Ухвала суду № 78013363, 19.11.2018, Селидівський міський суд Донецької області

235/4752/18

2-в/242/72/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Гандзюк К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове заяву представника позивачів ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Шоста донецька державна нотаріальна контора, відділ реєстрації актів цивільного стану Київського РУЮ м.Донецька, про визнання заповіту та шлюбу недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачів ОСОБА_1 30.08.2018 року звернулася до Селидівського міського суду Донецької області із заявою про відновлення втраченого судового провадження суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Шоста донецька державна нотаріальна контора, відділ реєстрації актів цивільного стану Київського РУЮ м.Донецька, про визнання заповіту та шлюбу недійсними. Заява обґрунтована тим, що рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 15.10.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Шоста донецька державна нотаріальна контора, відділ реєстрації актів цивільного стану Київського РУЮ м.Донецька, про визнання заповіту та шлюбу недійсними, відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 15.04.2017 року рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 жовтня 2013 року скасовано. Під час розгляду справи судом першої інстанції було постановлено ухвалу від 27.03.2012 року про накладення арешту на спірну квартиру до моменту ухвалення рішення по справі. На теперішній час виникла необхідність зняти арешт з квартири та для цього необхідно відновити втрачене судове провадження. У зв'язку з чим, просить відновити втрачене судове провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту та шлюбу недійсними, в частині рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 15.10.2013 року та ухвали Ворошиловського районного суду міста Донецька від 27 березня 2012 року у справі № 2/508/1156/12.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 03.09.2018 року відкрито провадження у справі.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника заявників ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просить розглянути справу без її участі та без участі заявників.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Згідно ч.1 ст. 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

Відповідно до розпорядження ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.03.2016 року № 18/0/38-16 пред'явлена заява підлягає розгляду Селидівським міським судом Донецької області.

Відповідно до довідки Селидівського міського суду Донецької області № 189/18 від 04.09.2018 року справи, які перебували у провадженні Ворошиловського районного суду м.Донецька до Селидівського міського суду Донецької області не передано. В базі даних Ворошиловського районного суду міста Донецька, яка надана в користування Селидівському міському суду Донецької області, міститься інформація, що по справі № 0508/1995/2012 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Шоста донецька державна нотаріальна контора, відділ реєстрації актів цивільного стану Київського РУЮ м.Донецька, про визнання заповіту та шлюбу недійсними, 15 жовтня 2013 року Ворошиловським районним судом м.Донецька винесено рішення, яким в задоволені позову відмовлено. Відомості щодо набрання рішенням законної сили відсутні. 24.10.2013 року було подано апеляційну скаргу та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15.04.2014 року рішення першої інстанції скасовано, відомості щодо касаційної скарги відсутні.

При вирішенні питання про відновлення втраченого судового провадження судом були досліджені копії: заповіту ОСОБА_5 від 17.11.2004; свідоцтва про смерть ОСОБА_5; свідоцтва про право власності на квартиру № 2286 від 13.03.2002; технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1; свідоцтва про смерть ОСОБА_6; свідоцтва про народження ОСОБА_2; свідоцтва про народження ОСОБА_3; ухвали Ворошиловського районного суду м.Донецька від 27 березня 2012; рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 15.10.2013; рішення Апеляційного суду Донецької області від 15.04.2014; ОСОБА_7 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 13.06.2014 про анулювання актового запису; інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 11.06.2014, відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.01.2018; відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.07.2018; нотаріальної заяви ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину від 13.04.2017; нотаріальної заяви ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину від 13.04.2017; постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії від 19.04.2017 № 103/02-31; оригінал рішення Павлоградського міськрайонного суду від 04 травня 2018, надані заявником.

Інших документів, які містилися в матеріалах справи, сторони суду не надали.

Враховуючи викладене, суд вважає, що для вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову, буде достатнім відновлення втраченого судового провадження в частині відновлення повного тексту ухвали Ворошиловського районного суду м.Донецька від 27 березня 2012 року № 2/508/1156/12; рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 15 жовтня 2013 року № 0508/1995/2012 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Шоста донецька державна нотаріальна контора, відділ реєстрації актів цивільного стану Київського РУЮ м.Донецька, про визнання заповіту та шлюбу недійсними; рішення Апеляційного суду Донецької області від 15 квітня 2014 року.

Керуючись ст. ст. 260, 261, 353,354, 488, 489, 493, 494 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Частково відновити втрачене судове провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Шоста донецька державна нотаріальна контора, відділ реєстрації актів цивільного стану Київського РУЮ м.Донецька, про визнання заповіту та шлюбу недійсними, в частині повного тексту ухвали Ворошиловського районного суду м.Донецька від 27 березня 2012 року № 2/508/1156/12; рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 15 жовтня 2013 року № 0508/1995/2012 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Шоста донецька державна нотаріальна контора, відділ реєстрації актів цивільного стану Київського РУЮ м.Донецька, про визнання заповіту та шлюбу недійсними; рішення Апеляційного суду Донецької області від 15 квітня 2014 року.

Встановити повний зміст відновлених документів:

Ухвала Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 березня 2012 року:

Справа № 2/508/1156/12

УХВАЛА

про забезпечення позову

27 березня 2012 року Ворошиловський районний суд м.Донецька в складі:

головуючого - судді Алтухової О.С.,

при секретарі - Рябко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Донецьку заяву представника повизивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ворошиловського районного суду м.Донецька перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-тя особа: Шоста донецька державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним.

До суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1, в якій вона просить суд прийняти заходи забезпечення позову та накласти арешт на квартиру № 33 в будинку № 1 «А» по проспекту Панфілова в м.Донецьку, яка належить на праві власності ОСОБА_5.

Згідно ст..151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи , якщо невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд визнати недійсним заповіт, на підставі якого відповідачу у спадок перейшла квартира № 33 в будинку № 1 «А» по проспекту Панфілова в м.Донецьку.

Суд вважає, що заява підлягає задоволенню, оскільки неприйняття заходів щодо забезпечення даного позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Керуючись ст.151-153 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Накласти арешт на квартиру № 33 в будинку № 1 «А» по проспекту Панфілова в м.Донецьку, яка належить на праві власності ОСОБА_5.

Копію ухвали направити в КП БТІ м.Донецька та Першу Донецьку державну нотаріальну контору - для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга може бути подано до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м.Донецька протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ворошиловського

Районного суду м.Донецька О.С. Алтухова

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 жовтня 2013 року:

0508/1995/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Алтухової О.С.,

секретар - Щукіна О.В.,

за участю позивача ОСОБА_2, представників позивачів ОСОБА_8, ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Шоста донецька державна нотаріальна контора, відділ реєстрації актів цивільного стану Київського РУЮ м.Донецька, про визнання заповіту та шлюбу недійсними, -

встановив:

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: Шоста донецька державна нотаріальна контора, відділ реєстрації актів цивільного стану Київського РУЮ м.Донецька, про визнання заповіту та шлюбу недійсними, посилаючись на наступні обставини.

17 листопада 2004 року ОСОБА_5 був складений заповіт, посвідчений державним нотаріусом Шостої донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 42429.

Згідно цього заповіту належна йому квартира, розташована за адресою АДРЕСА_2, у рівних частках заповідалась позивачкам.

29 листопада 2011 року їхній дідусь помер.

У встановлений законом строк вони звернулись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом. У нотаріуса вони дізнались, що дідусь склав новий заповіт на користь відповідачки.

Їхній дідусь - ОСОБА_5 мав єдиного сина, ОСОБА_6.

15 квітня 1987 року у шлюбі з ОСОБА_10 народилися ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

8 січня 1997 року їхній батько, ОСОБА_6, помер.

Єдиною підтримкою для дідуся після смерті сина стали вони та його перша дружина ОСОБА_8, з якою він на протязі усього часу і до моменту смерті підтримував теплі та дружні відносини. Разом з ним вони і відпочивали і проводили час.

Після закінчення школи, вони продовжили навчання в Англії, однак ніяка відстань не заважала їм спілкуватись із дідусем, він також неодноразово приїздив до них, тому для них було несподіванкою дізнатись, що дідусь склав інший заповіт.

Також вони дізнались, що, через два тижні після складання заповіту, а саме 21.10.2011 р. померлий ОСОБА_5 уклав шлюб з Відповідачкою. Однак, чи міг він це зробити за власним бажанням позивачам не зрозуміло, так як ОСОБА_5 мав серйозне захворювання (хвороба Альцгеймера), яка з кожним роком прогресувала, це приводило до частого затьмарення, втрати пам'яті та не усвідомлення навіщо, чому він тут чи десь знаходиться. В останні роки свого життя ОСОБА_5 потребував постійного стороннього догляду та супроводжуючого. Так як неодноразово зі слів, навіть сусідів та колишніх колег, бачивших його на вулиці, ОСОБА_5 не пам'ятав куди йшов та з якою ціллю. Стан здоров'я ОСОБА_5 гіршився з кожним ром, хвороба давала про себе знати, а тому, дідусь неодноразово проходив лікування у Міській клінічній лікарні № 20 та Обласному лікувально - реабілітаційному геропсіхіатрічному центрі Міської психоневрологічної лікарні № 2, в якому провів останні тижні свого життя. Той факт, що померлий на фоні прогресуючої хвороби Альцгеймера мав психічні розлади, втрачав пам'ять та мали місце інші негативні наслідки, також безпосередньо знаходять своє підтвердження в посмертному епікризі з історії хвороби № 2993.

А тому, у зв'язку із тим, що складання заповіту та укладання шлюбу відбулось в один і той же час (різниця у двох тижнях), коли стан ОСОБА_5 значно погіршився і його було госпіталізовано до лікарні, є всі підстави вважати, що він не міг до кінця усвідомлювати дій та керувати ними у повному обсязі.

Більш того, складання заповіту на ім'я Відповідачки та укладання шлюбу несуть за собою певні правові наслідки. У разі визнання заповіту недійсним, Відповідачка, як непрацездатна дружина померлого ОСОБА_5 має право на обов'язкову частку спадкового майна, а саме половини того, щоб вона отримала у разі спадкування за законом, а це у даному випадку - 1/6 частка квартири. У даному випадку, з визнання заповіту недійсним витікає і необхідність визнавати недійсним шлюб.

