Ухвала суду № 78015683, 22.11.2018, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22 листопада 2018 року

м. Тернопіль

Справа № 921/482/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В. розглянув заяву №23/10/18-1 від 23.10.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "Шварцмюллер Україна", 21-й км Житомирського шосе, буд. 11, с. Стоянка, Києво-Святошинський р-н, Київська область, 08114

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар", вул. Гріга, буд.3, м. Тернопіль, 47707

про видачу судового наказу щодо стягнення 41 981 грн. - основного боргу, 818,41 грн. - втрат понесених від інфляції, 793,51 грн. - 3% річних від простроченої суми, 7 073,55 грн. - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 176,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

22.11.2018 Господарським судом Тернопільської області частково задоволено заяву ТОВ "Шварцмюллер Україна" №23/10/18-1 від 23.10.2018 та видано судовий наказ про:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" (вул. Гріга, буд.3, м. Тернопіль, 47707, іден. код 32578150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шварцмюллер Україна" (21-й км Житомирського шосе, буд. 11, с. Стоянка, Києво-Святошинський р-н, Київська область, 08114, іден. код 33296133) - заборгованість в сумі 41981 (сорок одну тисячу дев'ятсот вісімдесят одну) грн.

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" (вул. Гріга, буд.3, м. Тернопіль, 47707, іден. код 32578150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шварцмюллер Україна" (21-й км Житомирського шосе, буд. 11, с. Стоянка, Києво-Святошинський р-н, Київська область, 08114, іден. код 33296133) - 176 (сто сімдесят шість) грн. 10 коп. судового збору.

Стосовно стягнення 818,41 грн. - втрат понесених від інфляції, 793,51 грн. - 3% річних від простроченої суми, 7 073,55 грн. - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається із заяви, ТОВ "Шварцмюллер Україна" звернулося до суду із вимогою про видачу судового наказу, зокрема, про стягнення 41 981 грн. заборгованості за договором поставки запасних частин №П34-22/04-13 від 22.04.2013, укладеним між ТОВ "Шварцмюллер Україна" та ТОВ "МВ Стеллар".

В п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України зазначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З правового аналізу вказаних норм слідує, що пеня за своєю правовою природою є не грошовою заборгованістю за договором, а видом штрафної санкції , яку сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов'язання.

Окрім цього, в частині 2 ст. 625 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги про сплату нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основними зобов'язаннями , а є заходом компенсації за їх порушення.

До того ж, суд звертає увагу на те, що вимоги в частині стягнення річних та інфляційних ґрунтуються на законодавчій нормі а не на договірних умовах, що виключає їх розгляд в порядку наказному проваджені.

Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті ( п.7 ч.1 ст. 155 ГПК України).

На підставі викладеного, а також враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження лише грошової заборгованості за договором, вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Відповідності до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Таким чином, вимоги про стягнення 818,41 грн. - втрат понесених від інфляції, 793,51 грн. - 3% річних від простроченої суми, 7 073,55 грн. - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ не відповідають вимогам ч. 1 ст. 148 ГПК України, а тому суд відмовляє у видачі судового наказу в цій частині.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 ГПК України, зокрема, невідповідність вимогам ст. 148 ГПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.147, 148, 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Шварцмюллер Україна" у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар", вул. Гріга, буд.3, м. Тернопіль, 47707 - 818,41 грн. - втрат понесених від інфляції, 793,51 грн. - 3% річних від простроченої суми, 7 073,55 грн. - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Копію ухвали направити сторонам у справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

За приписами п.1 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала про відмову у видачі судового наказу підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко