Рішення № 78012523, 13.11.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/9334/18

Провадження №2-а/760/1247/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

за участю секретаря - Гаєвської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві

справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №6 батальйону №3 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Шокур Олександра Вікторовича, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 07.04.2018 р. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову від 04 квітня 2018 р., складену інспектором батальйону №3 полку №1 УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Шокур О.В., про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ВР № 045385 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Свої вимоги мотивував тим, що 04 квітня 2018 р. інспектором батальйону №3 полку №1 УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Шокуром О.В. було винесено постанову серії ВР №045385 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Відповідно до змісту зазначеної постанови, позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив стоянку в другій смузі руху, чим створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив п. 15.4 Правил дорожнього руху.

Позивач зазначає, що будь-яких порушень він не допускав, тому вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою, що не відображає дійсних обставин справи, складеною за відсутності належних доказів та без дотримання вимог чинного законодавства, вимог КУпАП, без фактичного розгляду справи, без з'ясування всіх обставин справи та без дотримання належної процедури.

Таким чином, враховуючи, що він правил дорожнього руху не порушував, враховуючи відсутність будь-яких підстав притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 24.09.2018 року до участі у справі в якості третьої особи було залучено Департамент патрульної поліції.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовній заяві, та надані докази. Позивач зазначив суду про те, що 04.04.2018 р. о 18 год. 27 хв., за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 128, інспектором батальйону №3 полку №1 УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Шокуром О.В. було винесено постанову серії ВР №045385 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Відповідно до змісту зазначеної постанови, позивач здійснив стоянку належного йому автомобіля НОМЕР_1, в другій смузі руху, чим створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив п. 15.4 ПДР. Однак, відповідно до Правил дорожнього руху, а саме п. 15.4, транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди. Суб'єктивне ототожнення інспектором Шокуром О.В. термінів «ряд» і «смуга» не є вірним і законним. Термін «ряд» Правилами дорожнього руху не визначено, в той же час термін «смуга руху» визначено як - поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м., що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів. Позивач вказав на те, що згідно з характеристиками автомобіля Jeep Grand Cherokee, 2003 р. випуску має ширину 1836 мм. Враховуючи, що від краю проїжджої частини до переднього колеса автомобіля не більше 800 мм., а смуга руху має ширину щонайменше 2750 мм., тому очевидно, що автомобіль знаходився повністю на смузі руху і ніяким чином не пересікав умовну лінію другої смуги. Однак, Правилами дорожнього руху не передбачено відповідальність за розташування (зупинку, стоянку) автотранспортного засобу в другій смузі руху. Звернув увагу суду на те, що проїжджа частина вул. Борщагівська взагалі і на ділянці буд. 128 не містить дорожньої розмітки, тому вбачається, що проїжджа частина вул. Борщагівської має одну смугу руху. Крім того, законних доказів створення його автомобілем перешкоди дорожньому руху або загрози безпеці руху інспектором Шокуром О.В. не приведено. За весь час його зупинки за вказаною адресою жодних претензій чи нарікань з боку водіїв, пішоходів чи інших третіх осіб, ні йому, ні до поліції не поступило. Тож твердження інспектора поліції про створення перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху є надуманими.

Відповідач інспектор роти №6 батальйону №3 УПП у м. Києві ДПП старший лейтенант поліції Шокур О.В. проти позову заперечував, повністю підтримав відзив на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 19.09.2018 р. від представника відповідача та третьої особи, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 вважає необґрунтованими, а постанову серії ВР № 045385 від 04.04.2018 р. правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, є доведеною.

Представник третьої особи Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи третю особу було повідомлено належним чином.

