Рішення № 78016060, 20.11.2018, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/1643/18

2/154/667/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м. Володимир-Волинський

Володимир - Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

при секретарі Корніюк Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Володимир-Волинський цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на заставне майно,-

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2018 року до Володимир-Волинського міського суду Волинської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 (далі – ПАТ «Дельта Банк») до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на заставне майно.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 26 січня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №33/005/06-Аклн, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 99705 грн. на строк до 25 січня 2013 року із сплатою банку 23,5% річних.

Виконання кредитного договору було забезпечено заставою. Відповідно до укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 договору застави №33/005/301/06-Аклн від 26 січня 2006 року, предметом застави є транспортний засіб -автомобіль марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2. Предмет застави належить заставодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії KIA № 001535, виданого Нововолинським МРЕВ УДАІ УМВС України у Волинській області 25 січня 2006 року.

ОСОБА_4 не виконував належним чином взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, тому ПАТ «Кредитпромбанк» достроково звернувся із позовною заявою до ОСОБА_1 - Волинського міського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 24 грудня 2010 року позов ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 48631,66 гривень, 486,31 гривень судового збору та 120,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі вищевказаного рішення суду стягувачу було видано виконавчі листи, які були стягувачем пред’явлені на виконання до ВДВС ОСОБА_1 - Волинського МРУЮ.

20 квітня 2011 року відділом ДВС ОСОБА_1 - Волинського МРУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 26156850 про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 48631,66 гривень, 486,31 гривень судового збору та 120,00 гривень витрат на ІТЗ судового процесу, а також накладено арешт на все майно боржника.

20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» і АТ «Дельта Банк» укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань. Внаслідок передачі вказаними банківськими установами прав вимоги до боржників, АТ «Дельта Банк» перейшло право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином АТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора.

04 липня 2016 року AT «Дельта Банк» через Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень було з’ясовано, що 09 грудня 2015 року державним виконавцем було закінчено виконавче провадження № 26156850 про стягнення із ОСОБА_2 в користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором на підставі п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку із фактичним виконанням боржником своїх зобов’язань за кредитним договором.

Однак, надалі у зв’язку із оскарженням рішень державного виконавця, 13 липня 2016 року вказані рішення були скасовані, а виконавче провадження відновлене.

Відповідно до ОСОБА_1 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 22 липня 2016 року № 49996162 на все майно боржника (в тому числі і на вищезазначений автомобіль) було накладено арешт.

Однак, як було з’ясовано представником банку, 17 серпня 2016 року автомобіль марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, був відчужений ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_3, у зв’язку з чим незаконно знятий з обліку в одному із територіальних сервісних центрів.

Вказаний автомобіль боржнику вдалось відчужити, на підставі фіктивної довідки № OS-3143472 від 13 листопада 2015 року. По вказаному факту службою безпеки банку було проведене службове розслідування та 21 липня 2016 року подано до ОСОБА_1 - Волинського відділення поліції ГУ НП у Волинській області заяву про вчинення кримінального правопорушення.

У зв’язку з цим ПАТ «Дельта Банк» (правонаступник АТ «ОСОБА_5) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за рахунок реалізації застави та продажу майна від імені заставодержателя.

Заочним рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17 листопада 2016 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 33/005/06-Аклн від 26 січня 2006 року, у розмірі 120162,12 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 39637,92 грн., відсотки за користування кредитом – 43770,38 грн., пеня – 36753,88 грн., звернуто стягнення на предмет застави за договором застави №33/005/301/06-Аклн від 26 січня 2006 року, транспортний засіб - автомобіль: «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1, транзитний реєстраційний номер АО 6920, попередній реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 27 грудня 2017 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3 рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17 листопада 2016 року було скасоване, в позові ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено.

Підставою для скасування рішення суду стало те, що 17 серпня 2016 року ОСОБА_3, яка не брала участі у розгляді справи, придбала вказаний вище автомобіль у ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу та на момент розгляду справи була його власником, тобто відбулося відчуження заставного транспортного засобу боржником іншій особі, а тому банку необхідно було пред’являти вимоги до нового власника предмета застави.

Відповідно до відомостей отриманих із листа ТСЦ 0744 № 31/3/4-116 від 27 січня 2017 року, вищевказаний автомобіль був зареєстрований на ОСОБА_3 і йому присвоєно номерний знак 14ВК7636.

Оскільки ОСОБА_4 умови кредитного договору належним чином не виконує, ПАТ «Дельта Банк» не надавав йому згоди на відчуження забезпечувального транспортного засобу і боржник не мав права на його відчуження, банк повторно звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та просить:

- стягнути із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 33/005/06-Аклн від 26 січня 2006 року, яка виникла станом на 04 серпня 2016 року, у розмірі 120162, 12 гривень, що складається із тіла кредиту – 39637, 92 гривень, відсотків – 43770, 38 гривень, пені – 36753, 88 гривень;

- в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2, яка склалась на 04 серпня 2016 року за кредитним договором № 33/005/06-Аклн від 26 січня 2006 року у розмірі 120162, 12 гривень, на користь ПАТ «Дельта Банк», звернути стягнення на предмет застави, а саме транспортний засіб – автомобіль марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1, транзитний номерний знак 14ВК7636, що належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (чи іншого правовстановлюючого документу), шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

30 липня 2018 року ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання (а.с.60).

Також ухвалою суду в даній справі від 30 липня 2018 року задоволено клопотання позивача та з метою забезпечення позову накладено арешт на належний ОСОБА_3 автомобіль марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1 (а.с.59).

22 серпня 2018 року позивачем отримано лист Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області № 31/3-21 від 21 серпня 2018 року, яким встановлено, що станом на 20 серпня 2018 року власником автомобіля марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1, є ОСОБА_3, однак його поновлено на облік із реєстраційним номером ВС2589ЕТ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії СХМ № 033938 від 17 лютого 2017 року.

У зв’язку з отриманням вказаного листа, 27 серпня 2018 року позивач уточнив позовні вимоги у справі в частині, що стосується реєстраційного номера автомобіля НОМЕР_3 та свідоцтва про його реєстрацію серії СХМ № 033938 (а.с.97).

Представником відповідача ОСОБА_3 – адвокатом ОСОБА_6 подано відзив на позовну заяву (а.с.76-79), у відповідності до якого можливість задоволення позову він заперечив повністю. У відзиві свої заперечення обґрунтував тим, що ОСОБА_3 17 серпня 2016 року придбала у ОСОБА_2 автомобіль марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1, на підставі укладеного із ним договору купівлі-продажу, оплативши вартість автомобіля та витрати на його реєстрацію. Вказаний правочин був вчинений із дотриманням вимог Цивільного кодексу України та інших нормативних актів, які регламентують порядок здійснення торгівлі транспортними засобами та їх реєстраційний облік. Під час придбання вказаного транспортного засобу у ОСОБА_2 ОСОБА_3 не знала та не могла знати про те, що він перебував у заставі, а тому є його законним власником та добросовісним набувачем, а згідно норм цивільного законодавства України, майно набуте у власність добросовісним набувачем не може бути у нього витребуване. Також представник ОСОБА_3 у відзиві зазначив про існування рішення Володимир-Волинського міського суду від 24 грудня 2010 року, яким із ОСОБА_2 вже стягнуто в користь банку заборгованість за вказаним кредитним договором, а тому вказав про припинення дії кредитного договору та не погодився із правомірністю подальшого нарахування відсотків по ньому і можливістю повторного стягнення такого боргу із ОСОБА_2

10 вересня 2018 року ПАТ «Дельта Банк» подано до суду відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_7 (а.с.106-108), в якому покликаючись на те, що реалізація майна, що є предметом застави, без дозволу заставодержателя та без припинення обтяжень не припиняє заставу, а тому вона зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи і на неї може бути звернено стягнення, вважав доводи представника відповідача у відзиві необгрунтованими.

25 вересня 2018 року ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_8 та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та з метою виконання вимог, передбачених ч.1 ст.189 ЦПК України розпочато підготовче провадження. Також задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 щодо витребування доказів (а.с.73-74, 133).

