Рішення № 78015100, 20.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

20.11.2018

Справа № 910/12524/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/12524/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корона імпульс плюс», м. Дніпро,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична ефективність України», м. Київ,

про стягнення 157 828,76 грн.,

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Корона імпульс плюс» (далі – Товариство) до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична ефективність України» (далі – ТОВ «Енергетична ефективність України») про стягнення заборгованості за поставлений товар: 152 730,08 грн. основного боргу; 2 196,81 грн. 3% річних та 2 901,87 грн. втрат від інфляції, а всього 157 828,76 грн.

Товариство обґрунтовує позовні вимоги таким:

- з 12.02.2018 по 08.03.2018 Товариством було поставлено ТОВ «Енергетична ефективність України», відповідно до видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, пелета з лізги соняшника на загальну суму 620 429,02 грн.;

- ТОВ «Енергетична ефективність України» розраховувалося за поставлений товар протягом семи днів з моменту поставки за видатковою накладною на підставі рахунку-фактури;

- відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти у сумі 467 698,94 грн., що підтверджується банківською випискою;

- ТОВ «Енергетична ефективність України» не було оплачено товар за накладними від 02.03.2018 №2/1 та від 08.03.2018 №08/03, а за накладною від 01.03.2018 №1/1 оплачено частково;

- Товариство 24.07.2018 направило на адресу ТОВ «Енергетична ефективність України» претензію щодо оплати за поставлений товар, яка була залишена без відповіді;

- сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 152 730,08 грн.;

- крім суми заборгованості позивачем нараховано відповідачу 2 196,81 грн. 3% річних та 2 901,87 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

11.10.2018 Товариство подало суду супровідний лист на виконання вимог ухвали суду та подав суду оригінали документів для огляду.

Судом досліджено оригінали письмових доказів та встановлено їх відповідність наявними в матеріалах справи копіям документів, листом від 16.10.2018 повернуто оригінали документів позивачу.

Ухвалу суду від 20.09.2018 було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 25.09.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення; правом на подання відзиву ТОВ «Енергетична ефективність України» у визначений судом строк не скористалося та заперечення на позов не подало.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, надавши оцінку всім аргументам позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За період з 12.02.2018 по 08.03.2018 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 620 429,02 грн. грн., що підтверджується такими видатковими накладними: від 08.03.2018 № 08/03 на суму 64 460 грн.; від 02.03.2018 №2/1 на суму 61 869,88 грн.; від 01.03.2018 №1/1 на суму 60 182,20 грн.; від 16.02.2018 №0215/2 на суму 60 035,70 грн.; від 20.02.2018 №0220/1 на суму 59 918,50 грн.; від 12.02.2018 №0209/1 на суму 63 463,80 грн.; 20.02.2018 №0220/3 на суму 66 804 грн.; від 22.02.2018 №0222/3 на суму 66 094,94 грн.; від 26.02.2018 №26/1 на суму 51 382 грн.; від 28.02.2018 № 28/1 на суму 66 218 грн.

Крім того, поставка товару підтверджується такими товарно-транспортними накладними: №08/03 дата завантаження 06.03.2018 дата розвантаження 08.03.2018; №2/1 дата завантаження 28.02.2018 дата розвантаження 02.03.2018; №1/1 дата завантаження 27.02.2018 дата розвантаження 01.03.2018; №0216/2 дата завантаження 14.02.2018 дата розвантаження 16.02.2018; №0220/1 дата завантаження 17.02.2018 дата розвантаження 20.02.2018; №0209/1 дата завантаження 10.02.2018 дата розвантаження 12.02.2018; 0220/3 дата завантаження 19.02.2018 дата розвантаження 20.02.2018; №0222/3 дата завантаження 20.02.2018 дата розвантаження 22.02.2018; №26/1 дата завантаження 23.02.2018 дата розвантаження 26.02.2018; №28/1 дата завантаження 26.02.2018 дата розвантаження 28.02.2018.

Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки з рахунка позивача відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 467 698,94 грн.

Наявність заборгованості також підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками юридичних осіб актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 30.04.2018.

Наведене дає підстави для висновку про те, що сторонами було укладено у спрощений спосіб договір щодо поставки відповідного товару, що підтверджується підписаними сторонами і скріпленими печатками юридичних осіб видатковими та товарно-транспортних накладними.

Частинами першою і другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач доказів оплати не подав.

Отже, поставлений позивачем товар за видатковими накладними від 08.03.2018 №08/03 на суму 64 460 грн. та від 02.03.2018 №2/1 на суму 61 869,88 грн не оплачено повністю, а за видатковою накладною від 01.03.2018 №1/1 частково не оплачено 26 400,20 грн.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем складає 152 730,08 грн.

Позивачем 24.07.2018 надіслано відповідачу претензію від 23.07.2018 №б/н щодо оплати 152 730,08 грн. заборгованості протягом семи днів з дня отримання вказаної претензії.

Проте, згідно з інформацією з офіційного сайту публічного акціонерного товариства «Укрпошта» конверт з претензією від 23.07.2018 №б/н було повернуто позивачу з відміткою відділення поштового зв’язку «відправлення не вручене під час доставки: інші причини».

Таким чином, оскільки станом на день прийняття рішення у даній справі відповідачем не погашено наявну перед позивачем заборгованість, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 152 730,08 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 2 196,81 грн. 3% річних та 2 901,87 грн. втрат від інфляції.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на викладене, відповідач мав оплати прийнятий від позивача товар за видатковою накладною від 08.03.2018 №08/03 – 08.03.2018, за видатковою накладною від 02.03.2018 №2/1 – 02.03.2018, а за видатковою накладною від 01.03.2018 №1/1 – 01.03.2018.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2 196,81 грн. за період з 16.03.2018 по 06.09.2018, а втрат від інфляції у сумі 2 901,87 грн. за період з березня по квітень 2018 року.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум 3% річних і втрат від інфляції та періодів їх нарахування, суд дійшов висновку про те, що вони правильні.

Отже, стягненню з відповідача підлягає 2 196,81 грн. 3% річних та 2 901,87 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідачем не подано суду жодних доказів щодо спростування позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична ефективність України» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, корпус «Г»; ідентифікаційний код 39302587) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Корона імпульс плюс» (49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47; ідентифікаційний код 41429568): 152 730 (сто п’ятдесят дві тисячі сімсот тридцять) грн. 08 коп. заборгованості; 2 196 (дві тисячі сто дев’яносто шість) грн. 81 коп. 3% річних; 2 901 (дві тисячі дев’ятсот одну) грн. 87 коп. втрат від інфляції і 2 367 (дві тисячі триста шістдесят сім) грн. 43 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.11.2018.

Суддя І.Д. Курдельчук