Виходячи з викладеного, позивачі просили суд визнати заповіт, складений 07.10.2011р. ОСОБА_5 на користь ОСОБА_11, що був засвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_12 недійсним; визнати шлюб, укладений 21.09.2011р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_11, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Донецька, актовий запис № 826, - недійсним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, пояснила, що зі слів бабусі стан дідуся став погіршуватися в 2010 році. Особисто вона в цьому переконалася, коли дідусь разом з бабусею приїхали до них з сестрою до Лондону. Він не міг зрозуміти де знаходиться, думав, що він в м. Донецьку, свою невістку сприймав як свою доньку, якої в нього ніколи не було. В червні 2011 році йому стало ще гірше. Стосунки у них з дідусем були дуже добрі, коли вона з сестрою приїжджала до м. Донецька, вони завжди разом відвідували могилу батька, дідусь відвідував всі сімейні свята. Вона з сестрою приходила в гості до дідуся, але відповідачку там жодного разу не бачила, він нічого не розповідав про неї, жіночих речей в квартирі не було. Вона телефонувала дідусеві приблизно раз на місяць. З кінця 2009 року слухавку іноді брала відповідачка і не кликала дідуся до телефону. Просила позов задовольнити.

Представники позивачів ОСОБА_8, ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, наполягали на задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4 пояснила, що з померлим ОСОБА_5 познайомилась 19 років тому, вони працювали в одному інституті. Зазначила, що онучки ніколи не піклувались про дідуся. Колишня дружина забрала у ОСОБА_5 золотий годинник, старовинні монети, хоча при розлученні він все майно залишив їй. За час спільного проживання вони двічі робили ремонт в квартирі. ОСОБА_5 хворів на стенокардію. Він був нормальним, адекватним. До останніх 11 днів його життя, йому ніколи не ставили діагноз «хвороба Альцгеймера». Просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі. Зауважив, що немає жодних доказів того, що в момент посвідчення заповіту та при реєстрації шлюбу ОСОБА_5 не був здатний усвідомлювати значення своїх дій або не мав можливості керувати ними. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представники 3-х осіб в судове засідання не з'явилися, повідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Свідок ОСОБА_8, допитана в судовому засіданні, пояснила, що є бабусею позивачок та колишньою дружиною померлого ОСОБА_5 Розлучились вони в 1990 році, але весь час підтримували стосунки. Він досить часто приходив до неї додому, вона його годувала, інколи приносила їжу йому додому. Коли онучки приїжджали з Англії вони зустрічались всією родиною, ОСОБА_5 дуже любив своїх онук. Коли він склав заповіт на онук, то спочатку показав їй копію, пізніше приніс їй оригінал додому і попросив зберігати його через його побоювання, що заповіт може зникнути. Про існування в житті ОСОБА_5 ОСОБА_4 вона дізналась приблизно в 2010 році, спочатку вона спілкувалась з нею по телефону. На її запитання до ОСОБА_5 з приводу цієї жінки він їй нічого чіткого не відповідав. Вона гадає, що він просто не міг її позбавитися. Десь в 2010 році ОСОБА_4 попросила її сходити разом до лікаря, бо ОСОБА_5 погано себе почував. Десь з цього часу вона почала помічати в поведінці ОСОБА_5 дивності, він багато чого забував, міг піти з дому невідомо куди. Був випадок коли він був з ОСОБА_4 на дачі, чомусь пішов з дачі пішки і прийшов до неї вже вночі. Коли вона разом з ОСОБА_5 їздили в гості до онук в Англію наприкінці 2010 року, він її питав дивні речі, наприклад, хто є матір'ю його померлого сина. Останній раз вона його бачила 25.06.2011 року. Після цього, вона приходила до нього, але він був замкнений і не міг відчинити двері, коли вона телефонувала ОСОБА_4 дуже грубо з нею розмовляла і не кликала ОСОБА_5 до телефону. Навіть про смерть ОСОБА_5 ОСОБА_4 їй не повідомила, не дочекалась онучок з Англії і поховала його в четвер , хоча її попросили дочекатися п'ятниці. Зауважила, що коли вони спілкувалися з ОСОБА_5 він був завжди голодним, в холодильнику не було ніякої їжі. Коли лікар призначив курс лікування, ОСОБА_4 не бажала придбавати йому дорогі ліки.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14, допитані в судовому засіданні, пояснили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були їх сусідами з 1994 року. Усі їх вважали подружньою парою, вони завжди були разом, ходили по магазинам, їздили на дачу, разом робили ремонт. Жодних дивностей в поведінці ОСОБА_5 вони не помічали.

Свідок ОСОБА_15, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що померлий ОСОБА_5 був йому сватом, батьком померлого чоловіка його доньки. Він спілкувався з ОСОБА_5, зустрічався з ним на сімейних святах, коли приїжджали їх онуки з Англії. Десь років 9-10 тому він зустрівся з ОСОБА_5, який був з ОСОБА_4 ОСОБА_5 йому пояснив, що з цією жінкою він живе. Але жодного разу ОСОБА_5 йому не казав, що збирається одружитися. Приблизно влітку 2010 року, він прийшов додому до ОСОБА_5 і дуже здивувався, коли той йому відчинив двері зовсім без одягу, чому він в такому вигляді пояснити не зміг, шукав пляшку коньяку, але так і не знайшов.

Свідок ОСОБА_16, допитана в судовому засіданні, пояснила, що з ОСОБА_4 знайома з 1984 року, вони працювали і відпочивали разом. Пізніше вони отримали огороди поруч одна з одною. В 1992 році вона познайомила ОСОБА_4 з ОСОБА_5, у них були дуже теплі стосунки, вони відразу почали жити разом в гуртожитку. ОСОБА_5 був дуже добрий. Разом з ОСОБА_4 вони ходили на оздоровчі курси, їздили на дачу, яку придбали в с. Моспіно, працювали на цій дачі разом. Пізніше вони придбали будиночок у селі. Вона сама особисто бачила і інші співробітники розповідали, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 часто сиділи на лавочках у дворі інституту. ОСОБА_5 скаржився на серце, психічних порушень вона ніколи не помічала.

