Рішення № 78004738, 14.11.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/5478/18

Провадження № 2/524/2063/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді - Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання – Крижановської Я.О.,

за участі ОСОБА_1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку особи за місцем реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року до суду звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку особи за місцем реєстрації.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначає, що вона є власницею 1/2 частини житлового будинку № 21 по вул. Новокагамлицькій у м. Кременчук, Полтавської області. За вказаною вище адресою також зареєстрований її син ОСОБА_3, який не проживає у вказаному будинку з 2011 року. Особистих речей відповідача у будинку немає, відповідач жодним чином не піклується про утримання житлового приміщення, платежів не сплачує.

Позивач просить суд задовольнити позов та визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування, житловим приміщенням, а саме житловим будинком № 21 по вул. Новокагамлицькій у м. Кременчук, Полтавської області.

Позивач ОСОБА_2 позов підтримала, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про причини відсутності не повідомляв, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином через оголошення на веб-сайті судової влади України, відзив на позов не подавав.

Представник ТОВ «Житлорембудсервіс» у судове засідання не з’явився, письмово про причини неявки суд не повідомляв, заперечень на позов суду не направив.

Позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Керуючись ст. 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.

Ухвалою судді від 03.08.2018 року у справі відкрито провадження.

Ухвалою суду від 16.10.2018 року здійснено виклик відповідача через оголошення на веб-сайті суд удової влади України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, свідків, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу 27.05.1996 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_4, являється власницею 1/2 частини житлового будинку № 21 по вул. Новокагамлицькій у м. Кременчук, Полтавської області.

За даною адресою, окрім власниці, зареєстровано також місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є сином позивача.

З 2011 року відповідач не проживає в будинку без поважних причин.

На теперішній час відповідач за вказаною адресою не проживає, не несе інших витрат по утриманню будинку, особистих речей у помешканні не має. ОСОБА_3 виїхав на постійне місце проживання до іншого помешкання, де на даний час і проживає.

Місцезнаходження відповідача наразі невідомо.

Факт непроживання ОСОБА_3 у вищевказаному помешканні з 2011 року по теперішній час підтверджується актом про не проживання ТОВ «Житлорембудсервіс» за № 617 від 05.07.2018 року.

В судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_5 (сусідка) та ОСОБА_6 (хрещена мати ОСОБА_3М.) – які підтвердили факт непроживання відповідача у помешканні житлового будинку № 21 по вул. Новокагамлицькій у м. Кременчук, Полтавської області, вже більше 2 років.

Внаслідок реєстрації місця проживання відповідача, порушені права позивача як власника будинку. Вона вимушена нести додаткові витрати на утримання житла та сплату комунальних послуг.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі рішення суду.

Статтею 41 Конституції України , статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь – які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь – яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

У відповідності до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

При цьому згідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, а відповідно ч. 2 ст. 405 цього Кодексу член сім’ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Суд, аналізуючи отримані докази та вказані норми законодавчих актів, приходить до висновку, що відповідач втратив право користування спірним житловим приміщенням, не проживаючи в ньому понад один рік, без поважних причин.

При цьому, суд враховує, що відповідач, продовжуючи бути зареєстрованим у спірному житловому приміщенні, фактично чинить перешкоди власнику цього приміщення, оскільки нарахування вартості житлово – комунальних послуг здійснюється з урахуванням кількості зареєстрованих осіб.

Згідно до вимог ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У позовній заяві позивач не наполягала на стягненні судових витрат з відповідача.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1) таким, що втратив право користування, житловим приміщенням, а саме житловим будинком № 21 по вул. Новокагамлцькій в місті Кременчуці, Полтавської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя