Рішення № 78018280, 31.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2018 року № 826/6764/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Кармазіна О.А. та Катющенка В.П., при секретарі судового засідання Новик В.М.

за участі представників учасників справи:

від позивача - ОСОБА_1 (законний представник),

відповідача - Шокун О.В.,

від третьої особи - Артеменко Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_4 до третя особаКабінету Міністрів України Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадаструпровизнання незаконним та скасування розпорядження №60-р від 31.01.2018,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_4 через свого законного представника ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_4) до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач) про визнання незаконним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №826/6764/18 за вказаним позовом ОСОБА_4 (головуючий суддя Каракашьян С.К.) та дану справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2018 справу №826/6764/18 прийнято до провадження суддею Скочок Т.О., поновлено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі також - Держгеокадастр, третя особа) та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

За результатами підготовчого провадження, після вчинення всіх необхідних процесуальних дій, передбачених ч. 2 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, - 01.10.2018 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у складі колегії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 23.03.2018 законний представник позивача - його мати ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в інтересах ОСОБА_4, із заявою від 23.03.2018 з питання затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки у власність за кадастровим номером НОМЕР_2. До вказаної заяви був доданий погоджений у відповідності до ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою. Однак, за результатами розгляду цієї заяви (реєстр. №А-2531/0/21-18 від 23.03.2018), ОСОБА_4 відмовлено у затверджені такого проекту землеустрою виключно з мотиву, що до проекту згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» заявником не було надане рішення про погодження Мартинівської об'єднаної територіальної громади (реорганізованої Бабичівської сільської ради). За наведеної обставини позивач вирішив, що територіальним органом Держгеокадастру було відмовлено йому у затвердження проекту землеустрою з підстав не передбачених земельним законодавством, а тому вказане Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р є таким, що порушує його права на отримання у власність земельної ділянки, та суперечить Конституції України і, зокрема, нормам ст.ст. 116, 118, 121, 186 Земельного кодексу України.

У призначені судові засідання на 24.10.2018 та 31.10.2018 з'явились представники сторін і третьої особи. Представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги з підстав та мотивів, що наведені у тексті позовної заяви, а представники відповідача та третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі та просили суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзивах та поясненнях щодо позову.

Так, представник відповідача наголошував на тому, що оскаржуване Розпорядження, як акт Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих питань, був виданий на реалізацію повноважень Уряду щодо передачі землі державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад. Дане Розпорядження регламентує певні процедурні питання діяльності Держгеокадастру, що пов'язані з такою передачею земель, та не поширюється на визначені чинним законодавством України права осіб, в тому числі позивача, щодо отримання земель сільськогосподарського призначення державної власності в користування чи у власність. Відповідно, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р не стосується права та інтересів позивач та не зумовлює виникнення між ним та Урядом публічно-правових відносин. При цьому, що стосується дій органу Держгеокадастру при розгляді заяви позивача з питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, то надання правової оцінки правомірності таких дій може бути предметом окремого спору між позивачем та відповідним органом Держгеокадастру.

Представник третьої особи мотивував свої заперечення проти позову тим, що оскаржуване Розпорядження не порушує права та інтереси позивача, оскільки таке Розпорядження розповсюджується на конкретно визначене коло суб'єктів: Держгеокадастр та об'єднані територіальні громади. Також дане Розпорядження не регулює правовідносини у сферах передачі земельних ділянок фізичним особам, набуття такими фізичними особами майнових прав на земельні ділянки, та не вносить доповнення до вже існуючих норм земельного законодавства.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, заперечення та пояснення третіх осіб, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать наявні у справі матеріали, 01.12.2017 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області видало наказ за №6-6668/14-17-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».

За змістом цього Наказу від 01.12.2017, відповідно до ст.ст. 116, 118, 121, 122, 186-1 Земельного кодексу України та на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 у справі №806/2033/17, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області вирішило надати дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Пулинського району, за межами населених пунктів Бабичівської сільської ради. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» (01.03).

23.03.2018 ОСОБА_1, як законний представник, в інтересах свого сина ОСОБА_4 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з письмовою заявою щодо затвердження проекту землеустрою в тому числі щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 (кадастровий номер НОМЕР_2), яка розташована на території Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області.

За результатами розгляду цієї заяви законного представника позивача Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надало відповідь - лист від 06.04.2018 №А 2531/0-1972/0/22-18, в тексті якого зазначило наступне: «Повідомляємо, що відповідно до розпорядження КМУ від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад», Держгеокадастр та його територіальні органи здійснюють розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі у користування або у власність за погодженням з об'єднаними територіальними громадами шляхом прийняття відповідною радою рішення, згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відтак, зважаючи на вказані норми чинного законодавства України, відсутнє рішення про погодження Мартинівської об'єднаної територіальної громади (реорганізованої Бабичівської сільської ради), Головне управління пропонує виправити вказані зауваження та з заявою про затвердження повторно клопотати до Головного управління.».

