Рішення № 78016452, 13.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 р. Справа№805/5043/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А 2120 про визнання наказів про звільнення зі служби незаконними та поновлення на службі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А 2120 з позовними вимогами:

- визнати незаконними та скасувати накази командира військової частини А 2120 №85-РС, № 354 та № 1060 від 08.12.2017 року в частині звільнення позивача з військової служби у запас у відповідності до частини восьмої статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-ХХІІ, за пунктом 1 підпунктом “ґ” (через сімейні обставини або інші поважні причини);

- поновити позивача на посаді солдата санітарно евакуаційного відділення медичної роти військової служби за контрактом у військовій частині А 2120 (з урахуванням уточнень).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що умовою для звільнення на підставі, яка зазначена у спірних наказів, є небажання продовжувати військову службу. Зазначає, що рапорту про звільнення до командування не подавала, в інший спосіб про своє звільнення не зверталась.

Вважає оскаржувані накази незаконними, необґрунтованими, такими, що не відображають дійсних обставин справи, складені за відсутності належних доказів, з грубим порушенням вимог чинного законодавства, відтак підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на те, що пункт 1 підпункту “ґ” частини 8 статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” не передбачає підстав для звільнення, а навпаки визначає порядок продовження військової служби за наявності відповідних умов є безпідставним та не обґрунтованим. Зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин, зазначена норма прямо передбачала підстави звільнення військовослужбовця зі служби. Вказує на те, що принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативно-правових актів має загальний характер і є загальним принципом права. Також представником відповідача зазначено, що позивачем не сплачено судовий збір за подання адміністративного позову до суду, що є підставою для залишення позовної заяви без руху, відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи вищезазначене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.07.2018 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено ОСОБА_3 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Військової частини А 2120 про визнання наказу про звільнення зі служби протиправним та поновлення на службі.

У судовому засіданні 14.08.2018 року оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та відкладено підготовче засідання до 18.09.2018 року на 14:30 год.

Ухвалою суду від 18.09.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 16.10.2018 року до 12:00 год.

Ухвалою суду від 16.10.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2018 року на 14:00 год.

У судовому засіданні 16.10.2018 року позивача адміністративний позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (з урахуванням уточнень позовних вимог).

Представник відповідача у судовому засіданні 16.10.2018 року заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає за адресою: вул. Ставропольська, буд. 59, м. Краматорськ, Донецька область (а.с. 14).

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 12.05.2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб та позивач після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на Кузьмич.

26.04.2017 року між громадянином України (військовослужбовцем), курсантом навчальної роти військової частини пп В0963 ОСОБА_5 та командиром військової частини пп В0963 підполковником ОСОБА_6 був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 роки (а.с. 6-7).

Відповідно до довідки військової частини А 2120 від 14.12.2017 року № 875 солдат ОСОБА_5 перебував на військовій службі у військовій частині А 2120 з 19.07.2017 року по 08.12.2017 року (а.с. 37).

Наказом командира військової частини А2120 від 04.12.2017 року № 1037 доручено провести службове розслідування за фактом відсутності на службі військовослужбовця військової частини А2120 військової служби за контрактом санітара евакуаційного відділення медичної роти солдата ОСОБА_5

В акті службового розслідування, проведеного згідно наказу командира військової частини А2120 від 04.12.2017 року № 1037 за фактом відсутності на службі військовослужбовця військової частини А2120 військової служби за контрактом санітара евакуаційного відділення медичної роти солдата ОСОБА_5, зазначено, зокрема, що в ході службового розслідування з’ясовано, що солдат ОСОБА_5 не одружена, проживає разом з сином в м. Краматорськ, вул. Ставропольська, буд. 59 та самостійно виховує дитину (сина), батько дитини у виховуванні сина не приймає участь так як вважається безвісно відсутнім, мати солдата проживає окремо та потребує часткового стороннього догляду за станом здоров’я.

З акту службового розслідування також вбачається, що за результатами службового розслідування та з метою запобігання подібним випадкам у майбутньому запропоновано:

1. За порушення військової дисципліни, а саме 02.12.2017 року неповернення зі звільнення без поважних причин та за відмову від виконання законних вимог командира (начальника) санітару евакуаційного відділення медичної роти солдату ОСОБА_5 накласти дисциплінарне стягнення – оголосити догану.

2. Помічнику командира бригади з правової роботи – начальнику групи військової частини А2120 скласти адміністративний протокол за адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172-10 КУпАП (відмова від виконання законних вимог командира (начальника)) відносно санітара евакуаційного відділення медичної роти солдата ОСОБА_5

3. Відповідно до пункту «ґ» підпункту 1 пункту 8 статті 26 Закону України «Про військовій обов’язок та військову службу» санітара евакуаційного відділення медичної роти солдата ОСОБА_5 звільнити з військової служби (а.с. 143-146).

Пунктом 3 наказу командира військової частини А2120 від 08.12.2017 року №1060 про результати службового розслідування відносно військовослужбовця військової частини А2120 військової служби за контрактом солдата ОСОБА_5 з метою покарання винних та запобігання подібним випадкам у подальшому наказано відповідно до пункту «ґ» підпункту 1 пункту 8 статті 26 Закону України «Про військовій обов’язок та військову службу» санітара евакуаційного відділення медичної роти солдата ОСОБА_5 звільнити з військової служби (а.с. 92-93, 180-182).

Обставини проведення службового розслідування та накладення на позивача дисциплінарного стягнення позивачем не оскаржуються.

Вказаний наказ позивач вважає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню лише в частині звільнення її зі служби.

Наказом командира 81 окремої аеромобільної бригади (по особовому складу) від 08.12.2017 року № 85-РС відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовій обов’язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232, звільнено з військової служби у запас за п.1 пп. «ґ» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері) солдата ОСОБА_7, санітара евакуаційного відділення медичної роти.

Наказом командира військової частини А2120 від 08.12.2017 року № 354 солдата ОСОБА_5, санітара евакуаційного відділення медичної роти військової служби за контрактом, звільненого наказом командира військової частини А2120 від 08.12.2017 року № 85-РС відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовій обов’язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232, з військової служби у запас за п. 1 пп. «ґ» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері), вважати що справу та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ОСОБА_8 МВУ Донецької області. З 08.12.2017 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

В якості підстави винесення наказу зазначені наказ командира військової частини А2120 від 08.12.2017 року № 85-РС, рапорт солдата ОСОБА_5 (вх. № 8558 від 08.12.2017 року) (а.с. 9, 59, 183-184).

Як вбачається зі змісту рапорту від 08.12.2017 року, в останньому позивачем зазначено, що дійсним доповідаю, що справи та посаду санітара евакуаційного відділення медичної роти здав. Акти прийому-передачі не передбачені.

Доказів ознайомлення позивача з вищезазначеними наказами суду не надано.

ОСОБА_8 міського військового комісаріату вих. №01/6455 від 18.07.2018 року на запит позивача повідомлено, що в особовій справі останнього, яка знаходиться на архівному зберіганні у ОСОБА_8 міському військовому комісаріаті, рапорт про звільнення з контрактної служби відсутній (а.с. 102).

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставою для звернення до суду позивач визначив порушення застосування відповідачем норм Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

За приписами ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Мобілізацію у державі проведено відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 (Указ затверджено Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ), Указу Президента України від 06 травня 2014 року № 454 (Указ затверджено Законом України № 1240-VІІ від 06 травня 2014 року), Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 (Указ затверджено Законом України від 22 липня 2014 року № 1595-VІІ), Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15 (Указ затверджено Законом України від 15 січня 2015 року № 113-VІІІ).

У зв'язку з оголошенням мобілізації відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 (УДО України переведено на штати військового часу, відповідно до ст. 4 Указу), в країні відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» та абз. 4 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» наступив особливий період з 18 березня 2014 року (день опублікування Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303).

