Рішення № 78008006, 13.11.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Глібко О. В.

Справа № 644/3995/17

Провадження № 2/644/401/18

13.11.2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Глібко О.В., при секретарі - Шпиця Л.В., за участю представника позивача- Рябовола В.В., представника відповідачки- Лисенко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Харківська міська рада про визнання права власності на майно, яке є сумісною власністю подружжя, усунення перешкод у здійсненні права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в процесі розгляду справи уточнив позовні вимоги та просить визнати незакінчений будівництвом двоповерховий будинок літ. Р, розташований за адресою: м. Харків, 1-й в’їзд ОСОБА_4, 12 об’єктом спільною власністю подружжя. Визнати його право власності на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва двоповерхового будинку літ. Р, розташований за адресою: м. Харків, 1-й в’їзд ОСОБА_4, 12. Усунути перешкоди у здійсненні ним, ОСОБА_1, права власності відносно матеріалів, обладнання тощо які були використані в процесі будівництва двоповерхового будинку літ. Р, розташований за адресою: м. Харків, 1-й в’їзд ОСОБА_4, 12 шляхом зобов’язання ОСОБА_3 забезпечити ОСОБА_1 вільний доступу до будинку з метою його демонтажу та вивезення з території земельної ділянки за адресою: м. Харків, 1-й в’їзд ОСОБА_4, 12 матеріалів та обладнання, які були використані в процесі його будівництва. Стягнути з відповідача на користь позивача всі понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі з 04.12.1999 року, 23.12.2014 року шлюб було розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова. Відповідно до договору дарування від 19.09.2001 року ОСОБА_2 стала власницею 3/10 частин житлового будинку № 12 по 1-му в’їзду ОСОБА_4 в м. Харкові. У 2009 році ОСОБА_1 з метою поліпшення житлових умов запропонував побудувати будинок. У 2010 році за власні кошти, та кошти з позики наданої ТОВ «ВЕЗА -Україна» розпочав будівництво, яке закінчив до вересня 2011 року. Після розірвання шлюбу запропонував відповідачці здати в експлуатацію самовільно збудований будинок та зареєструвати за ним. У зв’язку з тим, що позивач має намір побудувати будинок під дачу, а відповідач ОСОБА_2 сказала «забирати» будинок, позивач пообіцяв розібрати будинок та звільнити земельну ділянку. До будівельних матеріалів та обладнання, що полягає вторинному використанню позивач відносить: блоки газобетоні – 33 куб.м.; арматуру 12 мм – 400 м/п; двотавр № 24 – 10 м/п; швелер № 14 -35 м/п; ракушняк (блоки) – 1800 шт.; цегла клінкерна («Керамейя, серії «Магма Граніт») – 11000 шт.; пінопласт 30 мм – 5 куб.м.; металочерепиця («Арселор» модель «Монтерей», матова) – 100 кв.м.; вікна пластикові («Алюпласт») 5-ти камерні – 11 шт.; двері вхідні металеві – 1 шт.; замок врізний («Гардіан 2512 Т») -1 шт.; двері міжкімнатні – 3 шт.; електричні вимикачі («Шнайдер») 6 шт.; електричні розетки («Шнайдер») 16 шт.; котел газовий («Biasi Binova cm») – 1 шт.; ліноліум – 40 кв.м., що згідно звіту складає 269447 грн. Наприкінці квітня 2017 року позивач дізнався, що ОСОБА_2 продала свою частку домоволодіння ОСОБА_3, але останній не визнає прав ОСОБА_1 на будівельні матеріали та обладнання, чинить перешкоди у демонтажу будівлі, не допускає на земельну ділянку.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені вище, просив задовольнити позовні вимоги.

Вказав, що за період шлюбу позивач побудував двоповерховий будинок, для його забудови використав вказані у звіті матеріали та обладнання, докази на придбання матеріалів та обладнання не збереглись, але є доказ отримання позивачем позики на їх придбання. Просив визнати право власності на матеріали та обладнання та усунити перешкоди з боку відповідача ОСОБА_5, шляхом зобов’язання ОСОБА_5 забезпечити вільний доступ до збудованого будинку, його демонтажу та вивезення з території земельної ділянки за адресою: м. Харків, 1-й вїзд ОСОБА_4, 12.

