Рішення № 78015428, 20.11.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2018 Справа №914/1835/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гідро-Вакуум Україна”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТБ ОСОБА_1”, м.Городок Львівської області

про стягнення заборгованості.

Ціна позову – 615678,71грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 – представник;

від відповідача: ОСОБА_3 – представник.

Заяв про відвід не поступало, та в судовому засіданні присутніми представниками сторін не заявлено.

Розгляд справи судом.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Гідро-Вакуум Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТБ ОСОБА_1” про стягнення заборгованості в сумі 615678,71грн., з якої 539851,16грн. – основний борг, 44208,64грн. – пеня, 11980,26грн. – 3% річних та 19638,65грн. – інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 05.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 20.11.2018 року.

В судове засідання 20.11.2018р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити.

В судове засідання 20.11.2018р. представник відповідача явку забезпечив, який позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та пені заперечив з підстав викладених у відзиві №134 від 19.11.2018р. (вх.№44477/18 від 20.11.2018р.) на позовну заяву.

В судовому засіданні 20.11.2018р. враховуючи вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, визначених ч.1 ст.177 ГПК України, вирішення питань які підлягають з’ясуванню у порядку ст.182 ГПК України та враховуючи письмові заяви про надання згоди обох сторін про початок розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.11.2018р. у день після закінчення підготовчого судового засідання, ухвалою суду від 20.11.2018р. підготовче провадження у справі №914/1835/18 закрито та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні 20.11.2018р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що нарахування пені спірним договором не встановлено, а тому у її стягненні слід відмовити. Також у відзиві №134 від 19.11.2018р. (вх.№44477/18 від 20.11.2018р.) відповідач повідомляє, що відповідачем 16.11.2018р. перераховано на рахунок позивача суму основного боргу в розмірі 539851,16грн., у зв’язку з чим відповідач просить суд провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 539851,16грн. закрити. На підтвердження вказаних обставин відповідачем до відзиву долучено копію платіжного доручення №1243 від 16.11.2018р. на суму 539851,16грн.

Позиції учасників справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач у порушення умов договору №РТ/2017/13 від 26.07.2017р. поставки оплати в розмірі 539851,16грн. згідно видаткової накладної №301 від 13.12.2017р. не здійснив, тому просить суд стягнути вказану заборгованість. Окрім того, за прострочення оплати позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 19638,65грн., 3% річних в розмірі 11980,26грн. та пеню в розмірі 44208,64грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та пені заперечив з огляду на наступне. Відповідач у відзиві зазначив, що нарахування пені спірним договором не встановлено, а тому у її стягненні слід відмовити. У відзиві №134 від 19.11.2018р. (вх.№44477/18 від 20.11.2018р.) відповідач повідомляє, що відповідачем 16.11.2018р. перераховано на рахунок позивача суму основного боргу в розмірі 539851,16грн., у зв’язку з чим відповідач просить суд провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 539851,16грн. закрити. На підтвердження вказаних обставин відповідачем до відзиву долучено копію платіжного доручення №1243 від 16.11.2018р. на суму 539851,16грн.

Обставини, встановлені судом.

26.07.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТБ ОСОБА_1” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гідро-Вакуум Україна” (постачальник) укладено договір №РТ/2017/13 поставки, згідно із п. п. 1.1., 1.2. якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, постачальник зобов’язується передати у власність покупцю товар, а Покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість. Найменування, одиниця вимірювання, ціна та кількість товару, що постачається, зазначаються у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору №РТ/2017/13 від 26.07.2017р. ціна за одиницю та загальна вартість товару, що постачається, зазначаються у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного Договору. Загальна вартість цього Договору складається з сум усіх поставок товару, що були здійснені по даному Договору та зазначені у рахунках на оплату і видаткових накладних, за якими покупець отримав товар від постачальника. Покупець здійснює оплату за поставлений товар на підставі виставленого рахунку на наступних умовах: 50% - попередня оплата, здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку; 30% - оплата по факту поставки на склад постачальника, здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту повідомлення про надходження товару на склад; 20% - оплата по факту поставки на склад покупця, здійснюється з відстрочкою платежу на термін не більше 15 календарних днів з моменту поставки товару. Покупець має право затримати оплату за поставлений товар щодо якого Постачальником не надано оригіналів належним чином оформлених видаткових накладних та рахунків-фактур до моменту їх отримання. При цьому будь-яка відповідальність до покупця за порушення строків оплати не застосовується.

