Рішення № 78017085, 25.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року (о 16 год. 25 хв.)Справа № 808/2738/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого – судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК»

до Запорізької митниці ДФС

про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (далі – ТОВ «МІК», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької митниці ДФС (далі – відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 30.08.2017 № UA112080/2017/000067/2;

визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.08.2017 №/2015/00498.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що декларант, надаючи митні декларації від 28 та 29 серпня 2017 року з документами, що підтверджують митну вартість, не порушив вищенаведені норми у жодному разі, оскільки митна вартість взагалі не розраховувалась, а була встановлена умовами контракту №1 від 26.04.2017, а відповідачу декларантом надані усі необхідні документи відповідно до умов ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України і вони повністю підтверджують вказану митну вартість, повну попередню сплату вартості товару та ніяким чином не суперечить один одному. Вказує, що у митних деклараціях позивача не має нічого, що б не відповідало умовам глави 9 Митного кодексу України щодо обрання основного методу визначення митної вартості, жодна інформація від офіційних органів інших країн недостовірності заявленої митної вартості не надходило, навпаки позивачем надано митну декларацію відправника товару, яка саме і підтверджує заявлену митну вартість товару. Крім того, вважає, що відповідач протиправно витребував додаткові документи у декларанта, оскільки надані позивачем документи дають можливість чітко визначити і підтвердити митну вартість товару, але у рішенні відповідач наводить власні міркування стосовно сумнівів щодо визначення належної митної вартості товару. Наголошує, що відповідач також зовсім не бере до уваги, що згідно з умовами Контракту та специфікації №1 від 26.04.2017 вартість товару визначена, виходячи із розрахунку вартості за одиницю товару, а не за кілограм товарної одиниці. На думку відповідача фактична вартість частини товару має бути розрахована із загальної ваги фартухів та плащів, а не з кількості кожного найменування, проте такий розрахунок відповідача вартості частини товару є неправильним, та у будь-якому разі призведе до значного збільшення вартості товару, при цьому, відповідач обмежився лише зазначенням реквізитів митних декларацій без будь-яких інших реквізитів, а саме умов поставки, комерційних умов та інше, що взагалі унеможливлює об’єктивно оцінити дії відповідача стосовно прийняття спірного рішення та є грубим порушенням Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Ураховуючи вищевикладене, вважає, що відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості, не довівши неможливість використання основного, оскільки надані позивачем документи свідчать, що відомості про заявлену митну вартість товару є об’єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально, у зв'язку із чим просить суд скасувати вказані рішення про коригування митної вартості товарів від 30.08.2017 № UA112080/2017/000067/2 та картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.08.2017 №/2015/00498.

Ухвалою судді від 01.02.2018 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 27 лютого 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив (вх. №5809 від 20.02.2018), відповідно до якого вказує, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, що документи які надані до митного оформлення містять розбіжності. Враховуючи виявлені розбіжності декларанту була пред’явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовлявся від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість, у зв’язку із чим відповідачем здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням цінової інформації, наявної в митному органі та прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу у відповідності до вимог ст. 64 Митного кодексу України та оформлена картка відмови у митному оформлені. Так, відсутність відміток банку в наданому платіжному дорученні до митного оформлення, не підтверджує факт виконання даного платіжного доручення банком та як слідство не підтверджує факт сплаченого рахунку, що стосується оцінюваного товару, таким чином, на думку відповідача, документи (належним чином оформлені) щодо оплати товару, які є обов’язковими документами відповідно до норм ст. 53 Митного кодексу України, до митного оформлення декларантом не надано. Щодо порівняння заявленої митної вартості з наявною ЄАІС Держмитслужби інформацією зазначає, що митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості аналогічних (подібних) товарів, що оформлювались у митному відношенні. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 6,11 дол./кг для товару №3 (фартух з кишенею 22Ч20 см на грудях 100% ПВХ) та з розрахунку – 6,12 дол./кг для товару №4 (одяг та додаткові речі до одягу виготовлені з ПВХ: Плащ 100% ПВХ) – МД №UA500120/2017/003613 від 27.07.2017, таким чином, вважає твердження позивача про те, що Запорізька митниця ДФС застосувала резервний метод визначення митної вартості не довівши неможливість використання основного не відповідає дійсності. З урахуванням вищенаведеного, вважає дії митниці правомірними, а пред’явлений позов безпідставним, у зв’язку із чим просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

01 лютого представником позивача надано відповідь на відзив (вх. №3373), у якій додатково зазначає, що спірний товар у подальшому був реалізований за ціною, яка є близькою до ціни за визначеною позивачем митною вартістю і є меншою за скориговану відповідачем митну вартість.

