю найманого працівника, який перебував у підсобному приміщенні цеху та відмовився назвати свої анкетні дані та ОСОБА_5 у період з 01.05.2018 р. по 23.05.2018 р. без укладення трудового договору та повідомлення органів ДФС (а.с.40-44).

ОСОБА_4 Держпраці у Тернопільській області від 05.07.2018 р. №2217/01-05-41/18 (а.с.52-53) скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 22.06.2018 р. залишено без задоволення (а.с.67-69).

Розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від №ТР744/415/АВ від 14.06.2018 р., за порушення вимог п.6 ч.1 ст.24 та ч.3 ст.24 КЗпП України, відповідачем винесено постанову №ТР537/412/АВ/ТД-ФС від 18.05.2018 р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 223380,00 грн. у відповідності до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України (а.с.55-56).

Збаразький районний суд Тернопільської області в постанові від 13.09.2018 р. у справі №598/1100/18, яка набрала законної сили 25.09.2018 р. згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, відмовив в притягненні ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП, а справу провадженням закрив за відсутністю в його діях складу даного правопорушення, оскільки докази представлені інспектором праці були зібрані з порушенням вищевказаних вимог законодавства, а тому не можуть братись до уваги, як докази вини (а.с.84.)

Не погодившись із такими рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, відображених в акті інспекційного відвідування, і винесеного на підставі них спірного правового акта індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. №96 (далі – Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пп.9 п.4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування;

Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (пп.5 п.6 Положення № 96).

За приписами ст.259 КЗпП України Державна служба України з питань праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. №295 (далі – Порядок №295).

Згідно п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.6 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

У відповідності до пп.6 п.11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

Згідно із п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (ч.1 ст.265 КЗпП України).

У відповідності до абз.2 ч.1 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Тобто, аналіз наведеної законодавчої норми свідчить про те, що повинен бути доведений факт фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою – сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 (далі – Порядок №509).

За приписами п.2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 Держпраці у Тернопільській області видано наказ від 08.06.2018 р. №376 (а.с.38) та направлення від 08.06.2018 р. №4.1/035/199 (а.с.39) на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з 13.06.2018 р. по 17.06.2018 р.

За результатами інспекційного відвідування, яке проводилось з 13.06.2018 р. по 14.06.2018 р., у зв’язку з виявленими порушеннями, зокрема п.6 ч.1 ст.24 КЗпП України, а саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не укладено трудового договору в письмовій формі з найманим працівником, зафіксованим засобом відеофіксації (а.с.46), складено акт №ТР744/415/АВ від 14.06.2018 р. (а.с.40-44).

У розділі ІІІ "Опис виявлених порушень" вказаного акта зазначено, що 23.05.2018 р. під час підготовки до проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у столярному цеху виявлено найманого працівника, який перебував у підсобному приміщенні цеху і відмовився назвати своє прізвище. Починаючи з 21 с. відео чути питання, які задає інспектор даному працівникові. На запитання чи він тут працює, відповідає що працює. На запитання чи давно, відповідає що давно, але не пам’ятає скільки і радить з цими питаннями звернутися до ОСОБА_5.

З огляду на викладене, підготовка до проведення інспекційного відвідування позивача, яка супроводжувалась фіксацією засобами відеотехніки, 23.05.2018 р. проводилась за відсутності рішення на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (наказ ОСОБА_4 Держпраці у Тернопільській області від 08.06.2018 р. №376) та до існування підстав проведення інспекційного відвідування (лист Збаразької районної державної адміністрації від 01.06.2018 р. №01-750/01-17).

Водночас, перевіряючи фактичні обставини, які слугували для висновку про наявність порушення, серед яких досліджений в ході судового розгляду відеозапис, суд враховує, що відповідачем в даній справі не наведено доказів, які вказують на те, що виявлена 23.05.2018р. у підсобному приміщенні цеху, особа, персональні дані якого не з’ясовано та пояснення не відібрано, дійсно перебувала у фактичних трудових відносинах з позивачем.

Отже, відповідачем було здійснено необгрунтований і належний висновок про порушення позивачем вимог п.6 ч.1 ст.24 КЗпП України, що призвело, як наслідок, до необґрунтованого накладення штрафних санкцій.

Що стосується накладення штрафу постановою №ТР744/415/АВ/ТД-ФС від 06.07.2018р. за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У розділі ІІІ "Опис виявлених порушень" акта №ТР744/415/АВ від 14.06.2018 р. вказано, що для інспекційного відвідування, яке було здійснено у період з 13.06.2018 р. по 14.06.2018 р., надано цивільно-правовий договір №01/18 від 01.05.2018 р. з ОСОБА_5 (а.с.47-48)., у якому фактично наявні ознаки трудових відносин, передбачені Класифікатором професій ДК 003:2010, Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск №64 "Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи". Трудовий договір із ОСОБА_5 укладений тільки 23.05.2018 р. (а.с.50), повідомлення про прийняття на роботу в орган ДФС подане 23.05.2018 р. о 19 год. 42 хв. (а.с.51), після відвідування столярного цеху і фіксування факту трудових відносин засобами відео та фото техніки комісією Збаразької РДА(а.с.36)

За визначенням, наведеним у ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно ч.1 ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Частиною 1 ст.24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст. 24 КЗпП України).

В свою чергу, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст.626 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Так, із змісту вказаної норми слідує, що договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Суд встановив та підтверджено матеріалами справи, що 01.05.2018 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено цивільно-правовий договір №01/18 (а.с.47-48) строком до 31.05.2018 р., відповідно до п.1.1 якого виконавець бере на себе зобов’язання надати послуги (виконати роботи) по виробництву столярних виробів в приміщенні столярного цеху, що знаходиться за адресою: м.Збараж, вул.Тихого, 1, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані (виконані) виконавцем за цим договором послуги (роботи).

