Рішення № 78015874, 07.11.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року м. Черкаси справа № 925/912/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю представників сторін: від позивача – ОСОБА_1, за довіреністю, від відповідача – ОСОБА_2, сільський голова, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Черкаси справу за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційне мале підприємство «Істок» до Родниківської сільської ради про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Виробничо-комерційне мале підприємство «Істок» подало до суду позов, у якому просить визнати за ним право власності на автодорогу вулиці ОСОБА_3 (Жовтнева) в с.Родниківка, Уманського району, загальною площею 3317 кв м, у тому числі автодорога (літера за планом №1), площею 3226 кв м, тротуар (літера за планом №2), площею 42 кв м, тротуар (літера за планом №3), площею 49 кв м від будинку №28 до будинку №56 по парній стороні та від будинку №51до будинку №131 по непарній стороні дороги. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконавчого комітету Родниківської сільської ради від 05.08.1997 позивачу було надано право на проведення благоустрою вулиці Жовтневої (ОСОБА_3). 17.07.1998 Державною комісією було складено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту дороги у селі Родниківка по вул.Жовтневій довжиною 731 м, шириною 7 м. Посилаючись на приписи статті 128 Цивільного кодексу УРСР, позивач вважає, що він набув права власності на новостворену річ – дорогу, яка належить йому, як замовнику будівництва та право власності на яку заперечується відповідачем.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче судове засідання призначене на 03.10. 2018. Цією ж ухвалою відповідачу був встановлений строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позов і всі письмові та електронні докази, що підтверджують заперечення проти позову. У встановлений строк відповідач не надав суду відзиву на позов. У судовому засіданні 03.10.2018 суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті. 08.10.2018 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому були відсутні докази його направлення позивачу. Відповідно до частин 8, 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Отже, з огляду на зазначені положення Кодексу суд не приймає вказаний позов до розгляду, оскільки останній поданий відповідачем після встановленого судом строку на його подання та не містить доказів направлення цього відзиву позивачу, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю з підстав та мотивів викладених у ньому. Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач не надав суду доказів про відсутність компенсації за витрачені на ремонт дороги коштів та не звертався до Родниківської сільської ради стосовно визнання права власності на цей об’єкт. З моменту здачі в експлуатацію дороги дотепер фактично сплинув термін строку служби дорожніх одягів цього об’єкту і на сьогодні побудованого позивачем покриття фактично не існує.

У судовому засіданні 07.11.2018 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду.

Заслухавши доводи та пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали, суд встановив, що рішенням виконавчого комітету Родниківської сільської ради від 05 серпня 1997 року №79 було вирішено доручити спорудження вулиці Жовтневої ВКНП «Істок», у зв’язку з відсутністю коштів виконкому сільської ради на благоустрій цієї вулиці і надати право на земельну ділянку. Рішенням виконавчого комітету Родниківської сільської ради від 20 травня 1998 року №54 вирішено прийняти на баланс сільської ради дорогу по вул. Жовтневій після отримання акта, одержання коштів та розрахунків з «Виробничо-комерційним малим підприємством «Істок». 17.06.1998 було складено Акт державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – дороги у с.Родниківка по вулиці Жовтневій. У вказаному Акті зазначено, що Державна технічна комісія призначена рішенням Уманської районної адміністрації №297 від 17.06.1998 у складі заступника голови райдержадміністрації, директора ВКМП «Істок» (замовника), голови сільради Родниківки (експлуатаційна організація), начальника ШЕД-890 (генеральний підрядник), ГІП ІВКП «Черкасиагропроект» (генеральний проектувальник), начальник інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, представники державних органів санітарно-епідеміологічного, екологічного контролів та інженера по організації доріг державної автомобільної інспекції. У Акті також зазначено, що будівництво дороги здійснювалося на підставі рішення Родниківської сільської ради №79 від 05.08.1997, згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 01.06.1998 №4. Будівництво здійснено шляховою експлуатаційною дільницею №890, пред’явлений до прийняття в експлуатацію об’єкт має такі показники: довжина 731 м п, ширина 7 м п, загальною площею 5178 м кв. Проектно-кошторисна документація була виконана ІВКП «Черкасиагропроект» та затверджена «Виробничо-комерційним малим підприємством «Істок», кошторисна вартість об’єкта за цією документацією становить 128000 грн у тому числі вартість будівельно-монтажних робіт становить 107000 грн. Рішенням державної приймальної комісії було вирішено прийняти в експлуатацію пред’явлений об’єкт - благоустрій дороги в с. Родниківка по вул. Жовтневій. Уманська районна державна адміністрація 27.07.1998 своїм розпорядженням №308 затвердила Акт державної технічної комісії від 17.07.1998 про приймання в експлуатацію закінченої будівництвом дороги в с. Родниківка, вулиця Жовтнева, побудованої за рахунок залучених коштів «Виробничо-комерційним малим підприємством «Істок», кошторисною вартістю 128000 грн, довжиною 731 м п.

04.08.1998 Уманська районна державна адміністрація звернулась до Міністерства агропромислового комплексу України та Міністерства фінансів України з листом від №547/01, у якому просила вирішити питання про повернення з Державного бюджету коштів у сумі 128000 грн згідно з Актом державної технічної документації про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – вулиці Жовтневої в с.Родниківка, спроектованої та побудованої за рахунок власних коштів «Виробничо-комерційного малого підприємства «Істок». Згідно з рішенням голови Черкаської обласної державної адміністрації №245 від 18.05.2016 вулиця Жовтнева у селі Родниківка Уманського району Черкаської області перейменована на вулицю ОСОБА_3.

12.06.2018 позивач звернувся до голови Родниківської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі під існуючий об’єкт нерухомого майна - автодороги по вул. Івана Богуна в с. Родниківка, Уманського району, шириною 7 метрів, довжиною 731 м, площею 5178 кв м від будинку №28 до будинку №56 по парній стороні, та від будинку №51 до будинку №113 по непарній стороні дороги. У відповідь на це звернення Родниківська сільська рада Уманського району, направила позивачу листа від 26.06.2018 №02-13/315, у якому повідомила, що підприємством не надано зареєстроване право власності на споруду (дорогу), відповідно і перехід права власності чи користування земельною ділянкою не можливе, крім того виконком сільської ради своїм рішенням від 05.08.1997 надав право лише на проведення благоустрою вулиці Жовтневої і з моменту здачі в експлуатацію до сьогодні фактично сплинули всі можливі терміни строків служби дорожніх одягів і даного об’єкту який здавався в експлуатацію на сьогодні фактично не існує.

За доводами позивача, наявність між позивачем і відповідачем спору про визнання за ним права власності на автодорогу по вул.Івана Богуна (Жовтневій) в с. Родниківка, Уманського району, загальною площею 3317 кв м, у тому числі автодорога (літера за планом №1), площею 3226 кв м, тротуар (літера за планом №2), площею 42 кв м, тротуар (літера за планом №3, площею 49 кв м від будинку №28 до будинку №56 по парній стороні та від будинку №51 до будинку №113 по непарній стороні дороги та заперечення відповідача й спричинив даний господарський спір. Саме за захистом свого права власності на автомобільну дорогу позивач і звернувся до господарського суду з позовом, який розглядається у цій справі.

