Ухвала суду № 78008543, 17.11.2018, Жашківський районний суд Черкаської області

Справа № 693/1274/18

Провадження № 1-кс/693/341/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про обрання міри запобіжного заходу у вигляді

тримання під вартою

17.11.2018 р. м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого - слідчого судді - Шимчика Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Середюк О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Жашків винесене у кримінальному провадженні №12018250130000535 від 16.11.2018р. т.в.о. начальника СВ Жашківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Семіткіним М.С. і погоджене з начальником Жашківського відділу Уманської місцевої прокуратури Горобцем Т.Л. клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не працюючого, не одруженого, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

начальник Жашківського відділу Уманської

місцевої прокуратури - Горобець Т.Л.,

т.в.о. начальника СВ Жашківського ВП УВП ГУНП

в Черкаській області - Семіткін М.С.,

захисник - адвокат - Іванов А.А,

підозрюваний - ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Т.в.о. начальника СВ Жашківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Семіткін М.С. звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3.

Клопотання обґрунтовано тим, що 16 листопада 2018 року близько 04 год. 00 хв. водій ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.н., на автодорозі Жашків-Лисянка у напрямку м. Жашків на відстані близько 3 км не доїжджаючи до міста, керуючи автомобілем Opel Zafira д.н.з НОМЕР_1 (Литовська республіка), та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проявив неуважність та порушив:

- п. 2.3.б) Правил дорожнього руху України, згідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 2.9.а) Правил дорожнього руху України, згідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння;

- п. 12.1. Правил дорожнього руху України, згідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Під час руху він, порушуючи вказані пункти правил безпеки дорожнього руху, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду №87 від 16.11.2018 р., проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не впоравшись з керуванням автомобіля, здійснив з'їзд на праве узбіччя, де у подальшому скоїв наїзд на перешкоду у вигляді дерева. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Opel Zafira ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.н., отримав тяжкі тілесні ушкодження та загинув на місці події.

Спричинення смерті потерпілому ОСОБА_6 знаходиться в причинному зв'язку з порушенням водієм автомобіля Opel Zafira, д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_3 вимог п.п. 2.3.б), 2.9.а), 12.1. Правил дорожнього руху України.

Вказані обставини підтверджуються слідовою інформацією, пошкодженнями на транспортному засобі, а також остаточним положенням транспортного засобу після зіткнення та знаходженням трупа ОСОБА_6

16.11.2018р. о 17 год. 30 хв. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.н., затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Після даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 надав письмові пояснення, що суттєво суперечать матеріалам кримінального провадження та не відповідають встановленим слідством обставинам. Згідно до пояснень ОСОБА_3 останній 15.11.2018р. у вечірній час перебував у с. Баштечки, де зустрів свого товариша ОСОБА_6. Знаходячись у центрі села він придбав спиртні напої, які потім вжив, після чого вони вирішили поїхати в м. Жашків придбати ще спиртного. ОСОБА_6 сів за кермо автомобіля «Опель Зафіра», що належить батькові ОСОБА_3 - ОСОБА_7, у свою чергу ОСОБА_8 сів на переднє пасажирське сидіння. Потім вони виїхали за межі с. Баштечки Жашківського району, що було далі ОСОБА_8 не пам'ятає. Потім він прийшов до тями, коли його батько ОСОБА_7 віз його на автомобілі до лікарні. Як саме трапилось ДТП він не пам'ятає, так як спав.

Будучи допитаним у якості підозрюваного ОСОБА_3 по даному факту від надання будь-яких показань згідно ст. 63 Конституції України відмовився. Проте не зважаючи на відмову від надання будь-яких показань, його причетність до скоєння даного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема:

- даними протоколу огляду місця події від 16.11.2018р., в ході якого зафіксовано слідову інформацію на місці події, сліди котіння та юзу коліс транспортного засобу Opel Zafira, д.н.з. НОМЕР_1, пошкодження наявні на перешкоді у вигляді дерева, з яким відбулось зіткнення, а також місцезнаходження трупа ОСОБА_6;

- додатком до протоколу огляду місця події - схемою дорожньо-транспортної пригоди;

- висновком щодо результатів медичного огляду №87 від 16.11.2018р., згідно до якого ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння;

- показаннями свідка ОСОБА_7 від 16.11.2018р., який пояснив, що він є власником автомобіля Opel Zafira, д.н.з. НОМЕР_1, та його син ОСОБА_3 того ж дня увечері взяв даний автомобіль;

- протоколом затримання ОСОБА_3 та особистого обшуку від 16.11.2018р.;

Таким чином з моменту повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, що є злочином, який відноситься до категорії тяжких, останній набув статусу підозрюваного та на нього покладено ряд обов'язків, передбачених ст.42 КПК України.

