Рішення № 78017367, 22.11.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Кропивницький Справа № 404/4608/18

провадження № 2-іс/1140/113/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №813418 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області про відмову в перерахунку пенсії від 10.05.2018 р.;

- зобов’язати відповідача провести з 01.06.2018 р. перерахунок та виплату йому пенсії у зв’язку з підвищенням заробітної плати державних службовців на підставі довідки №01/32/91/4 від 02.05.2018 р. та з урахуванням інших виплат, сум премій та надбавок визначених йому в середніх розмірах та із збереженням проценту для розрахунку пенсій від заробітку – 80% та здійснити виплату з урахуванням отриманих сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що пенсія за віком, як службовцю органу місцевого самоврядування, йому була призначена відповідно до статті 37 Закону України №3723 “Про державну службу”. В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №292 визначено нові умови оплати праці працюючих державних службовців, затверджено схему посадових окладів підвищеного розміру та розмір надбавок до посадових окладів. Враховуючи наведене, а також те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, вважає, що він має право на перерахунок раніше призначеної пенсії на підставі статті 37-1 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ “Про державну службу”.

У встановлений судом строк відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.42-43), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не передбачено проведення перерахунку пенсій державним службовцям, та не визначено механізм проведення перерахунку пенсій вказаній категорії осіб. Враховуючи наведене, вважає, що відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1, оскільки заявлені позовні вимоги суперечать нормам законодавства, чинного на момент звернення позивача до пенсійного органу.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст.257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградської області та з 29.08.2011 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ “Про державну службу”. Пенсія позивачу призначена у розмірі 83% суми заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.49-зв., 75-зв.).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 292 “Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році”, яка набрала чинності з 01.05.2016, визначено нові умови праці працюючих державних службовців, затверджено схему посадових окладів підвищеного розміру та розмір надбавок до посадових окладів.

З матеріалів справи вбачається, що 02.05.2018 за №01-32/91/4 Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області було надано ОСОБА_1 довідку про розмір заробітної плати за посадою головного спеціаліста, з якої його було звільнено, зі змінами з 25.01.2018, а саме: посадовий оклад - 4100,00 грн., надбавка за ранг - 200,00 грн., надбавка за вислугу років - на рівні 42% посадового окладу, надбавка за інтенсивність праці – 25,2% посадового окладу (а.с.8).

Враховуючи вищевикладену інформацію, 05.05.2018 р. позивач звернувся до Кропивницького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії.

Листом від 15.05.2018 за №267/р-10 відповідач повідомив, що стосовно його звернення про перерахунок пенсії за Законом України “Про державну службу”, з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №01-82/91/4 від 02.05.2018 р., яка видана Олександрівською РДА Кіровоградської області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії (а.с.10).

Водночас, рішенням №813418 від 10.05.2018 року про відмову в перерахунку пенсії, позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, мотивувавши тим, що з 01.05.2016 року положення статті 37-1 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, які встановлювали право особи на перерахунок призначеної пенсії, скасовано, а чинним Законом України "Про державну службу" №889-VIII не передбачено перерахунок пенсії державного службовця (а.с.11).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ, чинний на час призначення пенсії позивачу), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Частина перша статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 1 січня 2015 року делегував Уряду.

Пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії” передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії” виключено, а пункт 5 і 6 викладено в такій редакції: “форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики”.

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, Постанова КМУ № 1013 не містить.

Отже, з 1 грудня 2015 року по 1 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

10 грудня 2015 року прийнято новий Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу”, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням.

У зв'язку з набуттям з 1 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону №3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII).

Відповідно до ст.90 Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

З аналізу вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів”, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії” виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України №889-VIII “Про державну службу”, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону №3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Постанова Кабінету Міністрів України № 292, на яку посилається позивач у позовній заяві, відповідно до статті 51 і 52 Закону №889-VIII, встановлює мінімальний розмір посадового окладу у державних органах, затверджує схему посадових окладів на посадах державної служби, розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців, і не передбачає ані можливості, ані механізму перерахунку пенсій державного службовця у зв'язку із змінами розміру заробітної плати.

Посилання позивача на порушення ст.22 Конституції України у зв'язку зі зміною правового регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ні Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України”, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України № 3723-ХІІ “Про державну службу” викладено у новій редакції, ні стаття 90 Закону України № 889-VIII “Про державну службу, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Аналогічної позиції дотримується і Європейський суд з прав людини.

Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі “Сорінг проти Сполученого Королівства” зазначено, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) “спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини”.

У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі “Ріс проти Сполученого Королівства” Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, “належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини”.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 1979 року у справі “Ейрі проти Ірландії” Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 червня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_2 проти України № 43331/12, Суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

Також, Суд вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Кіровоградській області із заявою про перерахунок розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку позивачу.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 07.11.2017 (справа №398/4332/16) та Верховного Суду, викладеними в постановах від 23.01.2018 (справа № 745/458/16-а (К/9901/1748/18), від 27.03.2018 (справа № 616/207/17), від 27.03.2018 (справа № 191/5604/16-а), від 10.04.2018 (справа № 320/5945/16-а), від 17.04.2018 (справа № 804/4946/16), від 03.04.2018 (справа № 522/2353/17), від 03.04.2018 (справа № 553/883/17), від 01.11.2018 року (справа №688/2999/16-а).

Відповідно до ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 в перерахунку розміру його пенсії, діяло в межах своїх повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.132, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (25009, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області (25006, м.Кропивницький, вул.Соборна, 7-а, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_3