Рішення № 78018046, 12.11.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року м.Житомир справа № 0640/4479/18

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний фонд Терещенка" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2018 року №0001321202,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрний фонд Терещенка" звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2018 року №0001321202.

Ухвалою суду від 19.09.2018року відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.10.2018року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник Позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний фонд Терещенка", позовні вимоги підтримала в повному обсязі і пояснила, що Відповідачем була проведена камеральна перевірка підприємства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за квітень 2018року. За результатами такої перевірки, на думку представника Позивача, уповноважена особа податкового органу безпідставно прийшла до висновку про завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 540091,90грн.

Як пояснила представник Позивача, платником не було допущено жодних методологічних порушень та порушень вимог ст.ст.198, 200 Податкового кодексу України при заповненні податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2018року, а тому правомірно визначена сума рядка 21 податкової декларації та додатку 2 до неї за цей звітний податковий період (квітень 2018року).

Крім того, представник Позивача зазначила про необхідність відшкодування судових витрат у вигляді судового збору та на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00грн.

Представник Відповідача, Головного управління ДФС у Житомирській області, проти позову заперечив і пояснив, що дійсно в період з 22.05.2018року по 29.05.2018року уповноваженою посадовою особою податкового органу була проведена камеральна перевірка підприємства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за квітень 2018року. За результатами такої перевірки, на думку представника Відповідача, правомірно було встановлено, окрім іншого, завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 543466,00грн. Таке завищення відбулося в результаті неправильного заповнення платником додатку 2 до податкової декларації за квітень 2018року.

Крім того, представником Відповідача надано до суду клопотання про відмову у стягненні на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00грн.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення платником своїх зобов'язань з цього податку та сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню або включенню до податкового кредиту наступного звітного періоду регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 22.05.2018року по 29.05.2018року уповноваженою посадовою особою податкового органу була проведена камеральна перевірка підприємства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за квітень 2018року, про що був складений відповідний акт перевірки від 29.05.2018року. За результатами такої перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 14.06.2018 року №0001321202, відповідно до якого підприємству зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з податку на додану вартість наступного податкового періоду за квітень 2018року на 543466,00грн.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні №0001321202 від 14.06.2018 року, підставою для його винесення стали порушення Позивачем вимог п.198.1 і п. 198.6 ст.198 та п.200.1 і п.200.4 "в" ст.200 Податкового кодексу України. Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 29.05.2018року, та пояснень представника податкового органу в судовому засіданні підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало:

- повторне віднесення платником до свого податкового кредиту за квітень 2018року 3374,17грн. податку на додану вартість за податковою накладною, виданою ТОВ "Стар-Кар", яку Позивач вже враховував в липні 2017року ;

- при розрахунку суми від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2018року, платник не врахував, що суму на 540091,90грн. заявлено до бюджетного відшкодування за цей же період, тобто допущена методологічна помилка при заповненні цієї податкової звітності.

Повторне віднесення платником до свого податкового кредиту за квітень 2018року 3374,17грн. податку на додану вартість за податковою накладною, виданою ТОВ "Стар-Кар", Позивачем визнається і в межах даної адміністративної справи не оспорюється. Предметом судового розгляду в даній справі є виключно правомірність винесення Відповідачем податкового повідомлення - рішення від 14.06.2018 року №0001321202 в частині зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з податку на додану вартість наступного податкового періоду за квітень 2018року на 543466,00грн.

Доводи податкового органу про порушення Позивачем вимог п.198.1 і п. 198.6 ст.198 та п.200.1 і п.200.4 "в" ст.200 Податкового кодексу України, що призвели до завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 540091,90грн. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Правові норми п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України регулюють лише окремі правовідносини щодо нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як зазначено в п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, законодавець вказаними правовими нормами ст.200 Податкового кодексу України передбачає альтернативні варіанти для платника податку, у якого є від'ємна різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Більш того, буквальне викладення вказаної правової норми із одночасним застосуванням сполучників (та/або) свідчить, що сам факт заявлення такої суми до бюджетного відшкодування без її перерахування на рахунок платника не може призводити до автоматичного її зменшення.

Крім того, зазначені правові норми не регулюють жодних відносин щодо заповнення податкової звітності з податку на додану вартість та не передбачають жодних правових наслідків порушення порядку їх заповнення.

Порядок заповнення декларації з податку на додану вартість здійснюється відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за N 159/28289 (далі - наказ N 21).