24 жовтня 2018 року відповідачем ОСОБА_2 до суду також подано відзив на позовну заяву (а.с.150-152), у відповідності до якого можливість задоволення позову він заперечив повністю. У відзиві ОСОБА_4 підтвердив існування у нього до 2015 року боргу за кредитним договором перед позивачем, однак вказав, що у листопаді 2015 року ним було погашено повністю вказані боргові зобов’язання, що підтверджується довідкою з Київського відділення № 37 ПАТ «Дельта Банк». У зв’язку із погашенням боргу відділом ДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції 09 грудня 2015 року було винесено постанову про звільнення боржника з-під арешту та закінчено виконавче провадження. Разом із тим він отримав у приватного нотаріуса витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, в якому містились відомості про те, що станом на 23 лютого 2016 року будь-які обтяження на належний йому транспортний засіб були відсутні. Оскільки ним були виконані усі зобов’язання перед позивачем, у 2016 році він продав вказаний автомобіль ОСОБА_3

24 жовтня 2018 року ухвалою суду в даній справі закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 20 листопада 2018 року (а.с.164).

29 жовтня 2018 року ПАТ «Дельта Банк» подало відповідь на відзив ОСОБА_2 (а.с.169-172), за якою позивач повністю заперечив факт погашення ОСОБА_2 кредитних зобов’язань перед банком. За твердженнями позивача довідка, на яку посилається відповідач у підтвердження сплати ним боргових зобов’язань, є підробленою. Належними доказами щодо сплати боргових зобов’язань можуть бути лише первинні документи, якими підтверджуються факти внесення коштів готівкою в касу банку чи самостійного перерахування коштів на поточний рахунок, що був відкритий у банку. Жодних первинних документів, які б підтверджували оплату заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 не надано. В той же час позивачем зазначено про те, що винесені ВДВС Володимир-Волинського МРУЮ 09 грудня 2015 року постанови про звільнення майна з-під арешту та закінчення виконавчого провадження були скасовані постановою начальника вказаного ВДВС як незаконні, виконавче провадження відновлене ще до моменту відчуження ним автомобіля, так само як і в момент відчуження автомобіля було чинне та не зняте його обтяження у Державному реєстрі обтяжень на рухоме майно.

20 листопада 2018 року від представника позивача ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_9 до суду надійшла заява про проведення розгляду справи по суті без його участі.

У призначене судове засідання 20 листопада 2018 року відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_8 не з’явились, хоч належним чином були повідомлені про його проведення, а підтвердженням цього факту є їх розписки, що містяться в матеріалах справи (а.с.160, 161).

У відповідності до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до п.п.1 та 2 ч.2 ст.223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

На підставі п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідач ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак до суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв з цього приводу не подавав.

Відповідач ОСОБА_3 до суду як в підготовчому провадженні, так і для розгляду справи по суті, жодного разу не з’явилась, однак свою участь в судових засіданнях забезпечила представником ОСОБА_6

Згідно ч.5 ст.130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки цій особі.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_8 20 листопада 2018 року в судове засідання не з’явився, однак в адресу суду подав заяву про відкладення судового засідання у зв’язку з неможливістю прибути. Жодних причин неявки у заяві не зазначив, а тому суд позбавлений можливості встановити їх поважність. У підтвердження причин неявки в судове засідання представником відповідача також не подано будь-яких доказів.

Зважаючи на це, суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин неявки належним чином повідомлених відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника – адвоката ОСОБА_8 в судове засідання, а тому у суду є всі підстави щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності сторін та на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв'язку з цим, на підставі ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання 20 листопада 2018 року та розглянути справу без фіксування судового процесу.

Представником позивача у судових засіданнях, які проводилися протягом часу розгляду справи, позовні вимоги було підтримано з підстав, наведених у позовній заяві та відповідях на відзиви відповідачів.

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_8, будучи присутніми у підготовчому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у їх відзивах.

Взявши до уваги пояснення сторін, наданих ними у судових засіданнях, дослідивши письмові докази, надані позивачем для обґрунтування своїх позовних вимог, обставини, викладені у відзивах відповідачів, з'ясувавши фактичні обставини, суд прийшов до наступних висновків.

Правовідносини які склалися між сторонами регулюються ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

26 січня 2006 року відповідач ОСОБА_4 уклав з ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») кредитний договір № 33/005/06-Аклн (далі – Кредитний договір) за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 99705.00 гривень на строк до 25 січня 2013 року із сплатою банку 23,5% річних (а.с.14-16).

У відповідності до п.1.2 Кредитного договору, кредитні кошти ОСОБА_2 надавалися для купівлі автомобіля та сплату страхових платежів.

Пунктом 1.7 Кредитного договору визначено, що забезпеченням виконання зобов’язань за ним є застава автомобіля марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, згідно договору застави № 33/005301/06-Аклн від 26 січня 2006 року (далі – Договір застави).

