Рішення № 78016833, 22.11.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2018 р. справа № 809/799/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора приватного нотаріуса Ковальчука Сергія Павловича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія" про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. про визнання протиправними та скасування рішень з підстав неправомірності дій під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.04.2014 року за індексними номерами 12210564, 12210573 та внесення на їх підставі відповідних записів в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідачем допущено порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки ним не вчинялась жодна з дій передбачених чинним законодавством, які б надавали йому повноваження для прийняття таких рішень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 року дану позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора приватного нотаріуса Ковальчука С.П. про визнання протиправними та скасування рішень - повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 року, скасовано ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 року у справі № 809/799/18, яка перешкоджає подальшому провадженню по справі та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

18.09.2018 року адміністративна справа № 809/799/18 супровідним листом Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року за № 809/799/18/876/4620/18/6920 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.09.2018 року, справа передана головуючому судді Матуляку Я.П.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 року дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду: оригіналу позовної заяви та документів, доданих до позовної заяви; копії позовної заяви та копії всіх документів, що приєднуються до неї для відповідача, а також оригіналу документа про сплату судового збору.

Згідно заяви від 07.09.2018 року, представником позивача надано суду позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами, що були повернуті на підставі ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 року відкрито провадження у даній справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року витребувано письмові докази по даній справі у відділу державної реєстрації Тисменицької районної державної адміністрації.

05.10.2018 року на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відділу державної реєстрації Тисменицької районної державної адміністрації надійшли письмові докази у справі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, письмові пояснення щодо заявленого позову на адресу суду не направили.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, встановив наступне.

06.02.2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №06/02/08-СС.

На забезпечення виконання кредитного договору, 06.02.2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечні договори:

- №13/02/І01/08-СС, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку наступне нерухоме майно, яке є предметом іпотеки: земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.65-67);

- №13/02/І02/08-СС, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку наступне нерухоме майно, яке є предметом іпотеки: домоволодіння загальною площею 380,1 кв.м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 (а.с.62-64).

Вказані договори іпотеки посвідчені приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Угорчак Н.М.

Відповідно до картки прийому заяви №12210562, 07.04.2014 року ПАТ «Дельта Банк» подано відповідачу заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) (а.с.131). Разом із заявою подано договори купівлі-продажу прав вимоги №1134 від 20.05.2013 року, №1360 від 19.06.2013 року, №1141 від 26.06.2013 року, №2258 від 30.06.2010 року №2949 та №2950 від 08.12.2011 року.

Саме на підставі вказаної заяви приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. прийнято оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.04.2014 року за індексними номерами 12210564, 12210573 та внесено на їх підставі відповідні записи в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с.132-138).

Позивач вважає, що вказані рішення та відповідно державна реєстрація іпотеки на підставі договорів про купівлю-продаж прав вимоги за іпотечними договорами від 06.02.2008 року була проведена відповідачем всупереч чинному законодавству.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» 05.06.2013 року N 898-IV (далі - Закон № 898-IV, у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, зокрема, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об'єкт. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. (ч. 1 ст. 3 Закону N 898-IV).

В той же час, у відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону № 898-IV, обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 01.07.2014 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Так, згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Статтею 9 вказаного закону визначено, що Державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що нотаріус є спеціальним суб'єктом на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

З викладеного слідує, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. при реєстрації змін обтяження нерухомого майна іпотекою, діяв в межах наданих йому нормативними актами повноважень.

Посилання позивача на порушення відповідачем норм чинного законодавства під час державної реєстрації обтяження іпотекою житлового будинку спростовуються виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи, 07.04.2014 року на підставі заяви ПАТ «Дельта Банк» та договорів купівлі-продажу прав вимоги №1134 від 20.05.2013 року, №1360 від 19.06.2013 року, №1141 від 26.06.2013 року, №2258 від 30.06.2010 року №2949 та №2950 від 08.12.2011 року, державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. зареєстровано обтяження (іпотеку) за реєстраційними номерами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки за №5291130 та №5291254 на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а також за №5291204 та №5291037 на домоволодіння загальною площею 380,1 кв.м,, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с.132-138).

У відповідності до вимог статті 24 Закону № 898-IV відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону № 898-IV документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 868 від 17.10.2013 (далі - Порядок).

Пунктом 8 Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мінюст.

Відповідно до п. 13 Порядку заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Відповідно до пункту 37 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Як встановлено судом, ПАТ «Дельта Банк» надано відповідачу всі документи, необхідні для здійснення запису про зміну умов обтяження на об'єкти нерухомості, то ж у відповідача не було підстав для відмови у внесенні змін обтяження та виник обов'язок здійснити такі зміни.

Окрім того, відповідно до частин другої і десятої статті 18, частини першої статті 20, частин другої і третьої статті 32, частини третьої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Кабінетом Міністрів України постановою від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункт 6 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Згідно з пунктом 8 Порядку державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис.

Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа обов'язково зазначають відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав, передбачені Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141.

Як підтверджено матеріалами справи, оскаржувані рішення та відповідні реєстраційні записи вчинено відповідачем на підставі посвідчених приватними нотаріусами договорів купівлі-продажу прав вимоги №1134 від 20.05.2013 року, №1360 від 19.06.2013 року, №1141 від 26.06.2013 року, №2258 від 30.06.2010 року №2949 та №2950 від 08.12.2011 року.

Предметом даних договорів є речове право на іпотечне майно, зокрема, право вимоги на предмет іпотеки у разі невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором.

Відтак, договори купівлі-продажу права вимоги є підставою для внесення змін до обтяження (запису про іпотеку) відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Здійснюючи таку державну реєстрацію, уповноважена особа не обмежує право власності іпотекодавця, а навпаки гарантує право власності як банків-іпотекодержателів, так і їх вкладників. Підписуючи договір іпотеки іпотекодавець добровільно погоджується на встановлення особливого порядку розпорядження іпотекодержателем об'єктом іпотеки, беручи при цьому на себе відповідні зобов'язання.

Положення Конституції України щодо власності кореспондують зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, що жодним чином не обмежує право держави вводити в дію такі закони, які є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів (рішення Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005).

У своєму рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Елементи права, зокрема, розмірність, рівність, мораль, об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 року № 3-рп/2002 визначено, що власність гарантує не лише права власників, а й зобов'язує, покладає на них певні обов'язки. Саме про це йдеться у статтях 13 і 41 Конституції України, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди людині, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законом. Отже, саме законом може бути встановлений особливий порядок діяльності суб'єктів, об'єктом права власності і тільки закон може встановлювати щодо нього певні обмеження та покладати на таких суб'єктів додаткові обов'язки.

Такі обмеження і обов'язки випливають, як із законів, так і договору, що є категорією цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору.

Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань (рішення Конституційного Суду України від 11 травня 2005 року № 4-рп/2005).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що державна реєстрація, яка здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, правомірно внесла зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу права вимоги. Такі дії відповідають Порядку державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У державного реєстратора були відсутні підстави вимагати додатковий правочин (фактично згоду іпотекодавця) про внесення змін до договору іпотеки.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_3) до державного реєстратора приватного нотаріуса Ковальчука Сергія Павловича (АДРЕСА_4), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020, вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133), товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія" (код ЄДРПОУ 38750239, вул. Авіаконструкторська Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112) про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.