Рішення № 78004246, 21.11.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7799/18

Провадження № 2/750/2016/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 року м.Чернігів

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІГОВА

в складі судді Коверзнева В. О.,

учасники судового процесу:

секретар судового засідання – Скакун М. Ю.,

представник позивача – ОСОБА_1,

відповідач – ОСОБА_2,

представник відповідача (ОСОБА_2 Г.) – адвокат ОСОБА_3,

представник співвідповідача (ОСОБА_4 О.) – адвокат ОСОБА_5;

розглянув у відкритому судовому засіданні (в порядку загального позовного провадження) цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору недійсним.

ОСОБА_6 СПОРУ

1.1. 31.07.2018 року публічне акціонерне товариство «ОСОБА_7 Аваль» (далі – ОСОБА_7) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (далі – відповідачі) про визнання недійсним укладеного відповідачами 30.05.2018 року договору відступлення права вимоги на суму 3972050 грн з підстав, встановлених статтями 203, 234 Цивільного кодексу України.

1.2. В обґрунтування позову зазначив, що відповідач ОСОБА_2 всупереч існуючого обтяження, яке накладено з метою виконання рішень судів про стягнення з нього заборгованості, передав співвідповідачу своє право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» на суму 3972050 грн.

Позивач вважає, що відповідачі уклали договір відступлення права вимоги без наміру реального настання обумовлених цим договором правових наслідків, а з метою приховування належного відповідачу ОСОБА_2 майна та ухилення від виконання судових рішень шляхом звернення стягнення на майно ОСОБА_2, чим порушено права позивача на отримання заборгованості за рішеннями судів.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ

2.1. Ухвалою судді від 07.08.2018 року відкрито провадження в справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_7 Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 30.05.2018 року та призначено цивільну справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

2.2. Протокольною ухвалою суду від 27.09.2018 року, яку постановлено в підготовчому засіданні, задоволено заяви Банку і товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», при цьому здійснено заміну сторони позивача, яким був ОСОБА_7, на процесуального правонаступника – товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі – позивач), який, за Договором від 09.08.2018 № 140/11/210 і Договором відступлення прав вимоги за договорами поруки від 09.08.2018 № 140/11/211, придбав у Банку право вимоги стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой», що виникла за договорами кредиту від 24.07.2003 № 012/03-1/071 та від 28.03.2005 № 010/12/189, а також солідарного стягнення цієї ж заборгованості з відповідача ОСОБА_2, на підставі договорів поруки від 24.07.2003 № 012/03-1/071 та від 28.03.2005 № 010/12/189 (а.с. 94-105).

2.3. Ухвалою суду від 18.10.2018 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.11.2018 року.

2.4. Ухвалою суду від 09.11.2018 року задоволено заяву позивача та призначено розгляд справи по суті в режимі відеоконференції, забезпечення якої доручено Голосіївському районному суду м. Києва.

ІІІ. ОСОБА_8 ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Представник позивача у судовому засіданні пред’явлений позов підтримала та наполягала на задоволенні.

3.2. Відповідач ОСОБА_2 і його представник позов не визнали, зазначивши, що позивачем не доведено порушення оскаржуваним договором його праві законних інтересів, а також норм матеріального права.

3.3. Представник співвідповідача ОСОБА_4 позов також не визнав, вказуючи на те, що позивач не є кредитором ані товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой», ані відповідача ОСОБА_2, а тому не має право оскарження укладеного відповідачами договору відступлення права вимоги.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ЯКІ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

4.1. Відповідач ОСОБА_2 є поручителем товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» за договорами поруки від 24.07.2003 № 012/03-1/071 та від 28.03.2005 № 010/12/189, які укладено з Банком (а.с. 8, 9).

Предметом цих договорів є забезпечення належного виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» грошових зобов’язань перед Банком, що виникли з умов кредитних договорів від 24.07.2003 № 012/03-1/071 та від 28.03.2005 № 010/12/189.

4.2. Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07.08.2006 року стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» і відповідача ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у сумі 2272675 грн 76 коп.; на підставі цього рішення 27.10.2006 року районним судом видано виконавчий лист № 2-21/2006 (а.с. 10).

Рішенням цього ж суду від 07.08.2006 року стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» і відповідача ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитом у сумі 229751.96 євро; на підставі рішення 20.10.2006 року районним судом видано виконавчий лист № 2-27/2006 (а.с. 12).

Рішенням цього ж суду від 12.07.2010 року стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» і відповідача ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість по кредитному договору в сумі 29716.66 євро; на підставі цього рішення 01.11.2010 року районним судом видано виконавчий лист № 2-417/10 (а.с. 13).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.02.2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість по відсоткам у сумі 12520.13 євро; на підставі рішення 18.05.2011 року судом видано виконавчий лист № 2/2506/918/11 (а.с. 14).

4.3. Постановою Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру (а.с. 16-18).

4.4. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2015 року включено до реєстру вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой»:

- вимоги Банку в сумі 4726230 грн 98 коп., як такі, що забезпечені заставою і погашаються в позачерговому порядку, а також в сумі 1248655 грн 30 коп. із задоволенням в четверту чергу та в сумі 705911 грн 77 коп. - із задоволенням в шосту чергу;

- вимоги відповідача ОСОБА_2 в сумі 3225135 грн 56 коп. із задоволенням у четверту чергу, а також у сумі 746914 грн 44 коп. - із задоволенням в шосту чергу (а.с. 19-22 зв.).