В судовому засіданні представник відповідача, вважала, що позов не підлягає задоволенню, не заперечувала проти того, що за період шлюбу з позивачем дійсно був побудований житловий будинок, але не визнала перелік використаних матеріалів. Вказала, що будівля була побудована самовільно без додержання будівельних норм, у зв’язку з чим з часом стала непридатною, що в свою чергу не дає можливості визнати її самочинним будівництвом.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, повідомлялася належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомила.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, повідомлявся шляхом направлення повісток про виклик до суду за адресою реєстрації місця проживання та через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, причини неявки не повідомив, заперечення на позов не надав.

Представник третьої особи надав суду клопотання з проханням розглянути справу за відсутністю представника , в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити посилаючись на те, що доводи викладені в позовній заяві вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з того, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції встановленої законом ст. 170 ЦК України. Єдиним органом державної влади, уповноваженим на встановлення факту готовності об’єкта до експлуатації та на прийняття в експлуатацію закінчені будівництвом об’єкти є інспекція державного архітектурно-будівельного контролю. Експлуатація закінчених будівництвом об’єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється. Доказів про наявність у позивача права власності та дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об’єкту та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до матеріалів позовної заяви не долучено. Крім того зазначив, що передумовою для виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, є прийняття такого нерухомого майна в експлуатацію. В матеріалах справи відсутні відомості про кількісні та якісні характеристики будівельних матеріалів, інформація про застосування таких матеріалів при здійсненні самочинного будівництва.

Ухвалою суду від 05.07.2018 року позовна заява була залишена без руху та позивачу було надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 28.08.2017 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_7, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2, 04.12.1999 року був укладений шлюб, якій розірвано, згідно рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова 23.12.2014 року.( а.с. 7)

На підставі договору дарування від 19.09.2001 року посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим номером 2-3599, ОСОБА_2 прийняла в дар 3/10 частки житлового будинку № 12 з належною частиною надвірних споруд, що знаходиться в м. Харкові, 1-ий в’їзд ОСОБА_4. (а.с. 8)

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що у 2010 році позивач почав будування будинку на території земельної ділянки за адресою: м. Харків, 1-ий в’їзд ОСОБА_4, 12. Матеріали та обладнання для забудови придбав за власні кошти та з позик які він продовжував виплачувати після розірвання шлюбу.

Відповідно договору позики № 11 від 15.03.2010 року, предметом договору є безпроцентна позика у розмірі 36000,00 (тридцяти шести тисяч гривень), порядок повернення якої, полягає у тому що позикодавець, починаючи з 01.06.2010 року, вираховує щомісячно до повного погашення позики із заробітної плати по 1000,00 (одній тисячі) гривень щомісячно до травня 2013 року включно. ( а.с. 9)

Згідно пояснень представника позивача будівництво було завершено ще до вересня 2011 року, тому не можна брати до уваги договір позики № ВУ-000000 від 30.06.2012 року та договір позики № 86 від 30.03.2015 року, за умовами яких погашення позики виконується шляхом утримання із заробітної плати щомісячно, є новим договором, а не додатком до договору від 15 березня 2010 року. ( а.с.10,11)

З інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер : 574, виданий 25.04.2017 року власником 30/100 частин житлового будинку № 12 з надвірними будівлями по 1 в’їзду ОСОБА_4 в м. Харкові є ОСОБА_3 ( а.с. 13)

Згідно звіту про визначення вартості будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва самовільно побудованого будинку загальною площею 130 кв.м. на земельній ділянці домоволодіння №12 за адресою: м. Харків, 1-й в’їзд ОСОБА_4, який надано представником позивача, об’єктом оцінки є будівельні матеріали та обладнання ( які підлягають повторному використанню після демонтажу) використані в процесі будівництва самочинно збудованого будинку, ринкова вартість будівельних матеріалів та обладнання складає 269447 грн. Вказаний звіт виконаний без технічної документації на об’єкт, та без доступу до нього. ( а.с. 138-178)

Однією з вимог позивача є визнання незакінченим будівництвом двоповерхового будинку літ Р, розташованого за адресою: м. Харків, 1-й в’їзд ОСОБА_4, 12 об’єктом спільної власності сторін.

