Ухвала суду № 78014676, 21.11.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

21.11.2018 Справа № 905/121/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Г.Є. Курило, суддів І.К. Чорненької та С.М. Фурсової

при секретарі судового засідання Конько В.В.

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртрансмаш”, м.Донецьк про призначення додаткової судової товарознавчої експертизи

по справі за позовом: Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртрансмаш”, м. Донецьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 акціонерне товариство “Корум Україна”, м. Донецьк

про звернення стягнення на предмет застави

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 – за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 – за довіреністю;

від третьої особи: ОСОБА_4 – за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртрансмаш”, м. Донецьк про звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання ОСОБА_1 акціонерним товариством “Корум Україна” своїх зобов’язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-8/13 від 30.05.2013, у зв’язку з чим позивач звертає стягнення на предмет застави, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Укртрансмаш”, м. Донецьк.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.05.2015 порушено провадження по справі №905/121/15 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство “Корум Україна”, м. Донецьк.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.07.2015 по справі №905/121/15 призначено судову товарознавчу експертизу, провадження по справі №905/121/15 зупинено на строк проведення експертизи. Проведення експертизи доручено експертам Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз.

14.03.2016 до господарського суду Донецької області від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок №383/387 судової товарознавчої експертизи по господарській справі № 905/121/15. В експертному висновку зазначено про неможливість провести огляд об’єктів оцінки, і відповідно з тим провести встановлення фактичного фізичного стану і зносу, а також ідентифікацію об’єктів оцінки, встановити ринкову вартість на дату проведення дослідження обладнання.

Провадження по справі зупинялось та поновлювалось.

Ухвалою суду від 04.10.2018 поновлено провадження у справі №905/121/15; постановлено справу №905/121/15 розглядати в порядку загального позовного провадження.

31.10.2018 від відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртрансмаш”, м. Донецьк надійшло клопотання про призначення додаткової судової товарознавчої експертизи для визначення ринкової вартості майна, визначеного в додатку №1 до договору застави № 15-94/19-78/13 від 30.05.2013.

В обґрунтування клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю “Укртрансмаш”, м. Донецьк посилається на те, що позивач у позовній заяві просить встановити початку ціну на майно на рівні заставної вартості, згідно умов договору застави, однак вартість спірного майна, зазначена у договорі застави, не відповідає вартості цього ж майна, заявленій у позовній заяві у якості початкової ціни. Також відповідач заперечив проти визначення початкової ціна реалізації заставленого майна на рівні заставної вартості, адже вважає таке визначення некоректним та таким, що протирічить сутності забезпечення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на майно. Відповідач зазначає, що оскільки позивач просить звернути стягнення на майно шляхом його продажу на прилюдних торгах в процедурі виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», то визначення початкової вартості майна має відбутися не за ціною, визначеної на рівні заставної вартості, зазначеної у договорі застави, а відповідно до приписів ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», які передбачають проведення оцінки майна – визначення його ринкової вартості саме на визначення вартості майна, а не на день укладання договору залогу. Відповідач наголошує, що заставна вартість майна визначалася сторонами станом на 30.05.2013, станом на момент подання позову (25.05.2015) вона змінилася, станом на теперішній час ціна заставного майна значно змінилась і не відповідає ані тим, що визначені в договорі, ані тим, що зазначені у позові. Таким чином, на думку відповідача, для забезпечення прав сторін та справедливий розгляд справи, забезпечення виконання рішення для задоволення заявлених вимог, а не його формального винесення, необхідним є визначення ринкової вартості заставленого майна на теперішній час, для подальшої його реалізації, що неможливо зробити без спеціальних знань у галузі товарознавства. Відповідач відзначає, що у висновку експерта №383/387 не встановлено ринкову вартість майна з причини неможливості провести його огляд. Також відповідач наголошує, що первинна експертиза здійснювалась у період проведення активних бойових дій на території м. Донецька, однак на теперішній у м. Донецьку не ведеться активних бойових дій, ситуація змінилася і є підстави вважати, що існує фізична можливість оглянути місцезнаходження предмета застави та здійснити його оцінку як того потребують сутність справи та вимоги чинного законодавства України. Відтак, оскільки висновок експерта від 26.02.2016 є неповним та неясним, відсутність фактичної оцінки предмету застави є прямою перешкодою для прийняття та виконання законного та обґрунтованого рішення суду, відповідач наполягає на необхідності призначення та проведення додаткової товарознавчої експертизи по справі.