Частиною 11 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, положеннями частин першої та шостої ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб рядового складу.

За приписами п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у разі настання особливого періоду, для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, відповідно до абз. 2 пп. «ґ» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції станом на час звільнення) під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці через такі сімейні обставини або інші поважні причини (виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері).

Відповідно до ч. 9 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціального порядку звільнення військовослужбовці під час дії особливого періоду з військової служби Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, не передбачено.

Отже, вищенаведеними нормами з питання проходження громадянами України військової служби на визначено особу, яка визначає наявність поважних причин для звільнення військовослужбовців через такі сімейні обставини або інші поважні причини під час дії особливого періоду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 затверджений перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.

В абц. 1 зазначеного Переліку визначено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, в тому числі, виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері).

Отже, звільнення з військової служби через сімейних обставин та інших поважних причин здійснюється на прохання військовослужбовців.

Крім того, умови припинення контракту за загальним правилом передбачені ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п. 35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, відповідно до яких контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України за рішенням військовослужбовця.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість звільнення військовослужбовця на підставі пп. «ґ» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за наявності волевиявлення останнього щодо звільнення з військової служби.

Враховуючи, що відповідний рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення, позивач не подавав, позов в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу командира військової частини А 2120 № 1060 від 08.12.2017 року в частині звільнення ОСОБА_3 з військової служби у запас підлягає задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що в ході проведення службового розслідування за фактом відсутності на службі військовослужбовця військової частини А2120 військової служби за контрактом санітара евакуаційного відділення медичної роти солдата ОСОБА_5 була встановлена наявність у останньої сімейних обставин, які є підставою для її звільнення зі служби на підставі абз. 2 пп. «ґ» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Проте суд критично ставиться до зазначених доводів представника відповідача, оскільки чинним законодавством України не передбачено звільнення військовослужбовця зі служби за сімейними обставинними без рапорту про звільнення з військової служби та документів, які підтверджують підстави звільнення.

Крім того, суд звертає увагу, що у особовій справі солдата ОСОБА_5 міститься копія свідоцтва про народження серії І-НО № 481075, з якого вбачається, що 22.07.2012 року народився ОСОБА_9, батьками якого є ОСОБА_10 та ОСОБА_5 (а.с. 67). З наявної у особовій справі солдата ОСОБА_5 копії довідки про склад родини, яка видана виконавчим комітетом Шабелівської селищної ради, вбачається, що позивач має склад родини 2 людини, а саме ОСОБА_5 та її син ОСОБА_9 (а.с. 68). У автобіографії від 11.03.2017 року, яка міститься у особовій справі солдата ОСОБА_5 зазначено, зокрема, що позивач з травня 2012 року перебувала у декретній відпустці, надалі у декретній відпустці по догляду за дитиною до трирічного віку до 22.07.2015 року. Також позивачем зазначено, що вона на цей час не заміжня (а.с. 64).

Отже, на момент прийняття ОСОБА_5 на службу та укладання контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, позивач не перебувала у шлюбі та виховувала дитину віком до 18 років, яка з нею проживає, без батька.

Таким чином, відповідач вже на момент прийняття позивача на військову службу був обізнаний про сімейні обставини позивача, що спростовує доводи відповідача про встановлення поважних причин для звільнення в ході службового розслідування за фактом відсутності на службі військовослужбовця солдата ОСОБА_5