На підставі п.3.1.1 Кредитного договору, при наданні кредиту ОСОБА_4 зобов’язався забезпечити погашення отриманого кредиту на позичковий рахунок, зазначений у п.1.3 цього договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування грошових коштів у валюті отриманого кредиту зі свого поточного/карткового рахунку згідно поданого у цьому ж договорі графіку сплати заборгованості.

Згідно із п.3.19 Кредитного договору, в обов’язки ОСОБА_2 входило не вчиняти дій, пов’язаних з передачею третім особам прав на автомобіль, що є предметом застави відповідно до п.1.7 цього договору (в тому числі не заставляти та не передавати в оренду) без письмової згоди банку, якщо такі дії позичальника будуть мати наслідки у вигляді обтяження цього майна у розумінні Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», за виключенням випадків публічного обтяження, а також не використовувати це майно у підприємницькій або будь-якій іншій діяльності позичальника, пов’язаної з отриманням доходів у будь-якій формі.

Відповідно до укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 Договору застави № 33/005/301/06-Аклн від 26 січня 2006 року (далі – Договір застави) предметом застави є транспортний засіб - автомобіль марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов №KL1LF69ZE6B189790, реєстраційний номер НОМЕР_2. Предмет застави належить застоводавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії KIA №001535 виданого Нововолинським МРЕВ УДАІ УМВС України у Волинській області 25 січня 2006 року. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в Реєстрі за № 561(а.с.17-18).

Згідно п.3.1 Договору застави, відповідач ОСОБА_4 взяв на себе обов’язки не вчиняти дій, пов’язаних із зміною права власності на майно, а також не вчиняти дій, пов’язаних з передачею третім особам прав на автомобіль, що є предметом застави (в тому числі не заставляти та не передавати в оренду) без письмової згоди заставодержателя, якщо такі дії заставодавця будуть мати наслідки у вигляді обтяження цього майна у розумінні Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», за виключенням випадків публічного обтяження, а також не використовувати це майно у підприємницькій або будь-якій іншій діяльності позичальника, пов’язаної з отриманням доходів у будь-якій формі.

У відповідності до п.3.2 Договору застави, заставодержатель має право звернути стягнення на майно з метою погашення заборгованості заставодавцю за Кредитним договором у разі набуття такого права у відповідності до розділу 4 цього договору.

Розділом 4 Договору застави визначено, що за рахунок майна (заставленого автомобіля) банк має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, відсотків, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв’язку із про строчкою виконаних зобов’язань заставодавцю за Кредитним договором, витратами, пов’язаними із звернення стягнення на майно, витратами, пов’язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна, та інші витрати, обумовлені виконанням умов договору. Заставодержатель набуває права звернення стягнення на майно у випадку порушення заставодавцем умов Кредитного договору, або умов цього договору. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється згідно з Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії КІА № 001535, підтверджується факт набуття відповідачем ОСОБА_2 у власність автомобіля марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, із особливою відміткою про кредитні зобов’язання (а.с.19).

Згідно рішення Володимир-Волинського міського суду від 24 грудня 2010 року позов ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за Кредитним договором № 33/005/06-Аклн від 26 січня 2006 року в сумі 48631,66 гривень, 486,31 гривень судового збору та 120,00 гривень витрат на ІТЗ судового процесу (а.с.88-90).

20 квітня 2011 року заступником начальника відділу ДВС ОСОБА_1 - Волинського МРУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 26156850 про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 48631,66 гривень, 486,31 гривень судового збору та 120,00 гривень витрат на ІТЗ судового процесу та накладено арешт на все майно боржника.

05 червня 2013 року змінено обтяжувача на ПАТ «Дельта Банк» у відповідності до договору купівлі-продажу прав вимоги № 1134 від 20 травня 2013 року, укладеного із ПАТ «Кредитпромбанк».