Згідно із п.п. 3.1., 3.3. договору №РТ/2017/13 від 26.07.2017р., поставка здійснюється постачальником на підставі замовлення, наданого покупцем, у якому зазначається асортимент, кількість, та дата передачі товару. Прийняття та узгодження замовлення здійснюється через електронний, факсимільний чи телефонний зв'язок. Транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару від постачальника до покупця, оплачуються покупцем. Право власності, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту приймання товару і підписання видаткових накладних.

Відповідно до п. 7.1 договору №РТ/2017/13 від 26.07.2017р. договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договору №РТ/2017/13 від 26.07.2017р., позивач поставив, а відповідач через свого уповноваженого представника – ОСОБА_4 по довіреності №436 від 12.12.2017р. прийняв товар згідно до видаткової накладної №301 від 13.12.2017р. на суму 746609,16 (з ПДВ), вказана видаткова накладна підписана сторонами. Відповідачем отримання товару за вказаною видатковою накладною не заперечено. На оплату отриманого товару позивачем виставлено рахунок №321 від 30.08.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 206758,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №726 від 15.09.2017р. на суму 206758,00грн.

Позивач у позовній заяві зазначає що, відповідач свої зобов'язання в повному обсязі не виконав, оплати за отриманий товар згідно видаткової накладної №301 від 13.12.2017р. в розмірі 539851грн. 16коп. не здійснив та станом на 24.09.2018 року сума заборгованості становила 539851,16грн.

Позивач зазначає, що відповідачу було надіслано претензії №16-01/2018 від 16.01.2018р., №27-03/02/2018 від 27.03.2018р. із вимогами погасити заборгованість, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №8150002460590 та фіскальним чеком від 27.03.2018р. із описом вкладенням у цінний лист від 27.03.2018р. Проте, як стверджує позивач, відповідачем дані претензії залишені без відповіді.

У процесі розгляду даного спору, відповідачем було здійснено оплату за поставлений товар на суму 539851грн. 16коп., що підтверджується платіжним дорученням №1243 від 16.11.2018р. Відтак, у зв’язку з відсутністю предмета спору в частині основного боргу, позовні вимоги в частині 539851,16грн. основного боргу підлягають закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. Відповідачем здійснено повне погашення суми основного боргу, проте, відповідачем допущено порушення строків проведення розрахунків за товар, встановлених договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що cторонами у спірному договорі №РТ/2017/13 від 26.07.2017р. не визначено розміру і бази нарахування пені, та те, що сплата пені за порушення строків оплати поставленого товару не встановлена законом, відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення пені та в цій частині позовних вимог щодо стягнення пені належить відмовити у зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував згідно розрахунків долучених до позовної заяви, інфляційні втрати за період з січня 2018р. по серпень 2018р. в розмірі 19638грн. 65коп. та 3% річних за період з 29.12.2017р. по 24.09.2018р. в розмірі 11980грн. 26коп. Розрахунки проведених нарахувань долучено до матеріалів справи.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань інфляційних втрат та 3% річних не надано.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 19638грн. 65коп. та 3% річних у розмірі 11980грн. 26коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 539851,16грн. належить провадження у справі закрити в зв’язку із оплатою. В решті позовних вимог щодо стягнення пені належить відмовити.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 86, 129, п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Закрити провадження у справі №914/1835/18 в частині стягнення 539851,16грн. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТБ ОСОБА_1” (81500, Львівська область, м.Городок, вул.Артищівська, буд.9, корпус 1, ідентифікаційний код 39878629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гідро-Вакуум Україна” (03062, м.Київ, проспект Перемоги буд. 67, ідентифікаційний код 37035442) 19638грн. 65коп. – інфляційних втрат, 11980грн. 26коп. – 3% річних та 8572грн. 05коп.– судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 22.11.2018р.

Суддя Іванчук С.В.