Свідок ОСОБА_17, допитана в судовому засіданні, пояснила, що є приятелькою ОСОБА_4, знає її ще зі студентських часів. Близько 20 років тому ОСОБА_4 познайомила її зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_5 Вона знала його ще до цього тому, що вони грали у теніс між інститутами. До того ж у них поруч знаходяться дачі. Останні роки ОСОБА_5ІЦ. говорив про те, що їм з ОСОБА_4 необхідно зареєструвати шлюб. Вона була в день реєстрації шлюбу на святковому обіді у ОСОБА_5 та ОСОБА_4. На дачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завжди разом працювали, ОСОБА_18 з її чоловіком грали у шахи, обговорювали стан речей у країні, політику. ОСОБА_5 був адекватний. Вона частко їх бачила разом. ОСОБА_4 довелось покласти ОСОБА_5 у лікарню, щось у нього з пам'яттю сталося.

Свідок ОСОБА_19, допитана в судовому засіданні, пояснила, що знає ОСОБА_4 з 1985 року, коли вона прийшла працювати до інституту лаборантом. З ОСОБА_5 вона познайомилась десь в 1992 або в 1993 році, коли їздила на дачу. У них було дві ділянки, які вони об'єднали. В них були добрі стосунки, вони любили читати літературу, слідкували за своїм здоров'ям. Вона часто бувала в них в гостях на дачі. Ій відомо, що у ОСОБА_5 були непрості стосунки з першою дружиною, вона постійно його ревнувала до ОСОБА_4, вимагала уваги. ОСОБА_4 не перешкоджала спілкуванню ОСОБА_5 з колишньою дружиною та онуками. Їй пропонували бути свідком на весіллі, але вона збиралась поїхати в жовтні і тому відмовилась. ОСОБА_5 був життєрадісним сангвіником. Вона не помічала жодних психічних відхилень, хоча є психологом, який практикує.

Свідок ОСОБА_20, допитана в судовому засіданні, пояснила, що була сусідкою першої дружини ОСОБА_5 з 1979 року. З 2007 року стала сусідкою ОСОБА_5, якого вона знає з 1969 року. В квітні 2010 року вона приходила до ОСОБА_5, він був хворий, попросив довідку про склад родини. Останній раз вона його бачила в травні-червні 2011 року, він був дуже слабким, попросив проводити його до виходу, розповідав про сильний головний біль. ОСОБА_5 спілкувався як з ОСОБА_8, так і з ОСОБА_4 Коли вона приходила до квартири ОСОБА_5, то ніколи не бачила ОСОБА_4 ОСОБА_5 двічі приходив платити за один і той же ж місяць. З січня 2011 року ОСОБА_5 дуже змінився, став розгубленим, нібито чогось боявся. Це трапилось до його поїздки в Англію. Щодо довідки, виданої нею ОСОБА_4, про спільне проживання з ОСОБА_5 за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, буд. 1 «а», кв.33, пояснила, що не бажала її підписувати, але за наказом керівництва це зробила. Особисто вона (свідок ОСОБА_20О.) там ніколи не проживала постійно, але з'являлась там регулярно, робила ремонт, прибирається. ОСОБА_4 в квартирі ОСОБА_5 не бачила ніколи.

Свідок ОСОБА_21, допитана в судовому засіданні, пояснила, що працює у Київському районному відділі реєстрації актів цивільного стану. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в липні 2011 року з'явились до відділу з наміром зареєструвати шлюб, надали паспорти та документи про розірвання попередніх шлюбів. Вони особисто заповнили заяву, оплатили державне мито і погодились на дату реєстрації шлюбу, призначену на 21.10.2011 року. Жодних підозр у неї ця пара не викликала, ОСОБА_5 був цілком адекватним. Реєстрація шлюбу відбулась у відділі реєстрації актів цивільного стану.

Свідок ОСОБА_22, допитана в судовому засіданні, пояснила, що є сусідкою ОСОБА_8, ОСОБА_4 знає по роботі, померлого ОСОБА_5 знає з 1972 року. Влітку 2011 року вона сиділа на лавці біля свого будинку і побачила ОСОБА_4, яка йшла до ОСОБА_8 Вони з ОСОБА_4 почали розмовляти і вона розповіла, що шукає ОСОБА_5, оскільки він зник, що у нього щось з головою, він може зникати на 2-3 місяці. В 2011 році бачила ОСОБА_18 2 рази, але не помітила, що він хворий, вони розмовляли, він був цілком нормальним і коли ОСОБА_4 сказала, що у нього щось з головою, то вона дуже здивувалася. ОСОБА_5 проживав з ОСОБА_4 однією сім'єю приблизно 20 років, вона часто їх бачила разом.

Суд, вислухавши сторін, представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

29.11.2011 року помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом по смерть серії І-НО № 578713, виданим 02.12.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції (т. 1 а.с. 4). Як вбачається з посмертного епікризу з історії хвороби № 2903, ОСОБА_5 було встановлено діагноз хвороба Альцгеймера з пізнім початком (т. 1 а.с. 102-103).

