Рішення № 78008638, 19.11.2018, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4739/18

№ провадження 2/646/1429/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.18 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

головуючого судді Теслікової І.І.

за участі секретаря Сімоненко К.Ю.

розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому зазначив, що в період з 06.05.2017 по 20.06.2018 він працював на посаді юрисконсульта Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування». Починаючи з листопада 2017 року відповідач почав затримувати розрахунки із заробітної плати. В день його звільнення 20.06.2018 відповідачем ДП «ХЗТУ» не проведений розрахунок із виплати заборгованості за заробітною платою за весь час трудових відносин, що мали місце між сторонами. На підставі чого позивач просить стягнути на його користь заборгованість із заробітної плати в сумі 47256,47 грн., та стягнути середній заробіток за весь період затримки розрахунку, починаючи з листопада 2017 року по день постановлення рішення суду, із розрахунку середньоденної заробітної плати 167, 24 грн.

Відповідно до ухвали суду від 25.07.2018 провадження у справі відкрито та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від позивача через канцелярію суду надійшла заява позивача ОСОБА_1, відповідно до якої він позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначає, що станом на 19.11.2018 остаточний розрахунок за заборгованість із заробітної плати з ним не проведено, не заперечує проти заочного розгляду справи у разі неявки відповідача.

Відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Суд дійшов до висновку про розгляд справи в порядку заочного провадження у відповідності до вимог ч. 4ст. 223 ЦПК Українита ст. ст.280,281 ЦПК України за письмовою згодою позивача.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Судом встановлено, що наказом № 70-К від 05.05.2017 року ОСОБА_1 06.05.2018 прийнято на роботу на посаду юрисконсульта Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування».

Наказом № 82-к від 19.06.2018 ОСОБА_1 звільнений з займаної посади за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України 20.06.2018.

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, ДП «Харківський завод транспортного устаткування» у день звільнення позивача не здійснив виплату нарахованої заробітної плати.

Як зазначено у позові позивачем, на момент звернення до суду із вказаним позовом, заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачена. Крім того, на час розгляду справи, відповідачем не спростована інформація позивача щодо не здійснення з ним розрахунку по заробітній платі.

Станом на час розгляду справи, встановлено, що ДП «Харківський завод транспортного устаткування» (код ЄДРПОУ: 14309764) не ліквідоване.

Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов’язків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені КЗпП України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», та інш.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч.1ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.94. ч.5 ст.95 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Частиною першою ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем не порушені строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України (позовна заява надійшла до суду 30.10.2017 року) з врахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 по справі №4-рп/2012.

При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком (ст. 238 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України).

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Як передбачено ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Розраховуючи розмір заборгованості по заробітній платі за період з 01.11.2017 по 20.06.2018, суд виходить з наступного.

Відповідно до довідки № 111 від 10.07.2018 сума заборгованості по заробітній платі ДП «ХЗТУ» перед ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, становить за листопад 2017-7787,28 грн., грудень 2017-7969,50 грн., січень 2018- 8117,01 грн., лютий – 5428,80 грн., березень- 2146,67 грн., квітень – 3317,88 грн., травень – 3371,76 грн., червень – 9117, 57 грн., а всього заборгованість по заробітній платі складає 47256,47 грн.

За таких обставин сума, що підлягає стягненню з ДП «Харківський завод транспортного устаткування» на користь ОСОБА_1 - заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 47256,47 з врахуванням утримання прибуткового податку з фізичних осіб та інших обов’язкових платежів.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Абзацом другим п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом п’ятим розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом восьмого розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

В абзаці п’ятому п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 листопада 2017 року по 20 червня 2018 року, суд виходить з наступного.

Судом розраховано середню заробітну плату позивача за місяць, яка становить: (3371,76 +3317,88=6689,64 грн.) /40 = 167,24 грн. (40-кількість робочих днів протягом квітня-травня 2018 року).

Враховуючи, що за період з 20 червня 2018 року по 19 листопада 2018 року пройшли 106 робочих днів, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.06.2018 по 19.11.2018 становить 17727,44 грн. (із розрахунку 167,24 грн. х 106 днів).

Таким чином, з відповідача ДП «Харківський завод транспортного устаткування» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з 01.11.2017 по 20.06.2018 у розмірі 47256,47 грн.; середній заробіток за період затримки розрахунку з 20.06.2018 по 19.11.2018 у розмірі 17727,44 грн. з врахуванням утримання прибуткового податку з фізичних осіб та інших обов’язкових платежів.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача ДП «Харківський завод транспортного устаткування» слід стягнути в дохід держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

Крім того, у відповідність до положень ч.1 п.2 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах виплати позивачу заробітної плати за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 4, 47, 94, 115-117, 232, 233, 238 КЗпП України, правовими позиціями ВСУ, рішенням КСУ від 15 жовтня 2013 року № 9- рп/201, ст.ст.13, 76-80, 133, 141, 263-265,280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити .

Стягнути з Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» ЄДРПОУ 14309764, на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 (мешкає: вул. Воєнна, б. 33, кв. 40, м. Харків, 61001) нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.11.2017 по 20.06.2018 у розмірі 47256 (сорок сім тисяч двісті п’ятдесят шість) грн. 47 коп.; середній заробіток за період затримки розрахунку з 20.06.2018 по 19.11.2018 у розмірі 17727 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 44 коп., а всього 64983 (шістдесят чотири тисячі дев’ятсот вісімдесят три) грн. 91 коп. з врахуванням утримання прибуткового податку з фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення про стягнення заробітної плати в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, мешкає: вул. Воєнна, б. 33, кв. 40, м. Харків, 61001.

Відповідач - Державне підприємство «Харківський завод транспортного устаткування», ЄДРПОУ 14309764, місцезнаходження: 61022, м. Харків, вул. Достоєвського, 3.

Суддя І.І.Теслікова