Рішення № 78015541, 15.11.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року Справа № 915/729/18

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Форест Енерджи”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Арбузинська біопаливна компанія”

про: стягнення 36300,00 грн.,

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,

Суть спору:

13 липня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Форест Енерджи” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н і б/д (вх. № 8489/18) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Арбузинська біопаливна компанія” 36300,00 грн. заборгованості за непоставлений товар.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: договору поставки товару в усній формі, а саме – рахунку-фактури № АБК 0812/17-14 від 08.12.2017, платіжного доручення № 447 від 12.12.2017 про здійснення попередньої оплати за товар в сумі 3600 грн., вимоги № 14 від 30.05.2018 про здійснення поставки товару або повернення грошових коштів; норм статей 509, 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що позивачем зобов’язання по попередній оплаті товару виконано в повному обсязі, в той же час відповідачем не здійснено поставку товару, що підтверджено відповідною вимогою.

Ухвалою від 10.08.2018, після усунення недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/729/18, яка розглядається за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 27 вересня 2018 року об 11 год. 45 хв.; встановлено сторонам строк для подання до суду заяв по суті справи.

24.09.2018 до господарського суду від позивача надійшло клопотання б/н і б/д (вх. № 12221/18), в якому позивач просить розглядати справу без участі його представника та повідомляє, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

27 вересня 2018 року представники сторін в судове засідання не з’явилися.

Відповідач про причини нез’явлення суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання вважається повідомленим належним чином.

Так, копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2018 у справі № 915/729/18, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділеннями поштового зв’язку з відміткою причини повернення “за закінченням встановленого строку зберігання” (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400133998647).

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду судом даної справи.

За результатами проведеного судового засідання 27 вересня 2018 року суд постановив ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 10 днів (до 19 жовтня 2018 року включно) відкладення підготовчого засідання на 16 жовтня 2018 року о 14 год. 30 хв.

Станом на момент проведення судового засідання від сторін інших, крім вищевказаних, заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань до суду не надходило.

16 жовтня 2018 року представники сторін в судове засідання знову не з’явилися, про причини нез’явлення суд не повідомили.

При цьому, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання, оскільки копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2018 у справі № 915/729/18, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділеннями поштового зв’язку з відміткою причини повернення “за закінченням встановленого строку зберігання” (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400134356061).

За результатами проведеного судового засідання 16 жовтня 2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 915/ 729/18 до судового розгляду по суті на 15 листопада 2018 року о 09 год. 30 хв.

15 листопада 2018 року представники сторін в судове засідання не з’явилися.

Відповідач про причини нез’явлення свого представника суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання вважається повідомлений належним чином.

Так, копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2018 у справі № 915/729/18, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділеннями поштового зв’язку з відміткою причини повернення “за закінченням терміну зберігання” (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400134521976).

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, так і не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

15.11.2018 за наслідками розгляду справи суд, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу (попередньої оплати) за не поставлений товар за усним договором.

Підставою виступає облік первинної документації оформленої між сторонами, норми статей 11, 509, 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків:

Матеріали свідчать, що між сторонами дійсно відбувся обмін документами у вигляді усної угоди.

Так, 08.12.2017 відповідач, як постачальник, оформив для позивача, як одержувача, рахунок-фактуру № АБК 0812/17-14 на отримання останнім паливних гранул в кількості 22, 00 тн. на суму 36300,00 грн.

12.12.2017 позивач, гідно вищенаведеного рахунку, платіжним дорученням № 447 оформив платіж відповідачу в розмірі 36300,00 грн.

В подальшому, 31.05.2018 позивач направив відповідачу письмову вимогу (вих. № 14 від 30.05.2018) в якій, посилаючись на приписи ст. 530 ЦК України, просив останнього протягом 7-и днів з моменту отримання даної вимоги здійснити поставку оплаченого покупцем товару (паливних гранул у кількості 22 000 кг), а у випадку неможливості здійснити поставку вже оплаченого товару – повернути кошти в сумі 36300, 00 грн.

Відповідь на вказану вимогу в матеріалах справи відсутня.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Отже, відповідно до наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем рахунку-фактури на оплату товару та, відповідно, здійснення позивачем оплати вказаних рахунків-фактури.

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 та ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов’язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов’язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов’язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за зобов’язаннями, які виникли між сторонами.

Таким чином, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв’язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 36300,00 грн. зазначено вірно.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм та обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73,74, 86, 129, 165 (ч. 9), 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Арбузинська біопаливна компанія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Форест Енерджи” 36300,00 грн. заборгованості за не поставлений товар та 1762,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Форест Енерджи” (04112, м. Київ, вул. Степана Руданського, 3А, офіс 539; ідентифікаційний номер 41262250);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Арбузинська біопаливна компанія” (55301, Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Хліборобна, 2; ідентифікаційний номер 38992230; р/р 26005584273 в АТ «ОСОБА_1 Аваль»).

Повне рішення складено 22 листопада 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова