Рішення № 78005579, 21.11.2018, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/4430/18

Провадження № 2-о/539/176/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2018 року м. Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Алтухової О.С.,

за участю секретаря - Гусак А.О.,

заявника ОСОБА_1,

представника заінтересованої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту народження,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою про встановлення факту народження.

В заяві вказав, що 12 жовтня 2018 року у м. Донецьку на території тимчасово непідконтрольній владі держави Україна у нього з ОСОБА_3 народилася дочка ОСОБА_4.

Відповідно до свідоцтва про одруження серія І-НО № 485389 виданого 18 липня 2017 року Центральним районним у місті Маріуполі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області він ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 одружився з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 В свідоцтві про народження серії ДНР № 064608, виданому 26 жовтня 2018 року Кіровським відділом запису актів цивільного стану м.Донецька Державної ОСОБА_5 Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, ім’я, по батькові дитини значиться ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, батько ОСОБА_7, мати ОСОБА_3. Свідоцтво про народження їхньої дочки ОСОБА_4 не вважається дійсним на території України.

Враховуючи вищевикладене, заявник просив суд встановити факт народження дитини жіночої статі, котра народилася 12 жовтня 2018 року в м. Донецьк, матір'ю якої є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка України, батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник Лубенського МРВ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Полтавській області за дорученням ОСОБА_2 не заперечувала щодо задоволення заяви ОСОБА_1 Також пояснила, що за даними Реєстру народження дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 не реєструвалося на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії І-НО № 465389, виданого 18 липня 2017 року, заявник ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 одружився 18 липня 2017 року з ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище Кузьміна) ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 в Центральному районному у місті Маріуполі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 624.

Згідно медичного свідоцтва про народження № 759 від 30 жовтня 2018 року у 1 пологовому відділенні ЦМКЛ № 24 м. Донецька, ОСОБА_3, мешканка м.Донецька, вул. Вузлова, буд. 86, 12 жовтня 2018 року народила дитину - дочку ОСОБА_6.

Відповідно до свідоцтва про народження серії ДНР № 064608 від 26 жовтня 2018 року, 12 жовтня 2018 року народилася ОСОБА_6, місце народження Донецька Народна Республіка, м.Донецьк, Кіровський район. У свідоцтві про народження ОСОБА_6 батьками зазначені ОСОБА_7 - батько та ОСОБА_3 - мати.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності, право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту народження у громадянки України ОСОБА_3 та громадянина України ОСОБА_1, дитини - дочки, яка народилася 12 жовтня 2018 року в м. Донецьку, що надасть можливість отримати свідоцтво про народження дитини, видане відповідним державним органом України, тобто такого, що має юридичне значення.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 247, 259, 263-265, 268, 293, 315, 317 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження - задовольнити.

Встановити факт народження дитини жіночої статі ОСОБА_6, яка народилася 12 жовтня 2018 року в м. Донецьк, Донецької області, матір'ю якої є громадянка України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м.Сніжне, Донецької області, Україна, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, Україна, РНОКПП - НОМЕР_1, та батьком якої є громадянин України ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_6, Україна, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Рішення підлягає негайному виконанню, відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

-заявник: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, РНОКПП не відомий, адреса реєстрації: Донецька область, м.Донецьк, вул. Шилова, буд. 14;

-заінтересована особа: Лубенський МРВ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Полтавській області, адреса місцезнаходження: м. Лубни, вул. Гагаріна, 20, ЄДРПОУ 42517293.

Повне судове рішення складено та підписано 21.11.2018 року.

Суддя О.С. Алтухова