Рішення № 78015905, 21.11.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

21 листопада 2018 року м. Чернігівсправа № 927/666/18 Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., при секретарі Скороход А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго",

вул. Гонча, буд. 40, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 22815333

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Камвольно-суконна компанія

Чексіл", вул. Івана Мазепи, буд. 66, м. Чернігів, 14014, код ЄДРПОУ 14251734

про стягнення 2 452 665,46 грн

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 21.12.17, адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №4 від 19.04.18, представник.

В судовому засіданні, на підставі ч.1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні від 12.11.2018, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва.

Публічним акціонерним товариством "Чернігівобленерго" подано позов до Приватного акціонерного товариства "Камвольно-суконна компанія Чексіл" з вимогою про стягнення 2 452 665,46 грн заборгованості, що складається з 2 400 007,98 грн - боргу за активну електроенергію, 7540,67 грн - боргу за перетікання реактивної енергії, 3561,86 грн - 3% річних, 41 554,95 грн - пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між Публічним акціонерним товариством "Чернігівобленерго" та Приватним акціонерним товариством "Камвольно-суконна компанія Чексіл" договору про постачання електричної енергії №1815 від 01.09.2008 та додатків до нього.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2018 справа №927/666/18 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.09.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (надалі – ПАТ "Чернігівобленерго") до Приватного акціонерного товариства "Камвольно-суконна компанія Чексіл" (надалі – ПрАТ "КСК "Чексіл") про стягнення заборгованості в сумі 2 452 665,46 грн прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом ухвалено здійснювати розгляд даної справи у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 10.10.2018.

До початку підготовчого судового засідання на адресу Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду від 26.09.2018 за №160, в якій відповідач повідомляє суд про часткове здійснення оплати за активну електроенергію на суму 550 000 грн, та у зв’язку з скрутним фінансовим становищем просить суд розстрочити виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості за активну електроенергію та перетікання реактивної електроенергії в сумі 1 857 548,65 грн строком на 6 (шість) місяців.

Суд долучив подану відповідачем заяву до матеріалів справи.

02.10.2018 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на заяву про розстрочку виконання рішення суду від 02.10.2018 за № 331 в якому просить суд відмовити відповідачу в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення, оскільки тяжкий фінансовий стан відповідача не є винятковою обставиною, що є підставою для розстрочення рішення, а позивач у випадку такого розстрочення не зможе сам провести вчасно розрахунки з контрагентами, що в свою чергу призведе до накладення на нього штрафних санкцій.

10.10.2018 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначивши справу до судового розгляду по суті на 12.11.2018.

02.11.2018 від позивача надійшло письмове пояснення, підтверджуючі часткову оплату відповідачем активної електроенергії на суму 250 000 грн платіжним дорученням №1592 від 03.09.2018 та на суму 300 000 грн платіжним дорученням № 1605 від 05.09.2018.

12.11.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 21.11.2018.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюється Законом України "Про ринок електричної енергії".

За приписами статті 4 Закону України “Про ринок електричної енергії” учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір на постачання електричної енергії споживачу.

01.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством енергопостачальна компанія “Чернігівобленерго” (новим найменуванням якого є Публічне акціонерне товариство “Чернігівобленерго”, п. 1.1 Статуту ПАТ “Чернігівобленерго”) та Закритим акціонерним товариством “Камвольно-суконна компанія “Чексіл” (новим найменуванням якого є Приватне акціонерне товариство “Камвольно-суконна компанія “Чексіл” п. 1.1 Статуту ПрАТ “КСК “Чексіл”) був укладений договір про постачання електричної енергії № 1815 (надалі - Договір).

Згідно розділу 1 Договору позивач (постачальник) продає електричну енергію відповідачу (споживачу) для забезпечення потреб електроустановок відповідача (споживача) з приєднаною потужністю 54000 кВА, 60 кВт, а відповідач (споживач) оплачує позивачу (постачальнику) вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії встановлюється згідно Додатків № 2/1, 2/2 “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін” до цього Договору.

Статтею 276 ГК України визначено, що загальна кількість енергії, яка відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно п. 2.1. Договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством Україна та Правилами користування електричною енергією.

Згідно пунктів 2.3.3. та 2.3.4. Договору споживач зобов’язується оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії за діючими у цей період тарифами по класах напруги, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з умовами Додатку № 3 до цього Договору „Порядок розрахунків”, Додатку № 4 до цього Договору „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” та діючого законодавства; здійснювати оплату за перетікання реактивної електроенергії між електромережою постачальника та електроустановками споживача згідно з Додатком № 8 до цього Договору “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії” в терміни проведення остаточного розрахунку.