Так, 19.09.2018 р. від представника відповідача інспектора роти №6 батальйону №3 УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Шокур О.В., який також представляє інтереси третьої особи Департаменту патрульної поліції, надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник вважає, що вимоги та твердження позивача про те, що дії інспектора поліції є протиправними, а постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту і процедури складання є безпідставними та необґрунтованими, оскільки інспектор поліції під час складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, діяв відповідно до покладених на нього повноважень, а також виконував процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, яка передбачена КУпАП, а тому не має підстав для скасування постанови. Вказує, що інспектором поліції було законно винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП серії ВР № 045385 від 04.04.2018 р., з дотриманням положень діючого законодавства України, вина позивача є повністю доведеною, а тому просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Крім того, представником було надано до суду диск із відеозаписом з нагрудної камери (відеореєстратора) інспектора поліції, на якому зафіксовано порушення позивачем п. 15.4 ПДР.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, врахувавши відзив Департаменту патрульної поліції, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №1 045385 від 04 квітня 2018 р., яка міститься в матеріалах справи, позивач ОСОБА_1, 04.04.2018 р. о 18 год. 27 хв., за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 128, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив стоянку в другій смузі руху, чим створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив п. 15.4 ПДР.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 045385 від 04 квітня 2018 р. складена інспектором роти №6 батальйону №3 УПП у м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Шокур О.В. за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 128.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП України передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Згідно вимог п. 15.1 ПДР, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди. (п. 15.4 ПДР).

Відповідно до ПДР, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Згідно вимог п. 15.9 ПДР зупинка забороняється: a) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил); в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м; е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків, тощо.

Отже, чинні ПДР чітко визначають в яких місцях забороняється зупинка автотранспорту.

Відповідно до п. 15.10 а) ПДР, стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими.

Крім того, у п. 1.5 ПДР, вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Термін «ряд» Правилами дорожнього руху не визначено, в той же час термін «смуга руху» визначено як - поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м., що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів.

Позивач посилається на те, що згідно з характеристиками автомобіля Jeep Grand Cherokee, 2003 р. випуску має ширину 1836 мм. Враховуючи, що від краю проїжджої частини до переднього колеса автомобіля не більше 800 мм., а смуга руху має ширину щонайменше 2750 мм., тому очевидно, що автомобіль знаходився повністю на смузі руху і ніяким чином не пересікав умовну лінію другої смуги. Однак, Правилами дорожнього руху не передбачено відповідальність за розташування (зупинку, стоянку) автотранспортного засобу в другій смузі руху. Крім того, проїжджа частина вул. Борщагівська взагалі і на ділянці буд. 128 не містить дорожньої розмітки. В підтвердження чого надав суду фото з місця події.

Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

П. 11.1 ПДР, кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.

При цьому, з наданого представником ДПП відеозапису, дослідженого судом в судовому засіданні, не вбачається факту того, що позивач здійснив стоянку належного йому автомобіля НОМЕР_2, в другому ряду проїзної частини та вказаною зупинкою створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху та порушив п. 15.4 ПДР України. Так, з наданого відеозапису вбачається, на вказаній ділянці дороги, де зафіксовано подію, яка мала місце 04.04.2018 р. о 18 год. 27 хв., а саме: м. Київ, вул. Борщагівська, 128, відсутня дорожня розмітка. Будь-яких замірів ділянки дороги чи місцезнаходження автомобіля позивача, інспектором поліції не проводилося.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

В той же час, оскаржувана постанова серії ВР № 045385 від 04.04.2018 р. не містить відомостей про наявність інших учасників дорожнього руху, їхнє місце розташування відносно автомобіля позивача, не вказано кількість смуг на дорозі, де мало місце адміністративне правопорушення, що у своїй сукупності свідчило б про перешкоду для руху іншим учасникам руху.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Так, позивач посилається на те, що в його діях, які кваліфікуються за ч. 3 ст. 122 КУпАП, відсутній склад правопорушення, адже відсутня суб'єктивна сторона вищевказаного адміністративного правопорушення. Винних дій він не вчиняв.

Всупереч вимогам ст. 77 КАС України, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові серії ВР № 045385 від 04.04.2018 року та не підтверджується жодними іншими доказами.

Положення ст. 7 КАС України передбачає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.

Разом з цим, на думку суду позиція відповідача у даній справі не є доведеною, оскільки не підтверджена належними та допустимим доказами наявності події та складу адміністративного правопорушення, яке інспектор поліції вважав встановленим у постанові серії ВР № 045385 від 04.04.2018 р.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 045385 від 04.04.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає скасуванню.

Тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, ч. 3 ст. 122, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до інспектора роти №6 батальйону №3 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Шокур Олександра Вікторовича, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 045385 від 04.04.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Кушнір С.І.