Рішення № 78016709, 16.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2018 р. Справа№0540/9401/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі за текстом – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя (надалі – відповідач) про визнання неправомірними дії та зобов’язання провести перерахунок пенсії і в подальшому виплачувати з 01.04.2018 року основну та додаткову пенсію по інвалідності, згідно ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду 3 групи з розрахунку п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року..

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем протиправно не проведено йому перерахунок пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, як особі, яка брала участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, з огляду на те, що позивач не проходив на час ліквідації наслідків аварії дійсну строкову службу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі № 0540/9401/18-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

16 листопада 2018 року до суду надійшов відзив представника відповідача, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що оскаржуване рішення є правомірним та обґрунтованим, а позов безпідставним, оскільки позивач не має права на перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не проходив дійсну строкову військову службу, тому просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року замінено первинного відповідача – Центральне об’єднане управління Пенсійного Фонду України м. Маріуполя Донецької області на його правонаступника – Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с. 11-12).

ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії А №150607 С та копією вкладки від 29.04.2016 року № 686096 с (а.с. 15).

З 5 січня 1988 року по 1 квітня 1988 року позивач виконував службові обов’язки по охороні 30-кілометрової зони Чорнобильської АЕС, що підтверджується довідкою, виданою старшому сержанту міліції ОСОБА_1 та карткою обліку доз радіоактивного опромінення (а.с. 9, 10).

Відповідно до довідок МСЕК серії АВ №0599670 та серії АБ №0040112, позивачу встановлена третя група інвалідності, а ступінь втрати професійної працездатності складає 40% (а.с. 14).

05.04.2018 року позивач подав заяву до відповідача про перерахунок пенсії, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням положення ч. 3 ст. 59 зазначеного Закону.

Листом №2396/34-2/03 від 06.07.2018 року Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило, що позивач під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не був військовослужбовцем строкової служби, тому норми ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на позивача не розповсюджуються (а.с. 5-7).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII (далі за текстом - Закон № 796-XII).

Згідно частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до прийняття Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ та внесення відповідних змін), починаючи з 2006 року регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби.

Відповідно до ст. 59 Закону № 796-XII (в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017р. - застосовується з 01.10.2017 р.) пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, внісши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець на виконання мети та основних завдань закону розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Постановою № 851 прийнятою Кабінетом Міністрів України 15.11.2017 року з метою приведення підзаконних нормативних актів у відповідність до Закону від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ року Порядок 1210 доповнено пунктом 9-1, який дублює зміст частини третьої статті 59 Закону та визначає формулу обчислення пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, для осіб, які виявили бажання на її отримання. До числа таких осіб пунктом 9-1 Порядку № 1210 так само віднесено лише осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Таким чином для отримання пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особа має відповідати одночасно наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.

Перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796) проводиться особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю тобто передбачено тільки особам, які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1, з 05.01.1988 року по 01.04.1988 року під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи виконував службові обов’язки на посаді старшого сержанта міліції і не перебував на дійсній строковій військовій службі.

Відповідно до положень Закону СРСР від 12.10.1967 року № 1950-VІІ «Про загальний військовий обов'язок», що діяв підчас виконання позивачем службових обов’язків по охороні 30-кілометрової зони Чорнобильської АЕС, військова служба складалась з дійсної військової служби та служби в запасі збройних Сил СРСР.

Згідно з вказаним Законом СРСР, на дійсну військову службу призиваються громадяни СРСР чоловічої статі, яким до дня призову виповнюється 18 років. Заклик проводиться 2 рази на рік (у травні - червні і в листопаді - грудні) за наказом міністра оборони СРСР. Кількість громадян, які підлягають призову, встановлюється Радою Міністрів СРСР.

Солдати, матроси, сержанти і старшини, які вислужили встановлені законом терміни дійсної військової служби, звільняються в запас Збройних Сил.

Служба в запасі полягає в проходженні короткострокових навчальних та перевірочних зборів, тривалість і періодичність яких регламентовані законом. За робітниками, службовцями і колгоспниками, покликаними на збори, зберігаються займана посада (робота) і зарплата за місцем роботи в розмірі 75% ср заробітку.

Отже, на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу в армії ані в розумінні законодавства СРСР ані в розумінні Законодавства України.

Відповідно до ст. 54 Закону, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, може призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Умови та порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва і захворювання, визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено механізм обчислення пенсій, зокрема, по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, та встановлено мінімальні розміри пенсій по інвалідності.

Як вже зазначалось судом, статтею 59 Закону № 796-XII, врегульовано порядок пенсійного забезпечення виключно військовослужбовців. Для отримання пенсії на підставі ч.3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ особі необхідно відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаного.

З аналізу вищевказаних норм, суд приходить до висновку, що статтею 59 Закону № 796-XII не врегульовані питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначено право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд приходить до висновку, що він не має права на перерахунок пенсії підставі пункту 9-1 Порядку № 1210.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 820/1148/18, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Вирішуючи даний спір, суд, керуючись ч.2 ст. 2 КАС України, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судове рішення складено та підписано 16 листопада 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.