Рішення № 78017046, 20.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 р. Справа№0540/9026/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (надалі – Управління, відповідач) про визнання дії по не нарахуванню та невиплаті недоотриманої допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоотриманої допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно заяви від 18.01.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.04.2014 року позивач народила молодшого сина, ОСОБА_2. У зв’язку із бойовими діями, які ведуться на території Донецької області з 2014 року, позивач була вимушена переїхати спочатку до м. Яготин Київської області, потім повернутись до м. Донецьк, і вже отримавши можливість, переїхала до м. Бахмут, де і отримала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Далі позивач звернулась до Управління за поновленням виплати допомоги при народженні дитини, однак, у зв’язку із пропуском встановленого законом 12-місячного строку для звернення за цією допомогою, позивачу було відмовлено в її поновленні. Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив їй у виплаті державної допомоги при народженні дитини, у зв’язку з чим просить суд визнати дії по не нарахуванню та невиплаті недоотриманої допомоги при народженні дитини неправомірними та зобов’язати здійснити нарахування та виплату зазначеної допомоги згідно заяви від 18.01.2016 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

У визначений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.11.2018 року визнано причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії поважними, та поновлено строк звернення до адміністративного суду з наведеним позовом.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, 14 квітня 2014 року народила сина, ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серія І-НО №582302, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку 30 квітня 2014 року (а.с. 8, 11-13).

Позивач та її син – ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами з тимчасово окупованої території України (м. Донецьк Донецької області), фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, 84510, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.01.2016 року № НОМЕР_1 (а.с. 9).

Згідно листу Управління від 06.09.2018 року №04вх.01-2749, 18.01.2016 року позивач звернулась до Управління за призначенням допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, виплата якої не проводиться з листопада 2014 року, проте, оскільки позивач звернулась після спливу дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги, встановлених п.13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженому постановою КМУ від 27.02.2001 року №1751, підстави для поновлення виплати допомоги при народженні дитини відсутні, тому в поновленні зазначеної допомоги позивачу було відмовлено (а.с. 10).

Судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу у поновленні допомоги при народженні дитини у зв’язку з пропуском дванадцятимісячного строку, встановленого законодавством для звернення за відповідною державною допомогою.

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача, щодо відмови у поновленні державної допомоги при народженні дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

На підставі статті 8 Закону України “Про охорону дитинства”, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

У відповідності до пункту 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Суд зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції (що мало наслідком неможливість своєчасного звернення за подовженням допомоги), виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що відмова УСЗН у подовженні допомоги при народженні дитини, прийнята відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Таким чином, на думку суду наявні всі правові підстави для зобов'язання відповідача поновити виплатити позивачу допомоги при народженні дитини.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 недоотриманої допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

3. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (місцезнаходження: вул. Б.Горбатова, 57, м. Бахмут, Донецька область, 84500, ідентифікаційний код юридичної особи 25953178) здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, 83030; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, 84510) недоотриманої допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно заяви від 18.01.2016 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (місцезнаходження: вул. Б.Горбатова, 57, м. Бахмут, Донецька область, 84500, ідентифікаційний код юридичної особи 25953178) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, 83030; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, 84510) понесені судові витрати з судового збору у розмірі 704,80 грн.

Повне судове рішення складено 20 листопада 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Чучко В.М.