Рішення № 78017721, 17.09.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/7183/17

№ провадження 2-а/208/133/18

РІШЕННЯ

Іменем України

17 вересня 2018 р. м. Кам'янське

Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Івченко Т.П., розглянувши в порядку письмового провадженнясправу за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області «про визнання протиправними рішень та спонукання до вчинення дій»,-

в с т а н о в и в:

14 грудня 2017 року ОСОБА_1, 24.02.1945р.н., та ОСОБА_2, 12.06.1945р.н., звернулися в суд з адміністративним позовом до Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області «про визнання протиправними рішень та спонукання до вчинення дій».

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 лютого 2018 року відкрито провадження по справі.

Свої вимоги позивачі мотивують тим, що до квітня 2002р. проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_1 отримував пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, як шахтар, ОСОБА_2 отримувала пенсію за віком, надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв’язку з чим виплату пенсій припинено.

В зв’язку з проведенням в Донецькій області АТО та нездійсненням Управлінням Пенсійного фонду України м. Донецька своїх функцій 07.11.2017р. представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до Кам’янського об’єднаного УПФУ Дніпропетровської області із заявами та просив здійснити запити електронних пенсійних справ ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перерахувати та поновити виплату пенсій за віком з 07.10.2009р. із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючим пенсіонерам та дітям війни.

Рішеннями Кам’янського об’єднаного УПФУ Дніпропетровської області № 63 та № 64 від 15.11.2017р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у поновленні виплати пенсій.

Вважає протиправними рішення Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про відмову в поновленні виплати пенсіїКрасову Є.М. та ОСОБА_2

Просить зобов'язати Кам’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області витребувати електронну пенсійну справу, перерахувати розмір та поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, як шахтарю з 07.10.2009 року у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених пенсійним законодавством України. Зобов'язати Кам’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області витребувати електронну пенсійну справу, перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 07.10.2009 року, з врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених пенсійним законодавством України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 821 від 08.11.2017р. Кам’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області реорганізовано шляхом приєднання у Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

У відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами позивача не погоджується та зазначає, щовідповідно абз.1 п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій заява про поновлення виплати пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі довіреності, безпосередньо до органу, що призначає пенсію за місцем перебування на обліку, як одержувача пенсій. Згідно п. 2.9 Порядку 22-1 особа, яка звертається за пенсією повинна пред’явити паспорт або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання.

В Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на обліку як пенсіонери ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували та не мають зареєстрованого місця проживання на території Дніпропетровської області.

Зважаючи на останнє місце перебування на обліку позивачів АДРЕСА_1 таке звернення мало бути здійснено до відповідного структурного підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слав’янськ, вул. Генерала Батюка, 8).

Крім того, управління посилається на положення статті 122 КАС України.

Суд, дослідивши письмові докази надані сторонами, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що до квітня 2002р. позивачі проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 отримував пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, як шахтар, ОСОБА_2 отримувала пенсію за віком, надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв’язку з чим виплату пенсій припинено.

В зв’язку з проведенням в Донецькій області АТО та нездійсненням Управлінням Пенсійного фонду України м. Донецька своїх функцій 07.11.2017р. представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до Кам’янського об’єднаного УПФУ Дніпропетровської області із заявами та просив здійснити запити електронних пенсійних справ ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перерахувати та поновити виплату пенсій за віком з 07.10.2009р. із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючим пенсіонерам та дітям війни.

Рішеннями Кам’янського об’єднаного УПФУ Дніпропетровської області № 63 та № 64 від 15.11.2017р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у поновленні виплати пенсій.

В обґрунтування прийнятих рішень управлінням зазначено, що відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто, або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а не за місцем реєстрації довіреної особи. За документами, наданими для поновлення виплати пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території України в м. Кам’янське.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 визначено, що пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).

Зокрема, п.3 резолютивної частини рішення звернуто увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України (254к/96-ВР) положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

У цьому рішенні зазначено, що оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов’язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 передбачалось, що Верховна Рада України повинна привести у відповідність до Конституції України положення інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення Європейського суду з прав людини зазначено, що наведених вище міркувань Європейського суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об’єктивного та розумного обґрунтування (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97, n. 48, ECHR 2002-IV).

Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об’єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «ОСОБА_4 проти Нідерландів» (Van Raalte v. the Netherlands), п. 39, Reports 1997-I).

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26.09.2014 р.).