Позивачі по справі є онуками померлого ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 5-7).

Згідно ч. 1 ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Ч. 1 ст. 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

07.10.2011 року ОСОБА_5 був складений заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі № 1596, відповідно до якого ОСОБА_5 заповів усе майно, у тому числі належну йому на підставі права власності квартиру № 33 в будинку № 1 «а» по проспекту Панфілова в м. Донецьку ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 67). При цьому нотаріусом було встановлено особу заповідача, його дієздатність перевірено.

Згідно ч. 3 ст. 39 СК України недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, якам визнана недієздатною. Ч. 1 ст. 40 СК України встановлено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або)не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

27.07.2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подали до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції заяву про державну реєстрацію шлюбу. 21.10.2011 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було зареєстровано, що підтверджується актовим записом про шлюб № 826 (т. 1 а.с. 140).

На виконання вимог ст. 145 ЦПК України судом по справі було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу.

Відповідно до акту № 182-а/349-а посмертної судово-психіатричної експертизи комісія не може сформувати відповіді на питання, що стосуються психічного стану ОСОБА_5 і його здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними в період укладання ним юридичної угоди - оформлення заповіту 07.10.2011 року і укладання шлюбу від 21.10.2011 року. Як зазначено в мотивувальній частині акту, в наданих на експертизу матеріалах цивільної справи і медичній документації відсутні будь-які об'єктивні дані про психічний стан ОСОБА_5 в період часу, що цікавить суд, а покази свідків мають суперечливий характер.

Таким чином, суду не надано жодних доказів того, що ОСОБА_5 під час підписання заповіту, реєстрації шлюбу не усвідомлював сповна значення своїх дій і (або)не міг керувати ними, його дієздатність перевірялася приватним нотаріусом, працівником відділу державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції як на час подання заяви про шлюб, так і на момент реєстрації шлюбу. Суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_15, оскільки вони є близькими родичами позивачів по справі, а тому є зацікавленими у вирішенні спору на користь позивачів. До того ж, і вказані свідки в жовтні 2011 року особисто ОСОБА_5 не бачили, а тому не можуть знати в якому стані перебував померлий 07.10.2011 року та 21.10.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 30, 225, 1234 ЦК України, ст.ст. 39, 40 СК України, ст.ст. 5, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Шоста донецька державна нотаріальна контора, відділ реєстрації актів цивільного стану Київського РУЮ м.Донецька, про визнання заповіту та шлюбу недійсними- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька О.С.Алтухова

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 15 квітня 2014 року:

Єдиний унікальний номер 0508/1995/2012

Номер провадження 22-ц/775/85/2014

Головуючий у 1 інстанції Алтухова О.С.

Доповідач - Бугрим Л.М.

Категорія 37

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Бугрим Л.М.,

суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В.

при секретарі: Лавицькому Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє ОСОБА_1, на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Шоста Донецька державна нотаріальна контора, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції в м. Донецьку, про визнання заповіту та шлюбу недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2012 року ОСОБА_2В та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним. В обґрунтування позову вони посилались на те, що 17 листопада 2004 року їхнім дідусем ОСОБА_5 було складено заповіт на належну йому квартиру по вулиці Панфілова буд 1»а» кв. 33 у м. Донецьку у рівних частках на їхню користь. 29 листопада 2011 року дідусь помер. Після його смерті вони звернулись до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини за заповітом. Однак, у нотаріуса вони дізнались , що їхній дідусь перед смертю склав заповіт на користь ОСОБА_23 на все належне йому майно в тому числі і на квартиру. ОСОБА_5 мав єдиного сина їхнього батька ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вступив до шлюбу з ОСОБА_24 від якого народились вони позивачі 13 травня 1987 року . 8 січня 1997 року помер їх батько , і після його смерті вони залишились у дідуся єдиною підтримкою разом з першою дружиною ОСОБА_8,. Весь час вони були разом з дідусем, підтримували з ним дружні та теплі стосунки , разом з ним відпочивали . Після закінчення школи їм випала можливість продовжувати навчання в Англії , але вони постійно телефонували дідусю, отримували від нього листи, він також неодноразово приїжджав до Англії. Упослідуючому їх дідусь захворів , страждав на хворобу Альцгеймера . У 2009 році у нього стали загострюватись психо-неврологічні захворювання. Він став втрачати пам'ять, не міг орієнтуватись на місцевості, дуже часто не усвідомлював своїх дій, потребував постійного стороннього догляду та допомоги. З цього приводу він перебував на обліку у лікарні , неодноразово проходив обстеження в міській лікарні № 20, обласному лікувально-реабілітаційному геронтопсіхіатричному центрі міської психоневрологічної лікарні № 2 розташованій на хуторі Ручанськ, Хвороба особливо прогресувала у передостанні місяці його життя ( як раз у той час коли було складено заповіт ), він вже на той час не міг усвідомлювати те, що діється та вже не міг обходитись без допомоги іншої людини пересуватись містом ( по вулицям) так як потім не знайшов би дороги додому , а тому останні дні свого життя дідусь знаходився на стаціонарному лікуванні в психоневрологічній лікарні № 2. Вважали , що на час укладання заповіту на користь ОСОБА_4 7 жовтня 2011 року , ОСОБА_5 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними , а тому просили визнати складений ним заповіт на користь ОСОБА_4 недійсним. Упослідуючому, позивачі вточнили та доповнили позовну заяву та просили визнати недійсним також і шлюб . укладений 21.09.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управляння юстиції в Донецькій області за № 826, оскільки на час укладення шлюбу ОСОБА_5 страждав на психічний розлад здоров'я

Рішенням Ворошиловскього районного суду м.. Донецька від 15 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 було відмовлено.

