Рішення № 78004585, 02.11.2018, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/739/18

Єдиний унікальний № 742/1647/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Ільченка О.І., секретаря судових засідань ОСОБА_1, за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_4 заборгованість по кредитному договору №29/КВ-08 від 06.08.2008 (далі – Кредитний договір) в розмірі 173248,17 грн. та судові витрати в розмірі 2598,72 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 05.08.2008 між ТОВ «Український промисловий банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір кредитної лінії № 29/КВ-08. ФОП ОСОБА_4 29.07.2014, припинила підприємницьку діяльність, про що вчинено відповідний реєстраційний запис.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору позивач зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості грошові кошти в розмірі 362000,00 грн., з процентною ставкою 11,5% річних по кредиту в гривні та 16% річних по кредиту в доларах США, строком користування кредитом до 04.08.2015, щоденною комісією в розмірі 0,034% від залишку заборгованості по кредиту.

Згідно п.4.6. Кредитного договору, процентна ставка в розмірі на 2% більше застосовується у період продовження користування кредитом понад встановлений договором строк (після 04.08.2015). Розмір застосованої процентної ставки з 05.08.2015 становить 13,5% річних.

Згідно п.8.1. Кредитного договору, встановлена пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно договору про передачу активів та кредитних зобов ’язань Укрпромбанку на користь Дельта банку від 30.06.2010, права кредитора по кредитному договору № 29/КВ-08 від 05.08.2008 передані від ПАТ «Укрпромбанк» до АТ «Дельта Банк».

Станом на 25.04.2018 заборгованість позичальника по кредитному договору становить - 309531,73 грн, котра складається з: 100000,00 грн. кредитної заборгованості, 104360,79 грн. процентів, 2817,43 грн. пені; 209,52 грн. 3% річних, 102143,99 грн. комісії. Частина зазначеної заборгованості визнана рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у справі № 2517/5258/17 від 12.07.2012. В іншій цивільній справі визнано заборгованість станом на 28.03.2012 в розмірі 211500,00 грн. Визнана судом заборгованість не стягнена станом на день подання цього позову.

Позовні вимоги складаються з вимоги про стягнення процентів та нарахованої неустойки, трьох процентів річних за інший період, а саме після 29.03.2012 і становлять суму станом на 10.05.2018 в розмірі 173248,17 грн., що складаються з: процентів за період з 29.03.2012 по 10.05.2018 в розмірі - 85646,70 грн.;. пені за період з 01.06.2017 по 10.05.2018 в розмірі - 2733,20 грн.; трьох процентів річних за період з 01.06.2017 по 10.05.2018 в розмірі - 192,97 грн.; комісії в розмірі - 84675,30 грн., які позивач і просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.

05.06.2018 відповідно до вимог ст.178 ЦПК України та 17.10.2018 відповідно до ст.180 ЦПК України, відповідачем було направлено на адресу суду відзив на даний позов та заперечення на відповідь на відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову повністю та застосувати строки позовної давності посилаючись на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 12.07.2012 по справі № 2/2517/876/12 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором та на існування двох виконавчих написів нотаріуса, в т.ч. виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 06.05.2015, зареєстрований в реєстрі за № 659, за яким звернуто стягнення на предмет іпотеки в межах його вартості на будинок, що розташований за адресою: Чернігівська область, м.Прилуки вул.Шкільна, буд. 2, що належить ОСОБА_6, а за рахунок коштів отриманих від реалізації майна, задовольнити вимоги ПАТ “Дельта Банк” у розмірі 207713,49 грн. Про факт зміни строку виконання зобов”язання свідчить абзац 3 виконавчого напису нотаріуса в якому зазначено, що строк платежу по кредитному договору № 29/КВ-08 від 05.08.2008 настав 04 березня 2014 року, а банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 18.05.2018, тобто після спливу строку позовної давності, яка сплинула 05 березня 2017 року. Правова позиція щодо спливу позовної давності окремо по кожному із встановлених договором чергових платежів, про початок перебігу позовної давності моментом направлення досудової вимоги, та про застосування позовної давності по даним правовідносинам, які були зазначені в запереченні на дану позовну заяву, також ґрунтується на законі і саме таку правову позицію визначив Верховний Суд України в Постановах судової палати у цивільних справах від 19.03.2014 у справі № 6-20цс14, від 09.11.2016 у справі № 775/17150/14-ц, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15 та безлічі аналогічних рішень Верховного Суду України, в яких було застосовано позовну давність при вирішенні спорів по ануїтетним платежам по кредитним договорам.

Позивач, в обґрунтування власної позиції щодо строків позовної давності зазначає, що позовна давність не сплинула і в якості правової підстави вказує на правову позицію Верховного суду України від 23.09.2015 у справі № 6-1206цс15 та від 21.09.2016 у справі № 6-2631цс15, проте посилання позивача на вказані Постанови ВСУ є безпідставним, оскільки дані рішення постановлені у інших правових відносинах і за наявності інших фактичних обставин, так як у тих справах основним доводом було лише наявність судового рішення, проте в тих справах не вирішувалось питання про зміну строку виконання зобов”язання.

Викладену правову позицію щодо застосування позовної давності у випадку зміни кредитором строку виконання зобов”язання виклав вже і новостворений Верховний Суд у Постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 61-7050св18 (єдиний унікальний № 760/4415/16-ц), що є підставою для відмови у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач повністю підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі. Посилаючись на те що, згідно зазначених позивачем рішень визнана судом заборгованість на день подачі даного позову не стягнута. Позовні вимоги складаються з вимоги про стягнення процентів та нарахованої неустойки, трьох процентів річних за інший період, а саме після 29.03.2012 та станом на 10.05.2018 становлять 173248,17 грн. Відповідач не надав суду документів, які б підтвердили погашення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про те, що вона все ще користується кредитними коштами, які були надані Банком, тому відповідно має сплачувати за це відсотки. Тобто, відсотки нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. А щодо перебігу строків позовної давності посилається на правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-1206цс15, яка зводиться до того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій та процентів, передбачених умовами договору та ЦК України. Отже, кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитом та пеню після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повном обсязі посилаючись на обставини викладені в позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти визнання позову заперечував у повному обсязі, просив застосувати строк позовної давності та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на обставини викладені у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

Заслухавши поясненя представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.08.2008 між ТОВ «Український промисловий банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір кредитної лінії № 29/КВ-08, остання 29.07.2014 припинила підприємницьку діяльність, про що вчинено відповідний реєстраційний запис.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору позивач зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості грошові кошти в розмірі 362000,00 грн., з процентною ставкою 11,5% річних по кредиту в гривні та 16% річних по кредиту в доларах США, строком користування кредитом до 04.08.2015, щоденною комісією в розмірі 0,034% від залишку заборгованості по кредиту. Згідно п.4.6. кредитного договору, процентна ставка в розмірі на 2% більше застосовується у період продовження користування кредитом понад встановлений договором строк (після 04.08.2015). Розмір застосованої процентної ставки з 05.08.2015 становить 13,5% річних. Згідно п.8.1. кредитного договору, встановлена пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (а.с.13-15).

Згідно договору про передачу активів та кредитних зобов ’язань Укрпромбанку на користь Дельта банку від 30.06.2010, права кредитора по кредитному договору № 29/КВ-08 від 05.08.2008 передані від ПАТ «Укрпромбанк» до АТ «Дельта Банк» (а.с.17-22).

Станом на 25.04.2018 заборгованість позичальника по кредитному договору становить - 309531,73 грн, котра складається з: 100000,00 грн. кредитної заборгованості, 104360,79 грн. процентів, 2817,43 грн. пені; 209,52 грн. 3% річних, 102143,99 грн. комісії.(а.с.6-12).

Позовні вимоги складаються з вимоги про стягнення процентів та нарахованої неустойки, трьох процентів річних за інший період, а саме після 29.03.2012 і становлять суму станом на 10.05.2018 в розмірі 173248,17 грн, що складаються з: процентів за період з 29.03.2012 по 10.05.2018 в розмірі - 85646,70 грн; пені за період з 01.06.2017 по 10.05.2018 в розмірі - 2733,20 грн; трьох процентів річних за період з 01.06.2017 по 10.05.2018 в розмірі - 192,97 грн; комісії в розмірі - 84675,30 грн.