4.5. 30.05.2018 року відповідачі уклали ОСОБА_9 відступлення права вимоги за яким відповідач ОСОБА_2 відступив співвідповідачу ОСОБА_4 право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» на загальну суму 3972050 грн, які визнано судовими рішеннями господарських судів (а.с. 23).

4.6. 09.08.2018 року ОСОБА_7 уклав із позивачем ОСОБА_9 № 140/11/210 і ОСОБА_9 відступлення прав вимоги за договорами поруки № 140/11/211 на підставі яких передав позивачу права вимоги стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой», що виникла за договорами кредиту від 24.07.2003 № 012/03-1/071 та від 28.03.2005 № 010/12/189, а також солідарного стягнення цієї ж заборгованості з відповідача ОСОБА_2, на підставі договорів поруки від 24.07.2003 № 012/03-1/071 та від 28.03.2005 № 010/12/189 (а.с. 94-105).

4.7. Позивач стверджує, що укладений відповідачами договір відступлення права вимоги від 30.05.2018 року порушує його права як кредитора відповідача ОСОБА_2, оскільки унеможливлює звернення стягнення з нього заборгованості на підставі наведених в пункті 4.2 цього рішення судових рішень шляхом звернення стягнення на майно боржника.

На думку позивача, оскаржуваний договір укладений відповідачами без наміру реального настання обумовлених ним юридичних наслідків, а має на меті приховування ОСОБА_2 майна, на яке можна звернути стягнення в процесі примусового виконання рішень судів державною виконавчою службою.

Крім того позивач стверджує, що договір відступлення права вимоги від 30.05.2018 року укладений під час дії обтяження, накладеного державним виконавцем на все майно відповідача ОСОБА_2, а тому, зазначені в сукупності обставини є безумовною підставою для визнання цього договору недійсним.

V. ОСОБА_10 ПРАВА, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ОСОБА_11 СУДУ

5.1. Суд констатує, що на підставі укладеного з Банком Договору від 09.08.2018 № 140/11/210, Договору відступлення прав вимоги за договорами поруки № 140/11/211 та рішень судів, вказаних у пункті 4.2 мотивувальної частини цього рішення, у позивача виникає формальне право вимоги стягнення заборгованості за цими рішеннями судів як з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» так із відповідача ОСОБА_2 в солідарному порядку.

Враховуючи ту обставину, що натепер товариство з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» визнано господарським судом банкрутом і перебуває в стані ліквідації, стягнення з нього заборгованості повинно відбуватися за спеціальною процедурою, встановленою Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; водночас, стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 повинно здійснюватися за загальною процедурою, встановленою Законом України «Про виконавче провадження».

5.2. Відповідно до статті 21 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника справи здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником.

Таким чином, для виникнення у позивача прав повноцінного кредитора товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» необхідно настання додаткового юридичного факту – визнання позивача кредитором цього товариства, яке здійснюється господарським судом шляхом заміни сторони кредитора боржника, якого визнано банкрутом.

Втім, як випливає з матеріалів справи (а.с. 187, 188), на час вирішення судом цього спору питання заміни Банка як кредитора товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» правонаступником на підставі Договору від 09.08.2018 № 140/11/210, яким є позивач, – не вирішено, при цьому ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2018 року зупинено провадження в справі в частині розгляду заяви позивача про заміну сторони кредитора правонаступником до набрання законної сили судовим рішенням по іншій господарській справі щодо визнання недійсним Договору від 09.08.2018 № 140/11/210.

За таких обставин, позивач вважається таким, що не набув прав кредитора та вимоги стягнення заборгованості за Договором від 09.08.2018 № 140/11/210 безпосередньо з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой».

5.3. Загальні положення примусового звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначаються статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (1), вилученні або списанні коштів з рахунків (2) та примусовій реалізації (3).

Аналіз норм цієї статті дає підстави для висновку, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає можливість звернення стягнення на майнові права боржника, які мають іншу праву природу ніж майно як річ матеріального світу, оскільки щодо майнових прав неможливо застосувати процедуру вилучення (списання коштів з рахунків) та примусової реалізації з прилюдних торгів.

Виходячи з цього, передавши на підставі договору відступлення права вимоги від 30.05.2018 року право вимоги 3972050 грн відповідач ОСОБА_2 передав співвідповідачеві ОСОБА_4 не конкретне визначене майно, а майнові права, на які не можна звернути стягнення в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

5.4. Згідно з частинами першою, п’ятою статті 442 ЦПК України в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Як випливає з пояснень представника, позивач не звертався до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 на користь Банку, або із заявою про заміну стягувача у виконавчих листах (в разі, якщо виконавчі листи не перебувають на примусовому виконанні).

Виходячи з цього, позивач не набув прав стягувача заборгованості з відповідача ОСОБА_2 за загальною процедурою, встановленою Законом України «Про виконавче провадження».

5.5. З урахуванням вищевикладеного, укладений відповідачами договір відступлення права вимоги від 30.05.2018 року не зачіпає права позивача, в зв’язку з чим пред’явлений позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

с у д в и р і ш и в:

у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів від дня його проголошення, через Деснянський районний суд м. Чернігова.

Суддя В. О. Коверзнев