За таких обставин, з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Зазначена правова позиція викладена і в постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 06 жовтня 2016 року в справі № 21-2419а15.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до статті 46 Конвенції рішення ЄСПЛ є обов’язковими для виконання Україною.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.

Вирішуючи питання щодо правомірності звернення позивача до Кам’янського об’єднаного УПФУ Дніпропетровської області суд виходить з наступного.

Відсутність законодавчо визначеного порядку подання громадянами України заяв про призначення, поновлення (перерахунок) пенсії у випадку постійного проживання за межами України, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлене Конституцією України.

Відповідно до ч.6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

У рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний СудУкраїни зазначив: «Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності».

Складовою верховенства права є правова визначеність, яка, зокрема, знаходить свій вияв у принципі законних (легітимних) очікувань.

Європейський суд з прав людини у справі Дайн проти Міністерства внутрішніх справ (Yvonne Van Duyn v. Home Office 04.12.1974) висловив правову позицію, за якою принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, ця держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відтак, обґрунтованими (легітимними) сподіваннями особи є очікування можливості ефективного здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі, якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями цих прав.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 06.10.2015р. по справі № К/800/34637/15 зазначив:

«Проведення соціальних виплат особам в районах проведення антитерористичної операції здійснюється з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» та від 7 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей».

Даними підзаконними нормативно-правовими актами передбачено припинення фінансування з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування органів державної влади на тимчасово неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, переміщення осіб з району проведення антитерористичної операції, взяття їх на облік та проведення всіх соціальних виплат на контрольованій території за фактичним місцем проживання (перебування).

Однак, вищенаведені акти не регулюють питання відносно виплати пенсій громадянам України, які постійно проживають за кордоном та яким пенсія виплачувалась за місцем останнього проживання в Україні на тимчасово окупованій території України або району проведення антитерористичної операції.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Пічкур проти України» № 10441/06 від 7 лютого 2014 року (пункти 48-49) зазначив, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97, n. 48, ECHR 2002-IV).

Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «ОСОБА_4 проти Нідерландів» (Van Raalte v. the Netherlands), п. 39, Reports 1997-I).

Також Європейський суд з прав людини в даному рішенні зазначив, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, не врегулювання питання на законодавчому рівні щодо виплати пенсій громадянам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та відсутність вирішення даного питання щодо громадян України, які постійно проживають за кордоном та яким пенсія виплачувалась за місцем останнього проживання в Україні на тимчасово окупованій території України або району проведення антитерористичної операції, за практикою Європейського Суду з прав людини породжує дискримінацію громадян.»

Пунктом 1 постанови Правління ПФУ № 9-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 травня 2015р. за № 608/27053 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників» постановлено обслуговування страхувальників, які перебувають на обліку в управліннях Фонду, що тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на період проведення антитерористичної операції, зокрема здійснення обліку платежів, що надходять на рахунки органів Пенсійного фонду України, відкриті в установах АТ «Ощадбанк», прийняття звітності, передбаченої законодавством, зняття з обліку страхувальників в органах Пенсійного фонду України, надання довідок, встановлених законодавством, формування звітності та виконання завдань, передбачених підпунктами 2 - 4, 6, 9 - 12, 16, 19 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, здійснювати управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаним управлінням Донецької та Луганської областей згідно з додатком до цієї постанови (далі - управління Фонду, які здійснюють повноваження з обслуговування страхувальників).

Виходячи з наведеного, виконання завдань, передбачених підпунктами 7 та 8 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, а саме:7) призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства;8) забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством;від територіальних органів ПФУ, що тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на період проведення антитерористичної операції, іншим територіальним органам ПФУ, що знаходяться на контрольованій українською владою території, не передавалися.

Отже, посилання відповідача на необхідність звернення до відповідного структурного підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є безпідставними.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Управлінням не визначено іншого органу та прийнято рішення по суті звернення.

Позивачі зняті з облікуяк одержувачі пенсії в 2002р. в зв’язку з виїздом за кордон та не знаходяться на обліку в жодному територіальному органі Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 4.12 Порядку № 22-1 при переїзді пенсіонера до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи за попереднім місцем проживання пенсіонера.

Враховуючи відсутність у пенсіонера постійного місця проживання на території України за аналогією права пенсіонер має право змінити територіальний орган Пенсійного фонду України, звернувшись з відповідною заявою.