Судом встановлено, що підтвердили сторони в судовому засіданні, вказаний незавершений будівництвом житловий будинок до теперішнього часу в експлуатацію не прийнятий.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Тобто даний житловий будинок як об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Однак, представник позивача в судовому засіданні не підтвердив належними та допустимими доказами ступінь готовності спірного будинку, не надав доказів використання саме тих матеріалів, що вказані у звіті, та не надав докази чи можливо визначити окремі частини, що підлягають виділу. Про проведення експертизи клопотань до суду не надходило.

Виходячи із положень ст. ст. 60, 69, 70 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України незавершений будівництвом будинок, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

При поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини четверта, п'ята статті 71 СК України).

Разом з тим, за змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України).

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 цього Кодексу). Право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить тільки власникові(стаття 317 ЦК України).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 534 та іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання. Представником позивача не надано доказів стосовно придбання матеріалів, які вказані у звіті про встановлення вартості будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва самочинно збудованого будинку на земельній ділянки домоволодіння № 12 за адресою: м. Харків, 1-й в’їзд ОСОБА_4, як не надано доказів того, що саме ці матеріали та обладнання використані при будівлі домоволодіння.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил.

У разі необхідності особа, яка створює майно, може укласти щодо об'єкта незавершеного будівництва певний договір (купівлі-продажу, дарування тощо). Право власності на об'єкт незавершеного будівництва у даному випадку повинно бути зареєстровано органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Реєстрація прав здійснюється на підставі необхідних документів, а саме: проектно-кошторисної документації, документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва, та документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою. Відповідно до положень Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Постановою Кабінету Міністрів від 02.04.2002 р. N 449 затверджені форми державного акту на право власності на земельну ділянку та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не ставить під сумнів тієї обставини, що подружжя будувало будинок вже під час перебування на стадії розірвання шлюбу. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається.

Суду надано, як доказ договори позики, якими позивач аргументує, що саме на його кошти будувався будинок і звіт про встановлення вартості будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва самочинно збудованого будинку на земельній ділянки домоволодіння № 12 за адресою: м. Харків, 1-й в’їзд ОСОБА_4. Всі докази суд оцінює в сукупності. Отже чи були витрачені гроші за договором позики на будівництво будинку, позивачем не доведено. Щодо проведеної експертної оцінки, то суд ставить її під сумнів, виходячи із наступного…

Як пояснив представник позивача, звіт про встановлення вартості будівельних матеріалів проведений згідно фотознімків які надані на час незавершеного будівництва та огляду будинку з вулиці. Оглянути будинок експерт не зміг, так як на час розгляду справи будинок належить відповідачу по справі ОСОБА_3 та доступ до будинку відсутній. Сторони розірвали шлюб у 2014 році. А тому, суд позбавлений визначити об’єм будівельних матеріалів, що перебували на час розірвання шлюбу і вкладеній у будинок, що незавершений будівництвом. При цьому, як свідчить фото в додатках до звіту, то на час проведення експертизи будинок повністю завершений будівництвом. Отже суд позбавлений можливості розмежувати кількість будівельних матеріалів, так і само, як і не має можливості визначити хто саме і коли провів остаточний ремонт будинку, та чи були використані іншим власником додаткові будівельні матеріали. Тому зі звітом, суд не погоджується.

Крім того, жодна із сторін справи не лише не довела, які саме будівельні матеріали та в якій кількості використовувалися під час будівлі будинку, а навпаки підтвердили, що жодний письмовий документ на їх придбання відсутній. На пропозицію суду надати будь-які інші докази, сторони не скористалися.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв’язку із недоведеністю позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 77, 81, 264-268, 354 ЦПК України ст.ст. ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 316, 328, 331, 368, 376 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: 61172, м. Харків, вул. С.Грицевця, б. 28-А, кв. 31) до ОСОБА_9 ( місце проживання: 63523, Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокрівка, вул. Лісна, б. 11), ОСОБА_3 ( місце проживання: 61138, м. Харків, 1-й вїзд ОСОБА_4, б. 12) , третя особа Харківська міська рада ( місцезнаходження: 61200, м. Харків, м-н Конституції, б. 7) про визнання права власності на майно, яке є сумісною власністю подружжя, усунення перешкод у здійсненні права власності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

У відповідності до п. 15.5 ч.1розділуХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціювання Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 21.11.2018 року.

Суддя: О. В. Глібко