Як вбачається з матеріалів позову, спір, що виник між сторонами у справі є спором щодо визнання права власності на майно. Згідно статті 392 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Правом власності згідно статті 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Підстави набуття права власності, передбачені у статті 328 цього Кодексу, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. А також у статті 331 ЦК Кодексу, відповідно до якої право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

В обґрунтування підстав виникнення права власності на спірний об’єкт позивач вказує на положення статті 128 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час створення майна і на те, що за Розпорядженням Уманської районної державної адміністрації від 27.07.1998 №308 було затверджено Акт державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом дороги в с. Родниківка, вул. Жовтнева, яка побудована за рахунок залучених коштів позивача. Оскільки кошти за будівництво автодороги так і не були повернуті позивачу він, як замовник будівництва з 27.07.1998 набув право власності на спірну автодорогу. Вказана позивачем стаття Цивільного кодексу УРСР визначає момент виникнення права власності у набувача майна за договором і встановлює, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Поняття речі встановлено у статті 179 ЦК України, якою визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Статтею 190 цього Кодексу визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач за власною ініціативою (з дозволу сільради) замовив будівництво (благоустрій) дороги у селі, у зв’язку з відсутністю коштів сільської ради на її ремонт, з подальшим відшкодуванням йому вартості виконаних робіт. Як вбачається з Акту Державної технічної комісії, об’єктом, який приймався в експлуатацію цією комісією є благоустрій дороги у селі Родниківка по вул.Жовтневій (нині ОСОБА_3). Об’єкт благоустрою цієї вулиці це частина території населеного пункту, яка має власне функціональне призначення. Поліпшена асфальтовим покриттям земельна ділянка є об’єктом благоустрою та є частиною території населеного пункту. Правові питання урегулювання благоустрою населених пунктів на час проведення будівельних робіт були урегульовані Законом України «Про основи містобудування» (в редакції чинній на час проведення благоустрою, далі – Закон), У статті 1 цього Закону визначено, що містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку і планування територій, проектування, будівництво і реконструкцію об'єктів житлово-цивільного, виробничого призначення, спорудження інших об'єктів, регенерацію історичних поселень, реставрацію архітектурних комплексів і ансамблів, створення інженерної і транспортної інфраструктури. Об’єктами містобудування згідно з статтею 3 Закону є, зокрема, комунікації та споруди інженерної і транспортної інфраструктури, а суб'єктами містобудування (стаття 4 Закону) є державні органи, органи місцевого та регіонального самоврядування, громадяни і юридичні особи України, а також юридичні та фізичні особи іноземних держав.

У статті 14 Закону визначено, що до компетенції виконавчих комітетів сільських, селищних, міських ОСОБА_2 народних депутатів у сфері містобудування на відповідних територіях належить, зокрема, видача у встановленому порядку забудовникам архітектурно-планувальних завдань, технічних умов на будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій, дозволів на проведення цих робіт; здійснення державного контролю у сфері містобудування, проведення робіт, пов'язаних з прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.

До компетенції місцевих державних адміністрацій (стаття 15 Закону) у сфері містобудування на відповідних територіях належить, зокрема, утворення спеціально уповноважених місцевих органів у справах містобудування і архітектури, керівництво їх діяльністю; здійснення державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій, а також державного архітектурно-будівельного контролю за будівництвом об'єктів незалежно від форм власності проведення робіт, пов'язаних з прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством. Стаття 18 Закону визначає, що спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних ОСОБА_2 народних депутатів. Це право ОСОБА_2 народних депутатів можуть делегувати відповідним виконавчим органам. Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, як вбачається з встановлених судом обставин, сільська рада своїм рішенням погодила позивачу упорядкування вулиці у цьому селі та погодила проектно-кошторисну документацію на цей об’єкт. Позивач замовив та оплатив проведення будівельних робіт, а на підставі розпорядження державної адміністрації було створено технічну комісію, якою вказаний об’єкт був прийнятий в експлуатацію. Судом також встановлено, що майно на яке позивач просить визнати право власності є майном, яке має такі властивості, що дозволяють віднести його до нерухомих речей, проте це майно не є окремою річчю, а є складовою земельної ділянки. Регулювання земельних відносин у містобудуванні визначені у Розділі 4 Закону та здійснювалося відповідно до земельного законодавства. У статті 21 Закону встановлено, що визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації та планів земельно-господарського устрою. Землі, визначені для перспективного розвитку населених пунктів, спорудження конкретних об'єктів, до часу їх вилучення (викупу) і надання для містобудівних потреб використовуються власниками землі, землекористувачами відповідно до земельного законодавства. Сільські, селищні та міські ОСОБА_2 народних депутатів користуються переважним правом викупу земель, будинків і споруд на територіях, передбачених затвердженою містобудівною документацією для розвитку населених пунктів та інших громадських потреб.

