Рішення № 78010376, 22.09.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10766/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2018 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за навчання,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за навчання. Свої вимоги мотивував тим, що 12 серпня 2015 року наказом Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» № 1389-ст відповідача зараховано з 01 вересня 2015 року студентом 1-го курсу заочної форма навчання на факультет міжнародної економіки та менеджменту. Згідно п. 10 зазначеного договору замовник вносить плату щосеместрово безготівково у такі терміни, зокрема, ІІІ семестр до 20 липня 2016 року у розмірі 3000,00 грн. Однак відповідач здійснив оплату 24 лютого 2017 року. Згідно п. 12 договору про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та (фізичною) юридичною особою за несвоєчасну оплату освітніх послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5 % несплаченої суми за кожний день прострочення. У зв'язку з порушенням умов договору за період 20 липня 2016 року по 24 лютого 2017 року нараховано пеню у розмірі 3 285,00 грн. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов'язань за договором № 151232 про надання освітніх послуг за період з 20 липня 2016 року по 24 лютого 2017 року у розмірі 3 285,00 грн.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

05 квітня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 151232 про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та (фізичною) юридичною особою, відповідно до умов якого предметом є надання освітньої послуги (а.с.7).

12 серпня 2015 року наказом Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» № 1389-ст відповідача зараховано з 01 вересня 2015 року студентом 1-го курсу заочної форма навчання на факультет міжнародної економіки та менеджменту (а.с.8).

Згідно п. 10 зазначеного договору замовник вносить плату щосеместрово безготівково у такі терміни, зокрема, ІІІ семестр до 20 липня 2016 року у розмірі 3000,00 грн.

Згідно п. 12 договору про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та (фізичною) юридичною особою за несвоєчасну оплату освітніх послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно розрахунку заборгованості за прострочення виконання зобов'язань за договором № 151232 про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та (фізичною) юридичною особою за період 20 липня 2016 року по 24 лютого 2017 року нараховано пеню у розмірі 3 285,00 грн.

26 липня 2017 року позивачем на адресу відповідача направлено лист-претензію з вимогами сплати пеню за прострочення виконання умов договору щодо своєчасної оплати вартості освітніх послуг у розмірі 3 285,00 грн. (а.с. 14, 15-16).

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов'язань за договором № 151232 про надання освітніх послуг за період з 20 липня 2016 року по 24 лютого 2017 року у розмірі 3 285,00 грн.

Підставою для задоволення позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач в порушення умов договору несвоєчасно вніс оплату вартості навчання, а саме з простроченням на 219 днів.

Між сторонами виникли договірні правовідносини, предметом доказування є порушення чи невиконання умов договору.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду строк, а також доказів, які могли бути враховані при визначенні розміру аліментів, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що 05 квітня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 151232 про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та (фізичною) юридичною особою, відповідно до умов якого предметом є надання освітньої послуги. Пунктом 12 зазначеного договору визначено, що за несвоєчасну оплату освітніх послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5 % несплаченої суми за кожний день прострочення

Однак позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження прострочення відповідачем оплати вартості наданих освітніх послуг, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за навчання повністю.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 614, 629, 631, 903 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 142, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353 ЦПК України,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за навчання відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна