Рішення № 78018195, 16.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 листопада 2018 року Справа № 0840/3826/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (69083, м. Запоріжжя, вул. Автострадна, 79, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя області (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка - Карого, 25-а, код ЄДРПОУ 41248959)

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог частини 2 статті 40 та вимог статті 29 цього Закону;

- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016-2017 роки, а саме 5377,90 грн.), та вимог статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом підвищення пенсії на 82,5% та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Ухвалою судді від 19 вересня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без відклику (повідомлення) сторін та призначено судове засідання на 16 жовтня 2018 року.

За вимогами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином останній день розгляду справи є 18 листопада 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 28 грудня 2004 року перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку, призначену на пільгових умовах по Списку №2 у відповідності до пункту «б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжував працювати, з його заробітної плати сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Але 28 грудня 2008 року позивача набув право на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Та 25 липня 2018 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно статті 26 з рахуванням до частини 2 статті 40 та з урахуванням частини 1 статті 29 Закону № 1058. Проте, відповідачем відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач вже отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач вважає дії відповідача неправомірними, посилаючись на те, що він не звертався до відповідача із заявою про переведення з одного виду пенсії на іншій в межах одного Закону, а вперше просив призначити йому пенсію за іншим Законом, котрий передбачає інші умови та підстави призначення пенсії. Просить задовольнити позовні вимоги.

09 жовтня 2018 року від відповідача надійшов відзив з визначеними підставами заперечень стосовно задоволення позовних вимог. Представник відповідача зазначив, що пенсію за віком ОСОБА_1 призначено з 14 січня 2004 року відповідно до вимог Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Позивач вже реалізував своє право на пенсійне забезпечення, яке виражене в призначені пенсії за віком на умовах та в порядку Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Твердження позивача про роботу після призначення пенсії не може бути підставою для підвищення пенсії за статтею 29, оскільки статтею прямо передбачений необхідний факт роботи після досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тобто факту роботи після досягнення 60 річного віку. Трудові відносини закінчились з 01 березня 2017 року. При розгляді даної судової справи слід враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені в постанові від 03.07.2018 у справі №336/613/16-а (2-а/336/76/2016), в якій зазначено, що статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для надання пенсій за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Позивачу призначено пенсію за віком з 28 грудня 2004 року, тому відсутні правові підстави для підвищення розміру пенсії за віком відповідно до статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Враховуючи викладені обставини у відзиві відповідач просив відмовити в задоволені позовної заяви.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, з 28 грудня 2004 року перебуває на обліку в Шевченківському об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та отримує пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Після призначення пенсії позивач продовжував працювати.

З 28 грудня 2008 року позивач набув право на пенсію за віком на загальних підставах у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу виповнилося 60 років.

25 липня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Листом № 418/Т-1 від 08 серпня 2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії, зазначивши, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням частини 2 статті 41 та статті 29 наведеного закону оскільки, вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком (на пільгових умовах); по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови призначення пенсій за віком. Право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, до яких зокрема відносяться застраховані особи та Пенсійний фонд, врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно з частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

При цьому частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З вищевикладеного вбачається, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Отже суд дійшов до висновку, що оскільки позивач у 2004 році реалізувала своє право виходу на пенсію, а саме отримав її на пільгових умовах по Списку №2 у відповідності до пункту «б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то відсутні правові підстави для призначення пенсії за віком у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Звернення позивача 25 липня 2018 року із заявою про призначення пенсії за віком, не може вважатись відстроченням виходу на пенсію за віком, оскільки ОСОБА_1 з 2004 року по 2018 рік отримує пенсію за віком на пільгових умовах.

Аналогічне застосування норм права відображено у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2018 року у справі №336/613/16-а (2-а/336/76/2016) (яке набрало законної сили 03 липня 2018 року); від 18 вересня 2018 року у справі №336/4385/17 (К/9901/2275/18) (яке набрало законної сили 18 вересня 2018 року).

Так, у постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №336/613/16-а (2-а/336/76/2016) колегія суддів дійшла висновку, що такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому і не може бути застосований при обчисленні пенсії новий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №336/4385/17 (К/9901/2275/18) колегія суддів дійшла висновку, що для підвищення пенсії на підставі частини 1 статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” необхідна наявність наступних умов: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням з’ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (69083, м. Запоріжжя, вул. Автострадна, 79, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя області (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка - Карого, 25-а, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 16 листопада 2018 року.

Суддя Д. В. Татаринов