Рішення № 78008067, 20.11.2018, Печенізький районний суд Харківської області

Справа № 633/252/18

Номер провадження 2/633/132/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 року Печенізький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Тимченко А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Меденець Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги, Харківської області цивільну справу № 633/252/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Новобурлуцька сільська рада Печенізького району Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

за участю учасників справи:

позивача - ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом (а.с. 2-4), в якому просить визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, будинком № 14 по вулиці Центральна (Леніна) в с. Новий Бурлук, Печенізького району, Харківської області (далі за текстом, спірний житловий будинок), оскільки ця обставина обмежує її право власності, гарантоване статтею 321 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 03.09.2018 року відкрито провадження у справі, призначеного розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.10.2018 року за клопотання позивачки залучено до участі у цивільній справі № 633/252/18 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Новобурлуцьку сільську раду Печенізького району Харківської області.

Ухвалою суду від 16.10.2018 року клопотання позивача про виклик та допит свідків задоволено. Закрито підготовче провадження у цивільній справі, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила задовольнити їх, з огляду на те, що ОСОБА_2 в спірному будинку ніколи не проживав, належні йому особисті речі в цьому будинку відсутні, витрат на утримання будівлі він не несе, комунальні платежі за житло не сплачує. При цьому стверджувала, що ОСОБА_2 в спірному будинку зареєстрував її померлий чоловік – ОСОБА_3, з яким позивачка проживала в даному будинку з 15.09.1982 року і по день його смерті та про реєстрацію сторонньої людини вона дізналася тільки після смерті чоловіка від працівників сільської ради. Водночас, зазначала, що відповідач понад один рік без поважних причин не проживає у вищевказаному спірному будинку про що складено Акт про проживаючих осіб в житловому приміщенні від 27 липня 2018 року депутатами сільської ради. Також позивачка посилалася на те, що перешкод в користуванні житловим будинком відповідачу не чинила, ОСОБА_2 добровільно не проживає у цьому будинку, визначивши собі інше місце проживання.

За відомостями наведеними Новобурлуцькою сільською радою Печенізького району Харківської області в листі № 317 від 29 серпня 2018 року, згідно погосподарської книги Новобурлуцької сільської ради відповідач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, значиться зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Леніна), будинок № 14 (а.с. 12). Згідно зі зворотними поштовими повідомленнями, судові повістки на 02.10. 2018 року, 16.10.2018 року та 06.11.2018 року, копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, копія ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, а також копія позову з додатками не були отримані відповідачем за місцем реєстрації та були повернуті суду за закінченням строку зберігання (а.с. 17, 29-30, 31-32). Вживши всіх необхідних заходів для повідомлення відповідача щодо розгляду судової справи, за наявності відомого зареєстрованого місця проживання останнього, відповідно до статті 130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає судовий виклик таким, що вручений відповідачу належним чином.

Відповідач в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов та заяв про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Представник третьої особи – Новобурлуцької сільської ради Печенізького району Харківської області в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи Новобурлуцька сільська рада повідомлялися своєчасно та належним чином (а.с. 33), через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи без їхньої участі (а.с. 23).

Відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд за згодою позивача розглядає справу за відсутності відповідача та вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Будинок № 14 по вулиці Центральна (колишня адреса: вулиця Леніна) в с. Новий Бурлук, Печенізького району, Харківської області, належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

Зазначений факт підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 131124866 від 17.07.2018 року (а.с. 6).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Новобурлуцької сільської ради Печенізького району Харківської області № 366 від 31.07.2018 року в спірному житловому будинку зареєстрований ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_4, але фактично за даною адресою не проживає з 2007 року (а.с. 7).

Згідно з Актом про фактичне не проживання в ІНФОРМАЦІЯ_5 гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_6 (Леніна), буд. 14, Печенізького району, Харківської області, складеним 27 липня 2018 року комісією в складі: секретаря сільської ради ОСОБА_4, депутата Новобурлуцької сільської ради ОСОБА_5, сусідів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, підтверджено, що гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, дійсно на даний час не проживає фактично в селі Новий Бурлук по вулиці Центральна (Леніна), будинок 14 з 2007 року (а.с. 8).

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 будучи допитаними в ході судового розгляду справи, пояснили, що вони є сусідами позивачки. При цьому стверджували, що відповідача – ОСОБА_2 в спірному будинку ніколи не бачили, належні йому особисті речі в цьому будинку відсутні, витрат на утримання будівлі він не несе, спільного господарства з позивачкою не має. Крім того, свідок ОСОБА_6 також пояснив, що є кумом позивачки, багато років спілкується з нею та часто буває в неї вдома, разом з тим, він ніколи не бачив відповідача у спірному будинку.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України). Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦК України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).

Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів, а саме: визнання права, припинення дії, яка порушує право. Захист права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користуватися цим житлом. Право користування житлом втрачає член сім’ї власника у разі відсутності без поважних причин понад один рік.

Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування за громадянами, які хоч і правомірно вселилися у спірне житло власника, але на час розгляду справи не є членами його сім’ї.

Разом з цим, згідно з положенням ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання майном.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення про позбавлення права користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до положень статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (стаття 12 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно до статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищезазначене,приписи Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а також те, що на час розгляду справи встановлено, оскільки не спростовано сторонами, що відповідач не є членом сім’ї ОСОБА_1 у розумінні ст. 64 та ч. 4 ст. 156 ЖК України, суд захищаючи права позивачки, вважає за необхідне усунути останній перешкоди у користуванні та розпоряджанні її власністю шляхом позбавлення відповідача права користування спірним житловим будинком.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 258-259, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,права користування житловим будинком № 14 по вулиці Центральна (колишня Леніна) в селі Новий Бурлук, Печенізького району, Харківської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотирьох) гривень 80 копійок.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом подачі заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного його тексту. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду або з інших поважних причин.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду або через Печенізький районний суд Харківської області.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП: НОМЕР_1, адреса реєстрації: Харківська область, Печенізький район, с. Новий Бурлук, вул. Центральна, 14.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: Харківська область, Печенізький район, с. Новий Бурлук, вул. Центральна, 14.

Повний текст рішення суду складений 20.11.2018 року.

Суддя: А.М. Тимченко