27.02.2018 підготовче засідання відкладене на 27 березня 2018 року.

Представником позивача надано суду 27 березня 2018 року письмові пояснення (вх. №9948) щодо розрахунку позивачем митної вартості спірного товару.

Ухвалою суду від 27.03.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін з метою надання часу для примирення до 22 травня 2018 року.

Відповідно до ухвали суду від 25.05.2018 справа прийнята до провадження суддею Батрак І.В. та призначене підготовче засідання 21 червня 2018 року.

Згідно із ухвалою від 21.06.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 27 вересня 2018 року.

27 вересня 2018 року провадження у справі поновлено.

У той же день, вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 25 жовтня 2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та додаткові усні пояснення. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

У період з 29.10.2018 по 19.11.2018 суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі на підставі листка непрацездатності, що підтверджується довідкою від 20.11.2018 №02-35/18/64.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

26 квітня 2017 року між ТОВ «МІК» (Україна) «Покупець» та Shanghai Cosafety Technology Co. Ltd (Китай) «Продавець» укладено Контракт №1, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти товар й оплатити його на умовах даного Контракту. Ціна і асортимент товару, який поставляється продавцем за цим контрактом, вказується у специфікаціях. Поставки здійснюються на умовах CIF (Інкотермс-2010), порт Одеса, Україна.

28.08.2017 позивачем до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв'язку згідно зі ст. 257 Митного кодексу України митну декларацію (далі - МД) в режимі ІМ 40, якій присвоєно № UA1 12080/2017/017947 (довідковий помер 8632) на товар:

1. «Перчатки трикотажні покриті гумою: Перчатки з повним нитрильнилі покриттям "BtuStar 0307/S10": 10 розмір – 12960 пар "BtuStar 0307/S11": 11 розмір - 49440пар. Призначені рукавички для захисту від загальновиробничих забруднень, механічних впливів, захисту від масел нафти, кислот, підвищених температур. Виробник - Shanghai Cosafety Technology Co. Ltd, Країна виробництва CN»;

2. «Засоби індивідуального захисту рук спілкові (складаються з спілки. текстиля) всіх професій: рукавички сині посилені EW 009/SI6 розм. 16 - 8280пар, рукавички спілкові сірого кольору EW 002/S11 розм. 11 – 24000 пар, Призначені рукавички для захисту від загальновиробничих забруднень, механічних впливів, захисту від маселнафти, кислот підвищених температур. Виробник - Shanghai Cosafety Technology Co. Ltd, Країна виробництва CN»;

3. «Одяг та додаткові речі до одягу виготовлені з ПВХ: Фартух з кишеною) 22х20мм на грудях 100% ПВХ. кольор зелений: розм. 120x88мм- 1000 шт. Призначені для захисту від загальновиробничих забруднень. Виробник - Shanghai Cosafety Technology Co. Ltd, Країна виробництва CN»;

4. «Одяг та додаткові речі до одягу виготовлені з ПВХ: Плащ 100% ПВХ, кольор синій: S розмір - 100шт, М розмір – 200 шт., L розмір – 400 шт., ХL розмір - 900шт., XXL розмір - 1000шт., XXXL розмір - 400шт. Призначений для захисту від дождю і інших рідких речовин. Виробник - Shanghai Cosafety Technology Co. Ltd, Країна виробництва CN».

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані: Сертифікат якості № б/н від 05.07.2017; Пакувальний лист № б/н від 05.07.2017; Комерційний інвойс № 00476084 від 05.07.2017; Коносамент (Bill of lading) № OOLU4043354170 від 12.07.2017; Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 8139/1 від 25.08.2017; Платіжні доручення в іноземній валюті № 28 від 17.05.2017; № 46 від 06.07.2017, Страховий поліс (Insurance policy) № ASHH50158317Q000324X від 11.07.2017; Специфікація № 1 від 26.04.2017 до контракту № 1 від 26.04.2017; Проформа інвойс № 01 від 26.04.2017; № 02 від 11.05.2017; Лист № 0507177 від 05.07.2017; Декларація країни відправлення № 223120170002083854 від 09.07.2017; Контракт № 1 від 26.04.2017; Договір поручення № 14/09 від 26.01.2009.

Визначення митної вартості товару позивачем згідно зі статтями 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються).

Отримавши митну декларацію №UA112080/2017/017947 від 28.09.2017 із вище переліченими документами, відповідач 29.08.2017 здійснив огляд Товару, про що було складено відповідний акт про проведення огляду. По частині Товару, а саме рукавичкам з повним нітрильним покриттям "Blue Star 0307/S10" та 0307/S11" було призначене лабораторне дослідження для визначення характеристик для однозначної класифікації товару, та взято проби і зразки вищевказаних товарів.