Із доданих до позову заяв про поновлення виплати пенсій вбачається, що позивачі просять, зокрема, здійснити запити електронних пенсійних справ, інших недостатніх для поновлення виплати пенсій документів або відновити їх.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є територіальним органом Пенсійного фонду України, до повноважень якого, зокрема, входить здійснення обліку призначення (перерахунку) та виплати пенсії.

Таким чином, враховуючи відсутність у позивачів постійного місця проживання на території України, суд вважає правомірним звернення представника позивачів із заявами про поновлення виплати пенсій до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області.

Отже, враховуючи приписи ч.6 ст. 7 КАС України слід також керуватися розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016р. № 672-р, яким схвалено стратегію модернізації та розвитку Пенсійного фонду України на період до 2020 року, зокрема, впроваджено заходи обслуговування громадян незалежно від місця їх реєстрації.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Відповідно до штампу на першій сторінці трудової книжки ОСОБА_1 пенсія призначена Ворошиловським райсобезом м. Донецька 24.02.1995р. Записами з № 18 по № 27 трудової книжки, з 25.11.1981р. по 02.02.1994р., підтверджено роботу з повним робочим днем у шахті.Відповідно до пенсійного посвідчення № 40477Красову ОСОБА_5 пенсію за віком за списком № 1, з 24.02.1995 року довічно.

Відповідно до штампу на першій сторінці трудової книжки ОСОБА_2 пенсія призначена Ворошиловським райсобезом м. Донецька. Відповідно до пенсійного посвідчення № 48201 ОСОБА_2 Рехмиліївніпризначено пенсію за віком з 27.05.1999 року довічно.

Факт припинення виплати пенсії позивачам в квітні2002р. відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч.1 ст. 44Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пункт 1.5 Порядку № 22-1, на який посилається відповідач, не відповідає Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч.2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з’ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ст. 46 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених стоків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 Закону № 2050-III компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Верховний Суд в постанові від 24.04.2018р. по справі № 646/6250/17 (провадження № К/9901/2128/18) зазначив наступне.

«Частинами першою та третьою ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 КАС України та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.

Оскільки судом встановлено, що виплату пенсії було припинено з вини відповідача, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

В свою чергу, відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.»

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст. 47Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 16Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до ч.2 ст. 10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія статті 8 цього Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом. Фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 42 цього Закону пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмір 103 відсотки.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення індексації підлягають грошові доходи громадян, тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у п. 3 цього Порядку) у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Відповідно до п.2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій документами, які підтверджують, що особа не працює є трудова книжка.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Станом на 2 вересня 1945 року вік ОСОБА_1 складав 6місяців,вік ОСОБА_2 складав 2 місяці. Таким чином, позивачі мають право на надбавку до пенсії, як діти війни.

Крім того, з 01 жовтня 2017р. згідно пенсійної реформи в Україні почато осучаснення (підвищення) пенсій в автоматичному режимі, без звернення пенсіонерів, за матеріалами пенсійних справ.

За основу взято єдиний для всіх показник середньої зарплати за останні три роки (2014-2016) у розмірі 3764,4 грн. Також враховано показник прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, встановленого держбюджетом на 1 грудня 2017 року збільшеного на 79 грн. (1373 грн. + 79 грн. = 1452 грн.), замість такого показника станом на 1 жовтня 2017-го (1312 грн.). До прожиткового мінімуму прив'язаний розмір мінімальної пенсії.

На майбутнє передбачено автоматичний перерахунок пенсій з урахуванням зростання середньої зарплати та показника інфляції.

Таким чином, відповідач повинен з жовтня 2017р. провести осучаснення пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до абз.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Керуючись рішенням Європейського суду з прав людини в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, статтями 24, 46 Конституції України, статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», статтями 5, 6, 27, 28, 42, 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 6, 7, 52, 78, 90, 122, 242 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області «про визнання протиправними рішень та спонукання до вчинення дій» - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області за № 63 від 15.11.2017р. про відмовув поновленні виплати пенсії ОСОБА_1.

Визнати протиправним рішення Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області за № 64 від 15.11.2017р. про відмовув поновленні виплати пенсії ОСОБА_2.

Зобов'язати Кам’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області витребувати електронну пенсійну справу або відновити її, перерахувати розмір та поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, як шахтарю з 07.10.2009 року у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених пенсійним законодавством України,здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017р.

Зобов'язати Кам’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області витребувати електронну пенсійну справу або відновити її, перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 07.10.2009 року, з врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених пенсійним законодавством України,здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017р.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення

(ухвали) суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду.

Строк на оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Суддя Івченко Т. П.