Додатком № 3 “Порядок розрахунків” сторони встановили, що відповідач (споживач) здійснює оплату електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду, який встановлюється з 01 числа календарного місяця по 31 число цього календарного місяця включно, плановими платежами, при чому: перший плановий платіж, самостійно до 5-го числа розрахункового періоду у розмірі 50 % вартості заявленого обсягу споживання згідно договору, з урахуванням сальдо на початок розрахункового періоду; другий плановий платіж самостійно до 15 числа розрахункового періоду у розмірі 50 % вартості заявленого обсягу споживання згідно договору. Розмір планового платежу розраховується відповідачем самостійно як сума добутків визначених на наступний розрахунковий період рівнів тарифів відповідного класу напруги на очікуваний обсяг/частку очікуваного обсягу споживання електричної енергії. Остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 3-х операційних днів з дня отримання рахунка.

Додатком № 8 “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії” сторони погодили, що кошти за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок постачальника електричної енергії протягом трьох операційних днів з дня отримання рахунку.

Згідно п. 7.5. Договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії, умов Додатка № 4 до цього Договору “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” та замірів електричної потужності, проведених в установлені нормативними документами періоди максимального навантаження енергосистемами України, оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію (акт про прийняття – передавання товарної продукції); акт результатів замірів електричної потужності. За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.

Відповідно до Додатку № 4 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” до Договору сторони погодили, що фактичні обсяги електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду фіксуються відповідачем за показами розрахункових засобів обліку 31 числа кожного місяця/кварталу та заносяться в “Акт-звіт про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії”, який не пізніше наступного дня за підписом відповідальної посадової особи надається позивачу, після чого відповідач отримує від позивача рахунки на оплату спожитої електроенергії, інших платежів за розрахунковий період та акт про використану (спожиту) електричну енергію протягом розрахункового періоду. Постачальник має право самостійно, у вищевказаний термін, проводити зняття показів розрахункових приладів обліку, заносити в “Акт – звіт про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії” та надавати на погодження відповідальній посадовій особі споживача. Споживач не пізніше наступного дня отримує від постачальника рахунки на оплату спожитої електроенергії, інших платежів за розрахунковий період та Акт про використану (спожиту) електричну енергію протягом розрахункового періоду, який підписується споживачем та повертається постачальнику протягом 3 робочих днів від дня його отримання.

На виконання умов Договору споживачем у період з 01.07.2018 по 31.07.2018 спожито 1071413 кВтгод активної електроенергії на суму 2 400 007,98 грн (з ПДВ), що підтверджується актом про використану електричну енергію від 31.07.2018.

Вартість перетікання реактивної електроенергії за період з 01.07.2018 по 31.07.2018 склала 7 540,67 грн (з ПДВ), і підтверджується актом за перетікання реактивної електроенергії від 31.07.2018, що підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Обидва вищевказаних акта підписано та скріплено печатками сторін.

З огляду на зміст п. 2.2.4. Договору позивач (постачальник) зобов’язується надавати відповідачу (споживачу) рахунки на оплату спожитої електроенергії та інших платежів за розрахунковий період у терміни визначені в Додатку № 3 до цього Договору „Порядок розрахунків”.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виставлені відповідачу рахунок на оплату вартості спожитої активної електроенергії № 1815_07-2018 від 31.07.2018 на суму 2 400 007,98 грн та рахунок за перетікання реактивної електроенергії № 1815_07-2018 від 31.07.2018 на суму 7 540,67 грн. Вказані рахунки були отримані відповідачем 02.08.2018, про що свідчать відповідні відмітки проставлені у рахунках.

У відповідності зі статтею 193 ГК України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно вимог статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив умови Договору, за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії у спірному періоді у повному обсязі та у встановлений строк не розрахувався здійснивши лише часткову оплату активної електроенергії на загальну суму 550 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1592 від 03.09.2018 на 250 000 грн та № 1605 від 05.09.2018 на суму 300 000 грн.