Представник позивача у підготовчому засіданні проти задоволення клопотання відповідача про призначення додаткової судової товарознавчої експертизи заперечив, просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача у підготовчих засіданнях підтримав клопотання про призначення додаткової судової товарознавчої експертизи, просив його задовольнити.

Представник третьої особи у підготовчому засіданні та у наданих суду письмових поясненнях б/н від 14.11.2018 підтримав клопотання відповідача про призначення додаткової судової товарознавчої експертизи, просив його задовольнити.

Судом встановлено, що 30.05.2013 між позивачем, Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (банк) та ОСОБА_1 акціонерним товариством “Торгова компанія “Гірничі машини” (назва позичальника була змінена на ОСОБА_1 акціонерне товариство “Корум Україна”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) був підписаний кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/19-8/13 (кредитний договір), згідно з п.2.1 договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень №20-2130/2-1 від 28.08.2014) банк зобов’язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 158 436 000,00 рос. руб. (ліміт кредитної лінії), на умовах встановлених цим договором, далі кредитна лінія, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

30.05.2013 між позивачем, Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (заставодержатель) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Укртрансмаш”, м. Донецьк (заставодавець) був укладений договір застави №15-94/78/13 (договір застави), згідно з п.1.1. якого, цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-8/13 від 30.05.2013.

Відповідно до п. 1.2 договору застави, предметом застави є основні засоби, а саме обладнання, перелік якого викладено в Додатку №1 до цього договору. Сторони оцінюють майно у 4 031 400,00 грн. - заставна вартість (п.1.4 в редакції договору про внесення змін до договору застави від 27.12.2013). Найменування майна, його кількість, інвентарний номер, балансова та заставна вартість зазначена в Додатку № 1 до договору застави в редакції договору про внесення змін до договору застави від 27.12.2013.

Місцезнаходженням майна є: Донецька обл., м.Донецьк, вул. Івана Ткаченка, буд.189.

Відповідно до п. 5.1. договору застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на майно та його реалізацію, зокрема, у випадку, якщо у момент настання строку виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у строк, передбачений п. 2.2 кредитного договору та/або у встановлені до графіку погашення кредиту, передбаченого п 2.1 кредитного договору, строки сум кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів за користування кредитом та/або при несплаті процентів за неправомірне користування кредитом, та/або при несплаті комісійної винагороди; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам (ст. 107 Господарського процесуального кодексу України)

У відповідності до статті 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються, в тому числі початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Позивач у позовній заяві просить суд у визначити початкову ціну реалізації заставленого майна на рівні заставної вартості, згідно умов договору застави. Відповідач заперечує проти зазначення заставної вартості та зазначає, що вартість заставленого майна змінилась.

Згідно пункту 15.2 Постанови Пленуму № 4 від 23 березня 2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

З огляду на те, що судова експертиза у даній справі вже призначалась, у висновку експерта зазначено, що не уявляється можливим встановлення ринкової вартості заставленного майна через неможливість проведення огляду об’єктів з причини відсутності доступу на територію підприємства відповідача, враховуючи, що на даний час антитерористична операція на території міста Донецька триває, органи державної влади свої повноваження на території міста Донецька тимчасово не здійснюють, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення повторної товарознавчої експертизи у зв'язку з її недоцільністю.

Крім того, заставна вартість спірного майна, зазначена у договорі застави №15-94/19-78/13 від 30.05.2013 (з урахуванням договору про внесення змін до договору застави від 27.12.2013) відповідає вартості цього ж майна, заявленій у позовній заяві у якості початкової ціни реалізації, отже твердження відповідача про невідповідність ціни в договорі застави та в позовній заяві є помилковими.

В той же час, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення додаткової судової товарознавчої експертизи, оскільки у суду відсутні підстави для її призначення, та, окрім того, призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду.

Керуючись ст. 42, 99, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд:

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртрансмаш”, м. Донецьк про призначення додаткової судової товарознавчої експертизи відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено 22.11.2018.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Головуючий суддя Г.Є. Курило

Суддя І.К. Чорненька

Суддя С.М. Фурсова