За наслідками отримання такого листа-відповіді від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області позивач дійшов висновку про порушення Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р прав та інтересів позивача на отримання у власність земельної ділянки в порядку, визначеному Земельним кодексом України, та звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Тобто, особа може оскаржити у суді рішення суб'єкта владних повноважень у разі, якщо вона вважає, що цим рішенням порушено її права чи інтереси у сфері публічно-правових відносин

Разом з тим, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, є суб'єктом, щодо якого застосовано певний акт або є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Отже, захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права та інтереси осіб, а задоволенню ті позовні вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Для надання певній особі судового захисту, вона повинна довести, що дійсно має право чи інтерес, про захист яких вона просить, та відповідно до приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, довести обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав чи інтересів позивача належними та допустимими доказами.

На підтвердження того, що позивач є суб'єктом спірних правовідносин, останній посилався на лист-відмову Головного управлінням Держгеокадастру у Житомирській області ОСОБА_1 як законного представника щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з посиланням на окреме положення Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р.

Суд встановив, що Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад».

За змістом цього Розпорядження, Уряд доручив Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 р. забезпечити:

формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об'єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України;

передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об'єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок;

здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 113 Конституції України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно зі ст. 116 Конституції України, якій кореспондує ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Уряд забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема, здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, ії надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Частиною 1 ст. 13 Земельного кодексу України передбачено, зокрема, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель; д) організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою.

За змістом норм ч. 2 ст. 1 України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Зокрема, одним з таких центральних органів виконавчої влади є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до п. 1, 2 Положення про Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

У свою чергу, ст. 117 Конституції України, якій кореспондує ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Частина третя вказаної статті Закону передбачає, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Таким чином, Кабінет Міністрів України може видавати розпорядження для оформлення процесів управління в ході реалізації своїх владних повноважень, правового закріплення розпорядчо-виконавчих дій (процедури) підпорядкованих йому державних та інших органів.

В даному випадку, Кабінетом Міністрів України з метою реалізації своїх повноважень у перехідний період щодо розпорядження землями державної власності було видане описане вище Розпорядження, яке визначає компетенцію Держгеокадастру з питання, що пов'язане передачею земель сільськогосподарського призначення з державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад.

При цьому, дослідивши зміст безпосередньо тексту самого Розпорядження в поєднанні з наданими в судових засіданнях поясненнями учасників справи, суд дійшов висновку, що останнє не створює жодних обов'язків для позивача, як особи, зацікавленої у набутті права власності/права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності та не визначає безпосередньо для нього процедуру, що стосується питання реалізації права останнього на отримання земельної ділянки у власність в порядку, визначеному ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України.

Крім того, присутній у судовому засіданні 24.10.2018 представник третьої особи (Держгеокадастру) в усному порядку прокоментував надану Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області відповідь (лист від 06.04.2018 №А 2531/0-1972/0/22-18) за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.03.2018 з питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність її сина (позивача) зазначивши, що наведена в такому листі-відповіді підстава для відмови у задоволенні заяви з посиланням на оскаржуване Розпорядження суперечить змісту ст. 118 Земельного кодексу України, яка визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та не відповідає офіційній позиції Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Так, представник третьої особи вказав на те, що у випадку позивача мало місце невірне тлумачення територіальним органом Держгеокадастру положень Розпорядження від 31.01.2018 №60-р, оскільки за змістом такого Розпорядження обов'язок щодо отримання погодження від об'єднаної територіальної громади питання щодо передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності у власність/користування громадян на останніх не покладено. Відповідно, наведена в такому листі від 06.04.2018 №А 2531/0-1972/0/22-18 підстава, на переконання представника третьої особи, не може бути законною підставою для відмови у задоволенні заяви від 23.03.2018 з питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Більше того, як вбачається з рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №806/2042/18 за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа - Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області, про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання повторно розглянути заяву, яке залишене без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 22.08.2018, суд зауважив, що посилання відповідача на оскаржуване розпорядження не відповідає нормам, встановленим Земельним кодексом України, так як останнім передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Отже, у взаємозв'язку з усім вищенаведеним суд зазначає, що під час розгляду справи судом не встановлено, а учасниками справи не доведено, що спірне Розпорядження створює правовідносини між позивачем та відповідачем - Кабінетом Міністрів України або покладає на позивача певні обов'язки, а отже, не доведено порушення у зв'язку з прийняттям спірного розпорядження прав, свобод та інтересів позивача з боку відповідача.

При цьому, суд вважає за доцільне зауважити, що обставина невдалого застосування територіальним органом Держгеокадастру у випадку позивача окремих положень оскаржуваного Розпорядження не є підставою для висновку, що вказане Розпорядження створює для позивача додаткові права та/чи обов'язки, суперечить нормам земельного законодавства.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із системного аналізу та оцінки встановлених судом обставин, виходячи з вимог наведених вище норм законодавства та враховуючи вищенаведене у сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення позову та приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) до Кабінету Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; код з ЄДР відсутній), третя особа - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (код ЄДР 39411771; адреса: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3) про визнання незаконним та скасування розпорядження №60-р від 31.01.2018 - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 292, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Головуючий суддя Т.О. Скочок

Судді О.А. Кармазін

В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2018.