Згідно поданої позивачем копії ОСОБА_1 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 49996162 від 22 липня 2016 року (а.с.20-21), у ньому містяться три записи щодо обтяжень майна відповідача ОСОБА_2:

1.запис 1 від 15 квітня 2011 року за № 11080307 стосується приватного обтяження у виді застави рухомого майна згідно договору застави № 561 від 26 січня 2006 року та стосується об’єкта обтяження: автомобіля легкового марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов №KL1LF69ZE6B189790, реєстраційний номер НОМЕР_2. Обтяжувачем зазначено Волинську філію ПАТ «Кредитпромбанк», а 05 червня 2013 року змінено обтяжувача на ПАТ «Дельта Банк» у відповідності до договору купівлі-продажу прав вимоги № 1134 від 20 травня 2013 року;

2.запис 2 від 08 серпня 2012 року за № 12841334 стосується публічного обтяження у виді арешту усього рухомого майна ОСОБА_2 у відповідності до постанови про арешт майн боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 27338960 від 25 травня 2011 року, яке ведеться ВДВС Володимир-Волинського МРУЮ;

3.запис 3 від 26 лютого 2016 року за № 15718327 стосується публічного обтяження у виді арешту усього рухомого майна ОСОБА_2 у відповідності до постанови про арешт майн боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 50280423 від 25 лютого 2016 року, яке ведеться ВДВС Володимир-Волинського МРУЮ.

Відтак вказаним Витягом підтверджується наявність трьох різних записів щодо обтяження рухомого майна відповідача ОСОБА_2 (одного приватного та двох публічних).

Поданою відповідачем ОСОБА_2 копією довідки ПАТ «Дельта Банк» № 05-3143472 від 13 листопада 2015 року стверджується про те, що договір № 33/005/06-Аклн від 26 січня 2006 року, укладений між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 припинив свою дію з 30 листопада 2015 року у зв’язку з повним виконанням останнім зобов’язань за вказаним кредитним договором (а.с.87).

У відповідності до постанов від 09 грудня 2015 року заступника начальника ВДВС Володимир-Волинського МРУЮ, цього дня виконавче провадження з примусового виконання за виконавчим листом Володимир-Волинського міського суду Волинської області № 2-1259 від 25 березня 2011 року з приводу стягнення з ОСОБА_2 48631 гривень заборгованості на користь ПАТ «Кредитпромбанк» закінчене на підставі довідки від 13 листопада 2015 року та звільнено майно боржника з-під арешту (а.с.153-154).

Також поданою відповідачем ОСОБА_2 копією ОСОБА_1 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 49022811 від 23 лютого 2016 року, який сформований від імені приватного нотаріуса ОСОБА_10, стверджується, що за пошуковими даними по особі ОСОБА_2 та транспортному засобу «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов №KL1LF69ZE6B189790, відсутня будь-яка інформація щодо обтяження рухомого майна (а.с.121)

Постановою керівника Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 13 липня 2016 року постанови від 09 грудня 2015 року заступника начальника ВДВС Володимир-Волинського МРУЮ скасовані як незаконні, а виконавче провадження відновлено (а.с.173-178).

Поданим банком розрахунком заборгованості за договором кредиту № 33/005/06-Аклн від 26 січня 2006 року підтверджується те, що із 27 травня 2013 року по 04 серпня 2016 року відповідач ОСОБА_4 жодного разу не сплачував заборгованість, у зв’язку з чим банком нараховано йому заборгованість за тілом кредиту, відсотками та пенею в розмірі 120162, 18 гривень (а.с.25-27, 109-116).

Факт відсутності будь-яких фінансових операцій по кредитному рахунку ОСОБА_2 № 89096406670201 у ПАТ «Дельта Банк» також підтверджується відповідними виписками по рахунку з 26 травня 2013 року по 04 серпня 2016 року (а.с.117-118).

Копією облікової картки № 87521735 від 17 березня 2016 року, виданої територіальним сервісним центром 0744 підтверджується факт зняття ОСОБА_2 з обліку для реалізації спірного автомобіля на підставі довідки 05-3143472 від 13 листопада 2015 року (а.с.86).

21 липня 2016 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до правоохоронного органу із заявою за № 6277 про вчинення кримінального правопорушення, що стосується підроблення довідки ПАТ «Дельта Банк» № 05-3143472 від 13 листопада 2015 року про відсутність майнових та фінансових претензій до ОСОБА_2 (а.с.28-30).

У відповідності до довідки № 31/3/4-46 від 27 січня 2017 року територіального сервісного центру 0744 МВС у Волинській області, автомобіль марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, був зареєстрований за ОСОБА_2 Однак 17 березня 2016 року вищевказаний автомобіль був ним знятий з обліку для реалізації. 17 серпня 2016 року даний автомобіль згідно договору купівлі-продажу був зареєстрований на ОСОБА_3 та йому присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_4. 30 серпня 2016 року ОСОБА_3 зняла автомобіль з обліку для реалізації. Останній факт також підтверджується копією облікової карти № 98909755 від 30 серпня 2016 року (а.с.22, 80).

Договором купівлі-продажу № 4643/2016/013964 від 17 серпня 2016 року підтверджується факт продажу відповідачем ОСОБА_2 автомобіля марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1, відповідачу ОСОБА_3 (а.с.82-83)

У відповідності до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХО 380216, 17 серпня 2016 року автомобіль марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1, із реєстраційним номером ВС4013ЕО, зареєстрований за власником ОСОБА_3 (а.с.81)

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХМ 033938, 17 лютого 2017 року автомобіль марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1, із реєстраційним номером ВС2509ЕТ, зареєстрований за власником ОСОБА_3 (а.с.84)

Повідомленням регіонального сервісного центру МВС у Волинській області № 31/3-21зі від 21 серпня 2018 року стверджується, що станом на 20 серпня 2018 року автомобіль марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1, із реєстраційним номером ВС2589ЕТ, зареєстрований за власником ОСОБА_3.

Отже, як констатувалось судом вище, згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 575 ЦК України, частини 1 статті 44 Закону України «Про заставу» закладом є застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.

Застава є способом забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України «Про заставу» та стаття 572 ЦК України).

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У частинах 1 та 2 статті 590 ЦК України зазначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України «Про заставу», заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу», застава зберігає силу, якщо однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої вимоги іншій особі або переведення боргу, який виник із забезпеченої застави.

Разом з тим, зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:

1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;

2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

За змістом статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Судом було встановлено, що застава спірного транспортного засобу була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 15 квітня 2011 року за № 11080307. Вказане обтяження є приватним, а тому відомості про нього могли бути вилучені із Реєстру лише за згодою обтяжувача, яку як встановлено у судових засіданнях ПАТ «Кредитпромбанк» та його правонаступники не давали.

Тобто, на час укладення договору купівлі-продажу автомобіля між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17 серпня 2016 року обтяження вказаного транспортного засобу було чинним.

Більш того, 08 серпня 2012 року за № 12841334 та 26 лютого 2016 року за № 15718327, тобто до дня укладення договору купівлі-продажу автомобіля між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна були внесені відомості про публічне обтяження всього рухомого майна ОСОБА_2 у інших двох виконавчих провадженнях (а.с.20-21).

З наведених підстав суд не приймає в якості належного та допустимого доказу в цій справі подану відповідачем ОСОБА_2 копію ОСОБА_1 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 49022811 від 23 лютого 2016 року (а.с.155), оскільки вказаний ОСОБА_1 на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу 17 серпня 2016 року був не актуальним, а відповідно не міг бути використаний як доказ відсутності обтяження на майно під час його відчуження. В той же час він не містить відомостей про наявність усіх актуальних на той час , як приватного, так і публічного обтяження, що ставить під об’єктивний сумнів достовірність відомостей, викладених у цьому ОСОБА_1.

Разом з тим суд не приймає до уваги відомості, які викладені у довідці ПАТ «Дельта Банк» № 05-3143472 від 13 листопада 2015 року про виконання ОСОБА_2 своїх боргових зобов’язань перед позивачем (а.с.87), оскільки ця інформація не підтверджена відповідачем належними первинними документами щодо внесення коштів у касу банку чи перерахування їх на рахунок банку, спростовується позивачем виписками по рахунках ОСОБА_2

Відтак суд вважає доведеним існування заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем і на момент винесення даного рішення.

Судом також встановлено, що ПАТ «Кредитпромбанк», чи його правонаступник ПАТ «Дельта Банк», не надавали згоди на відчуження боржником забезпечувального транспортного засобу, а тому боржник не мав права на відчуження транспортного засобу.

Оскільки відчуження заставленого майна відбулося без згоди заставодержателя, відомості про обтяження заставленого майна були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна і були чинними на час його відчуження, суд приходить до висновку, що застава рухомого майна зберегла свою силу для нового власника (покупця) рухомого майна, якою є і на даний час відповідач ОСОБА_3

За цих же обставин, аналіз норми, викладеної у частини 1 статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», не дає підстав вважати ОСОБА_3 добросовісним набувачем за договором купівлі-продажу спірного транспортного засобу № 4643/2016/013964 від 17 серпня 2016 року, а тому позовні вимоги банку щодо звернення стягнення на заставне майно ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню в цій частині.

