Ухвала суду № 78015090, 12.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.11.2018Справа № 910/21682/15

За заявою ОСОБА_1

до Державного підприємства "Конярство України"

про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку

В межах справи № 910/21682/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"

до Державного підприємства "Конярство України"

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1

Від відповідача не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

28.11.2017 до Господарського суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.12.2017 заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" прийнято до розгляду та зупинено провадження з розгляду заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку до повернення матеріалів справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" до Господарського суду м. Києва.

Матеріали справи № 910/21682/15 повернуто до Господарського суду м. Києва.

19.12.2017 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Чеберяка П.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2018 зупинено до вирішення питання про відвід судді Чеберяка П.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.07.2018 (суддя Бондаренко Г.П.) відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Чеберяка П.П.

Разом з тим, 24.11.2017 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про проведення судових засідань в режимі відео конференції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2018 задоволено заяву ОСОБА_1 про проведення судових засідань в режимі відео конференції та призначено розгляд справи на 01.08.2018.

Судове засідання 01.08.2018 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.08.2018 призначено судове засідання у справі в режимі відео конференції на 20.08.2018.

У судовому засіданні 20.08.2018 оголошено перерву до 05.09.2018.

Судове засідання призначене на 05.09.2018 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.09.2018 розгляд справи призначено на 03.10.2018.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2018 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 24.10.2018.

Судове засідання призначене на 24.10.2018 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.10.2018 розгляд справи призначено на 12.11.2018.

У судовому засіданні 12.11.2018 розглядалась заява ОСОБА_1 до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач у судовому засіданні надав пояснення по суті поданої позовної заяви з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, судом встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.10.2017 заяву ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення не виплаченої заробітної плати задоволено частково; скасовано наказ філії "Запорізький кінний завод № 86" ДП "Конярство України" №163-к від 12.05.2016 про звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта філії «Запорізькій кінний завод №86» Державного підприємства «Конярство України»; поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта філії «Запорізькій кінний завод №86» Державного підприємства «Конярство України»; допущено негайне виконання рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта філії «Запорізькій кінний завод № 86» Державного підприємства «Конярство України»; визнано ОСОБА_1 кредитором у справі № 910/21682/15 по відношенню до боржника з грошовими вимогами у розмірі 53 217,35 грн. з яких: 50 217, 35 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 3000,00 грн. - друга черга задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається з даної ухвали, сума заборгованості відповідача перед позивачем складається з недоплаченої заробітної плати в розмірі 1 530 грн. 00 коп., середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в розмірі 46 792 грн. 96 коп., витрат на проїзд у зв'язку із участю в судових засіданнях в розмірі 1 422 грн. 25 коп., витрат на листування в розмірі 472 грн. 14 коп. та моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що наказом від 11.10.2017 № 257-к позивача було поновлено на роботі на посаді юрисконсульта на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі № 910/21682/15.

Наказом від 17.10.2017 № 259-к позивача було звільнено за угодую сторін на підставі п.1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, та виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку 43 календарних дні, та внесено відповідні зміни до трудової книжки.

Зважаючи на те, що в порушення приписів ст. 116 Кодексу законів про працю України з позивачем не було проведено розрахунку при звільненні, останній звернувся до суду з позовною заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в якій, з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.10.2017 по 03.10.2018 в розмірі 42 393 грн. 52 коп., інфляційні нарахування в розмірі 4 204 грн. 17 коп. та 3% річних в розмірі 1 561 грн. 52 коп., витрати на листування в розмірі 214 грн. 80 коп., всього на загальну суму 48 374 грн. 01 коп., а також просиву суд винести окрему ухвалу на адресу відповідача у зв'язку з наявністю в діях керівництва Державного підприємства "Конярство України" ознак дій щодо доведення підприємства до банкрутства.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За змістом ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку та на яку не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14.11.2012 у справі № 6-139цс12.

Як роз'яснено п. 20 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі 42 393 грн. 52 коп.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 4 204 грн. 17 коп., а також 3% річних в розмірі 1 561 грн. 52 коп., нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки застосування даної норми, яка регулює зобов'язальні правовідносини і наслідки порушення зобов'язання до трудових правовідносин не передбачено чинним трудовим законодавством.

Наведений висновок також викладений Верховним Судом у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30.01.2018 у справі № 333/7828/14-ц.

Також, з урахуванням поданої заяви про збільшення та уточнення, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на листування в розмірі 214 грн. 80 коп.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Зважаючи на те, що позивачем доведено належними доказами заявлену суму судових витрат та подано до матеріалів справи копії відповідних чеків, суд вважає за доцільне визнати заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на листування в розмірі 214 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.10.2017 по 03.10.2018 в розмірі 42 393 грн. 52 коп., а також витрат на листування в розмірі 214 грн. 80 коп., у зв'язку з чим вважає за доцільне подану заяву в наведеній частині задовольнити.

Крім того, керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача в дохід державного бюджету судовий збір в розмірі 1 550 грн. 56 коп.

Керуючись ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 73-74, 129, 234 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Конярство України» (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1; ідентифікаційний код 37404165) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.10.2017 по 03.10.2018 в розмірі 42 393 (сорок дві тисячі триста дев'яносто три) грн. 52 коп., а також витрат на листування в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 80 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства «Конярство України» (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1; ідентифікаційний код 37404165) в дохід Державного бюджету України 1 550 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) грн. 56 коп. судового збору.

4. Видати накази.

5. В іншій частині позовну заяву залишити без задоволення.

6. Копію ухвали направити сторонам та розпоряднику майна боржника.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя П.П. Чеберяк