В ході подальшого досудового розслідування виникла необхідність у забезпеченні виконання підозрюваним ОСОБА_3 його обов'язків в якості підозрюваного, у зв'язку з цим згідно до ч.1 ст.177 КПК України з даною метою застосовуються запобіжні заходи.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені в ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Також враховуючи п.4 ч.2 ст. 181 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. В даному випадку у слідства відсутні відомості щодо судимостей підозрюваного ОСОБА_3 та останній підозрюється у скоєнні злочину, за який передбачено позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

Також слідством обґрунтовано встановлено наявність можливих ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 може здійснити наступні дії:

- переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки санкція статті, за якою ОСОБА_3 було оголошено підозру, передбачає позбавлення волі до 8 років та він має розуміти, що в разі доведення вини в судовому порядку, йому буде призначено покарання у вигляді реального позбавлення волі на тривалий термін із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, що є вагомою причиною для останнього ухилятись від кримінальної відповідальності, бо останній не має постійного місця роботи, працює на тимчасових заробітках в різних містах України. Ризик щодо переховування від слідства та суду зазначений в п.1 ч.1 ст. 177 КПК України;

- незаконно впливати на свідків, понятих чи експерта у цьому ж кримінальному провадженні, так як останньому із матеріалів кримінального провадженні відомо їх анкетні дані, у зв'язку з чим для ухилення від кримінальної відповідальності він може впливати на них шляхом вмовлянь, погроз, примусу щоб останні змінили свої свідчення на його користь або взагалі відмовились від пред'явлення будь-яких обвинувачень останньому. Таким чином він матиме можливість уникнення або пом'якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Ризик щодо незаконного спливу на учасників кримінального провадження зазначений в п.3 ч.1 ст.177 КПК України;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом вмовлянь, переконань чи підкупу залучити своїх знайомих або будь-яких інших осіб в якості свідків, які можуть надати слідчому, прокурору та суду неправдиві показання, вводити їх в оману. Окрім цього даний ризик підтверджується наданням слідству ОСОБА_3 пояснень, які суттєво різняться із встановленими обставинами даної події, та можуть бути неправдивими, що може свідчити про намагання останнього ввести слідство в оману для уникнення кримінальної відповідальності. Ризик щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином зазначений в п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи викладене, встановлені обставини кримінального провадження, а також тяжкість наслідків, спричинених даним злочином, особу підозрюваного, все це свідчить про недостатність застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, а саме особистого зобов'язання, оскільки такий запобіжний захід не забезпечить гарантій його належної процесуальної поведінки. Особиста порука також не може бути застосована до підозрюваного, оскільки до органу досудового розслідування не надійшло звернень від осіб, які б заслуговували на довіру, про те, що вони можуть поручитись за підозрюваного. Домашній арешт також, на думку слідства, не може бути застосований до підозрюваного, оскільки останній хоч і має постійне місце проживання, однак ніде не працює, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, що обґрунтовано підсилює ризик того, що він буде переховуватись від слідства та суду.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_3 підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, може уникати від кримінального провадження та покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, тому обрання відносно нього будь - якого іншого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки, а без його участі закінчити досудове розслідування у встановлені КПК України строки не представляється можливим.

Окрім цього відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини. В даному випадку вчинення даного кримінального правопорушення та настання його тяжких наслідків у вигляді загибелі ОСОБА_6 внаслідок грубого нехтування правилами безпеки дорожнього руху та неуважності водія ОСОБА_3, перебування останнього на момент ДТП у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з цим суттєво збільшується необхідність ізоляції підозрюваного ОСОБА_3 на час кримінального провадження для забезпечення його швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, а також безпеки його учасників.

У судовому засіданні т.в.о. начальника СВ Жашківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Семіткін М.С. та начальник Жашківського відділу Уманської місцевої прокуратури Горобець Т.Л. клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Захисник підозрюваного - адвокат Іванов А.А. заперечував проти обрання його підзахисному міри запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою без права внесення застави, оскільки вважає, що ризики зазначені у клопотанні не доведені. ОСОБА_3 вчинив неумисний злочин, має постійне місце проживання, проживає разом з батьками, по місцю проживання характеризується позитивно, раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався. Вважає, що до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, наприклад, домашній арешт.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 підтримав позицію адвоката Іванова А.А.

Заслухавши доводи т.в.о. начальника СВ Жашківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Семіткіна М.С., думку начальника Жашківського відділу Уманської місцевої прокуратури Горобця Т.Л., пояснення адвоката Іванова А.А. та підозрюваного ОСОБА_3, вивчивши матеріали кримінального провадження та матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання про обрання стосовно ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без застосування застави є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, суд разом з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007 року, п.48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, суд позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_3 суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховує також тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, яке відноситься до категорії тяжких і за яке може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, тобто є підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також ухилятися від органу досудового розслідування і суду, що свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених даним Кодексом.

Крім того, згідно п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Внаслідок грубого нехтування правилами безпеки дорожнього руху та неуважності водієм ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, було вчинено кримінальне правопорушення, в результаті якого загинула людина, у зв'язку з чим суттєво збільшується необхідність ізоляції підозрюваного ОСОБА_3 на час кримінального провадження для забезпечення його швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, а також безпеки його учасників, в тому числі і самого підозрюваного, а тому суд вважає за необхідне не визначити розмір застави у даному конкретному випадку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 182-183, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання т.в.о. начальника СВ Жашківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Семіткіна М.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -задовольнити.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком шістдесят днів.

Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3 рахувати з 17 год. 30 хв. 16 листопада 2018 року до 17 год. 30 хв. 14 січня 2019 року.

Виконання ухвали доручити Жашківському ВП УВП ГУНП в Черкаській області.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляції безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області протягом05 днів з дня оголошення ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 21 листопада 2018 року о 14 год. 00 хв.

Слідчий суддя: Роман Васильович Шимчик