Згідно рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12.07.2012 по справі № 2/2517/876/12 вбачається, що позов ПАТ “Дельта Банк” до фізичної особи підприємця ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором, задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_8 на користь ПАТ “Дельта Банк” суму заборгованості по кредитному договору № 29/КВ-08 від 05 серпня 2008 року, що складається: з заборгованості за кредитом - 211500,00 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 1573,94 грн., суми заборгованості за відсотками -19301,39 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків - 916,85 грн., комісії - 18012,69, пені за несвоєчасну сплату комісії -781,85 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в межах його вартості на будинок, що розташований за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Шкільна буд.2, який належить ОСОБА_6 та шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в межах його вартості на будинок, що розташований за адресою: Чернігівська область м.Прилуки вул.Кар”єрна буд. 3-б, який належить ОСОБА_9 і застосовано спосіб реалізації предмету іпотеки, шляхом продажу майна на прилюдних торгах за початковою ціною, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (а.с.44-45).

На підставі виконавчого листа № 2/2517/876 від 02.10.2012 відділом ДВС Прилуцького МРУЮ Постановою головного державного виконавця Бишко І.С. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 41079630 від 13.03.2013 А.с.46).

Окрім вище зазначеного рішення, існують два виконавчі написи нотаріуса, в т.ч. виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 06.05.2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 659, за яким звернуто стягнення на предмет іпотеки в межах його вартості на будинок, що знаходиться на земельній ділянці, що належить територіальній громаді м.Прилуки, що розташований за адресою: Чернігівська область, м.Прилуки, вул.Шкільна, буд. 2, що належить ОСОБА_6, а за рахунок коштів отриманих від реалізації майна, задовольнити вимоги ПАТ“Дельта Банк” у розмірі 207713,49 грн.(а.с.49-50).

На підставі виконавчого напису постановою головного державного виконавця Глущенко В.А. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 43493719 від 28.05.2013. Всі виконавчі провадження відділу ДВС Прилуцького МРУЮ були сформовані у зведене виконавче провадження.

Після відкриття виконавчих проваджень позичальником ОСОБА_4 на користь ПАТ “Дельта Банк” згідно платіжного доручення № 68 від 14.11.2012 на суму 64500,00 грн. та платіжного доручення № 69 від 14.11.2012 на суму 47000,00 грн. було сплачено заборгованість по кредитному договору № 29/КВ-08 від 05.08.2008 в загальній сумі 111500,00 грн., фактично станом на 27.08.2015 заборгованість складає 140586,72 грн, що підтверджується ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 08.09.2015 у справі № 742/3261/15-ц (а.с.47-48).

Отже, на час звернення позивача з даним позовом, окрім рішення Прилуцького міськрайонного суду від 12.07.2012, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки в межах його вартості на будинок №2, що знаходиться на земельній ділянці, що належить територіальній громаді м.Прилуки, що розташований за адресою: Чернігівська область м.Прилуки вул.Шкільна, який належить ОСОБА_6 та застосовано спосіб реалізації предмету іпотеки, шляхом продажу майна на прилюдних торгах, існує також і два виконавчі написи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 06.05.2015, за яким звернуто стягнення на предмет іпотеки в межах його вартості на вищезгаданий будинок, що суперечить чинному законодавству.

Позовні вимоги в частині стягнення комісії не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору № 29/КВ-08 від 05.08.2008 позичальник сплачує Кредитору щоденну комісію за управління кредитною лінією в розмірі 0,034 % від суми кредиту.

Відповідно до умов даного договору регулювання відносин сторін визначаються Законом України “Про захист прав споживачів”.

За положеннями ч.5 ст.11, ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України “Про захист прав споживачів”, в редакції яка діяла на час дії правовідносин, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення п.п.22, 23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Обслуговування кредиту є супутньою послугою, при цьому банк не надав до суду жодної інформації про природу комісії з обслуговування кредиту, а тому пункт договору в частині сплати комісії з кредитною лінією є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин або правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Вказаний правовий висновок викладений в Постанові ВСУ від 16.11.2016 у справі № 6-174цс16 (єдиний унікальний № 234/169/15-ц).

Згідно вимоги відповідача щодо стягнення процентів, неустойки (штрафу, пені) суд приходить до наступного.

Оскільки умовами договору, а саме п.4.1. договору і Додатком № 1 до кредитного договору № 29/КВ-08 від 05.08.2008 - Графіком зменшення ліміту кредитування (погашення кредиту), встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

В наданому до суду розрахунку позивач зазначає, що останній платіж за кредитом був здійснений в листопаді 2012 року, що підтверджує і представник відповідача.