Згідно із п.1.4 даного договору при наданні послуг (виконанні робіт) за цим договором виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника і на нього не поширюється трудове законодавство.

У відповідності до п. 2.1 цього ж договору факт надання послуг (виконання робіт) за цим договором, засвідчується актом здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт), які після підписання сторонами є невід’ємними частками цього договору.

Відповідно до норм ЦК України діє принцип свободи договору. Кількісні і якісні характеристики договору обумовлені в акті здачі-приймання наданих послуг від 24.05.2018р., складеному по факту прийняття виконаних робіт на об'єкті, що підтверджується матеріалами справи (а.с.27). Розбіжностей з умовами цивільного договору №01/18 (а.с. 25) з актом здачі-приймання наданих послуг від 24.05.2018р. судом не встановлено.

Так, волевиявлення виконавця, за дослідженим судом цивільно-правовим договором, було спрямоване на виникнення не відносин трудового найму, а цивільно-правових відносин надання послуг на протязі дії договору, оскільки ОСОБА_5 виконував послуги на свій ризик, не підлягав внутрішньому трудовому розпорядку, організовували свою роботу самостійно, отримували винагороду за актом приймання виконаних робіт, ніс матеріальну відповідальність згідно угоди і відповідно до чинного законодавства, зокрема норм ЦК України.

Не прослідковується, щоб вказана угода містила ознаки трудового договору, зокрема відсутній обов'язок у виконавця бути присутнім в столярному цеху у визначені робочі години, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку та регламентація процесу праці та тривалості робочого часу.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Законодавством України передбачені різні шляхи реалізації конституційного права на працю, зокрема шляхом укладення трудового договору, контракту або цивільно-правового договору. Усі ці договори регулюють суспільні відносини у сфері трудової діяльності осіб, хоча їх правове регулювання істотно відрізняється.

Фізичні особи можуть виконувати роботи (надавати послуги) як на підставі трудового договору, так і на підставі цивільно-правового договору. Під час виконання робіт (надання послуг) за трудовим договором мають дотримуватися вимоги трудового законодавства, а за умови укладання цивільно-правових договорів на виконання роботи (надання послуг) керуються цивільним законодавством.

Суд відхиляє доводи відповідача про, те що наявність професії "столяр будівельний" у класифікаторі професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 р. унеможливлює укладення цивільно-правового договору про виконання послуг по виробництву столярних виробів, та вважає їх такими які звужують право сторін угоди на свободу договірних відносин.

Також суд враховує те, що жодних доказів про відмову позивача в укладені трудового договору з працівником ОСОБА_5 в період з 01.05.2018 р. по 23.05.2018 р. відповідачем не встановлено, більш того відсутні такі відомості і в поясненнях вказаної особи (а.с.28-29).

При цьому ст.204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Однак така презумпція може бути спростована у двох випадках. По-перше, неправомірними мають вважатися такі правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини). По-друге, вважатимуться неправомірними також ті правочини, недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини).

Рішення суду щодо укладеного договору між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відсутнє, а недійсність такої угоди прямо не передбачена законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку цивільно-правовий договір на виконання послуг, укладений між позивачем та фізичною особою не можна розцінювати як трудовий в розумінні КЗпП України, та як підставу для нарахування штрафу.

Окрім того, суд встановив та підтверджено матеріалами справи, що на момент проведення інспекційного відвідування, яке тривало з 13.06.2018 р. по 14.06.2018 р., ОСОБА_5 вже був оформленими працівником позивача, що підтверджується дослідженими судом трудовим договором від 23.05.2018 р. (а.с.50). Також про прийняття останнього на роботу в орган ДФС 23.05.2018 р. подано повідомлення (а.с.51).

А отже, ці докази є підтвердженням відсутності скоєного порушення на момент його виявлення, що є однією із обов’язкових підстав для застосування штрафу відповідно до ст.265 КЗпП України.

Разом з тим, докази, які б свідчили про фактичну наявність трудових відносин з ОСОБА_5 до укладення трудового договору є недостатніми та фактично базуються на відеофіксації розмови осіб, здійсненої до інспекційного відвідування.

Також суд вважає, що накладення штрафних санкцій на позивача за неукладення трудового договору з особою, яка взагалі інспектором не встановлена, свідчить про необгрунтованість та нерозсудливість такого рішення суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин позивачем не допущено порушення п.6 ч.1 ст.24 КЗпП України та ч.3 ст.24 КЗпП України, відображених в акті інспекційного відвідування, а оскаржене рішення прийнято необгрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), нерозсудливо, а відтак постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06.07.2018 р. №ТР744/415/АВ/ТД-ФС є неправомірною та підлягає до скасування.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст. 90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів, правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у загальному розмірі 2234,80 грн. згідно квитанцій від №11 від 30.07.2018 р. та № 28 від 14.08.2018 р. (а.с.3, 4).

Керуючись ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_1) до ОСОБА_4 Держпраці у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Шпитальна, 7,м. Тернопіль,46006, код в ЄДРПОУ 39777822) про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06.07.2018 р. №ТР744/415/АВ/ТД-ФС прийнятої ОСОБА_4 Держпраці у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Шпитальна, 7 м. Тернопіль, код в ЄДРПОУ 39777822).

Стягнути на користь ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 Держпраці у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Шпитальна, 7 м. Тернопіль, код в ЄДРПОУ 39777822) судовий збір, сплачений за подання позову, в загальному розмірі 2234,80 грн. (дві тисячі двісті тридцять чотири) гривень 80 (вісімдесят) копійок, сплачений відповідно до квитанції №11 від 30.07.2018 р. та № 28 від 14.08.2018 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 листопада 2018 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.