Безспірно, деталізація порядку заповнення податкової звітності та розшифровку від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом в розрізі постачальників тільки у тій частині такого від'ємного значення, яка задекларована платником податку до бюджетного відшкодування здійснюється в таблиці 2 "Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України" додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість.

Деталізація від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, яка переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, здійснюється лише в частині періодів її виникнення. Такі дані відображаються в додатку 2 (Д2) до декларації з податку на додану вартість.

Разом з тим, суд вважає безпідставними доводи податкового органу, викладені у відзиві на позов, та в поясненнях представника Відповідача в судовому засіданні, щодо обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення положеннями підпункту 5 пункту 5 розділу V Порядку N 21 з огляду на таке.

По-перше, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 14.06.2018 року №0001321202 не зазначено про наявність порушення Позивачем жодних вимог підпункту 5 пункту 5 розділу V Порядку N 21, що призвели до завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

По-друге, положеннями підпункту 5 пункту 5 розділу V Порядку N 21 лише передбачено, що сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду. Жодних правових наслідків, в тому числі певна відповідальність, для платника вказаними правовими нормами Порядку N 21 не передбачено.

При дослідженні в судовому засіданні податкової декларації Позивача з податку на додану вартість за квітень 2018року встановлено, що значення рядка 21 (4335325) відповідає сумі рядка 19.1 та рядка 20.3 цієї декларації та відповідає даним додатку 2 до неї.

Зазначене свідчить, що у Позивача були відсутні підстави для зменшення на 540091,90грн. та відображення в рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2018року суму від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 14.06.2018 року №0001321202 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрний фонд Терещенка" від'ємного значення за квітень 2018року в розмірі 540091,90грн., що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За подання позову до суду першої інстанції Позивачем сплачено судовий збір в сумі 8101,36грн., що підтверджується платіжним дорученням.

За професійну правничу допомогу по даній справі за договором про надання такої допомоги Позивачем сплачено 20000,00грн., що підтверджується випискою по рахунку Позивача за 03.10.2018року.

Оскільки, суд задовольнив позовні вимоги Позивача повністю, то на користь Позивача слід стягнути сплачений судовий збір в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником Позивача заявлені до відшкодування витрати пов'язані з професійною правничою допомогою отриманою від адвоката в даній адміністративній справі у вигляді консультування, складання позовної заяви та підготовки її до розгляду, складання відповіді на відзив на позовну заяву, участь в судових засіданнях (04.10.2018року, 31.10.2018року, 07.11.2018року та 12.11.2018року) та підготовку клопотання про розподіл судових витрат.

Суду надано Договір N 18/ПД/1 від 28 вересня 2018 року про надання правової допомоги адвокатом в даній адміністративній справі та додаток до нього, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується сплатити гонорар в розмірі 20000,00грн., що узгоджується із вимогами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім зазначеного суд звертає увагу на положення ч. 6 та ч. 7 ст.134 КАС України, відповідно до яких визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Досліджуючи надане представником Відповідача таке клопотання, суд вбачає, що в ньому відсутні жодні обґрунтування щодо не співмірності витрат на правничу допомогу по даній справі.

Про складання адвокатом позовної заяви, відповіді на відзив на позовну заяву, клопотання про розподіл судових витрат в даній справі прямо зазначено в цих процесуальних документах. Участь адвоката в якості представника Позивача в судових засіданнях (04.10.2018року, 31.10.2018року, 07.11.2018року та 12.11.2018року) підтверджується протоколами таких судових засідань.

При цьому суд зазначає, що оголошення перерв у судових засіданнях по даній справі було зумовлено виключно клопотаннями представника Відповідача для його додаткової підготовки до справи.

Відтак, витрати на правничу допомогу в даній справі в розмірі 20000,00грн. є співмірними, в тому числі із складністю справи та наданими адвокатом послугами і їх обсягом, а тому підлягають відшкодуванню в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 14.06.2018 року №0001321202 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрний фонд Терещенка" від'ємного значення за квітень 2018року в розмірі 540091,90грн., що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний фонд Терещенка" (13260, Житомирська область, Чуднівський район, с.Троща, вул.Чуднівська,56, ЄДРПОУ 34868532) у вигляді судового збору в сумі 8101,36грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області (10003, м.Житомир, вул.Юрка Тютюнника,7 ЄДРПОУ 39459195).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 21 листопада 2018 року