На вказане рішення суду була подана апеляційна скарга адвокатом ОСОБА_1 . яка представляє інтереси позивачів . В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вона посилалась на те, що судом у процесі розгляди справи було зібрано достатньо даних, які вказують на тяжкий психічний стан ОСОБА_5 в тому числі і медична документація Однак, ці докази безпідставно не були прийняті до уваги судом . Також судом було відмовлено у виклику в судове засідання спеціалістів - лікаря - психіатра, невропатолога для з'ясування повної картини хвороби ОСОБА_5І , яка була невиліковною та прогресувала. Суд не звернув уваги на те, що епікриз хворого ОСОБА_5 було складено зі слів відповідачки , яка зазначала про те , що психічний стан ОСОБА_5 змінився 3 роки потому, коли вона стала звертати увагу на прогресивне погіршення його пам'яті , порушення сну, порушення інших процесів. Судом також безпідставно було відмовлено у клопотанні про призначення повторної судово - психіатричної експертизи для з'ясування психічного статусу спадкодавця на час складання заповіту та укладення шлюбу. у проведенні повторної експерти. В обгрунтування доводів про проведення повторної судово - психіатричної експертизи представник апелянтів посилається на наявні докази з приводу тяжкого психічного розладу стану здоров'я ОСОБА_5 на що не було звернуто увагу експертами . Неможливість відповісти на питання ,які були поставлені на вирішення експертизи в ухвалі суду першої інстанції щодо визначення психічного стану ОСОБА_5 на час укладання шлюбу та на час складання заповіту експерти обґрунтували суперечливими показанням свідків та сторін по справі . Разом з тим як вважає апелянт експерти не приділили необхідної уваги аналізу наданим письмовим медичним документам та документам та інформації . яка знаходиться у відказному матеріалі відносно порушення кримінальної справи у зв'язку з пропажею ОСОБА_5за заявою ОСОБА_4 , вважала необхідним провести повторну психіатричну експертизу, але лише по медичним документам про стан здоров'я спадкодавця та її проведення доручити іншій експертній установі .

У судовому засіданні апеляційного суду 4 грудня 2013 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_8 підтримували доводи апеляційної скарги та заявили клопотання про проведення по справі повторної судово - психіатричної посмертної експертизи для з'ясування психічного статусу ОСОБА_5 на час складання заповіту на користь ОСОБА_4 та на час укладення з нею шлюбу та просили поручити проведення експертизи іншій експертній установі .

Ухвалою апеляційного суду від 4 грудня 2013 року клопотання було задоволено і для з'ясування психічного статусу ОСОБА_5 по справі було призначено проведення повторної посмертної судово - психіатричної експертизи на час складання заповіту на користь ОСОБА_4 та на час укладення з нею шлюбу . яка була доручена експертам Київського міського центру судово - психіатричних експертиз.

17 березня до апеляційного суду від Київського міського центру надійшов акт судово - психіатричного експерта, після чого провадження по справі було відновлено ..

У судовому засіданні апеляційного суду 9 та 15 квітня 2014 року адвокат ОСОБА_1 та представник ОСОБА_8 підтримували доводи апеляційної скарги . просила врахувати висновок повторної експертизи , рішення суду скасувати та позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_7 просили рішення суду залишити без зміни та відхилити апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді , вислухавши пояснення сторін , їх представників перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги , апеляційний суд вважає . що апеляційна скарга підлягає задоволенню , рішення суду - скасуванню , а по справі слід постановити нове рішення яким слід задовольнити позовні вимоги виходячи з наступного .

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення , яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом . Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами..

Однак ,таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає .Судом неповно та не всебічно досліджені обставини справи , зокрема неповно з'ясовані питання відносно психічного статусу ОСОБА_5 на час укладання шлюбу та складання заповіту , що призвело до неправильного вирішення справи .

Відмовлячі у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними заповіту складеного ОСОБА_5 7 жовтня 2011 року на користь ОСОБА_4 та шлюбу укладеного 21.09.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив із відсутності доказів на підтвердження доводів позивачів про те, що на час складання заповіту та на час укладання шлюбу ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Між тим, з таким висновком суду погодитись не можна.

Як вбачається з матеріалів справи 29.11.2011 року помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом по смерть серії І-НО № 578713, виданим 02.12.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції (т. 1 а.с. 4). Як вбачається з посмертного епікризу з історії хвороби № 2903, ОСОБА_5 було встановлено діагноз хвороба Альцгеймера з пізнім початком (т. 1 а.с. 102-103).

Позивачі по справі є онуками померлого ОСОБА_5І.і на їх користь ОСОБА_5 17. 11 2004 року склав заповіт на належну йому квартиру № 33 в будинку № 1 «а» по проспекту Панфілова в м. Донецьку в рівних частках, що підтверджується копією цього заповіту. (т. 1 а.с. 5-7).