Стосовно позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів командира 81 окремої аеромобільної бригади (по особовому складу) № 85-РС від 08.12.2017 року та командира військової частини А 2120 (по стройовій частині) № 354 від 08.12.2017 року в частині звільнення ОСОБА_3 з військової служби у запас за п.п.«ґ» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок» (через сімейні обставини або інші поважні причини) суд зазначає, що оскільки зазначені позовні вимоги є похідними, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Оскільки суд прийшов до висновку про незаконність винесення наказів про звільнення позивача та виключення її зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, тому позовна вимога про поновлення ОСОБА_3 на службі також підлягає задоволенню.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов ОСОБА_3 до Військової частини А 2120 про визнання незаконними та скасування наказів командира військової частини А 2120 №85-РС, № 354 та № 1060 від 08.12.2017 року в частині звільнення позивача з військової служби у запас та поновлення позивача на посаді солдата санітарно евакуаційного відділення медичної роти військової служби за контрактом у військовій частині А 2120 є таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до абзаців другого, третього пункту другого статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий оклад. У разі заподіяння йому таким звільненням (переміщенням) моральної шкоди вона може бути відшкодована за рішенням суду.

У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

Згідно абз. 5 п. 10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20 травня 2013 року задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Середній заробіток працівника згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оплату праці” визначається за правилами, закріпленими у Постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 8 лютого 1995 року №100 (далі – Порядок ).

Із п. 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Згідно довідки Військової частини А2120 від 13.11.2018 року № 1144/ФС про доходи позивача середньоденне грошове забезпечення останнього склало 179,77 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 13.11.2018 року не заперечував проти розміру середньоденного грошового забезпечення, зазначеного у довідці відповідача.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік” кількість робочих днів з 11.12.2017 року (перший робочий день після звільнення позивача) по 31.12.2017 року складає 14 робочих днів у 2017 році.

Згідно листа листа Міністерства соціальної політики України від 19.10.2017 року №224/0/14-17/214 “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік” кількість робочих днів в період з 01.01.2018 року по 13.11.2018 року (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на службі) становить 216 робочих днів.

Період вимушеного прогулу ОСОБА_3 з 11.12.2017 року по 13.11.2018 року складає 230 робочих днів (14 робочих днів за 2017 рік + 216 робочих днів за 2018 рік).

Отже, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивача за період з 11.12.2017 року по 13.11.2018 року складає 41347,10 грн. (230 робочих днів х 179,77 грн.).

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак постанова суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді солдата санітарно евакуаційного відділення медичної роти військової служби за контрактом у військовій частині А 2120 з 08.12.2017 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (місце реєстрації: 84303, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Ставропольська, будинок 59, паспорт серії ВК № 183434) до військової частини А 2120 (юридична адреса: 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Дмитра Мазура, будинок 18, код ЄДРПОУ 26614998) про визнання наказів про звільнення зі служби незаконними та поновлення на службі - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини А 2120 № 1060 від 08.12.2017 року в частині звільнення ОСОБА_3 з військової служби у запас за п.п.«ґ» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок» (через сімейні обставини або інші поважні причини).

Визнати незаконним та скасувати наказ командира 81 окремої аеромобільної бригади (по особовому складу) № 85-РС від 08.12.2017 року в частині звільнення ОСОБА_3 з військової служби у запас за п.п.«ґ» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок» (через сімейні обставини або інші поважні причини).

Визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини А 2120 (по стройовій частині) № 354 від 08.12.2017 року в частині звільнення ОСОБА_3 з військової служби у запас за п.п. «ґ» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок» (через сімейні обставини або інші поважні причини).

Поновити ОСОБА_3 на посаді солдата санітарно евакуаційного відділення медичної роти військової служби за контрактом у військовій частині А 2120 з 09.12.2017 року.

Стягнути з військової частини А 2120 (юридична адреса: 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Дмитра Мазура, будинок 18, код ЄДРПОУ 26614998) на користь ОСОБА_3 (місце реєстрації: 84303, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Ставропольська, будинок 59, паспорт серії ВК № 183434) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.12.2017 рок по 13.11.2018 року в розмірі 41347,10 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді солдата санітарно евакуаційного відділення медичної роти військової служби за контрактом у військовій частині А 2120 з 09.12.2017 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3954,94 грн. допустити до негайного виконання.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 13.11.2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 23.11.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.