Відповідно до ст.ст. 251, 252, 253 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місцями, тижнями, днями або годинами, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст.257,258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність строком в один рік.

Відповідно до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення, а відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Банк, направив на адресу відповідача досудову вимогу та вчинивши виконавчий напис нотаріуса, скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості.

Згідно з положеннями п.п. 5.2.6. і 9.2. кредитного договору № 29/КВ-08 від 05.08.2008 сторони домовилися, що в разі невиконання Позичальником будь-яких зобов”язань за Договором, та/або умов договорів забезпечення, та/або порушення Позичальником строків платежів, Кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення позичальнику, а позичальник, зі свого боку, зобов'язується достроково погасити в повному обсязі кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції протягом десяти календарних днів з дати одержання зазначеного письмового повідомлення кредитора.

Відповідно до положень п.5.2.6 кредитного договору № 29/КВ-08 від 05.08.2008 при настанні випадків невиконання Позичальником вимоги Кредитора про дострокове повернення кредиту Кредитор (Банк) набуває права звернути стягнення на предмет застави будь-яким способом.

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності моментом направлення досудової вимоги.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором ПАТ “Дельта Банк” використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши ОСОБА_4П, як боржнику, досудову вимогу про дострокове негайне повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів (відсотків) та вчинивши виконавчий напис нотаріуса.

Про факт зміни строку виконання зобов”язання по кредитного договору № 29/КВ-08 від 05.08.2008 свідчить зміст виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 06.05.2015, в абзаці 3 якого зазначено, що строк платежу по кредитному договору № 29/КВ-08 від 05.08.2008 настав 04 березня 2014 року.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після одержання такої вимоги.

Умовами кредитного договору № 29/КВ-08 від 05.08.2008 року не передбачено збільшений строк позовної давності.

Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 18.05.2018, тобто після спливу строку позовної давності, яка сплинула 05 березня 2017 року, що є підставою у відмові щодо стягнення процентів, неустойки (штрафу, пені).

Правова позиція щодо спливу позовної давності окремо по кожному із встановлених договором чергових платежів, про початок перебігу позовної давності моментом направлення досудової вимоги, та про застосування позовної давності по даним правовідносинам, які були зазначені в запереченні відповідача на дану позовну заяву, також ґрунтується на законі і саме таку правову позицію визначив Верховний Суд України в Постановах судової палати у цивільних справах від 19.03.2014 у справі № 6-20цс14, від 09.11.2016 у справі № 775/17150/14-ц, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15 та безлічі аналогічних рішень Верховного Суду України, в яких було застосовано позовну давність при вирішенні спорів по ануїтетним платежам по кредитним договорам.

Позивач, в обґрунтування власної позиції щодо строків позовної давності зазначає, що позовна давність не сплинула і в якості правої підстави вказує на правову позицію Верховного суду України від 23.09.2015 у справі № 6-1206цс15 та від 2109.2016 у справі № 6-2631цс15, проте посилання позивача на вказані Постанови ВСУ є безпідставним оскільки дані рішення постановлені у інших правових відносинах і за наявності інших фактичних обставин, так як у тих справах основним доводом було лише наявність судового рішення, проте в тих справах не вирішувалось питання про зміну строку виконання зобов”язання.

Викладену правову позицію щодо застосування позовної давності у випадку зміни кредитором строку виконання зобов”язання виклав вже і новостворений Верховний Суд у Постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 61-7050св18 (єдиний унікальний № 760/4415/16-ц).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у Постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та Постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.5. ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а згідно ч.6 даної статті, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, враховуючи викладене, та те що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, що складається з процентів, пені, трьох процентів річних, комісії при вже існуючому рішенні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12.07.2012 та двох виконвчих написів нотаріуса від 06.05.2014 за якими вже застосовано спосіб реалізвції предмету іпотеки, а тому є всі підстави у відмові в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» (м.Київ, вул.Щорса, 36-Б, ЄДРПОУ 34047020) у задоволенні позову до ОСОБА_4 (Чернігівська обл., м.Прилуки, вул.Шкільна, буд.2, ІПН - НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: О.Ільченко