07.10.2011 року ОСОБА_5 був складений заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі № 1596, відповідно до якого ОСОБА_5 заповів усе майно, у тому числі належну йому на праві власності квартиру № 33 в будинку № 1 «а» по проспекту Панфілова в м. Донецьку ОСОБА_4 що підтверджується копією цього заповіту (т. 1 а.с. 67).

27.07.2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подали до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції заяву про державну реєстрацію шлюбу. 21.10.2011 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було зареєстровано, що підтверджується актовим записом про шлюб № 826 (т. 1 а.с. 140).

На підтвердження доказів , про те,. що на час складання заповіту та укладання шлюбу ОСОБА_5 був психічно хворим з неадекватною поведінкою внаслідок чого не міг розуміти значення своїх дій та не міг керувати ними позивачі посилались на дані медичної документації обстеження ОСОБА_5 у листопада 2011 року та просили призначити судову психіатричну експертизу .

Зокрема із направлення на госпіталізацію хворого ОСОБА_5 у зв'язку з погіршенням психічного стану здоров'я ОСОБА_5І відповідачка ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 звернулись до міського психоневрологічного диспансеру м. Донецька 17 листопада 2011 у якому після обстеження ОСОБА_5 було видано направлення на його госпіталізацію до психіатричній лікарні № 2 м. Донецька . В направленні на госпіталізацію за слів дружини , тобто ОСОБА_4 було зазначено про те, що хворий ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 на протязі останніх трьох років страждає на зниження мнестичних функцій, відмічалась параноїдна симптоматика , порушення сну , був агресивним до дружини. .В направленні на госпіталізацію було встановлено « Ссудинна деменція « В направленні також було зазначено і психічний стан ОСОБА_5. Згідно опису психічного стану при надходженні у лікарні контакт з підекспертним був формальним, було порушено орієнтування . увага відволікаєма , настрій ейфоричний, емоції лабільні, мова та мислення загальмовані. Хворий ОСОБА_5 виявляв зниження пам'яті та інтелекту , відсутня критика, був встановлений попередній діагноз . «Деменція « За час перебування в лікарні ОСОБА_5 було проведено патопсихологічне дослідження., яке виявило ознаки деменції Альцгеймеровського типу . Згідно щоденкових записів лікаря хворий ОСОБА_5 відповідав не завжди по суті , був дезорієнтований, виявляв уповільнене мислення. Знижений фон настрою , інтелектуально був знижений не міг назвати різні предмети та виконати арифметичні дії, критика була відсутня . був пасивним, бездіяльним коло інтересів обмежене. Згідно огляду лікаря невропатолога був встановлений діагноз «Хвороба Альцгеймера» 29.11.2011 року знаходячись у цієї лікарні ОСОБА_5 помер. Причиною смерті зазначено набряк легенів та головного мозку. Зазначений діагноз був зазначений як хвороба « Альцгеймера з пізнім початком.»

Згідно з актом судово-психіатричної посмертної експертизи, яка була проведена 20 - 27 червня 2013 року згідно з ухвалою суду експертами Донецького обласного центру судово - психіатричної експертизи - психіатрична комісія не могла сформувати відповіді на питання , які стосуються психічного стану ОСОБА_5 та його можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними у період оформлення заповіту 07. 10. 2011 р та укладання шлюбу 21. 10. 2011 р.

Як вбачається із мотивувальній частині цього висновку у зв'язку відсутністю в матеріалах цивільної справи та медичної документації будь - яких об'єктивних відомостей про психічний стан ОСОБА_5 в інтересуючий період часу , а показання свідків мають суперечливий характер, комісія не могла зробити певний висновок . ( а.с. 20 - 41 том 2 )

У зв'язку з таким висновком представник позивачів ставив питання у судовому засіданні першої інстанції про виклик у судове засідання спеціаліста - психіатра та про призначення повторної судово - психіатричної експертизи для визначення психічного статусу ОСОБА_5 на час складання заповіту та укладення шлюбу лише по медичним документам та з врахуванням особливостей протікання захворювання хвороби Альцгеймера .

Апеляційний суд вважає , що у даному випадку судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання у проведенні повторної судово-психіатричної посмертної експертизи , оскільки фактичні дані про стан здоров'я ОСОБА_5 на час звернення до лікарні , які містяться в медичних документах давали підстави для більш повного з'ясування в який саме час протікання хвороби ОСОБА_5- відповідачка ОСОБА_4 звернулась з ним до лікарні для надання йому медичної допомоги та з врахування цього для визначення стану ОСОБА_5 на час складання заповіту та на час укладання шлюбу - для проведення повторної судової психіатричної експертизи .

Апеляційним судом було задоволено клопотання представника позивача про проведення повторної судової -психіатричної експертизи по медичним документам ,проведення якої було доручено Київському міському центру судово - психіатричної експертизи .