Таким чином, на час звернення позивача до суду (дата відправки проставлена поштовим відділенням зв’язку на конверті, в якому надійшла позовна заява до суду - 06.09.2018) несплачена сума заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту в липні 2018 активну електроенергію становила 1 850 007,98 грн, за перетікання реактивної електроенергії - 7 540,67 грн.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог зазначених правових норм взяті на себе зобов’язання не виконав, за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії у період з 01.07.2018 по 31.07.2018 не розрахувався, на час розгляду справи фактичних доказів повного виконання зобов’язань по сплаті заборгованості не надав, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту активну електроенергію підлягають задоволенню частково, в сумі 1 850 007,98 грн.; за перетікання реактивної електроенергії - в межах заявлених позивачем вимог, в сумі 7 540,67 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно п. 4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3.-2.3.4. Договору, з порушенням термінів, визначених у Додатку № 3 „Порядок розрахунків” до цього Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня за кожний день прострочення платежу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Керуючись умовами пункту 4.2.1. Договору та приписами статті 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 41 554,95 грн пені, з якої 41 424,80 грн за порушення строків оплати вартості спожитої активної електроенергії за період з 10.08.2018 по 27.08.2018 та 130,15 грн за порушення строків оплати вартості перетікання реактивної електроенергії за період з 10.08.2018 по 27.08.2018; 3561,86 грн трьох відсотків річних, з яких 3550,70 грн за порушення строків оплати вартості спожитої активної електроенергії за період з 10.08.2018 по 27.08.2018 та 11,16 грн за порушення строків оплати вартості перетікання реактивної електроенергії за період з 10.08.2018 по 27.08.2018.

Враховуючи прострочення відповідачем грошових зобов’язань з оплати вартості активної та реактивної електроенергії, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3561,86 грн трьох відсотків річних та 41 554,95 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачем подано до суду заяву про розстрочення виконання рішення суду рівними частинами на 6 календарних місяців.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання відповідач зазначив, що його підприємство перебуває в дуже складному фінансовому становищі та не в змозі одразу погасити всю суму боргу перед позивачем у добровільному порядку. Так, ПрАТ “КСК “Чексіл” є великим промисловим підприємством, що займається виробництвом тканини з кількістю працюючих близько 316 чоловік. За результатами звіту про фінансові результати за перше півріччя 2018 року відповідач є збитковим підприємством, зі збитками за перше півріччя 2018 року – 2,459 млн. грн. Основними витратами відповідача є оплата енергоресурсів, заробітної плати, єдиного соціального внеску, кредиту та відсотків за користування кредитними коштами. Щомісячно підприємство відповідача повинно здійснювати оплати: за спожиту енергію у вигляді пару – в середньому 1 000 000,00 грн; за спожиту електроенергію – в середньому 1 700 000,00 грн; заробітної плати – в сумі близько 1 250 000,00 грн; кредиту та відсотків за користування кредитом в сумі 2 000 000,00 грн; за необхідну для виготовлення продукції сировину, матеріали - в середньому в сумі 3 300 000,00 грн. Підприємством відповідача у період січень – серпень 2018 року сплачено єдиний соціальний внесок в сумі близько 3,288 млн. грн; проведено оплату по відшкодуванню пільгових пенсій до Пенсійного фонду України в сумі близько 720 000 грн.

З пояснень відповідача вбачається, що на фоні підвищення вартості енергоресурсів, сировини, матеріалів, індексу інфляції на підприємстві значно зменшилась кількість замовлень на виготовлення продукції, що призвело до затримок у виплаті заробітної плати та несвоєчасного розрахунку з контрагентами, в тому числі з позивачем, грошових коштів на його поточних рахунках не достатньо для погашення заборгованості перед позивачем у повному обсязі.

Окрім того, відповідач зауважив, що здійснює поставку продукції державним замовникам, які за умовами договорів поставки проводять розрахунок за поставлений товар виключно після отримання продукції – в середньому протягом 30 робочих днів. Така форма оплати не відповідає економічній політиці підприємства і є вкрай невигідною для нього, оскільки вимагає наявності у вільному обігу значної суми грошових коштів на закупівлю сировини та матеріалів для виготовлення продукції, які як правило покриваються авансовими внесками покупців.

Разом з тим, відповідач ствердив, що незважаючи на всю складність фінансового стану, ПрАТ “КСК “Чексіл” продовжує свою господарську діяльність, поступово нарощує обсяги виробництва та буде в змозі добровільно погасити заборгованість перед позивачем протягом 6-ти місяців сплачуючи борг рівними частинами. Розстрочення виконання судового рішення дозволить відповідачу уникнути зупинки діяльності підприємства, зберегти робочі місця та своєчасно виконати поточні грошові зобов’язання. Натомість, примусове стягнення всієї суми боргу державною виконавчою службою призведе до арешту майна та рахунків підприємства, що повністю зупинить його діяльність та, як наслідок, призведе до банкрутства. Разом з тим, відповідач повідомив суд про очікування надходження додаткових грошових коштів від покупців відповідача: у вересні 2018 року – 1,405 млн. грн за договором № 015300 від 27.02.2017; 0,708 млн. грн. за договором № 015700 від 21.03.2017; у жовтні 2018 року – 0,486 млн. грн за договором № 017900 від 12.03.2018.

