Постанова № 78003498, 21.11.2018, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/3348/18

Провадження №2-а/654/43/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 року Голопристанський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді Сіянка В. М.

за участю секретаря - Петришак В. П.

розглянувши в місті Гола Пристань Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області Запорожець Вікторії Олександрівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

у с т а н о в и в :

17 вересня 2018 року до Голопристанського районного суду Херсонської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області Запорожець В. О. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №1021-01-51/106 від 01.09.2017. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у вересні 2018 року дізналась, що відносно неї складена постанова №1021-01-51/106 від 01.09.2017 про притягнення до відповідальності за ч. 5 ст.96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 8500 грн. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що позивачем було здійснено реконструкцію квартири без отримання дозвільних документів. На думку позивача, вказана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, оскільки її ніяким чином не повідомляли про дату розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, про накладення адміністративного стягнення їй не було взагалі нічного не відомо. Крім того, жодних будівельних та/або ремонтних робіт позивач не проводила. ОСОБА_1 наполягає, що про накладення на неї адміністративного стягнення та існування самої постанови їй стало відомо лише у вересні 2018 року у зв'язку з відрахуваннями з пенсії, а тому звернулася до суду із даним позовом, яким просила суд поновити строки на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №1021-01-51/106 від 01.09.2017.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 вересня 2018 року поновлено строк для звернення до суду з позовом, відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін (а.с. 30).

Ухвалою суду від 12 жовтня 2018 року за клопотанням представника позивача постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Відповідач 1 надіслав до суду клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, обґрунтовуючи клопотання тим, що позивач ввела суд в оману, а тому висновок про визнання поважними причин пропуску є передчасним. Протокол про адміністративне правопорушення та припис було направлено позивачу поштою та повідомлено, що розгляд справи відбудеться 01.09.2017. Позивач не з'явилась на слухання справи, тому постанову винесено у її відсутність та направлено поштовим зв'язком. Позивачем отримано копію постанови 06.09.2017, а до суду з позовом вона звернулась лише 17.09.2018 (а.с. 94-97).

Також відповідач 1 подав до суду відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки під час позапланової перевірки у 2017 році ОСОБА_1 навмисно приховала документи від посадової особи Управління, інспектор Запорожець В.О. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Факти, викладені позивачем у своєму позові є хибними та не підтверджені доказами (а.с. 117-121).

Головний інспектор будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області Запорожець В.О. копію позовної заяви отримала (а.с. 35), відзив на позовну заяву до суду не подала.

У судовому засіданні 05.11.2018 позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні, мотивуючи свої вимоги тим, що вказана вище постанова була винесена головним інспектором будівельного нагляду з порушенням норм чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 про розгляд вказаної справи не повідомлялася, із матеріалами справи останню не ознайомлювали, а тому вона була позбавлена можливості надати свої докази чи заперечення в ході з'ясування обставин даної справи, в чому безпосередньо вбачається порушення права особи на належний захист. Крім того, ОСОБА_1 жодних будівельних та ремонтних робіт з реконструкції квартири не проводила, що підтверджується Актом ДАБІ від 15.08.2018 №230. Оскільки позивач про обставини винесення вказаної постанови не знала, з поважних причин пропустила строки на її оскарження, тому представник позивача просив суд поновити строки для оскарження вказаної постанови та скасувати її.

Представник відповідача 1 та відповідач 2 у судове засідання повторно не з'явилися із невідомих для суду причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Суд бере до уваги, що неявка відповідачів є повторною, із клопотаннями про розгляд справи за відсутності представника відповідача чи розгляд справи за їх відсутності, останні не зверталися, хоча достеменно знали про розгляд вказаної справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Внаслідок неявки відповідачів справа неодноразово відкладалася, що призводило до затягування її розгляду та відповідно порушення прав учасників процесу на своєчасний розгляд справи в суді та своєчасних захист їх прав та інтересів.

За таких обставин, враховуючи встановлені ст. 286 КАС України обмежені строки розгляду такої категорії справ, на підставі ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе вирішити вказану справу за відсутності відповідачів на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд при відкритті провадження у справі взяв до уваги доводи позивача про поважність причин пропуску строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Однак, у судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залишення позову без розгляду, мотивуючи це тим, що згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу, остання отримала копію протоколу про адміністративне правопорушення 25.08.2017, а до суду звернулася 17.09.2018, тобто з пропуском строку оскарження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи ту обставину, що позивач звертаючись до суду за захистом свого порушеного права просив суд вважати поважними причини пропуску строку на звернення до суду та необхідність отримання позивачем кваліфікованої правової допомоги, суд ухвалює рішення про поновлення позивачу строку звернення до суду, як такий, що пропущений з поважних причин.

Як вбачається із постанови №1021-01-51/106 від 01.09.2017, яка складена головним інспектором будівельного нагляду Запорожець В.О., ОСОБА_1 здійснила реконструкцію квартири без отримання дозвільних документів на будівництво, чим порушила ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 96 КУпАП.

У постанові відсутні відомості про вручення її копії ОСОБА_1 та про надіслання поштою.

Із вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Суд бере до уваги, що матеріали справи не містять жодних відомостей відносно належного повідомлення позивача про дату проведення вказаної перевірки, матеріали справи також не містять відповідних відомостей стосовно доказів винних дій позивача, належного повідомлення останнього про дату розгляду справи, тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначаються Законом України від 17.02.2011р. № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до статті 41 Закону № 3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нормативно-правовим актом, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт є Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. № 553 (далі - Порядок № 553).

Вказаним порядком визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль, відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право: одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (пп. 8 п. 11 Порядку).

Згідно з п. 21 Порядку № 553 якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Пунктом 22 Порядку передбачено складання постанови про накладення штрафу.

Згідно з ч. 5 ст. 96 КпАП України, виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятисот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до норм ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що доказів вручення позивачу копії постанови немає. Відсутні докази належного сповіщення позивача про дату розгляду відповідачем адміністративної справи відносно позивача.

Більше того, із обставин викладених у оспорюваній постанові вбачається, що єдиними доказами вини ОСОБА_1 є акт, припис та протокол, жодних свідків матеріали справи не містять, а постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесено тією ж посадовою особою, яка власне і проводила перевірку, що взагалі викликає сумніви щодо об'єктивності дій посадової особи та відповідно всестороннього дослідження доказів по справі.

Таким чином суд констатує, що в даному випадку факт порушення позивачем законодавства підтверджується лише постановою по справі про адміністративне правопорушення №1021-01-51/106 від 01.09.2017.

Суд бере до уваги, що ні в матеріалах справи, ні з тексту самої постанови про накладення адміністративного стягнення не вбачається, що позивач був належно повідомлений про час, місце та дату розгляду матеріалів вказаної справи, а також про результати такого розгляду.

Отже ОСОБА_1 не могла належним чином захистити свої права, їй не могли бути роз'яснені її права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, вона не могла скористатися своїми правами під час складення відносно неї вказаної постанови, була позбавлена можливості надати пояснення, заяви, клопотання, зауваження щодо її складення.

Відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.277-2 КупАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

В свою чергу, в порушення вказаних вище норм справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності була розглянута у відсутності позивача, а за результатами такого розгляду винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.

Таким чином судом встановлено, що позивач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення був позбавлений можливості дати по справі особисті пояснення, заявити клопотання про допит свідків та про витребування доказів, скористатися іншими правами передбаченими чинним законодавством при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а отже, в діях відповідача вбачається порушення ст. 278 КУпАП, адже при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення не було вирішено питання про те, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, у зв'язку з чим оскаржену постанову не можна вважати законною.

Крім того, позивач будучи незгодною з фактом складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення та постанови №1021-01-51/106 від 01.09.2017 звернулась 19.06.2018 із заявою про проведення повторної перевірки об'єкта будівництва (квартири), яку проведено 15.08.2018 іншим інспектором будівельного нагляду. За результатами перевірки головним інспектором будівельного нагляду Ткачук С.Г. складено акт №230 від 15.08.2018, яким встановлено, що на дату проведення позапланової перевірки візуально зафіксовано, що планування технічного паспорту відповідає плануванню об'єкта (квартири АДРЕСА_1). Відмітки самочинного будівництва відсутні (а.с. 8-20).

Тобто вказаний акт №230 від 15.08.2018 повністю спростовує обставини, встановлені актом №252 від 21.08.2017, складеним головного інспектора будівельного нагляду Запорожець В.О., та які стали підставою для незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Таким чином, крім неповідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення, відсутній сам факт порушення ОСОБА_1 ст. 96 КУпАП. З даного приводу судом буде постановлено окрему ухвалу щодо складення головним інспектором будівельного нагляду Запорожець В.О. акту перевірки, який не відповідає дійсності, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Як вбачається із норм ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що в даному випадку при розгляді справи про адміністративне правопорушення вимоги чинного законодавства відповідачем не були дотримані та грубо порушені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає, що дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 96 КУпАП є неправомірними, а тому постанова від №1021-01-51/106 від 01.09.2017 підлягає скасуванню.

Оскільки доказів належного вручення оскаржуваної постанови позивачу матеріали справи не містять, суд приходить до обґрунтованого висновку, що матеріали справи містять достатньо підстав для поновлення процесуального строку на оскарження вказаної постанови.

Керуючись ст. ст. 9, 19, 242-246, 286 ч. 3 п. 3 КАС України, суд

ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом.

Позов ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області Запорожець Вікторії Олександрівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити повністю.

Скасувати постанову №1021-01-51/106 від 01 вересня 2017 року головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області Запорожець Вікторії Олександрівни про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96 КУпАП ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Голопристанський районний суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяВ. М. Сіянко