Як зазначено вище та не заперечується сторонами вулиця Жовтнева є частиною території села Родниківка. На час спорудження спірного об’єкта земельні відносини в Україні регулювалися Земельним Кодексом України (який введений в дію 15.03.1991, далі - ЗК України) та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видавалися відповідно до нього. Згідно статті 3 ЗК України землі України можуть перебувати у власності або у користуванні. Власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею ОСОБА_2 народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві ОСОБА_2 народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування. Стаття 17 ЗК України визначає порядок передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_2 народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Стаття 19 визначає, що сільські, селищні ОСОБА_2 народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами. Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві ОСОБА_2 народних депутатів, підприємства, установи і організації. Умови і строки розробки проектів відведення земельних ділянок і перенесення їх меж у натуру (на місцевість) визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт. Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої ОСОБА_2 народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обгрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали. Відповідна місцева ОСОБА_2 народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це ОСОБА_2 народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської ОСОБА_2 народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Відповідно до статей 22, 23 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними ОСОБА_2 народних депутатів. Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження права власності чи користування ним земельною ділянкою, на якій розміщений спірний об’єкт.

На сьогодні, правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначені у Законі України «Про благоустрій населених пунктів». У цьому Законі наведені терміни, що вживаються в такому значенні, зокрема: благоустрій населених пунктів це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля; вулично-дорожня мережа - призначена для руху транспортних засобів і пішоходів мережа вулиць, доріг, внутрішньоквартальні та інші проїзди, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, набережні, майдани, площі, а також автомобільні стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами, технічними засобами організації дорожнього руху. Частиною 1 статті 21 цього Закону визначено, що елементами (частинами) об'єктів благоустрою, серед іншого, є покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів. Вказані положення Закону України «Про благоустрій населених пунктів» дають можливість суду встановити правову природу спірного об’єкту та визначити, що автодорога право власності на який позивач просить визнати є елементом (частиною) об’єкту благоустрою села Родниківка, проте вказаний Закон набув чинності лише у 2005 році, у той час, як будівництво дороги у селі Родниківка проводилося у 1998 році, отже суд застосовує до вказаних правовідносин законодавство чинне на час саме цих правовідносин.

З огляду на зазначені вище законодавчі норми та встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що замовляючи виконання робіт з проведення благоустрою вулиці Жовтневої (нині ОСОБА_4) у селі Родниківка, позивач, як суб’єкт містобудування, оплатив вартість проведення робіт з благоустрою. При цьому позивач не довів та належними доказами не підтвердив, що вказаний об’єкт був набутий ним у власність, оскільки ні з огляду на положення статті 128 ЦК УРСР, якими пов’язано набуття права власності з моменту передачі речі, ні з огляду на статтю 21 Закону України «Про основи містобудування», у якій зазначено, що спорудження конкретних об'єктів, до часу їх вилучення (викупу) і надання для містобудівних потреб використовуються власниками землі, землекористувачами відповідно до земельного законодавства. Позивачем не надано доказів на підтвердження свого права на земельну ділянку, на якій знаходиться спірне майно. Не встановлено судом також чи перебуває спірний об’єкт на балансі позивача і чи виконуються ним як законним власником чи користувачем майна обов’язки щодо утримання цього майна. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Отже, позивач суду не довів та належними доказами не підтвердив набуття ним права власності на асфальтове покриття вулиці (як елементу об’єкту благоустрою), тому суд відмовляє позивачу у його позовних вимогах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у позові позивачу суд відмовив повністю, судові витрати покладаються на нього та не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане 21.11.2018

Суддя О.І.Кучеренко