Враховуючи тривалий період проведення лабораторних досліджень Товару та з метою випуску Товару в обіг, позивачем 29.08.2017 на той самий Товар було подано тимчасову митну декларацію №UA112080/2017/018076. У графі 43 декларації №UA112080/2017/018076 Позивач зазначив основний (перший) метод визначення митної вартості товару за ціною Контракту, який передбачено ст.57 Митного кодексу України. При поданні зазначеної митної декларації були подані ті ж самі документи, що були подані 28.08.2017 із митною декларацією №UA112080/2017/017947.

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності.

У зв’язку із викладеним, надіслано електронну вимогу про надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно із ч.3 ст.53 Митного кодексу України:

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім того, зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України.

Додатково 30.08.2017 позивачем надано наступні документи: Платіжні доручення в іноземній валюті № 28 від 17.05.2017 № 46 від 06.07.2017 із поміткою про виконання банком в електронному вигляді); Прайс-лист № 0507171 від 05.07.2017; Калькуляція № 0507172 від 05.07.2017; Калькуляція № 0507173 від 05.07.2017; Калькуляція № 0507174 від 05.07.2017; Калькуляція № 0507175 від 05.07.2017; Калькуляція № 0507176 від 05.07.2017; лист ТОВ «МІК» №17-08-29-04 від 29.08.2017; Специфікації до Договору по тендеру №УГВС171/24-17 від 15.08.2017, №УБГ246/015-17 від 19.05.2017, №УГВС98/19-17 від 14.06.2017.

Проте, 30.08.2017 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2017/000067/2, яке обґрунтовано наступним:

1) згідно наданої до митного оформлення МД країни відправлення від 09.07.2017 № 223120170002083854 вага товару № 3 та товару № 4 не відповідає відомостям, заявленим у товаросупровідних документах (пакувальний лист від 05.07.2017 №б/н) та відомостям зазначеним в гр. 35, 38 товару №3, №4 заявленої до митного оформлення митної декларації;

2) згідно наданої до митного оформлення МД країни відправлення від 09.07.2017 № 223120170002083854 зазначена назва транспортного засобу (судна) на кордоні (COSCO SHIPPING DANU) не відповідає відомостям, зазначеним в гр. 21 (COSCO SHIPPING DANUBE) та даним, зазначеним в товаросупровідних документах (коносаменті № OOLU4043354170 від 12.07.2017);

3) наданий прайс-лист № 0507171 від 05.07.2017 видамо на умовах поставки FOB (Франко-борт), які включають в себе витрати на доставку від заводу виробника до порту відправлення та завантаження на борт судна. Ціни в вищезазначеному прайс-листі відповідають цінам щодо ідентичних позицій, зазначеними в наданих додатково калькуляціях № 0507176 від 05.07.2017, № 0507175 від 05.07.2017, № 0507174 від 05.07.2017, № 0507172 від 05.07.2017, № 0507173 від 05.07.2017. В вищезазначених калькуляціях відсутні відомості, щодо витрат на доставку від заводу виробника до порту відправлення та завантаження на борт судна.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України відповідачем використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку - 6,11 дол./кг для товару №3 (фартух з кишенею 22x20 см на грудях 100% ПВХ), (МД № UA 125180/2017/609910 від 21.08.2017) та з розрахунку 6,12 дол./кг для товару №4 (одяг та додаткові речі до одягу виготовлені з ПВХ: Плащ 100% ПВХ) (МД № UA 500120/201 7/003613 від 27.07.2017).

Крім того, митницею складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2017/00358 від 30.08.2017. У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано прийняте митницею рішення про коригування митної вартості.

Оформлення вищезазначеного товару позивачем було здійснено та випущеного у вільний обіг за МД № UA 112080/2017/018200 від 30.08.2017 з урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарі в № UA 112080/2017/000067/2 від 30.08.2017. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X Митного кодексу України.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем-1 з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п’ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов’язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до частини 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, частиною першою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи Частина друга статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, містили розбіжності:

- Відповідно до вимог п. 3.2 Постанови Нацбанку 28.07.2008 №216 відповідальний виконавець уповноваженого банку має поставити на всіх примірниках платіжного доручення в іноземній валюті дати надходженні і виконання такого документа, засвідчивши їх своїм підписом та відбитком штампу уповноваженого банку, натомість платіжні доручення в іноземній валюті від 17.05.2017 №28 та від 06.07.2017 №46 не містять дати надходження і виконання такого документа, підпису і відбитку штампа уповноваженого банку.

Проте, митний орган зазначаючи про наявність розбіжності повинен чітко та з посиланням на норми законодавства вказати на наявність розбіжності та зазначити яким саме чином така розбіжність перешкоджає оформленню товару за обраним декларантом методом.