Разом з цим, суд прийшов до висновку, що сума заборгованості, яка визначена банком та в рахунок якої позивач просив звернути стягнення на заставний автомобіль, не ґрунтується на вимогах закону з таких підстав.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Так, судом було встановлено, що банк 16 грудня 2010 року звернувся до Володимир-Волинського міського суду Волинської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 33/005/06-Аклн від 26 січня 2006 року.

Рішенням суду від 24 грудня 2010 року (а.с.88-90) позовні вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» були задоволені повністю, стягнуто із ОСОБА_2 в користь ПАТ «Кредитпромбанк» 48631, 66 гривень заборгованості по кредитному договору від 26 січня 2006 року № 33/005/06- Аклн.

Як вбачається з рішення суду, позивачем був заявлений позов про дострокове стягнення всієї заборгованості за договором від 26 січня 2006 року, яка на день позову становила 48631, 66 гривень і складалася з: 33234, 74 гривень – суми строкової заборгованості за кредитом; 10651, 35 гривень – суми простроченої заборгованості за кредитом; 3457, 36 гривень – суми простроченої заборгованості за відсотками; 2066, 72 гривень – розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 335, 59 гривень – розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Таким чином, звернення банку з позовом про дострокове стягнення кредиту (незалежно від способу такого стягнення) змінює порядок, умови і строк дії Кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов’язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Тобто положення абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору. У такому випадку, нарахування процентів на суму позики, передбачених ч.1 ст.1048 ЦК України має бути здійснено до дня звернення з позовом до суду.

Така правова позиція викладена в постанові ОСОБА_11 Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц.

З огляду на викладене, вимоги позивача про зарахування до суми боргу, в рахунок якої просить звернути стягнення на заставлене майно, суми нарахованих після звернення банку до суду 16 грудня 2010 року процентів, пені, штрафів задоволенню не підлягають, оскільки заявлені поза межею строку дії договору.

Відтак, звернення стягнення на заставне рухоме майно має бути здійснено для погашення суми боргу, яка визначена рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 грудня 2010 року, і становить суму 48631, 66 гривень. Вказана сума боргу до цього часу боржником не погашена.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено дві позовні вимоги: про звернення стягнення на заставне майно, яка носить немайновий характер, та про стягнення боргу, яка носить майновий характер, однак не була задоволена судом. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день подання позову складає 1762, 00 грн. На переконання суду обов’язок повернення позивачу вказаної частини судового збору слід покласти на відповідачів у рівних частинах. Сума переплаченого судового збору повертається позивачу за ухвалою суду на підставі письмового клопотання. На час закінчення розгляду справи такого клопотання від представника позивача до суду не надійшло.

Керуючись ст.ст.4,10-13, 130, 141, 223, 247, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 572, 575, 589, 590, 598, 610, 611, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, положень Законів України «Про заставу» та «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на заставне майно - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 33/005/06-Аклн від 26 січня 2006 року у розмірі 48631 гривень 66 копійок (яка була встановлена рішенням Володимир-Волинського міського суду у Волинській області від 24 грудня 2010 року у справі № 2-1259/10), звернути стягнення на предмет застави, а саме транспортний засіб - автомобіль марки «Chevrolet», модель «Evanda», 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХМ № 033938 від 17 лютого 2017 року (чи іншого правовстановлюючого документа), шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В частині інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 881 грн. з кожного.

Найменування та реквізити сторін:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_1, юридична адреса: 01133, м. Київ, бул. Друдби Народів, 38, ЄДРПОУ 34047020;

Відповідачі:

1. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: Волинська область, Володимир-Волинський район, с. Хобултова, вул. Нова, 1, РНОКПП: НОМЕР_5;

2. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт громадянина України серії КС 453508, виданий 14 грудня 2005 року Кам’янка-Бузьким РВ УМВСУ у Львівській області, РНОКПП: НОМЕР_6.

Рішення може бути оскаржене у відповідності до п.п.15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи до Волинського апеляційного суду через Володимир-Волинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою, яка була відсутня в судовому засіданні під час проголошення рішення, у цей же строк з дня його отримання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя (підпис).

Згідно з оригіналом.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р.Вітер