Згідно акту судово- психіатричної експертизи Київського міського центру судово- психіатричної експертизи від 28.02. 2014 року ОСОБА_5 на час підписання заповіту ( 07.10.2011 року ) та на час укладання шлюбу ( 21.10..2011 року ) страждав на деменцію при хворобі Альцгеймера із пізнім початком ( щифр по МКХ - 10 F 00, 1 ) і за своїм психічним станом не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними . ( а.с. 171- 174 том 2 )

Вказаний висновок судово- психіатричної експертиз обґрунтований саме специфікою та особливостями протікання хвороби Альцгеймера. Зокрема, як зазначається в акті експертизи хвороба Альцгеймера є первинним дегенеративним церебральним захворюванням , яке має поступовий початок та неуклінно - прогредієнтний ( з погіршенням ) ти протікання і розвивається поступово на протязі декілька років. Наслідком хвороби Альцгеймера є деменція ( недоумство ), тобто стан, який виключає можливість хворого усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Згідно даних, які містяться в надай історії хвороби погіршення в психічному стані у ОСОБА_5 почалися за три роки до госпіталізації, а значне погіршення відбулося за місяць до даної госпіталізації ( тобто в жовтні 2011 року )

Вказані висновки є об'єктивними і зроблені не лише на підставі медичної документації про психічний стан здоров'я хворого ОСОБА_5 , а й особливостей протікання вказаної хвороби , даних про протікання хвороби повідомлених дружиною ( ОСОБА_25 ).

Також експерти зазначили про те, що показання свідків ОСОБА_8 ОСОБА_15, ОСОБА_20 узгоджується з фактичними даними щодо протікання захворювання у підекспертного ОСОБА_5, оскільки свідки відмічали у нього психічні порушення: неадекватність в поведінці , у висловлюваннях, порушення пам'яті , орієнтації в оточуючому ( роздягався догола, уходив з дому , був розгубленим, чогось боявся, не міг зрозуміти де знаходиться, невістку сприймав як свою доньку )

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що вказаний висновок судово - психіатричної експертизи слід брати до уваги , оскільки він враховує не лише характер поведінки хворого ОСОБА_5 , а й сам процес та особливості протікання хвороби Альцгеймера , що є важливим для визначення психічного статусу ОСОБА_5 на час складання заповіту та на час укладання шлюбу і тому такий висновок є об'єктивним та переконливим.

Окрім того , апеляційний суд приймає до уваги , те що зі слів відповідачки ОСОБА_4 в медичної документації було зазначено про те, що хвороба почала розвиватись три року потому , а за місяць перед зверненням стан здоров'я ОСОБА_5 різко погіршувався і тому вона звернулась з ним до психоневрологічного диспансеру для надання йому медичної допомоги. Саме на стадії погіршення його здоров'я і було вирішено питання щодо його майна :було складено заповіт та зареєстровано шлюб. Вказані дані є об'єктивними і не суперечать іншим обставинам справи.

Свідки ОСОБА_15ОСОБА_8 ОСОБА_20 , ОСОБА_26 ( зі слів відповідачки ) допитані судом першої інстанції підтвердили факт неадекватної поведінки ОСОБА_5 починаючи з літа 2010 року Показання вказаних свідків узгоджується і з даними медичної документації , тому їх слід прийняти до уваги як доказ на підтвердження факту психічної хвороби ОСОБА_5.

Показання іншої групи свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14. ОСОБА_16, ОСОБА_17 ОСОБА_19 не впливають на висновки щодо наявності психічного захворювання у ОСОБА_5 оскільки характер їх спілкування з ОСОБА_5 був поверхнім , зазначені свідки не навели конкретних фактів спілкування в останні роки його життя. , та особливостей характеру його поведінки .

Таким чином , апеляційним судом було встановлено , що на час підписання заповіту ( 07.10.2011 року ) та на час укладання шлюбу ( 21.10..2011 року ) ОСОБА_5 страждав на деменцію при хворобі Альцгеймера із пізнім початком ( щифр по МКХ - 10 F 00, 1 ) і за своїм психічним станом не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання вимог вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою- третью , п'ятою та шостою статті 203 ЦК України

Згідно з положенням ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності , а у відповідності із ч.3 цієї статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі .

Згідно з ч.1 ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільні права ті самостійно їх здійснювати, а також здатність для своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа не усвідомлювала значення своїх дій та ( або) не могла керувати ними , може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ч. 1 ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно з ч.2 ст. 24 СК України реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною , а також особою , яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій ( або) не могла керувати ними, має наслідки встановлені ст. ст.. 38-40 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки та чоловіка. Згода не вважається вільною , зокрема коли особа в момент реєстрації шлюбу страждала тяжким психічним розладом внаслідок чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій ( або) не могла керувати ними.

Виходячи з наведеного , апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи та у відповідності з положеннями ч.1 п.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню , а позовні вимоги ОСОБА_2 ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту та шлюбу недійсними підлягають задоволенню.

Апеляційний суд постановлює нове рішення . яким визнає недійсними: заповіт , який складений 07.10.2011 року ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі № 1596, відповідно до якого ОСОБА_5 заповів усе майно, у тому числі належну йому на підставі права власності квартиру № 33 в будинку № 1 «а» по проспекту Панфілова в м. Донецьку на користь ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 67). та шлюб, укладений 21.10.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Донецька, актовий запис № 826.

У відповідності з положеннями ст..88 ЦПК України у зв'язку з задоволенням позову слід стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у сумі у розмірі 3435 40 копійок. ( із них 107 грн. 30 коп +57 грн. 36 коп = 254 грн. 6 коп. по сплаті судового збору та 3180 грн. 74 коп. витрати по проведенню експертизи )

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314 - 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 жовтня 2013 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про визнання заповіту та шлюбу недійсним, задовольнити.

Визнати недійсними: заповіт складений 7.10.2011 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, що був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_12

Визнати недійсним шлюб, укладений 21.10.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Донецька, актовий запис № 826.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у розмірі 3435 (три тисячі чотириста тридцять п'ять) гривень 40 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Владимирська