Позивач проти розстрочення виконання судового рішення заперечив з підстав недоведеності відповідачем наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Також, заперечуючи проти задоволення заяви відповідача, позивач послався на власні грошові зобов’язання перед ДП “Енергоринок” та зазначив, що розраховується за електричну енергію, яка закуповується ним на оптовому ринку електричної енергії України, в тому числі і для потреб даного споживача у строки обумовлені договором від 30.03.2007 за № 3984/02 купівлі-продажу електричної енергії, що укладений між ним та ДП “Енергоринок”. Одночасно висунув припущення, що у випадку розстрочення заборгованості відповідача ПАТ “Чернігівобленерго” у свою чергу, не зможе своєчасно провести розрахунки із оптовим ринком електроенергії України, та як наслідок, до нього будуть застосовано штрафні санкції за неналежне виконання договірних зобов’язань перед ДП “Енергоринок” по договору від 30.03.2007 за № 3984/02 купівлі-продажу електроенергії. Також зазначив, що кошти які повинні бути отримані за споживання електроенергії ПрАТ “КСК “Чексіл” закладені в структуру тарифу ПАТ “Чернігівобленерго” на рік та погоджені з НКРЕКП, а їх несплата призведе до порушення ПАТ “Чернігівобленерго” вимог чинного законодавства та фінансової нестабільності товариства.

Відповідно до частини 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 331 ГПК України підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому, з огляду на частину 4 вказаної статті, вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору. Згідно частини 5 зазначеної статті розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства юридичної особи, відсутність коштів на її банківських рахунках та майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

В основу судового рішення про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладено обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника у разі виконання рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також такі ж наслідки і для стягувача у випадку затримки виконання рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі № 5-рп/2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення суду має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство відповідача дійсно знаходиться в скрутному матеріальному становищі та є збитковим за результатами господарської діяльності. Примусові заходи до виконання судового рішення можуть призвести до арешту банківських рахунків, невиплати заробітної плати працівникам, припинення господарської діяльності товариства; розстрочка ж виконання судового рішення надасть можливість відповідачу погашати заборгованість перед позивачем за судовим рішенням та виконувати інші зобов’язання без ризику припинення господарської діяльності.

Заперечення позивача проти розстрочення виконання судового рішення не спростовують наведених висновків та ґрунтуються виключно на припущеннях, відтак судом відхилені.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та заслухавши повноважних представників сторін, суд, виходячи з того, що стягнення всієї суми заборгованості перед позивачем у примусовому порядку може призвести до зупинки господарської діяльності відповідача, що утруднить або взагалі зробить неможливим виконання судового рішення, прийшов до висновку про задоволення клопотання відповідача та розстрочення виконання судового рішення строком на 6 календарних місяців, з огляду на те, що відповідач очікує надходження додаткових коштів від своїх контрагентів у ІV кварталі 2018 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237-241, 255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» (14014, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 66, код ЄДРПОУ 14251734) на користь Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Гонча, 40, код ЄДРПОУ 22815333, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26032301102791 в філії Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 353553) – 1 850 007,98 грн боргу за активну електроенергію, розстрочивши виконання рівними частинами на 6 календарних місяців наступними платежами зі строком пред’явлення наказів до виконання:

- до 30.11.2018 – 302 050, 77 грн боргу за активну електроенергію;

- до 31.12.2018 – 309 591,44 грн. боргу за активну електроенергію;

- до 31.01.2019 – 309 591,44 грн. боргу за активну електроенергію;

- до 28.02.2019 – 309 591,44 грн. боргу за активну електроенергію;

- до 31.03.2019 – 309 591,44 грн. боргу за активну електроенергію;

- до 30.04.2019 – 309 591,45 грн. боргу за активну електроенергію.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» (14014, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 66, код ЄДРПОУ 14251734) на користь Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Горького, 40, код ЄДРПОУ 22815333, на поточний рахунок № 26009301102791 в філії Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 353553) – 7540,67 грн боргу за перетікання реактивної електроенергії, 3561,86 грн 3% річних, 41 554,95 грн пені та 28 600,53 грн судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 22 листопада 2018 року.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/