Разом з тим, суд зазначає, що митним органом були виявлені розбіжності, що не стосуються числового значення оцінюваного товару.

Суд зауважує, що порядок оплати за товар, порядок заповнення платіжних документів та розмір перерахованих коштів взагалі не становлять об’єкт контролю митної вартості, бо жодним чином не впливають на розрахунок митної вартості. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, у свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв’язку із чим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для і витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Відсутність платіжного документа №70 від 12.06.2017 спростовується даними первісно поданої позивачем митної декларації.

Крім того, судом враховано, що до матеріалів справи позивачем на вимогу відповідача було надано ще додаткові документи, які підтверджують перерахунок коштів контрагент.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки такі розбіжності стосується виключно порядку виконання умов контракту.

З наведеного вбачається, що у наданих позивачем документах були відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

А відтак, позивачем первісно надано всі необхідні документи для визначення митної вартості, а вимога про надання додаткових документів є необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на вимогах частини третьої статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, відповідач вказує у Рішенні про коригування митної вартості про розбіжності ваги Товару у наданих документах, а саме в митній декларації країни відправника № 223120170002083854 від 09.07.2017 та в пакувальному листі № 00476084 від 05.07.2017. Проте, за умовами Контракту та специфікації № 1 від 26.04.2017 вартість Товару визначена виходячи із розрахунку вартості за одиницю Товару, а не за вагу, наприклад, за кілограм товарної одиниці. Більш того, згідно даних вищевказаних митної декларації країни відправника №223120170002083854 від 09.07.2017 та пакувального листа № 00476084 від 05.07.2017 підсумкова вага всього Товару збігається, таким чином, позивач декларує Товар у тій же підсумковій загальній вазі, яка зазначена у товаросупровідних документах, та більш того, вага Товару взагалі ніяким чином не впливає на визначення його вартості.

Стосовно твердження відповідач про розбіжність у назві судна, яке транспортувало Товар, що вбачається із митної декларації країни відправника № 223120170002083854 від 09.07.2017 та коносаменту (Bill of lading) № OOLU4043354170 від 12.07.2017, то суд вважає його необґрунтованим, адже як пояснив представник позивача, в даному випадку мова йде про технічну неможливість внести у митну декларацію країни відправника повну назву судна (в коносаменті зазначено назву «Cosco Shipping Danube 233BXW», а в митній декларації країни - «Cosco Shipping Danu/233BXW»), тобто це є фактичне скорочення назви, та ця обставина не впливає на визначення вартості Товару.

Щодо посилання відповідача у Рішенні, що наданий прайс-лист виробника (Продавця) від 05.07.2017 видано на умовах поставки FOB (Франко-борт), які включають в себе витрати на доставку від заводу-виробника до порту-відправлення та завантаження на борт судна. Поряд з цим, Відповідач визнає, що вартість Товару по кожній позиції у вищевказаному прайс-листі збігається із калькуляціями виробника (Продавця) від 05.07.2017. Проте, Відповідач зауважує, що в калькуляціях на Товар відсутні відомості щодо витрат на доставку від заводу виробника до порту відправлення та завантаження на борт судна, у зв’язку із чим робить висновки щодо сумнівів у визначеній митній вартості Товару.

Проте, згідно умов п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту № 1 від 26.04.2017 та специфікації № 1 від 26.04.2017 умови поставки визначені CIF, порт Одеса, Україна. Згідно з специфікацією № 1 від 26.04.2017, проформи-інвойсу № 01 від 26.04.2017 та № 02 від 11.05.2017, комерційного інвойсу № 00476084 від 05.07.2017, у рядку «Фрахт та страховка» визначено вартість страхування Товару та доставки на вищевказаних умовах CIF у розмірі 2800 доларів США, яка не є включеною у вартість одиниць самого Товару, але входить у загальну вартість Контракту, що була сплаченою Позивачем у складі платежів за Контрактом у розмірі 65 541,20 доларів США.

У відповідності до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин першої - третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Відповідно до частини першої статті 33 Митного кодексу України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене Митного кодексу України.

Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Отже, суд вважає, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість, митним органом безпідставно здійснено коригування митної вартості та застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару а) за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Відповідачем під час судового розгляду справи не доведено суду, що документи подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, суд дійшов висновку, рішення про коригування митної вартості товарів від 30.08.2017 № UA112080/2017/000067/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.08.2017 №/2017/00358 є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69а, код ЄДРПОУ 30105738) до Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, код ЄДРПОУ 39477764) про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 30.08.2017 № UA112080/2017/000067/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.08.2017 №/2017/00358.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» суму судового збору у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривен).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 20.11.2018.

Суддя І.В. Батрак